Рішення № 19822186, 28.11.2011, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 2-565/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2011 року                                                                                          м. Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

суддіОСОБА_1

при секретаріОСОБА_2

з участю: позивачаОСОБА_3

представника позивача

представника відповідачаОСОБА_4

ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат»про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 30042 гривні 38 коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 гривень, завданої незаконним звільненням з роботи, ухиленням посадових осіб Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат»(далі-КСП) від виконання рішення суду про поновлення на роботі, цькуванні та незабезпеченні обсягом роботи після поновлення на попередній посаді. В результаті чого стан здоров»я позивача погіршився, він втратив душевний спокій та зазнав душевних страждань.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав.

Під час судового розгляду позивач дала наступні пояснення. Рішенням суду визначено, що вона незаконно звільнена з КСП, тому її було поновлено на попередній роботі. Фактично рішення суду про поновлення на роботі не виконувалось 11 днів з вини КСП та директора відокремленого підрозділу КСП ОСОБА_5. Також, хоча вона і була поновлена на попередній посаді овочівника, проте обсяг її роботи зменшився і вона втратила у заробітку. У зв»язку із вказаними незаконними діями, просить стягнути з відповідача моральну шкоду - 25000 гривень, розмір якої визначений в письмовому обґрунтуванні розміру моральної шкоди. Так, незаконне звільнення та пов»язані зі звільненням душевні страждання і погіршення стану здоров»я оцінила в 10000 гривень; тривалість вимушеного прогулу і невиконання рішення суду посадовими особами КСП –10000 гривень; час, затрачений на забезпечення виконання рішення суду про поновлення на роботі –5000 гривень. В березні 2011 року вона була поновлена на роботі та отримує заробітну плату.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задоволити з підстав, що вказані в позові. Розмір моральної шкоди, завданої незаконним звільненням та невиконанням рішення суду, оцінив в 25000 гривень. Також вказав, що після винесенні судових рішень про поновлення на роботі, позивач тривалий час не міг приступити до виконання обов»язків. Оскільки керівник відокремленого підрозділу КСП ОСОБА_5 відмовлявся виконувати судове рішення. Рішення суду про поновлення позивача на роботі було виконане лише після того, як проти ОСОБА_5 була порушена кримінальна справа за заявою позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив. Він працює директором Кузнецовського відокремленого підрозділу КСП. Згідно з рішенням суду позивач була поновлена на роботі. Даним рішенням суд зобов»язав саме КСП поновити позивача на попередній роботі. Проте позивач звернувся з питань поновлення на роботі не в КСП, а до Кузнецовського відокремленого підрозділу КСП, що не є юридичною особою та стороною у справі про поновлення позивача на роботі. Голова правління КСП неодноразово письмово звертався до позивача про явку в КСП для вирішення питання про поновлення на роботі. Після втручання прокуратури та вказівки голови правління КСП, наказом директора Кузнецовського відокремленого підрозділу КСП позивач була поновлена на попередній роботі. Зараз позивач працює овочівником та отримує заробітну плату, згідно штатного розкладу та премію за роботу в шкідливих умовах. Про погіршення стану здоров»я позивача йому нічого невідомо. Факт завдання моральної шкоди вважає необґрунтованим, розмір моральної шкоди недоведеним.

Заслухавши пояснення сторін, в результаті повного, всебічного і об»єктивного дослідження наявних у справі доказів та керуючись законом суд прийшов до наступного висновку.

Рішенням Кузнецовського міського суду від 31.01.2011 року (далі-рішення суду) звільнення позивача з посади овочівника 4 розряду КСП визнано незаконним і скасовано наказ Кузнецовського відокремленого підрозділу КСП (далі-підрозділ) від 17.09.2009 року №286 про звільнення позивача з роботи, цим же рішенням позивач поновлена на попередній роботі в КСП (місце знаходження: Запорізька область, м.Енергодар). Суд допустив негайне виконання вказаного рішення в частині поновлення позивача на роботі. Позивач поновлена на попередній роботі наказом по підрозділу за №31 від 28.03.11. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 21.07.2011 року рішення суду першої інстанції залишене без змін. Питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу судами першої та апеляційної інстанції не вирішувалось.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки є рішення суду, що набрало законної сили, про поновлення позивача на роботі, вимоги позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає обґрунтованими. Судовий розгляд справи (в тому числі виконання судового рішення) про поновлення позивача на роботі тривав з 13.10.2009 по 28.03.2011 року не з вини позивача. Тому суд вважає правомірною вимогу позову щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 17.09.2009 –дня звільнення позивача з роботи до 28.03.2011 року –дня поновлення позивача на роботі.

При вирішенні питання про розмір належного до виплати заробітку, суд керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМУ від 08.02.1995 року №100. Згідно довідки КСП №172 від 08.09.11 (а.с.26) заробітна плата позивача ОСОБА_3 за останні два календарні місяці роботи (липень і серпень 2009 року), що передували події звільнення складає 2281,47 грн..

1.          Середньоденна заробітна плата позивача складає - 2281,47 грн. : 43 робочих дні у липні, серпні 2009 року = 53,05 грн..

2.          Середньомісячне число робочих днів за липень, серпень 2009 року - 22 дні (22+21: 2). Середньомісячна заробітна плата позивача становить 1167,10 грн. (53,05 грн. х 22 робочих дні).

3.          Середній заробіток позивача за весь час вимушеного прогулу з 17.09.09 по 25.03.11 (останній робочий день, що передує дню поновлення на роботі –28.03.11) розрахований таким чином: 75 робочих днів 2009 року + 251 р.д. 2010 року + 57 р.д. 2011 року х середньоденний заробіток 53,05 грн. = 20318 грн. 15 коп..

Кількість робочих днів за відповідні місяці 2009-2011 років, визначена згідно з розрахунками тривалості норм робочого часу, що встановлені Мінпраці та соціальної політики України на відповідні роки.

Отже провівши розрахунок належних до виплати позивачу коштів за вказаний період суд вважає, що позивач неправильно визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 30042 грн. 38 коп..

Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого за розрахунком суду становить 20318 гривень 15 коп.

Згідно з наказом №31 від 28.03.11 (далі-наказ) позивач поновлена на роботі –овочівником 4 розряду Кузнецовського відокремленого підрозділу КСП за рішенням суду, цим же наказом позивачу встановлений оклад 1507 гривень та премія –12% за роботу в шкідливих умовах. Позивач з наказом ознайомлена, про що свідчить її підпис на копії наказу (а.с.16). Разом з тим, рішенням суду обов»язок поновити позивача на роботі покладено на юридичну особу –КСП, а не на підрозділ –Кузнецовський відокремлений підрозділ КСП. Проте позивач в суд за роз»ясненням рішення не зверталась, також не з»являлась в КСП для вирішення питання про поновлення на роботі. Після усної вказівки голови правління КСП директор підрозділу видав відповідний наказ про поновлення позивача на роботі. Постановою Кузнецовського міського суду від 15.08.2011 року по кримінальній справі №1-73/11 (а.с.36), закрита кримінальна справа про обвинувачення директора Кузнецовського відокремленого підрозділу КСП ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, тобто в умисному невиконанні рішення суду про поновлення ОСОБА_3 на роботі в КСП. Цією ж постановою ОСОБА_5 звільнений від кримінальної відповідальності. У відповідності із ч.4 ст.61 ЦПК, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов»язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою. Проте по кримінальній справі №1-73/11 вирок суду щодо умисного невиконання ОСОБА_5, як службовою особою КСП, судового рішення про поновлення позивача на роботі не ухвалений.

У відповідності із п.3 ч.1 ст.11, ст.ст.23, 1167 ЦК, обов»язковими умовами відповідальності за завдану особі моральну шкоду є, зокрема, наявність вини заподіювача і причинного зв»язку між протиправною поведінкою заподіювача та душевними стражданнями, яких особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою заподіювача шкоди. В свою чергу, доказів на підтвердження протиправної поведінки відповідача щодо значної тривалості невиконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі, позивачем не надано. Крім того, позивач заявила, що рішення суду не виконувалось 11 днів.

Таким чином, посилання позивача на доведеність факту тривалого умисного невиконання відповідачем судового рішення про поновлення на роботі, у зв»язку з чим позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, в судовому засіданні підтвердження не знайшли.

Доказів про погіршення стану здоров»я у зв»язку з незаконним звільненням з роботи, позивачем не надано. Також не надано доказів того, що після поновлення на роботі позивач зазнав психологічного тиску з боку керівництва підрозділу КСП.

За твердженням позивача після поновлення на роботі за нею не закріплена конкретна ділянка в теплиці де вирощуються овочі, в результаті чого вона не отримує премію. Разом з тим, позов не містить вимог про визначення позивачу обсягу роботи в підрозділі та стягнення недоплаченої премії.

У відповідності із ч.3 ст.61 ЦПК, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи. Отже факт незаконного звільнення та обставини за яких відбулось звільнення позивача з посади овочівника підрозділу КСП суд вважає доведеними, вказані дії відповідача визнані судовим рішенням незаконними.

Згідно із ст..237-1 КЗпП та п.13 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться власником або уповноваженим ним органом у разі порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, у разі незаконного звільнення працівника, яке призвело до його моральних страждань. На думку суду, вина службових осіб КСП у незаконному звільненні позивача з роботи доведена повністю. Також суд вважає, що сам факт незаконного звільнення та подальші дії позивача, пов»язані з відновленням порушеного права на працю, свідчать про моральні страждання позивача, які виразились у втраті душевної рівноваги, вимушених змінах в його життєвих та виробничих стосунках, витраті часу та зусиль для відновлення попереднього стану.

Разом з тим, суд вважає, що розмір заявленої позивачем до відшкодування моральної шкоди у зв»язку з незаконним звільненням, відсутністю роботи, втраті часу та зусиль по відновленню порушеного права не відповідає характеру моральних страждань позивача, тому підлягає зменшенню. Також, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив із засад розумності та справедливості.

З метою відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням позивача з роботи та пов»язаними з цим негативними наслідками, що виразились у втраті душевної рівноваги, вимушених змінах в життєвих та виробничих стосунках, витраті часу та зусиль для відновлення попереднього стану, слід стягнути з відповідача 1500 гривень.

На день звернення з позовом позивач була звільнена від сплати судового збору, як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, також позивачем понесені витрати на ІТЗ судового розгляду в розмірі 120 гривень. Згідно із ч.3 ст.88 ЦПК судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст.11, 23,1167 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 212- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат»(71500, Запорізька область, м.Енергодар, вул..Комунальна, 1, ідентифікаційний код 36180433) на користь ОСОБА_3 заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 20318 (двадцять тисяч триста вісімнадцять) гривень 15 копійок.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат»на користь ОСОБА_3 1500 (одну тисячу п»ятсот) гривень моральної шкоди.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат»в дохід держави судовий збір в розмірі 218 (двісті вісімнадцять) гривень 18 копійок.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат»на користь ОСОБА_3 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 47 гривень 61 копійка.

Рішення суду в частині присудження ОСОБА_3 виплати заробітної плати за один місяць в розмірі 1167 (одна тисяча сто шістдесят сім) гривень 10 копійок підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд.

Головуючий

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 30.11.2011 року