Рішення № 19812282, 22.07.2011, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-1844/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2011р.

. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Зуба Г.А.

при секретарі Моргун А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК»в особі Харківської обласної філії про визнання правочину частково недійсним, визнання незаконними дій, відновлення становища, зобов'язання утриматись від певних дій, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.03. 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК»в особі Харківської обласної філії про визнання правочину частково недійсним, визнання незаконними дій, відновлення становища, зобов'язання утриматись від певних дій, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії , в якому, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог від 17.05.2011 р. та від 18.07.2011 р., просить суд:

1)визнати частково недійсним договір кредиту № 839/3/27/38/8-150 від 28 лютого 2008 року (надалі «Договір кредиту»), укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК) та ОСОБА_1, а саме: визнати недійсними: пункт 2.6. в наступній редакції: «Розмір процентної ставки переглядається Сторонами один раз на рік не пізніше двадцять восьмого числа лютого місяця кожного року користування Кредитом, про що укладається відповідна Додаткова угода між Кредитором та Позичальником.»; підпункт 2.6.1. пункту 2.6. в наступній редакції: «Новий розмір процентної ставки дорівнюватиме розміру, що встановлюється Кредитором для цього виду кредитування на момент укладення Додаткової угоди;»; підпункт 2.6.2. пункту 2.6. в наступній редакції: «Позичальник повинен з'явитися до Кредитора в строк не пізніше ніж за 3 (Три) робочі дні до відповідної дати, зазначеної в п. 2.6. цього Договору, з метою підписання Додаткової угоди, в якій визначений новий розмір процентної ставки за користування Кредитом на наступний рік;»; підпункт 2.6.3. пункту 2.6. в наступній редакції: «У разі, якщо Позичальник не з'являється для укладання чергової Додаткової угоди щодо визначення розміру процентної ставки за користування Кредитом на наступний рік, або Сторони не можуть дійти згоди щодо розміру процентної ставки, або не була отримана письмова згода Поручителя на збільшення процентної ставки, Позичальник зобов'язаний протягом 5 (П'яти) робочих днів повернути Кредитору існуючу заборгованість за кредитом, нараховані відсотки та можливі штрафні санкції, у повному обсязі. Після сплати Позичальником зазначених сум дія цього Договору вважається припиненою.»; абзац 2 підпункту 3.3.15. пункту 3.3. в наступній редакції: «- комісію за ведення кредитної справи в розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) процента від суми Кредиту по курсу НБУ шляхом внесення коштів готівкою в касу Кредитора або шляхом перерахування коштів на рахунок № 61117805300079 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016.»;

2)Визнати незаконними дії відповідача з підвищення в односторонньому порядку процентної ставки, передбаченої Договором кредиту;

3)Відновити становище, яке існувало до порушення, та зобов'язати відповідача утриматись від дій з нарахування позивачу процентів річних за користування кредитом за Договором кредиту, за будь-якою процентною ставкою, відмінною від процентної ставки на рівні 13,25 % річних;

4)Стягнути з відповідача на користь позивача 166277,92 (Сто шістдесят шість тисяч двісті сімдесят сім грн. 92коп.)гривень, з яких: 163585,80 (Сто шістдесят три тисячі пятсот вісімдесят пять грн. 80 коп.) гривень - різниця між грошовими коштами, що були сплачені позивачем у зв'язку з безпідставним нарахуванням відповідачем щомісячних платежів за користування кредитом на рівні 22 процентів річних, та грошовими коштами, що повинні були сплачуватися позивачем щомісячно на рівні 13,25 процентів річних; та 2 692,12 (Дві тисячі шістсот дев'яносто дві грн. 12 коп.) гривень отримані відповідачем грошові кошти у якості комісії за ведення кредитної справи;

5)зобов'язати відповідача вчинити дії з зарахування суми 166277,92 (Сто шістдесят шість тисяч двісті сімдесят сім грн. 92коп.)гривень в рахунок погашення основної суми боргу (суми кредиту) позивача за Договором кредиту;

6)судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді, присудити з відповідача на користь позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала, просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що: Закон України «Про захист прав споживачів»не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а підлягають застосуванню норми статті 6, частини 1 статті 626, статті 627, частин 1 статті 328 ЦК України; зазначає, що Договір кредиту не може бути класифікований як договір приєднання; не погодилась з твердженням позивача щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки, оскільки таке право відповідача, як кредитора, та порядок його реалізації зафіксовані в пункті 2.6. Договору кредиту; вказує, що при укладенні Договору кредиту позивачем і відповідачем були додержані усі вимоги чинного законодавства України, тому підстави для визнання його частково недійсним відсутні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

28 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір кредиту №839/3/27/38/8-150, за яким відповідач надав позивачу грошові кошти в сумі 897 373,00 грн. зі сплатою 13,25 процентів річних (п. 1.1. Договору кредиту) на фінансування будівництва придбання (інвестування) житла відповідно до договору асоційованого членства в споживчому товаристві №227-189/К від 31.01.2008 р., укладеного між позивачем і Споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «АВАНТАЖ»(п. 1.2. Договору кредиту).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2010 року по справі № 2- 5388/10/17, залишеним без змін ухвалою судової колегії у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2010 року по справі № 22-ц-26878/2010р., яке набрало законної сили, Договір кредиту було визнано частково недійсним, а саме: було визнано недійсним абзац другий пункту 6.1. в наступній редакції: «У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди»домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресо: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової.»та пункт 6.2. в наступній редакції: «У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків.»

Таким чином, з огляду на положення статті 15, частини 5 статті 130 та пункту 6 частини 1 статті 207 ЦПК України та у зв'язку з визнанням недійсним договору про передачу спору на вирішення третейського суду, викладеного у тексті Договору кредиту, позовна заява підлягає розгляду Київським районним судом м. Харкова в порядку цивільного судочинства в межах встановлених ЦПК України правил юрисдикції та підсудності справ.

Згідно з чинним законодавством України договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитора і позичальника, але із урахуванням правил кредитування споживачів, що встановлюються Національним банком України відповідно до своїх повноважень.

Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 N 2121-III передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку.

Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.

За загальними підставами та порядком зміни і розірвання договорів, встановленим статтями 651-654 ЦК України у випадку, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, договір може бути розірваний (змінений) лише за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею З ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

З 30 липня 2008 року відповідачем в односторонньому порядку було змінено процентну ставку за Договором кредиту з 13,25% річних на 20% річних. Станом на момент розгляду справи в суді проценти за користування кредитом за Договором кредиту нараховуються відповідачем і сплачуються позивачем на рівні 20% річних, що, на думку суду, не є правомірним з огляду на таке.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Положення вказаної статті ЦК України повністю кореспондується з умовами Договору кредиту, а саме: пунктів 2.6. та 7.1., відповідно до яких перегляд процентної ставки за Договором кредиту здійснюється шляхом укладення відповідної додаткової угоди між позивачем і відповідачем, вчиненій у письмовій формі та підписаній належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов'язковим посиланням на Договір кредиту.

Станом на момент розгляду справи в суді Договір кредиту № 839/3/27/38/8-150 від 28 лютого 2008 року, укладений між позивачем і відповідачем, є чинним правочином, умови якого у порядку, встановленому чинним законодавством України та умовами Договору кредиту позивачем і відповідачем змінені не були, жодної додаткової угоди про зміну процентної ставки до Договору кредиту між позивачем і відповідачем не укладалось. Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави здійснювати нарахування позивачу процентів за користування кредитом за Договором кредиту за будь-якою процентною ставкою, відмінною від процентної ставки, встановленої пунктом 1.1. Договору кредиту (13,25% річних).

Разом з цим, відповідно до пункту 1.3. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. N 168 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за N 541/13808 (надалі також - «Правила»), Відповідач зобов'язаний забезпечувати виконання Правил під час укладення кредитних договорів зі споживачами. Збільшення відсоткової ставки за Договором кредиту із наданням позивачу можливість достроково припинити дію Договору кредиту у разі непогодження з розміром такої відсоткової ставки, рівнозначна переукладенню Договору кредиту, тому, враховуючи положення Правил, відповідач зобов'язаний був надати позивачу розрахунок нової реальної вартості кредиту за Договором кредиту, чого відповідачем дотримано не було. Таким чином, підвищення відповідачем процентної ставки за Договором кредиту відбулось без надання позивачу інформації щодо нової реальної вартості кредиту, що, однак, не є правомірним з огляду на норми наведених вище Правил, будь-яких доказів в обґрунтування протилежного представником відповідача суду не надано.

Суд також бере до уваги те, що зміна відсоткової ставки за Договором кредиту неможлива без зазначення обґрунтованих підстав для цього. Так, пункт 3.5. Правил встановлює, що банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених статтею 203 ЦК України, згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України, є підставою недійсності правочину.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що позивач своїми діями фактично підтвердив свою згоду з підвищеним рівнем відсоткової ставки, прийнявши пропозицію відповідача (лист відповідача вих. № 25-3-04-01/96-2153 від 30.07.2008 р.) про це в розумінні статей 205, 642 ЦК України з огляду на таке.

Листами відповідача від 17 березня 2009 р. за вих. № 27/38-69/96-944 та від 17 квітня 2009р. за вих. № 27/38-69/96-1522, копії яких наявні в матеріалах справи, у задоволенні вимог позивача, викладених у вищезазначених зверненнях, було відмовлено з посиланням на Договір кредиту та необхідність підписання відповідної додаткової угоди про підвищення процентної ставки.

18 лютого 2009 року та 24 березня 2009 року на адресу відповідача позивачем було направлено відповідні заяви (копії наявні в матеріалах справи) про незгоду позивача з будь-яким підвищенням процентної ставки за Договором кредиту, усунення порушень Договору кредиту та зарахування переплати, що виникла у зв'язку з незаконним підвищенням відповідачем процентної ставки за користування кредитом та безпідставної сплати зайвих сум позивачем в рахунок погашення суми основної заборгованості за кредитом (тіла кредиту).

Згідно зі статтею 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Таким чином зі змісту наведених листів відповідача (від 18 лютого 2009 року та 24 березня 2009 року) не вбачається волевиявлення та згоди позивача на укладення додаткової угоди до Договору кредиту на умовах, запропонованих відповідачем у листі за вих. №25-3-04-01/96-2153 від 30.07.2008 р., оскільки позивач в зазначених листах категорично не погодився з будь-яким підвищенням процентної ставки за Договором кредиту (пропозицією відповідача), вимагав від відповідача усунення порушень Договору кредиту та зарахування переплати, що виникла у зв'язку з незаконним підвищенням відповідачем процентної ставки за користування кредитом та безпідставної сплати зайвих сум позивачем в рахунок погашення суми основної заборгованості за кредитом (тіла кредиту), що в свою чергу, свідчить про відмову від одержаної пропозиції відповідача та свідчить про те, що угода між позивачем і відповідачем про зміну процентної ставки за Договором кредиту не є укладеною у розумінні статті 205 ЦК України.

Підпунктом 2.6.3. п. 2.6. Договору кредиту встановлено,що у разі, якщо позивач не з'являється для укладання чергової додаткової угоди щодо визначення розміру процентної ставки за користування кредитом на наступний рік, або сторони не можуть дійти згоди щодо розміру процентної ставки, або не була отримана письмова згода поручителя на збільшення процентної ставки, позичальник зобов'язаний протягом 5(П'яти) робочих днів повернути відповідачу існуючу заборгованість за кредитом, нараховані відсотки та можливі штрафні санкції, у повному обсязі.

Аналіз наведених умов Договору кредиту дозволяє суду зробити висновок про те, що єдиним наслідком не з'явлення позивача для укладання чергової додаткової угоди щодо визначення розміру процентної ставки за користування кредитом на наступний рік є обовязок позивача і, відповідно, право відповідача, вимагати повернення існуючої заборгованості за кредитом протягом 5(П'яти) робочих днів, а ніяк не продовження нарахування відповідачем процентів за кредитом за підвищеною ставкою. Доказів звернення відповідача до позивача з вимогою про повернення існуючої заборгованості за Договором кредиту представником відповідача не надано.

В той же час, суд бере до уваги те, що 10 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»від 12 грудня 2008 року N 661 -VI, яким ЦК України було доповнено статтею 10561 наступного змісту: «1. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. 2. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. 3. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною», а стаття 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»доповнена частиною четвертою наступного змісту: «Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом». А за таких обставин пункт 2.6, підпункти 2.6.1., 2.6.2. і 2.6.3. договору кредиту № 839/3/27/38/8-150 від 28 лютого 2008 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК»та ОСОБА_1 слід визнати такими, що втратили чинність з 10.01.2009р.

Згідно зі статтею 58 Конституції України та частиною 2 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Таким чином, положення статті 10561 ЦК України та частини 4 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мають зворотну дію у часі і поширюються на спірні правовідносини.

Крім того, частиною 2 статті 3 Розділу II Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25 грудня 2008 року N 800-VI до 1 січня 2013 року кредитно-фінансовим установам за укладеними договорами забороняється збільшувати процентну ставку за кредитами, отриманими фізичними та юридичними особами на придбання або будівництво житла. Така ставка може бути змінена лише за згодою сторін.

З умов укладеного між позивачем і відповідачем Договору кредиту (Додаток №1 детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання кредиту) вбачається, що за період з березня 2008 р. по липень 2011 року позивач зобовязаний був сплатити на користь відповідача процентів за користування кредитом в сумі 359869,08 (Триста пятдесят девять тисяч вісімсот шістдесят девять грн. 08 коп.) гривень за процентною ставкою 13,25% річних.

Водночас, як вбачається з позовної заяви позивача та наданих суду копій розрахункових документів, з березня 2008 р. по липень 2011 року фактично позивачем було сплачено відповідачу процентів за користування кредитом в сумі 496459,73(Чотириста девяносто шість тисяч чотириста пятдесят девять грн. 73 коп.) гривень за процентною ставкою 20,00% річних. Суд, перевіривши вказаний розрахунок та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи те, що представником відповідача не наданий зустрічний розрахунок вказаних сум та не доказано протилежне в судовому засіданні, погоджується з вищенаведеним розрахунком.

Суд, з урахування вищенаведеного та на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»від 12 грудня 2008 року N 661 -VI, вважає що, починаючи з 10 січня 2009 року у відповідача були відсутні правові підстави для зміни в односторонньому порядку ставки (розміру) процентів за користування кредитом за Договором кредиту до рівня, відмінного від 13,25%. Матеріалами справи підтверджується, що за період з 10березня 2009 року по 07липня 2011 року позивачем було надмірно та без належної правової підстави сплачено відповідачу процентів за користування кредитом за Договором кредиту в сумі 94053,61 (Девяносто чотири тисячі пятдесят три грн. 61 коп.) гривень.

За умовами статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Таким чином позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню , відповідач повинен здійснити перерахунок надмірно сплачених ОСОБА_1 платежів - відсотків за договором кредиту №839/3/27/38/8- 150 від 28лютого 2008 року, укладеним, між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» виходячи з того , що ним повинно було сплачуватися тільки 13,25 відсотків річних як зазначено в указаному договорі, зарахувавши їх на погашення зазначеного кредиту.

В іншій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, а в дохід держави 51гривень судового збору.

На підставі вищевикладеного, статей 22, 55, 58 Конституції України, статті 3, частини 2 статті 5, статті 6, частини 1 статті 203, статей 215-217, частини 1 статті 509, статей 627, 651- 654, 1054, 10561, 1212 ЦК України, частини 4 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 N 2121-ІІІ, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»від 12 грудня 2008 року N 661-VI, частини 2 статті 3 Розділу II Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25 грудня 2008 року N 800-УІ, пунктів 1.З., 3.5. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. N 168 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за N 541/13808, пункту 10 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93, керуючись статтями 10,11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК»в особі Харківської обласної філії про визнання правочину частково недійсним, визнання незаконними дій, які порушують право, відновлення становища, яке існувало до порушення, зобов'язання утриматись від певних дій, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК»з підвищення в односторонньому порядку процентної ставки, передбаченої договором кредиту № 839/3/27/38/8-150 від 28 лютого 2008 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК»та ОСОБА_1, незаконними.

Визнати такими, що втратили чинність з 10.01.2009р. пункт 2.6, підпункти 2.6.1., 2.6.2. і 2.6.3. договору кредиту № 839/3/27/38/8-150 від 28 лютого 2008 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК»та ОСОБА_1.

Відновити становище, яке існувало до порушення, та зобов'язати Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК»утриматись від дій з нарахування ОСОБА_1 процентів річних за користування кредитом за договором кредиту №839/3/27/38/8- 150 від 28лютого 2008 року, укладеним, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК»та ОСОБА_1, за будь-якою процентною ставкою, відмінною від процентної ставки на рівні 13,25 % річних.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК»здійснити перерахунок надмірно сплачених ОСОБА_1 платежів - відсотків за договором кредиту №839/3/27/38/8- 150 від 28лютого 2008 року, укладеним, між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» виходячи з того , що ним повинно було сплачуватися тільки 13,25 відсотків річних як зазначено в указаному договорі, зарахувавши їх на погашення зазначеного кредиту.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК»(ідентифікаційний код 00039019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд 29, к/р 12009980 в ОПЕРУ Національного Банку України, МФО 300001) на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять)гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК»(ідентифікаційний код 00039019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд 29, к/р 12009980 в ОПЕРУ Національного Банку України, МФО 300001) на користь держави 51грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області, через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після його проголошення.

Головуючий