Ухвала суду № 1980526, 26.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий по 1-й інстанції: Гладій С.В.                                                                    Справа № 22-а-2534/08 Господарський суд Хмельницької області                                                                            ряд.ст.зв. № 35

№ 20/561-нА

Доповідач:  Олендер І.Я.                                                                                                                                    

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

26 травня 2008 року                                                                                                          м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді               Олендера  І.Я.,

суддів                                     Заверухи О.Б., Шавеля Р.М.

при секретарі                        Соколовській А.С.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Господарського суду Хмельницької області від 09 жовтня 2007 року в справі № 20/561-нА за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Юенпіком» до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення № 0000482340/1/4792 від 01 червня 2007 року про визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб, -

                                                                                      в с т а н о в и л а :

09 жовтня 2007 року Господарським судом Хмельницької області прийнято постанову по справі № 20/561-нА за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Юенпіком» до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення № 0000482340/1/4792 від 01 червня 2007 року про визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб, якою було задоволено позов.

            Суд першої інстанції мотивував прийняту постанову тим, що оскільки нерезидент при наданні резиденту – позивачу послуг за зовнішньоекономічними угодами не здійснював господарську діяльність у межах митної території України, оплата позивачем таких послуг не є доходами нерезидента, отриманими із джерелом їх походження з України, з яких необхідно утримувати податок на репатріацію, то наявність відповідних довідок є необов’язковою, та крім того правовідносини, що існували у позивача з нерезидентом вказують на те, що виплати здійснені позивачем за такими не є доходами отриманими нерезидентом з джерелом походження з України, а тому висновки податкового органу при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення – рішення є необґрунтованими і такими, що суперечать чинному законодавству, і таке підлягає скасуванню, як протиправне.

            Прийняту постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач –ДПІ у м.Хмельницькому, представник якої покликається на те, що постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та винесена з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню.

            Як на доводи в апеляційній скарзі представник відповідача покликається на те, що Відповідно договору на надання послуг № 042-01/13 від 11.06.2004р. ЗАТ «ЮЕНПІКОМ» 17.06.2004 р. здійснило перерахування коштів за межі України нерезиденту фірмі «ІРМ InternationalS. А.», Швейцарія за надані послуги згідно платіжного доручення № 1 на суму 8991,56 дол. США (що за курсом НБУ на момент перерахування склало 47848,59 грн.) Відповідно до договору на надання послуг № 053-01/11 від 05.10.2005р. ЗАТ «ЮЕНПІКОМ» здійснило перерахування коштів за межі України фірмі ІРМ Сгоир SPAза надані послуги згідно платіжного доручення № 26 від 02.12.2005р. на суму 20000 Євро, що за курсом НБУ на момент перерахування склало 118624,50 грн. Отримання за вищезазначеним договором ЗАТ «ЮЕНПІКОМ» послуг оформлено 01.03.2006 р. актом прийому - передачі наданих послуг в м. Хмельницькому. Твердження позивача, що ним придбано в фірми ІРМ Сгоир SPAкомп'ютерну програму, яка підпадає під визначення «нематеріальний актив», а не послуги типу «інжиніринг» спростовуються його ж покликаннями, що отримані послуги (роботи) не визначено згідно П(С)БО 8 як «нематеріальний актив», а віднесено на збільшення вартості раніше придбаного. Тобто в даному випадку відбулося поліпшення (доопрацювання) нематеріального активу а не його придбання. Відповідно до п. 13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності відносяться доходи від послуг типу «інжиніринг» (абзац "в" п. 13.1 ст. 13 Закону). Відповідно до вимог п. 13.2. ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), зобов'язаний утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Крім того ЗАТ «ЮЕНПІКОМ» під час перевірки не надано довідки, виданої компетентним органом Швейцарії, належним чином легалізовану, перекладену відповідно до законодавства України (або її нотаріально засвідченої копії), яка б підтверджувала, що фірма «ІРМ InternationalS. А.» являлась резидентом Швейцарії у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною і Швейцарською Федеральною Радою. Також ЗАТ «ЮЕНШКОМ» під час проведення перевірки не надано довідку, видану компетентним органом Італійської Республіки, належним чином легалізовану, перекладену відповідно до законодавства України (або її нотаріально засвідченої копії), яка б підтверджувала, що фірма ІРМ Сгоир SPAу 2005 р. являлась резидентом Італії у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною і Італійською Республікою. Таким чином, в перевіряємому періоді і на момент винесення податкового повідомлення-рішення в ЗАТ «ЮЕНПІКОМ» не було підстав для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

            Представник апелянта – відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задовольнити.

            Представники позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить її відхилити.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, представників позивача на заперечення проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення не має.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 19.03.2007 р. ДПІ у м. Хмельницькому була проведена виїзна планова документальна перевірка ЗАТ «ЮЕНПІКОМ» (а.с.11-30), щодо питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.12.2006р., за результатами якого складено Акт від 19.03.2007 р. № 1615/23-4/30412929, в якому зазначено, що ЗАТ «ЮЕНПІКОМ» проводило перераховування коштів нерезидентам за наданні послуги типу «інжиніринг», не отримало від них довідок, які були б підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, що призвело до порушення підприємством абз. "в" п.13.1, п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97 p., із змінами та доповненнями.

За наслідками розгляду матеріалів перевірки ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.07 р. №0000482340/0 про сплату 24971 грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб, і відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України №2181-111 від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 49942 грн.(а.с.31).

При цьому судом першої інстанції правильно встановлено, що ЗАТ «ЮЕНПІКОМ» (замовник) в особі генерального директора Боднара В.Е. заключило договір № 042-01/13 від 11.06.2004 р. з фірмою «ІРМ InternationalS. А.» (виконавець), м. Женева, Швейцарія в особі генерального директора Р.Ферстл, на надання послуг, а саме надання кваліфікованої консультації по порядку зміни оплати за надані послуги таксофонами "РОТОР 2000У" (зміни схеми тарифікації) (а.с.32-33).

Відповідно до вказаного договору ЗАТ «ЮЕНПІКОМ» 17.06.2004 р. здійснило перерахування коштів за межі України нерезиденту фірмі «ІРМ InternationalS. А.», Швейцарія за надані послуги згідно платіжного доручення № 1 на суму 8991,56 дол. США (що за курсом НБУ на момент перерахування склало 47848,59 грн.) (а.с.74,75)

Факт здійснення послуг підтверджується Актом прийому-передачі наданих послуг б/н від 24.06.2004 року, відповідно до якого Виконавчем згідно договору № 042-01/13 від 11.06.2004 р. на протязі першого півріччя 2004 р. надавались усні консультації з питань заміни порядку оплати за надані послуги таксофонами "РОТОР 2000У" (зміни схеми тарифікації) (а.с.34-35).

Крім того, судом встановлено, що ЗАТ «ЮЕНПІКОМ» (замовник) в особі генерального директора Бондара В.Г. заключило договір з фірмою «ІРМ GroupSpa» (виконавець), Арзано (Неаполь, Італія) в особі головного менеджера Мауріціо № 053-01/11 від 05.10.2005 р. на надання ІРМ GroupSpaпослуг по розробці програмного забезпечення згідно технічного завдання, яке додається до заявки. ЗАТ «ЮЕНПІКОМ» зобов'язується сплатити вартість робіт по його розробці і консультації по його впровадженню. Загальна вартість робіт 40000 Євро, умови розрахунків: перший платіж — попередня оплата 20000 Євро на протязі 10 банківських днів після підписання договору. Друга оплата (20000 Євро) здійснюється після виконання пунктів технічної специфікації в момент передачі Програмного Продукту. Термін дії договору - до 31.12.2006 р. (а.с. 40-42).

Відповідно до договору на надання послуг № 053-01/11 від 05.10.2005р. ЗАТ «ЮЕНПЇКОМ» здійснило перерахування коштів за межі України фірмі ІРМ Сгоир SPAза надані послуги згідно платіжного доручення № 26 від 02.12.2005р. на суму 20000 Євро, що за курсом НБУ на момент перерахування склало 118624,50 грн. Отримання за вищезазначеним договором ЗАТ «ЮЕНПІКОМ» послуг оформлено 01.03.2006 р. актом прийому - передачі наданих послуг (а.с.43,76,77).

            Вирішуючи даний адміністративний спір  суд першої інстанції правильно виходив з встановлених обставин та врахував, що відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 1р.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Для цілей ст. 13 Закону, під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти й доходи від послуг типу «інжиніринг».

Під поняттям «доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України» розуміються будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо), (п. 1.21 ст. 1 Закону).

Звідси правильним є покликання суду першої інстанції на те, що відповідно до вимог Закону, оподаткування доходів отриманих нерезидентом у вигляді плати за зовнішньоекономічним контрактом з українським підприємством здійснюється лише в тому випадку, коли нерезидент при наданні резиденту послуг здійснюватиме господарську діяльність на території України.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом зроблено висновок про те, що за зовнішньоекономічними угодами, укладеними позивачем з нерезидентом, при наданні послуг резиденту нерезидент здійснював господарську діяльність на території України, так як в актах прийому-передачі наданих послуг зазначено «м. Хмельницький», відповідно позивачу необхідно було отримати довідки від нерезидента, які були б підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

При цьому, для кваліфікування даних послуг, як послуги типу «інжиніринг» відповідач посилається на п. 1.36 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого під поняттям «інжиніринг» розуміється надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт,  а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Суд першої інстанції правильно відкинув доводи відповідача в цій частині з огляду на те, що згідно п. 6.2 Договору № 053-01/11 від 05.10.2005 року, виконавець (нерезидент)  зобов'язується надіслати замовнику (резиденту) по електронній пошті програмний продукт, як програмний код. Здача приймання даного продукту, згідно з п. 7.1 Договору здійснюється шляхом підписання акту виконаних робіт по формі, узгодженій сторонами. При цьому, в акті виконаних робіт від 01.03.2006 року зазначається, що програмний код замовнику надсилається електронною поштою.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку, з огляду на умови Договору та акту виконаних робіт, виконання нерезидентом даного договору здійснювалось на території Італії. Після виконання Договору, кінцевий продукт надсилався позивачу по електронній пошті, після чого позивачем складався акт виконаних робіт та надсилався таким же чином до нерезидента.

Дані обставини крім наведеного підтверджуються і листом ІРМ Groupвід 20.03.2007 року, про те, що з січня 2004 року і по 20.03.2007 року технічний персонал фірми ІРМ для проведення робіт за договором № 053-01/11 від 05.10.2005 року на територію України не направлявся. Всі роботи за Договорами № 053-01/11 від 05.10.2005 року та № 042-01/13 від 11.06.2004 року виконувались тільки на території Італії, та електронним листуванням сторін (а.с.34).

Судом першої інстанції правильно враховано, що доказів, які б свідчили, що нерезидентом здійснювалась   господарська  діяльність   на  території  України,   відповідачем не надано.

Крім того правильним на думку колегії суддів є висновок суду про те, що розробка програмного забезпеченні за Договором № 053-01/11 та надання консультацій по порядку зміни оплати за надані послуги таксофонами не підпадає під поняття «інжиніринг» в розумінні п. 1.36 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки нерезидент при наданні резиденту послуг за зовнішньоекономічним угодами не здійснював господарську діяльність у межах митної території України, оплата позивачем таких послуг не є доходами нерезидента, отриманими із джерелом їх походження з України, з яких згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону необхідно утримувати податок на репатріацію.

При цьому правильно вказано, що наявність довідок, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року за № 470 «Про затвердження порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», які позивачем також були надані (а.с.36-37,44-45), в даному випадку не є обов'язковим.

З огляду на вказане правильними є покликання суду першої інстанції про те, що виплати здійснені позивачем за вказаними вище угодами нерезиденту підпадають під дію п. п. „й" п. 13.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва) не є доходами отриманими нерезидентом з джерелом їх походження з України, з яких відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону, необхідно утримувати податок.

            Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

            Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду, не надав суду належних і допустимих доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного повідомлення-рішення. 

  З огляду на вказане вище колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72, 138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

Керуючись  ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС  України, колегія суддів -

                                                           у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому  – залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 09 жовтня 2007 року в справі № 20/561-нА за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Юенпіком» до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення № 0000482340/1/4792 від 01 червня 2007 року про визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб, – без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття ухвали в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.

Головуючий суддя :                                                            І.Я.Олендер

 Судді:                                                                                    О.Б.Заверуха

                                                                                               Р.М.Шавель