Рішення № 19835050, 21.11.2011, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 2-618/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.11.2011 рокум. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Андрущенко-Луценко С.В.

при секретарі Литвиненко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(далі ПАТ«Райффайзен Банк Аваль») про повернення вкладів , процентів та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

08.06.2011 року позивачка звернулася в Миргородський міськрайонний суд із позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про повернення сум вкладів , відсотків та стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 зазначала, що 15 квітня 2004 року вона уклала з відповідачем договір на вклад «Святковий»№ 20/02-02/27 (перший договір) за умовами якого вона передала відповідачу вклад в сумі 3000 доларів США строком на 1 рік та із виплатою 25% річних. Вказаний договір було пролонговано сторонами на тих же умовах до 15 квітня 2008 року. Вона на протязі дії договору періодично поповнювала суму вкладу, а саме: 20.04.2005 року поповнила рахунок на суму 250 доларів США, 20 квітня 2006 року поповнила рахунок на суму 950 доларів США, 17 травня 2007 року поповнила рахунок на 1050 доларів США. Даний вклад нею поповнювався за рахунок відсотків, які нею не отримувалися та не вносилися реально на вклад, тобто це були не отримані нею відсотки. Наявний у неї екземпляр договору вона підписала лише 30.03.2009 року, але той екземпляр, який знаходиться в банку був підписаний нею.

Крім цього, 5 квітня 2005 року між нею та відповідачем було укладено договір №20/02-02/30 (другий договір)на вклад «Валютний», за умовами якого вона передала відповідачу 3000 доларів США під 25% річних на строк 12 місяців. Зазначений договір було пролонговано на тих же умовах до 05 липня 2007 року. Даний рахунок нею не поповнювався.

07 червня 2006 року між нею та відповідачем було укладено договір №20/02-02/23 (третій договір)на вклад «Універсальний»строком на 6 місяців та з виплатою 27% річних за умовами якого вона передала відповідачу 14600 грн. Вказаний договір було пролонговано сторонами на тих же умовах до 07 червня 2007 року. Вона на протязі дії договору періодично поповнювала суму вкладу, а саме: 26 березня 2008 року поповнила рахунок на суму 16000 грн., 31 липня 2008 року поповнила рахунок на 10000 грн. Даний рахунок нею також поповнювався за рахунок відсотків, які нею не отримувалися та не вносилися реально на вклад, тобто це також були не отримані нею відсотки.

Хоч вона повністю виконала свої зобовязання по зазначених угодах, відповідач відмовився від виконання взятих на себе зобовязань як в частині повернення вкладів так і в частині виплати, передбачених умовами договорів відсотків, не зважаючи на те, що строки повернення, передбачених договорами коштів, вже сплинули. Тому просила стягнути з ПАТ«Райффайзен Банк Аваль»на її користь: - по першому договору 5700 доларів США, що в перерахунку на гривни становить 45600 грн. 00 коп. - суми депозитного вкладу;

- по другому договору просила стягнути 3000 долари СШАсуми вкладу, що в перерахунку на гривні становить 24000 грн.;

- по третьому договору 40600 грн. суми депозитного вкладу.

Крім того просила стягнути з відповідача на її користь відсотки за трьома договорами в сумі 82650 грн.

Вважає, що незаконними діями відповідача, які проявилися в невиконанні ним умов договорів, їй було завдано значної моральної шкоди, яку вона оцінює в 26595 грн., тобто суму визначену висновком судово-психологічної експертизи. Дану суму також просить стягнути з відповідача на її користь.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_3 позов підтримав, просив його задовольнити в повному обємі як законний та обґрунтований.

Представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»Курбатова Н.О. позов не визнала. Пояснила, що всі надані позивачкою договори, прибуткові валютні та касові ордери містять неправдиву інформацію, яка засвідчує вчинення банківських операцій, які фактично не вчинювались, ці документи були підроблені третьою особою ОСОБА_5 з метою заволодіння коштами громадян, а не з метою створення між банком і громадянином цивільних прав та обовязків. Таким чином до моменту постановлення судом у порядку кримінального судочинства обвинувального вироку про визнання ОСОБА_5 винною у вчиненні злочину, не можна вважати доведеним факт одержання та привласнення ОСОБА_5 коштів позивачки. Надані позивачкою прибуткові валютні та прибуткові касові ордери у діяльності банку не використовуються та не відповідають вимогам чинного законодавства у сфері банківської діяльності., тому не можуть слугувати підтвердженням факту внесення коштів до банку. Позивачкою не надано доказів продовження строку дії договорів, а отже її вимога про повернення коштів, які передавались ОСОБА_5 після закінчення строку дії спірних договорів є безпідставною. Крім того звертає увагу суду на ту обставину, що позивачкою поповнювалися вклади, чого нею не заперечується в судовому засіданні, за рахунок процентів, які нею реально не отримувалися та не вносилися фактично на вклади, зважаючи на що такі поповнення не мали місця, а тому не можуть враховуватися судом при винесенні рішення, як отримані банком кошти. Навіть в самих договорах на вклади зазначено, що нараховані відсотки не додаються до суми вкладу, а обліковуються на окремому рахунку. Звернула увагу суду на ту обставину, що договір №20/02-02/27 на вклад «Святковий»не вступив в силу, оскільки він не підписаний позивачкою, а згідно п.5.1 Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами. В задоволенні позову просила відмовити за недоведеністю позовних вимог. Крім того просила застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 строки позовної давності.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 15 квітня 2004 року між позивачкою ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», назва якого згодом змінена на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», було укладено договір № 20/02-02/27 на вклад «Святковий»(договір-1), за умовами якого передала останньому 3000 доларів США терміном на 12 місяців з виплатою банком 25% річних, 05 квітня 2005 року між ними укладено договір №20/02-02/30 на вклад «Валютний»(договір-2), за умовами якого ОСОБА_1 передала відповідачу 3000 доларів США терміном на 12 місяців з виплатою банком 25% річних, а 07 червня 2006 року між ними було укладено договір №20/02-02/23 на вклад «Універсальний»(договір-3), за умовами якого позивачка передала банку 14600 грн. терміном на 6 місяців з виплатою банком 27% річних ( а.с.8; 10; 12).

Для обліку сум вкладів позивача по кожному договору відповідачем були відкриті відповідні рахунки. Так по договору-1 було відкрито рахунок №НОМЕР_1 по договору-2 рахунок № НОМЕР_2, по договору-3 рахунок №НОМЕР_3, що підтверджується п.2.2 кожного договору.(а.с.8; 10; 12)).

Дія договору-1 була пролонгована сторонами до 15 квітня 2008 року, а дія договору-2 була пролонгована до 5 липня 2007 , дія договору-3 була пролонгована до 07 червня 2007 року про що свідчать відповідні примітки на текстах договорів, наданих позивачкою суду. З прибуткових касових ордерів долучених позивачкою до позову вбачається, що позивачкою систематично поповнювалися вклади на відкритих для цього банком рахунках, що підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами, виданими від імені відповідача в підтвердження зазначених операцій.

Так вклад по договору-1 в сумі 3000 доларів США. (а.с.8) позивачкою був поповнений:

20.04.2005 року на 250 доларів США(а.с.9);

20.04.2006 року на950 доларів США.(а.с.9);

17.05.2007року на 1050 доларів США (а.с.9).

В процесі розгляду справи судом зясовано, що даний вклад поповнювався позивачкою відсотками. Дані суми реально позивачкою на руки не отримувалися і фактично нею на рахунок банку не вносилися, а отже до повернення позивачці не підлягають.

Згідно п.2.5.5. договору-1 ( договір від 15.04.2004 року) нараховані відсотки не додаються до суми вкладу, а обліковуються на окремому рахунку.

Крім того договір-1 позивачкою не підписаний, як вбачається з копії договору, що мається в матеріалах справи (а.с.8).

При огляді в судовому засіданні оригіналів договорів наданих позивачкою, зясовано, що ОСОБА_1 підписала наявну в неї копію договору лише 30.03.2009 року.

З п.5.1 договору-1 вбачається, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1;2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Оскільки за умовами даного договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами, суд приходить до переконання, що договір-1 не вступив в силу, а отже позивачка не вправі вимагати від відповідача по даному договору сплату їй відсотків. В той же час суд вважає, що банком було отримано від позивачки 3000 доларів США (а.с.9) зважаючи на що, виключно цю суму в перерахунку на гривні банк повинен повернути позивачці за договором від 15 квітня 2004 року.

Вклад по договору-2 в сумі 3000 доларів США (а.с.10)позивачкою не поповнювався.

Вклад по договору-3 в сумі 14600 грн.(а.с.112) позивачкою був поповнений:

26.03.2008 року на 16000 грн.;

31.07.2008 року на 10000 грн.

В процесі розгляду справи судом зясовано, що даний вклад поповнювався позивачкою відсотками. Ці суми реально позивачкою на руки не отримувалися і фактично нею на рахунок банку не вносилися, а отже до повернення позивачці не підлягають, адже згідно п.2.4.4. Договору -3 ( договір від 07 червня 2006 року) нараховані відсотки не додаються до суми вкладу.

Суд не бере до уваги посилання представника Банку на те, що кошти, а саме суми вкладів по договору-1: 3000 доларів США; по договору-2: 3000 доларів США; по договору 3: -14600 грн. від позивачки за зазначеними договорами до каси Банку не надходили і рахунки по згаданих депозитних договорах не відкривалися, оскільки ці обставини не спростовують факту передачі позивачкою коштів відповідальним працівникам Банку, тим більше що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахунків не могло залежати від волі вкладника. Крім цього за умовами згаданих договорів (п. 2.2), вказані рахунки зобовязувався відкрити Банк, а у виданих банком вкладнику прибуткових ордерах були зазначені і номери згаданих рахунків, які відповідали змісту договорів.

Відповідно ст.. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк) , що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до ст.. 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

За змістом ст.. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3.2.3. спірних договорів вкладник має право по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Виходячи із системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи факти, встановлені судом, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зобовязаний повернути позивачці, внесені останньою суми вкладів по договору № 20/02-02/27 - 3000 доларів США, що в перерахунку на гривні за курсом Національного банку України становить 23953 грн. 50 коп.; по договору №20/02-02/30 3000 доларів США, що в перерахунку на гривні за курсом Національного банку України становить 23953 грн. 50 коп. і по договору №20/02-02/23 14600 грн., а відмова від такого повернення є неправомірною. Тому суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення зазначених сум вкладів ґрунтується на законі, а отже підлягає задоволенню.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача відсотків по договорам 2 і 3, суд виходить із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наданої начальнику Миргородського відділення Полтавського обласного філіалу АППБ «Аваль»ОСОБА_5 довіреності, її посадової інструкції (а.с.54-58), остання повинна була в своїй діяльності керуватися як діючим законодавством України, так і внутрішніми нормативними документами Банку.

З рішення Комітету з управління активами та пасивами АППБ «Аваль»№2/1 від 20.01.2005 року на дату укладення договору № 20/02-02/30 на вклад «Валютний»від 05.04.2005 року, пролонгований до 05.07.2007 року, за депозитними договорами на вклад у доларах США строком 12 місяців найвища процентна ставка становить 10% (а.с.33).

З рішення Комітету з управління активами та пасивами АППБ «Аваль»№42/4 від 16 січня 2006 року, на дату укладення договору №20/02-02/23 на вклад Універсальний від 07 червня 2006 року, пролонгований до 07.06.2007 року, за депозитними договорами на вклади у гривнях строком 6 місяців найвища відсоткова ставка становить 10%.

Даних про те, що начальник Миргородського відділення АППБ «Аваль»ОСОБА_5 мала повноваження укладати договори по депозитним вкладам з більш високими відсотками судом не встановлено.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що при визначенні відсоткової ставки по депозитному вкладу від 15 квітня 2005 року по договору №20/02-02/30 слід виходити з розміру 10% річних, а не 25% річних, як це зазначено в договорі, а при визначенні відсоткової ставки по депозитному вкладу від 07 червня 2006 року по договору №20/02-02/23 слід виходити з розміру 10% річних, оскільки стягнення більших відсотків ніж офіційно встановив Банк, не відповідатиме положенням ст.ст. 5, 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до умов договору №20/02002/30 від 05 квітня 2005 року і договору №20/02-02/23 від 07 червня 2006 року, банк не нараховує відсотки на суму вкладу після закінчення строків вкладів, визначених в п.1.1. кожного з договорів, отже по договору-2 від 05 квітня 2005 року, з врахуванням пролонгації договору після 05 липня 2007 року банк не зобовязаний нараховувати позивачу проценти по вкладу. По договору-3 від 07 червня 2006 року, з врахуванням пролонгації договору після 07 червня 2007 року банк не зобовязаний нараховувати позивачу проценти по вкладу.

Враховуючи суми коштів, що вносила на вкладні рахунки позивачка, розмір відсотків за час дії договорів складає:

(Розрахунок заборгованості відсотків на вклад по договору №20/02-02/30 від 05.04.2005 року):

З 05 квітня 2005 року по 05 квітня 2007 року ( з врахуванням пролонгації вкладу) минуло 2 роки 3 місяці. За цей період часу виходячи з встановленого Національним Банком України курсу гривні по відношенню до долара на час розгляду справи судом : 7.9845 та виходячи з максимальної відсоткової ставки, для річних валютних вкладів, що була встановлена Комітетом з управління активами та пасивами АППБ «Аваль»№2/1 від 20.01.2005 року на дату укладення договору 10% , на валютний вклад в сумі 3000 доларів повинно було бути нараховано 675 доларів відсотків.

( Розрахунок заборгованості відсотків на вклад по договору №20/02-02/23 від 07.06.2006 року):

З 07 червня 2006 року по 07 червня 2007 року (з врахуванням пролонгації) минув 1 рік. За цей період часу, виходячи з найвищої відсоткової ставки, за договорами на вклад у гривнях строком на 6 місяців, що була встановлена Комітетом з управління активами та пасивами АППБ «Аваль»№42/4 від 16.01.2006 року на дату укладення спірного договору 10%, на вище зазначений гривневий вклад в сумі14600 грн. повинно було бути нараховано 1460 грн. відсотків.

Отже всього підлягає стягненню з ПАТ«Райффайзен Банк Аваль»на користь позивачки:

- по договору № 20/02-02/27 від 15 квітня 2004 року 3000 доларів США ( що по курсу НБУ 1долар США = 7.9845) на день розгляду справи відповідає 23953 грн. 50 коп. сума вкладу.

- по договору №20/02-02/30 від 05 квітня 2005 року -3000 доларів США (що по курсу НБУ 1 долар = 7.9845 грн.) на день розгляду справи відповідає 23953 грн. 50 коп. Крім того до стягнення підлягає 675 доларів США ( що по курсу НБУ 1долар= 7.9845) на день розгляду справи судом відповідає 5389 грн. 53 коп. відсотків по вкладу за період дії договору.

- по договору №20/02-02/23 від 07 червня 2006 року - 14600 грн. сума вкладу, і 1460 грн. відсотків по вкладу за період дії договору.

До позовних вимог ОСОБА_1 не можуть бути застосовані строки позовної давності, оскільки і на сьогоднішній день Банк користується коштами позивачки.

Що стосується вимог позивачки ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, то спірні договори, з невиконанням яких відповідачем позивачка повязує наявність цієї шкоди, не містять положень про умови та підстави відшкодування моральної шкоди, інших підстав для її відшкодування в межах предмета даного спору позивачкою не наведено, тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

У звязку з частковим задоволенням позову суд вважає необхідним відповідно ст.ст.81,88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачки 120 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування понесених нею витрат на оплату ІТЗ розгляду справи судом та 3000 грн. витрат понесених нею на оплату юридичної допомоги адвоката. Витрати понесені позивачкою на оплату судово-психологічної експертизи в сумі 3750 грн. 40 коп. до стягнення з відповідача на користь позивачки не підлягають, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної (немайнової) шкоди.

Керуючись ст.. 41,57,99 Конституції України, ст..17 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 203, 232, 526, 625, 626, 631, 1058, 1059, 1060,1061,1074 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 74, 81,88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_1 по договору на вклад «Святковий»№ 20/02-02/27 від 15 квітня 2004 року 23953грн. 50 коп., ( що по курсу НБУ 1 долар США = 7.9845) на день винесення рішення еквівалентно 3000 доларів США; по договору на вклад «Валютний»№20/02-02/30 від 05 квітня 2005 року 29343 грн. 03 коп. (що по курсу НБУ (1 долар США =7.9845 грн.) на день винесення рішення еквівалентно 3675 доларів США), та по договору на вклад «Універсальний №20/02-02/23 від 07 червня 2006 року 16060 грн., а всього стягнути 69356грн. 53 коп.( шістдесят девять тисяч триста пятдесят шість гривень пятдесят три копійки).

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»- відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_1 120 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на оплату ІТЗ розгляду цивільної справи судом, та 3000 грн. в рахунок відшкодування понесених нею витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»693 грн. 31 коп. судового збору. Платіжні реквізити: призначення платежу 22030001 судовий збір; 26436309 ( п.1.1.); отримувач коштів: УДК України у Миргородському районі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 34698720; банк отримувача: ГУДК України у Полтавській області; код банку отримувача (МФО) 831019; рахунок отримувача: 31210206700012 ; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код ЄДРПОУ суду: 26436309.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд на протязі десяти діб з моменту його проголошення.

Суддя:С. В. Андрущенко-Луценко