Рішення № 19820192, 16.03.2009, Березанський районний суд Миколаївської області

Справа № 2-199 2009 p.

Рішення

іменем України

16 березня 2009 року Березанський районний суд

Миколаївської області в складі: головуючого судді Дорошенко А.В.

при секретарі Якубець С.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт. Березанка цивільну справу за позовом ВАТ "ОСОБА_1 Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач ВАТ "ОСОБА_1 Аваль" 24.02.2009 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 01.09.2006р. з відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/08-112/54255 про надання кредиту у розмірі 15000 грн. зі сплатою за користування кредитом 24 % річних, терміном на 36 місяців зі сплатою кредиту щомісячно в розмірі 1/36 від суми отриманого кредиту та відсотків, нарахованих за користування кредитом до повного погашення заборгованості за кредитом. Згідно договору поруки № 014/08-112/54255П від 21.08.2006р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виступили поручителями у відповідача, взявши на себе на добровільних засадах зобов’язання перед банком відповідати по борговим зобов’язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору та несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов’язань у тому ж обсязі, що і боржник. Проте зобов’язання за кредитним договором відповідачем не були виконані, в зв’язку з чим станом на 02.02.2009р. заборгованість по поверненню позики становить 5833, 26 грн. та по відсоткам за використання кредитних коштів в сумі 233, 62 грн.. Крім того, за порушення строків повернення кредиту до відповідача застосовані штрафні санкції у вигляді пені, яка складає 1625, 38 грн.. Тому позивач просить стягнути з відповідачів 7692, 26 грн.; витрати по оплаті держмита в сумі 76, 92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 30 грн..

На попередньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов визнали.

Виходячи з наведенного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.ст. 1054, 1055 ЦК України 05.02.2008 р. укладено кредитний договір № 014/0-112/54244, згідно якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 15000 грн. строком на 36 місяців з 01.09.2006р. по 01.09.2009р. зі сплатою кредиту щомісячно в розмірі 1/36 від суми отриманого кредиту, погашення відсотків за користування кредитом щомісячно з відсотковою ставкою в розмірі 24 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання боржником своїх обов’язків за кредитним договором перед банком, відповідно до ст. 553 ЦК України, 04.02.2008 р. між ВАТ „ОСОБА_1 Аваль" укладено договори поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно яких поручителі зобов’язалися перед банком відповідати за виконання боржником - ОСОБА_2 зобов’язань по кредитному договору в повному обсязі, включаючи суму сплати кредиту, відсотків за користування кредитом, пені та інших платежів (п.2 Договорів поруки).

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в строк встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов’язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Наслідки порушення договору позики врегульовані нормами ст.ст. 1050, 1048, 625 ЦК України. Стаття 1048 ЦК України передбачає обов’язок позичальника повернути позикодавцеві крім позики проценти від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлено договором. Ст.625 ЦК відносно розміру процентів є відсилочною, в залежності від розміру процентів встановлених договором або законом.

Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору, зокрема неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Крім того, відповідно до вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК)

Згідно ст.66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції Закону від 20.09.2001 p.), державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України.

Відповідно до Положення Національного банку України "Про кредитування" № 246 від 28.09.1995 p., затвердженого постановою Правління Національного банку України № 246 від 28.09.1995 р. з подальшими змінами і доповненнями, кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.(п.15).

П.16 Положення "Про кредитування" передбачає, що розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі.

Враховуючи, що відповідачем прострочено повернення позики, відповідно до ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України позивач має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. Тому вимоги позивача, щодо дострокового повернення всієї суми кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитом, підлягають задоволенню.

Згідно п.9 умов надання кредиту, у випадку порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями договору позичальник повинен виплачувати банку пеню в розмірі 0, 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до припису ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п.2.1 договорів поруки від 21.08.2006 р. у випадку невиконання боржником зобов язань за кредитним договором, поручителі і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором як солідарні боржники, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов’язку в повному обсязі від усіх боржників разом. Тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів в солідарному порядку підлягають задоволенню.

Відповідно до розрахунку заборгованості підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку 7692, 26 грн., в т.ч.:

• - заборгованість по простроченому основному кредиту в сумі 5833, 26 грн,

• - заборгованість по простроченим відсоткам в сумі 233, 62 грн.,

• - пеня в сумі 1625, 38 грн.

Таким чином, визнання відповідачами пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.ст. 88, 81 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів судові витрати понесені позивачем за сплату держмита при подачі позовної заяви та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 130, 174 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ВАТ "ОСОБА_1 Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ВАТ "ОСОБА_1 Аваль", транз/рахунок 29090312 в "ОСОБА_1 Аваль", ідентифікаційний код 24779442, МФО 326182, в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором в сумі 7692 (сім тисяч шістсот дев’яносто дві) гривні 26 коп., в т.ч. заборгованість по кредиту - 5833, 26 грн., відсоткам - 233, 62 грн., пені - 1625, 38 грн.; а також судові витрати в сумі 106, 92 грн!, в т.ч. по оплаті державного мита в сумі 76, 92 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 30 грн..

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.