Рішення № 19825265, 18.11.2011, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

Справа № 2-2219-207/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2011 р. Чемеровецький районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді - Назарчука Р. В.                                                                       при секретарі - Ніколаєвій Л.М.                                                                                 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Чемерівці цивільну справу за озовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу удаваним та таким, що укладений в національній валюті України та був наданий в розмірі 88 879 грн. 089 грн. на умовах гривневого кредиту,-

                                                   в с т а н о в и в :                                                                                                                                                                                                        Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу посилаючись на те, що 10.07.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу за №11370030000, згідно якого відповідачу було надано кредит в іноземній валюті в сумі 18 357 доларів США з кінцевим теріном повернення 05.06.2017 року, зі щомісячною сплатою ануїтельного платежу в розмірі 280 доларів США "04" числа кожного календарного місяця строку кредитування, за користування кредитом перші 30 календарних днів процентна ставка встановлюється в розмірі 1,25% річних, в разі перевищення строку встановленого договором процентна ставка встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки від діючої, ОСОБА_1 взяті на себе зобов"язання належним чином не виконував, а тому станом на 28.01.2011 року виникла заборгованість в сумі 1 956 доларів 82 центи США - прострочена заборгованість по кредиту за період з 04.09.2009 року по 05.01.2011 року та не сплачено проценти за користування кредитом в розмірі 2 749 доларів 95 центів США за період з 31.12.2008 року по 28.01.2011 року, в зв"язку з чим позивачем на адресу відповідача 19.02.2010 року за №132/2-302-232 було направлено заяву щодо погашення заборгованості за договором, однак відповідді на дану заяву не отримано, загальна сума заборгованості станом на 28.01.2011 року ОСОБА_1 перед банком становить 19 471 долар 85 центів США, що еквівалентно по курсу НБУ грошовій сумі в розмірі 154 411 грн. 77 коп., що складається з :                                        -          14 765 доларів 08 центів США - заборгованість за кредитом;                                        -          1 956 доларів 82 центи США - сума простроченої заборгованості за кредитом;          -          2 749 доларів 95 центів США - сума заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами, також відповідно до п. 4.1 договору встановлено, що за порушення позичальником умов договору він зобов"язується сплатити ще й пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, пеня складає 1 858 грн. 97 коп., в забезпечення виконання грошових зобов"язань відповідач передав в заставу банку транспортний засіб марки "OPEL" модель Astra-H ОНL48, модель "ASTRA", 2008 року випуску, чорного кольору, шассі WOLOAHL4882196472, двигун 1400, державний номер НОМЕР_1, який є власністю позичальника на підставі купівлі-продажу №18819 від 07.07.2008 року, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту, згідно договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11370030000 від 10.07.2008 року в розмірі 19 471 доларів 85 центів США, що еквівалентно по курсу НБУ грошовій сумі 154 411 грн. 77 коп. та пеню за порушення термінів виконання грошових зобов"язань в розмірі 1 858 грн. 97 коп., а також 1 562 грн. 70 коп. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачені позивачем при поданні позову до суду.                                                                                                                        Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ УкрСиббанк" про визнання договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу удаваним та таким, що укладений в національній валюті України та був наданий в розмірі 88 879 грн. 089 коп. на умовах гривневого кредиту, в обгрунтування позову вказав, що 10.07.2008 року між ним та ПАТ "УкрСиббанк" було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу за умовами якого банк надав йому кредит в сумі 18 357 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 88 879 грн. 089 коп. за курсом НБУ на день укладення договору, за користування кредитом протягом перших календарних днів рахуючи з дати видачі кредиту процентна ставка була встановлена в розмірі 1,25 % річних, вважає, що у відповідності до ст. 524 ЦК України зобов"язання повинні бути вираженні у грошовій валюті України - гривні, а не в її еквіваленті, а зміст правочину не може суперечити вимогам цього кодексу та недодержання цих вимог є підставою для недійсності правочину, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання валюти як засобу платежу, можливо лише при дотриманні суб"єктами правовідносин вимог щодо одержання індивідуальної ліцензії, яка в позивача на момент укладення договору була відсутня, що як вважає є порушенням банком частини 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання валютного контролю" згідно якого такі операції пов"язанні з кредитуванням в іноземній валюті потребують індевідуальної ліцезії Національного Банку України, звертає увагу суду на те, що споживчий кредит на придбання автомобіля він брав за гривні про що банку було відомо, тому дії банку щодо перерахунку кредитних коштів на його валютний рахунок, подальший продаж валют та перерахування гривні за придбаний ним автомобіл свідчать, що договір укладений між сторонами є удаваним та мав на меті приховати між собою укладенння кредитного договору у національній валюті, у зв"язку із збільшенням ціни долара США на фінансовому ринку України виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє його як заінтересовану особу того на що вона розраховувала при укладенні договору, а саме придбання автомобіля за 88 879 грн. 089 грн., що було еквівалентом 18 357 доларів США і що із самого змісту договору не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.                                                   Представник ПАТ "УкрСиббанк" в судове засідання на розгляд справи не з"явився, 05.05.2011 року під час розгляду справи явку представника ПАТ "УкрСиббанк" ОСОБА_2 було визнано обов"язковою, на останнє судове засідання він не з"явився, однак від нього на адресу суду неодноразово надходили письмові заяви про розгляд справи у його відсутності за неможливістю з"явитись на розгляд справи, у відповідності до вимог ст. 169 ЦПК України суд позбавлений можливості залишити позовну заяву банку без розгляду, вважає за можливе справу слухати у відсутності представника банку, про що не заперечував в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1, в поданій до суду заяві позовні вимоги банку підтримує, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 просить відмовити.                                                                                                                                  Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" стосовно стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу не визнав, просить відмовити у їх задоволенні, подану ним зустрічний позов стосовно визнання договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу удаваним та таким, що укладений в національній валюті України та був наданий в розмірі 88 879 грн. 089 грн. на умовах гривневого кредиту підтримав, просить його задоволити та пояснив суду, що валютний кредитний договір є удаваним, оскільки мав на меті скрити укладання кредитного договору у національній валюті, на час укладання договору банк не мав індивідуальної ліцензії НБУ про надання йому права на здійснення операцій по укладанню валютного кредитного договору, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті приховава вчинення правочину у національній валюті, банк, розуміючи відсутність законних підстав у позивача, як фізичної особи здійснити розрахунок з продавцем придбати автомобіль, використовуючи валюту кредиту, фактично приховав порядок здійснення розрахунку та подальшу конвертацію іноземної валюти в гривню, надав кредит у гривні, 18.11.2011 року подав до суду про розгляд справи у відсутності його представника - адвоката ОСОБА_3                                                             Вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 Ю.П, проаналізувавши матеріали справи, суд знаходить вимоги позивача за первісним позовом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, в зустрічному позові необхідно відмовити з наступних підстав.                                                                                                                                  Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" який згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2011 року змінив своє повне найменування на Публічне акціонерне товариства "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11370030000, згідно якого банк зобов"язувався надати позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 18 357 доларів США, що еквівалентно 154 411 грн. 77 коп. за курсом НБУ на день укладення договору.                              Зідно п. 2.1 Договору, Позичальник надає в заставу банку рухоме майно - транспортний засіб - марки "OPEL" модель Astra-H ОНL48, модель "ASTRA", 2008 року випуску, чорного кольору, шассі WOLOAHL4882196472, двигун 1400, державний номер НОМЕР_1.                                                                                                                                  Поряд з цим, банком з відповідачем було укладено три додаткових угоди до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11370030000 від 10.07.2008 року, 04.02.2009 року, якими було передбачено зміну схеми погашення кредиту, перенесення строків виконання зобов"язань позичальником зі сплати процентів за договором, зміну кінцевого терміну повернення крдиту, передбачено також невиконання позичальником своїх зобов"язань та наслідки їх невиконання.                                        Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.                     Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договорами, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов’язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов’язань.                                         В судовому засіданні встановлено, що Банк взяті на себе зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, а позичальник свої зобов’язання виконував не належним чином, що призвело до утворення заборгованості.                                                                                 Розділом 6 Договору в порядку ст. 525, 611 ЦК України передбачено, що в разі невиконання або прострочення виконання грошових зобов’язань (п.3.1.2 Договору) банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав і вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, та повної сплати за кредит, шляхом направлення на адресу Позичальника повідомлення про дострокове повернення у вимогі протягом 31 календарного дня з дати одержання вимоги, термін повернення кредиту вважається таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання вказаної вимоги, чи у разі неотримання повідомлення з інших підстав термін повернення кредиту вважається таким, що настав, на 41-й день з дати відправлення позичальнику вимоги про дострокове повернення банку кредиту.                                                                                                     З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2010 року на адресу відповідача банком направлялася вимога в порядку визначеному п. 6.2 Договору, однак банком не було отримано зворотнього повідомлення від ОСОБА_1, таким чином суд вваажє, що строк погашення кредиту в повному обсязі настав з 01.04.2010 року, що передбачено умовами договору.

          У зв"язку з несвоєчасним поверненням кредиту та процентами по ньому в ОСОБА_1 перед банком виникла заборгованість, яка станом на 28.01.2011 року складає 19 471 долар 85 центів США, що по курсу НБУ станом на 28.01.2011 року становить 154 411 грн. 77 коп., що складається з: 14 765 доларів 08 центів США - заборгованість за кредитом; 1 956 доларів 82 центи США - сума простроченої заборгованості за кредитом; 2 749 доларів 95 центів США - сума заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.

          Поряд з цим, суд вважає, що позивачем вірно відповідно до п. 4.1 договору, яким передбачено відповідальність за порушення термінів погашення грошових зобов"язань нараховано пеню в розмірі 1 858 грн. 97 коп..

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

          Згідно ст. 1050 ЦК України в разі прострочення виконання чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

          Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів становлюються договором, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

          Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що в зв"язку з виконанням банком умов договору та неналежним виконанням своїх зобов"язань ОСОБА_1 по поверненню кредиту, наявні усі підстави до задоволення позову.

          ОСОБА_1 у своїй зустрічній позовній заяві просить визнати договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу удаваним та таким, що укладений в національній валюті України та був наданий в розмірі 88 879 грн. 089 грн. на умовах гривневого кредиту.

          Так обґрунтовуючи позовні вимоги щодо удаваності кредитного договору посилається на укладення договору в іноземній валюті, валюті відмінній від гривні України, та використання іноземної валюти за спірним договором як засобу платежу, що є порушенням ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".                                                                                           Відповідно до змісту ст. 4 Цивільного кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

          Згідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

          Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

          За приписами ст. 35 Закону України "Про Національний банк України", ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року №15-93 гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

          Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

          Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов’язання має бути виконано у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

          За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище положення Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що вказаними актами діючого законодавства встановлений вичерпний перелік випадків, коли зобов'язання між сторонами може бути виражене в іноземній валюті та підлягає виконанню в валюті, відмінній від гривні України. Такими випадками є визначення ціни в іноземній валюті у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та, як наслідок, його виконання в іноземній валюті, а також наявність у конкретного суб'єкта господарських відносин виключного права на проведення розрахунків в іноземній валюті у разі дотримання вимог, прямо передбачених законодавством.

          Із наведеного визначення випливає (і додатково підтверджується положеннями ст. З Декрету № 15-93), що іноземна валюта не може застосовуватися на території України як засіб платежу для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо це прямо не передбачено цим Декретом чи іншими актами валютного законодавства. Для цього використовується національна валюта України - гривня.

          Право банку здійснювати операції в іноземній валюті передбачено Законом України "Про банки і банківську діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законом України "Про Національний банк України".

          Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Законом України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія видається НБУ (ст.19 Закону). Відповідно до ст. 47 названого Закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

          Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного           контролю" (надалі - Декрет) передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

          Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

          Наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є підставою для здійснення банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.                                                             Відповідно до п.2.3 цього Положення за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

          Відповідно до п.5.3 цього Положення письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ №15-93.

          24 грудня 2001 року Національним Банком України АКІБ «Укрсиббанк»видано банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», перелік яких визначено у додатку до ліцензії в тому числі з правом кредитування юридичних та фізичних осіб, здійснювати неторговельні операції з валютними цінностями, 19 листопада 2002 року банку видано дозвіл № 75-2 на право здійснювати операції, визначені п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», перелік яких визначено у додатку до ліцензії в тому числі щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

          Таким чином, банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від НБУ банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а відтак, вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

          Суд відхиляє посилання ОСОБА_1 про обов'язковість отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від сум та термінів грошових коштів, які надаються банком. Чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України. Отже, банк не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку України для надання кредитів в іноземній валюті резидентам, у зв’язку із чим єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті судам слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

          Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

          Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

          Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

          Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України).

          Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

          При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

          Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Доводи зустрічного позову про те, що банку було достовірно відомо, що кредит надавався на купівлю автомобілю за гривню, проте кредит банк видав у іноземній валюті, а це свідчить, що він мав на меті приховати конвертацію валюти, а отже укладений договір є удаваним не приймаються до уваги судом та спростовуються висновками суду. Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що кредитний договір укладався при вільному волевиявленню сторін, на момент його укладення, як пояснила представник Банку, останній мав право надавати кредити як у іноземній так і у національній валюті, проте на бажання ОСОБА_1 йому було надано кредит у іноземній валюті.

          В судовому засіданні судом не встановлено обставин, які б свідчили, що правочин укладений між сторонами є удаваним, а отже відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

          Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені і документально підтверджені судові витрати: 1 562 грн. 70 коп. по сплаті судового збору, 120 грн. витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.                                                                                На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 213-215, 218 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

          Позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу задоволити.

          Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61050, м. Харків, пр-т. Московський, 60, р/р 29090000000113, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість по кредиту, згідно договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11370030000 від 10.07.2008 року в розмірі 19 471 доларів 85 центів США, що еквівалентно по курсу НБУ грошовій сумі 154 411 грн. 77 коп. та пеню за порушення термінів виконання грошових зобов"язань в розмірі 1 858 грн. 97 коп., а також 1 562 грн. 70 коп. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачені позивачем при поданні позову до суду.

          В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу удаваним та таким, що укладений в національній валюті України та був наданий в розмірі 88 879 грн. 089 грн. на умовах гривневого кредиту - відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.          

Суддя:ОСОБА_4