Постанова № 19786550, 25.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-11710/09/1570 Категорія:8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого –Милосердного М.М.,

суддів –Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Добровеличківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом Одеської залізниці до Добровеличківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2009 року Одеська залізниця звернулася до суду з позовом до Добровеличківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області (далі Добровеличківська МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №00000121720/0 від 07.04.2009 року, №00000121720/1 від 29.05.2009 року, №00000121720/2 від 07.08.2009 року з податку на доходи фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржені рішення є неправомірними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року позовні вимоги задоволено. Суд скасував рішення Добровеличківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області №00000121720/0 від 07.04.2009 року, №00000121720/1 від 29.05.2009 року, №00000121720/2 від 07.08.2009 року про застосування до Одеської залізниці штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з постановою суду, Добровеличківською МДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, а тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Добровеличківська МДПІ підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень №0041 від 02 березня 2009 року та №0056 від 16 березня 2009 року посадовими особами Добровеличківської МДПІ було здійснено перевірку структурного підрозділу Одеської залізниці Помічнянської дистанції сигналізації та зв'язку.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме структурним підрозділом, як податковим агентом не включались до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу працівників, та, відповідно, не оподатковувались податком з доходів фізичних осіб суми надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер.

За результатними проведеної перевірки було складено акт №90/2310/01072065 від 30 березня 2009 року на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення №00000121720/0 від 07 квітня 2009 року на суму податку на прибуток фізичних осіб 1200,45 грн., штрафним санкціям –2400,90 грн., а всього 3601,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2009 року №00000121720/1 на ті ж саме суми та від 07 серпня 2009 року №00000121720/2 на суму з урахуванням відкликаної (визнаної) суми податку на доходи фізичних осіб та штрафним санкціям у остаточних сумах: податок на доходи фізичних осіб - 1200,45 грн., штрафним санкціям –2400,90 грн., а всього 3601,50 грн.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та неправомірності застосування відповідачем фінансових санкцій.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Порядок оподаткування - визначення об'єкта оподаткування, обчислення та сплата (утримання) податку з доходів фізичних осіб, платників податку та інші питання, пов'язані з оподаткуванням, регулюються Законом України від 22.05.2003р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон № 889-IV).

Відповідно до ст. 17 Закону № 889-IV особою, уповноваженою державою здійснювати нарахування, утримання та сплату податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, і який, як податковий агент, несе фінансову відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку (п. 1.15 ст. 1, п. 20.2 ст. 20 Закону № 889-IV).

Згідно із пунктом 1.15 статті 1 Закону № 889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Пунктом 1.1 статті 1 зазначеного Закону визначено, що для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Вичерпний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, наведено в пункті 4.3 статті 4 Закону № 889-IV.

При цьому до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження, з урахуванням п.9.10 ст.9 Закону № 889-IV.

Відповідно до п.п.9.10.2 п.9.10 Закону звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження.

Форма звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та порядок його складання затверджений Наказом ДПА України від 19.09.2003р. №440.

Порядок оформлення відрядження в межах України та за кордон працівників підприємств усіх форм власності регламентується Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон (далі - Інструкція №59), затвердження наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.1999р. №146) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.03.1998р. №218/2658.

Форма посвідчення про відрядження затверджена наказом ДПА України від 28.07.1997р. №260 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.08.1997р. №311/2115.

Згідно із Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Якщо колективним договором, трудовим договором (контрактом) службові поїздки працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер визначені відрядженням, то суми коштів, отримані платником податку на відрядження не є об'єктом оподаткування податком з фізичних осіб за умови виконання ним Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Мінфіну України від 13.03.1998 №59, зокрема оформлення відповідного наказу (розпорядження) керівника підприємства, видачі працівнику посвідчення про відрядження встановленої форми.

Так, п. 4.6 колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом на 2006-2010 роки зазначено, що службові поїздки залізничників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер, вважаються відрядженням та передбачено, що відшкодування витрат робітникам, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний характер, а також при службових поїздках у межах обслугованих ділянок, здійснюється згідно з Положенням, затвердженим наказом Укрзалізниці від 10.06.2002р. №285-Ц у розмірі 50%. а за межами України 100% добових, встановлених при відрядженнях в Україні, за кожну добу знаходження у відряджені.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Помічнянська дистанція сигналізації та зв'язку не включала надбавки за роз'їзний характер роботи до сукупного оподаткованого доходу та не оподатковувала їх податком з доходів фізичних осіб та не дотримувалась вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59, щодо оформлення наказів, видачі працівнику посвідчення встановленої форми про відрядження та подання звіту про використання коштів, наданих на відрядження.

Тому, приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є помилковим, а оскаржувані рішення, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України, а також відповідають іншим критеріям, встановленим частиною 3 статті 2 КАС України.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Одеської залізниці до Добровеличківської МДПІ відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Добровеличківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області – задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року –скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог Одеської залізниці до Добровеличківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень-рішень –відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий:

Судді: