Рішення № 19787555, 25.11.2011, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2-930/11

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2011 року          місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйова О.Л.,

при секретарі Рояновій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2010 року позивачі звернулися з позовом до суду, в якому просять припинити право власності відповідача на 1/3 частку квартири №40 будинку №47 по пр.-ту Металургів у м. Маріуполі та визнати право власності на вказану частку за ними в рівних частках. Свої вимоги мотивують тим, що їм належить 2/3 частки вказаної квартири, сумісне використання спільного майна є неможливим, у зв'язку розірванням родинних стосунків та чисельними конфліктами, яки виникають між сторонами на грунті особистих неприязних відносин. Мешкати у одній квартирі не мають можливості виділити реально частку відповідача та вони внесли на депозитний рахунок суду вартість його частки майна. В судовому засіданні представник позивачів - ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача - ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив, що відповідач має рівні з позивачами права на частку в квартирі, у зв'язку з чим його частка не може бути визнана незначною. Можливість сумісного використання майна визнана рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 10.02.1999 року, за яким встановлено порядок сумісного користування квартирою. Спірна частка в квартирі надає відповідачу право на житло, яке є єдиним його місцем мешкання у зв'язку чим, просить відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити за наступними підставами.

Судом встановлено, що позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожному на підставі свідоцтва про право на житло від 12.05.1997 року належить по 1/3 частці квартири АДРЕСА_1 (а.с.11) Відповідачу ОСОБА_3 на підставі вищезазначеного свідоцтва, також належить право власності на 1/3 частку вказаної квартири.

Зазначені обставини неодноразово підтвердженні чисельними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, а також не оспорюються сторонамиг

Отже кожний співвласник володіє однаковою часткою в загальній власності.

Згідно з вимогами ст.365 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної школи інтересам співвласника та членам його сімї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 4 квітня 1991 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»( з відповідними змінами і доповненнями), роз'яснив , що в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини, і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник у будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Дійсно судом було встановлено, що відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №206 від 18.10.2011 року квартира АДРЕСА_2 у М.Маріуполі є неділимою річчю у зв'язку з чим виділ 1/3 частка вказаної квартири є неможливим. Одночасно судом встановлено, що частки сторін є рівними, а отже переваги сторони другу перед другом ніякої не мають, бо не вправі обмежувати права інших співвласників.

Можливість та доцільність спільного володіння і користування майном встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10.02.1999 року за яким визначено порядок користування квартирою між сторонами, (а.с. 21-22) Зазначене рішення суду є чинним, а отже відповідно до вимог ч.З ст. 61 ЦПК України, вказані обставини не підлягають додатковому доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Окрім того, позивачі забезпечені іншим житлом, а саме квартирою №56 будинку № 39 по ОСОБА_6Хмельницького у М.Маріуполі, про що свідчить наведенні ОСОБА_1 анкетні данні при встановленні її особи на початку судового слідства та заява позивача ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності, в який він зазначає місце свого мешкання, аналогічне співпозивачці - ОСОБА_1 ( а.с.51) В той час як відповідач, який проживає в спірній квартирі, іншого житла немає, тому припинення права на його частку в спільному майні завдасть йому істотної шкоди.

Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані в силу вимог ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, приймаючи до уваги, що частка ОСОБА_3 у праві власності на квартиру є рівною з розміром часток належних позивачам, за висновком будівельно-технічної експертизи не може бути виділена в натурі, трикімнатна квартира є неподільною річчю, але спільне володіння й користування майном за рішенням суду с можливим, відповідач іншого житла не має, встановлений спільний порядок користування квартирою не порушує, виходячи з наведених обставин суд вважає, що припинення права власності відповідача на спірну частку квартири завдасть істотної шкоди інтересам як співвласника майна.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову варто відмовити, а перераховані позивачкою ОСОБА_1 грошові кошти на депозитний рахунок суду повернути останній.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, на підставі ст. 358,365,391 ЦК України, Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на 1/3 частку кватири №40 будинку №47 по пр-ту Металургів у м. Маріуполі та визнання права власності на вказану частку за позивачами в рівних долях, відмовити.

Грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 по квитанції № 306/3839 від 24 травня 2011р. в сумі 80126 грн. 30 коп. на депозитний рахунок суду отримувач територіальне управління державної судової адміністрації в Донецької області р/рЗ7317004001000 код отримувача 26288796 банк отримувача ГУ ДК України в Донецької області код банку отримувача 834016 та нею ж по квитанції №306/10073 від 03 листопада 2011 року в сумі 4141 грн.70 коп. на депозитний рахунок суду отримувач територіальне управління державної судової адміністрації в Донецької області р/р37317004001000 код отримувача 26288796 банк отримувача ГУ ДК України в Донецької області код банку отримувача 834016 - повернути ОСОБА_1.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                     О.Л. Соловйов