Рішення № 19817562, 14.12.2011, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 2 –3422 / 11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          08 грудня 2011 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – Євтушенка П. М.

при секретарі – Шевченко О. П.

з участю адвоката – ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Ерсте Банк" про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

          Позивач 19. 05. 2011 року звернувся до Соснівського райсуду м. Черкаси з позовом до ПАТ "Ерсте Банк" про визнання кредитного договору недійсним. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16. 04. 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 014/2061/5/13694 строком на 7 років в сумі 20250 доларів США на придбання автомобіля. Сплата суми кредиту та процентів за договором здійснювалась в доларах США. Позивач вважає, що договір має бути визнаний недійсним, оскільки він суперечить нормам чинного законодавства, а саме: відповідач не мав ліцензії Національного банку України на операції в іноземній валюті. Про відсутність ліцензії позивачу стало відомо під час розгляду справи 2-411/11, вважає, що якби це їй було відомо раніше, вона не укладала кредитний договір. Договір є не справедливим, а тому просить визнати його недійсним.

          В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задоволити.

          Представник відповідача позов не визнав, подав заперечення на позов, відповідно до якого Декрет № 15-93 не містить заборони надавати кредит у іноземній валюті, а відсутність ліцензії не є підставою для визнання недійсним Кредитного договору.

Заслухавши сторони, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, 16. 04. 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Ерсте Банк" укладено кредитний договір № 014/2061/5/13694 строком на 7 років в сумі 20250 доларів США на придбання автомобіля. Сплата суми кредиту та процентів за договором здійснювалась в доларах США.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватись в Україні у всіх випадках і в порядку встановленому законом. Тобто, відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст. 5 Декрету.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач має банківську ліцензію № 224 від 29. 05. 2007 року, зареєстровану Національним Банком України 25. 01. 2006 року за № 303 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та пунктами 5 –11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до дозволу № 224-2, відповідач має право здійснювати операції визначені п.1-4 ч.2 , 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а саме має право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснювати кредитування в іноземній валюті. Перелік операцій які має право здійснювати банк визначені в додатку до дозволу № 224-2 від 29.05.2007 року.

Пунктами «в»та «г»ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що індивідуальні ліцензії потребують операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Оскільки чинним законодавством України не встановлені будь-які обмеження щодо граничних розмірів сум та термінів повернення кредитів в іноземній валюті, тому здійснення операцій по отриманню чи наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Тобто, при наданні кредиту, відповідач діяв в межах своїх повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд приходить до того, що позивачу при укладанні договору були відомі всі умови договору та не існувало інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для нього умовах.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту зазначеної норми випливає, що предметом кредитного договору є грошові кошти, а кредитодавцем –фінансова установа.

Таким чином, у розумінні ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитом є надання коштів у позику, що є одним із видів фінансової послуги.

Комерційні банки здійснюють кредитування на договірних умовах. Надання банківського кредиту оформляється укладенням кредитного договору, згідно з яким одна сторона —банк —зобов'язується передати другій стороні (позичальникові) на певний строк суму грошей, а позичальник зобов'язується надавати банкові необхідне забезпечення кредиту, використо вувати його на обумовлені цілі і повернути у встановлений строк та сплатити відповідні відсотки.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.

За правовою природою кредитного договору юридичні права й обов'язки сторін —банків та клієнта не є однаковими. Основним обов'язком банку є надання кредиту. На клієнтові ле жать в основному обов'язки, хоча позичальник може і відмо витися від укладення договору. Обов'язки клієнта: повернути в строк одержаний кредит, сплатити банку відсотки за корис тування кредитом, не ухилятися від банківського контролю, дотримуватися цільового використання одержаного кредиту, надати і гарантувати наявність забезпечення за договором на весь строк кредитування.

За порушення зобов'язань за кредитним договором сторо ни несуть відповідальність у вигляді стягнення неустойки і відшкодування збитків. При кредитуванні велике значення має зміцнення кредитної дисципліни, яка має на меті своєчасне погашення кредиту і суворе додер жання позичальниками всіх умов договору. В разі порушення кредитної дисципліни може передбачатись сплата банку підвищених відсотків з прострочених по зичок; припинення кредитування з правом дострокового од ностороннього розірвання договору; дострокове стягнення раніше наданих позичок зі сплатою штрафу.

Підставами визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»є включення у договори з споживачем умови, які є несправедливим, тобто такі, що всупереч принципу добросовісності мають наслідком дисбаланс договірних прав та обов’язків між сторонами.

Права споживача в разі отримання ним продукції в кредит передбачені ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту. Споживач не зобов’язаний сплачувати будь-які відсотки та інші вартісні елементи кредиту, які не були зазначені у договорі. Споживач має право протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення кредитного договору без пояснення причин, перебіг даного строку розпочинається з моменту вручення споживачеві примірника укладеного договору.

Тобто споживачеві лише пропонуються умови, а якщо він не погоджується з даними умовами, може знайти інші, кращі.

Крім цього, умовами кредитного договору часто передбачається необхідність здійснення позичальником інших платежів, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, як на користь банку (комісії за відкриття поточного/карткового рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування), так і на користь третіх осіб (страхові платежі, платежі за послуги нотаріусів).

В судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позивача про те, що при укладанні кредитної Угоди були порушені права позивача як споживача, а також умови укладених між сторонами правочинів порушують права позивача чи є несправедливими.

Зібраними у справі доказами, а саме –довідками, заявою-анкетою, підписаними позивачем при укладанні договору, що наявні в матеріалах справи, підтверджено, що позивач в повному обсязі ознайомлювався з умовами кредитування в банку та орієнтовною сукупною вартістю кредиту та вартістю послуг з оформленням договору про надання кредиту.

Взаємні права та обов’язки сторін детально визначені у підписаних сторонами кредитному договорі. Вибір умов кредитування з боку позивача був добровільним.

Зміст оспорюваного правочину також свідчить про те, що при підписанні договору позивач отримав вичерпну інформацію про умови кредитування, у тому числі про усі без виключення платежі, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту.

Підписанням кредитного договору, позичальник погодився зі всіма умовами даного правочину і прийняв на себе зобов'язання щодо його виконання. При укладенні договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких умов, які б примусили позивача прийняти їх на вкрай невигідних для себе.

В день підписання оспорюваного правочину позивач отримав передбачену даним правочином суму кредиту. В день підписання оспорюваного правочину позивач отримав його примірник, що давало йому додаткову можливість детально вивчити його умови та протягом 14 днів з дня отримання кредиту відмовитись від даної послуги, однак позивач використав кредитні кошти на свій розсуд.

Доводи позивача стосовно того, що вона не могла передбачити зміну курсу валют та те, що остання вважає цю обставину істотною обставиною , не можуть бути прийняті судом до уваги.

Діючим законодавством не передбачено стабільний курс долара США до національної валюти –гривні. Офіційний курс гривні до іноземної валюти встановлюється Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Зменшення прибутків позивача не є обставиною, які можна віднести до форс –мажорних обставин, а світова фінансова криза є явищем, яке не відноситься до обставин непереборної сили, що позбавляють позивача виконувати умови укладеного договору.

Таким чином, при укладанні договору в іноземній валюті та беручи на себе зобов’язання щодо погашення кредиту саме в доларах США, сторони за договором повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна курсу можливо настане, а тому повинні передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Позивач не довів суду , що кредитний договір суперечить ЦК України, іншим актам

цивільного законодавства, а отже відсутні підстави, передбачені ст. ст. 203, 215 ЦПК України для визнання договору недійсним, по скільки під час підписання договору кредиту позивач був ознайомлена з його умовами та наслідками .

Суд відхиляє доводи позивача про порушення в кредитному договорі вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», по скільки даний закон може застосовуватися до спорів, що виникають із кредитних правовідносин тільки коли предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачу про умови кредитування; про несправедливість умов договору , по скільки позивач своїм підписом підтвердив згоду з умовами кредитування, підписав кредитний договір , знаючи його умови та наслідки маючи можливість обрати кредит у національній грошовій одиниці.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вважаючи , що позивач не довів своїх позовних вимог , суд відмовляє в їх задоволенні.

Керуючись ст. ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 3, 13, 203,215, 216, 509, 524, 527, 533, 629, 1054 ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про захист прав споживачів», суд -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним до ПАТ "Ерсте Банк" –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на доходний рахунок 31218206700002, код класифікацій доходів бюджету 22030, код суду за ЄДРПОУ 02887846, банк отримувача: ГУ ДКУ у Черкаській області, код банку отримувача: МФО: 854018, отримувач: УДК у м. Черкаси, код отримувача ( за ЄДРПОУ): 22809222 судовий збір в сумі 1647 грн. 84 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.           

          Головуючий : підпис ОСОБА_4