Ухвала суду № 1980516, 02.06.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Савченко Г.І. Справа № 22а-1913/08

Господарський суд Рівненської обл. (№ 2/295) Рядок статзвіту № 40

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2008 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Заверухи О.Б.,

при секретарі Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача - Лавренчук Т.В., довіреність № 02/208 від 10.01.2008р.,

пред-ків відповідача - Коритнюка В.О., довіреність № 37804/10-12 від 20.08.2007р.,

Костевича Т.О., довіреність № 1128/10-15 від 12.01.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову господарського суду Рівненської обл. від 11.09.2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Л.Д.-Кар» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Рівне про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

06.08.2007р. позивач ТзОВ «Л.Д.-Кар» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне № 0000062344/0/23-318 від 07.05.2007р., № 0000062344/1/23-318 від 23.05.2007р. та № 0000062344/2/23-318 від 31.07.2007р.; стягнути на користь позивача понесені судові витрати (а.с.2-4).

Предметом спору є зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007р; свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий орган безпідставно і неправомірно зменшив суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, на 13809 грн. та прийняв повідомлення-рішення з порушенням норм податкового законодавства.

Постановою господарського суду Рівненської обл. від 11.09.2007р. заявлений позов задоволено, визнано нечинним податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне 0000062344/0/23-318 від 07.05.2007р., № 0000062344/1/23-318 від 23.05.2007р. та № 0000062344/2/23-318 від 31.07.2007р.; стягнуто на користь позивача з державного бюджету судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого державного мита (а.с.54-55).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ у м.Рівне, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.57-60).

Апелянт вказує, що в січні 2007 року позивачем на митну територію України було здійснено ввезення імпортного товару; при цьому останнім сплачено Рівненській митниці протягом грудня 2006 року суму податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 13808 грн. 87 коп., в січні 2007 року 42123 грн. 13 коп.

Із урахуванням податкових розяснень, наданих листом ДПА України № 20296/7/16-1417 від 12.10.2005р., позивач отримав право на заявлення суми бюджетного відшкодування за лютий 2007 року на розрахунковий рахунок лише в розмірі 42123 грн. 13 коп.

При цьому господарським судом не враховано тої обставини, що позивач зареєстрований як платник ПДВ 12.01.2006р., а на підставі рішення суду отримав бюджетне відшкодування за період грудня 2006 року, чим не дотримані вимоги абз. «а» пп.7.7.11 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також зазначає, що судом не було залучено до участі в справі Рівненську митницю, оскільки вказаний спір торкається її прав та обовязків; і не враховано здійснення підприємством продажу кузовів автомобілів за цінами, нижче за звичайні ціни, що створює штучні обставини перевищення податкового кредиту над податковим зобовязанням, як наслідок безпідставного отримання прибутку.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 17-23.04.2007р. відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТзОВ «Л.Д.-Кар» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2007 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 524/362/23-300/33982652 від 26.04.2007р. (а.с.21-34).

На підставі вказаного Акта перевірки, в якому зафіксовано порушення вимог пп.7.7.2 «а» ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що полягало в завищенні суми бюджетного відшкодування за лютий 2007 року на суму 13809 грн., а також через неможливість підтвердження заявленої до відшкодування суми бюджетної заборгованості за лютий 2007 року в розмірі 42123 грн., прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062344/0/23-318 від 07.05.2007р. (а.с.35).

По результатам апеляційного узгодження наведених податкових зобовязань скарги позивача були залишені без задоволення, а податковим органом винесені повторні податкові повідомлення-рішення № 0000062344/1/23-318 від 23.05.2007р. та № 0000062344/2/23-318 від 31.07.2007р. (а.с.36, 37, 48).

Відповідно до вимог Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

п.1.8. ст.1 - бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом;

пп.7.3.6. п.7.3. ст.7 - датою виникнення податкових зобовязань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобовязань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою;

пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

п.10.4 ст.10 - контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.

Відповідно до п.п.3 і 4 Порядку внесення податку на додану вартість до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, затв. постановою КМ України № 417 від 02.04.1998р., платники податку на додану вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, крім випадків, названих у пункті 2 цього Порядку, перераховують зазначені кошти на відповідні рахунки митних органів. Митні органи після повного оформлення вантажної митної декларації перераховують Держмитслужбі суми податку на додану вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Протягом трьох банківських днів після повного оформлення вантажної митної декларації Держмитслужба перераховує ці кошти до Державного бюджету України.

Матеріалами справи стверджується, що в січні 2007 року позивачем ввезено на митну територію України імпортний товар (кузова автомобілів), оформлення якого засвідчується належно оформленими вантажними митними деклараціями /ВМД/; при здійсненні процедури митного оформлення товару по вказаним ВМД Рівненською митницею були нараховані митні платежі і суму ПДВ /код 028/, а саме (а.с.4-9):

* в декларації № 20400003/7/300017 від 15.01.2007р. в сумі 7797 грн. 39 коп.;

* в декларації № 20400003/7/300018 від 15.01.2007р. в сумі 3782 грн. 99 коп.;

* в декларації № 20400003/7/300025 від 17.01.2007р. в сумі 27191 грн. 65 коп.;

* в декларації № 20400003/7/300037 від 22.01.2007р. в сумі 9735 грн. 23 коп.;

* в декларації № 20400003/7/300046 від 24.01.2007р. в сумі 7424 грн. 25 коп.

Загальна сума нарахувань становить 55931 грн., що відповідає сумі податкового кредиту за січень 2007 року (а.с.10-15).

В день митного оформлення товару за вищевказаними ВМД із відповідного митного рахунку ТзОВ «Л.Д.-Кар» нараховані суми ПДВ були списані Рівненською митницею на рахунок Державного бюджету України із відповідною відміткою у кожній ВМД.

Також згідно листів вказаного митного органу № 01/57-06-3588 від 06.07.2007р. та № 01/56-06-4848 від 14.09.2007р. слідує, що в січні 2007 року позивачем було сплачено ПДВ на загальну суму 55931 грн. 51 коп. по вищенаведених ВМД (а.с.20, 61).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що наведені факти свідчать про відсутність з боку позивача порушень вимог пп.7.7.2 «а» п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки із врахуванням вказаних обставин при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за лютий 2007 року позивачем до суми бюджетного відшкодування були включені фактично сплачені суми ПДВ на митниці при здійсненні процедури митного оформлення товару за січень 2007 року в розмірі 55932 грн.

Виходячи із вимог пп.7.3.6. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», січень 2007 року є датою виникнення податкових зобовязань позивача в сумі 55931 грн. 51 коп., при цьому дата списання коштів з відповідного митного рахунку позивача за січень 2007 року припадає на 15.01.2007р., 17.01.2007р., 22.01.2007р., 24.01.2007р.

Таким чином, січень 2007 року є фактичною датою сплати податкових зобовязань за ВМД, оформлених у січні 2007 року, а відповідно є також датою виникнення податкового кредиту у сумі 55931 грн. 51 коп.

Також колегія суддів погоджується з мотивами рішення суду в частині того, що дата сплати податку за податковими зобовязаннями чітко повязана із датою виникнення права на податковий кредит, тому сума податкового кредиту вказана, в декларації за січень 2007 року в розмірі 55932 грн., є фактично сплаченою в січні 2007 року при оформленні ВМД згідно вимог пп.7.7.2 «а» п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Окрім цього, митні платежі, перераховані на рахунок Рівненської митниці, у яких були враховані суми ПДВ, не могли поступити до бюджету без виникнення податкових зобовязань у січні 2007 року, оскільки у підприємства-імпортера відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» одночасно із поданням ВМД виникає податкове зобовязання, після сплати якого він отримує право на податковий кредит у повному обсязі.

Виходячи з наведених мотивів, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо фактичної сплати суми ПДВ у розмірі 13808 грн. 87 коп. протягом грудня 2006 року.

В частині покликань апелянта на податкові розяснення, надані листом ДПА України № 20296/7/16-1417 від 12.10.2005р. (а.с.62), то зміст таких не спростовує позиції суду першої інстанції, яка чітко і всебічно обґрунтована нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки позивачем фактично отримано бюджетне відшкодування за січень 2007 року, тому доводи апелянта про порушення вимог абз. «а» пп.7.7.11 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими.

Інші аргументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Оцінюючі в сукупності наведені обставини, та даючи їм детальний аналіз, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, через що позовні вимоги ТзОВ «Л.Д.-Кар» підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову господарського суду Рівненської обл. від 11.09.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Шавель Р.М.

Судді: Пліш М.А.

Заверуха О.Б.