Ухвала суду № 19786352, 24.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 р.Справа № 2-а-1865/11/2170 Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Ексузяні М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 7 червня 2011 року у справі за позовом приватної виробничо-комерційної фірми «Пані Крістіна»до державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватна виробничо-комерційна фірма «Пані Крістіна»звернулася до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2010 р. № 0003832301/0, № 0003842301/0, від 18.11.2010 р. № 0004412301/1, № 0003832301/1, № 0003842301/1, від 25.01.2011 р. № 0003832301/2, № 0003842301/2 та № 0004412301/2.

Свої позовні вимоги ПВКФ «Пані Крістіна»обґрунтувала незаконністю спірних рішень відповідача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 7 червня 2011 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач провів документальну невиїзну перевірку позивача щодо дотримання ним вимог діючого законодавства за періоди грудень 2008 року, січень-березень, грудень 2009 року, результати якої відображені в акті від 16 вересня 2010 року № 4033/23-2/23135010 /т. 1, а.с. 51-69/.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ним (позивачем) було занижено обєкту оподаткування на загальну суму у 2139645 гривень, п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ним (позивачем) було занижено ПДВ на загальну суму 427929 гривень. Зміст порушень полягав у збільшенні податкового кредиту та валових витрат на вищенаведені суми, які були сплачені позивачем своєму контрагенту ПСП «Каїсса»та далі по ланцюгу постачання за безтоварними господарськими операціями з придбання олії.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.10.2010 р. № 0003832301/0, № 0003842301/0 /т. 1, а.с. 6-7/.

За наслідками адміністративного оскарження вищенаведених рішень позивачем, відповідачем 25 січня 2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003832301/2 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 778012 гривень (основний платіж 534911 гривень, штрафні санкції 243101,3 гривень), № 0003842301/2 про визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 641893 гривень (основний платіж 427929,11 гривень, штрафні санкції 213964,56 гривень), № 0004412301/2 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток на 24354,2 гривень (штрафні санкції) /т. 1, а.с.10-13/.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищенаведеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 статті 7 вищенаведеного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону того ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для висновків вищенаведеної перевірки позивача стали виключно акти перевірок субєктів підприємницької діяльності у ланцюзі постачання олії позивачу /т. 1, а.с. 51-69, 165-243/.

Інших доказів здійснення позивачем безтоварних господарських операцій не існує взагалі.

Як вбачається з вищенаведених актів перевірок підставою для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з придбання олії по ланцюгу постачання стало те, що: деякі підприємства в ланцюзі постачання не мають ресурсів для здійснення операцій зі зберігання, перевантаження та перевезення товарів своїми власними силами; усі договори купівлі-продажу між зазначеними підприємствами податковими органами визнано нікчемними; деякі підприємства находяться на стадії ліквідації або їх визнано банкрутами, внаслідок чого ними не надано до перевірки первинну документацію; реальність здійснення деяких господарських операцій між зазначеними підприємствами не було можливості перевірити; у позивача не мається сертифікатів якості на зазначену олію.

Інших обставин для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПСП «Каїсса»відповідачем наведено не було.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені обставини просто декларативно наведені в актах перевірок без жодного зазначення того, яким саме чином вони перешкодили здійсненню реальних господарських операцій саме між позивачем та ПСП «Каїсса».

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що деякі підприємства в ланцюзі постачання не мають ресурсів для здійснення операцій зі зберігання, перевантаження та перевезення товарів своїми власними силами, так як зазначені обставини жодним чином не перешкоджають ним робити такі операції силами іншого субєкта підприємницької діяльності за плату. Питання можливості здійснення таких операцій силами інших субєктів підприємницької діяльності (не зазначених у ланцюзі постачання) податковими органами не досліджувалося.

Визнання податковим органом в акті перевірки господарських договорів нікчемними не створює будь-яких правових наслідків.

Визнання підприємства банкрутом свідчить виключно про неможливість виконання ним своїх господарських зобовязань, а не про безтоварність усіх укладених ним угод.

Відсутність у податкового органу можливості перевірки субєкта підприємницької діяльності теж не є беззаперечним доказом наявності фіктивних ознак такого підприємства.

Окрім того, відсутність не обовязкового для податкового обліку документа (сертифікат якості) може свідчити про неналежну якість товару, а не відсутність поставки такого товару взагалі.

Частиною 1, 4 ст. 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 ст. 145 ГК України передбачено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Таким чином, безтоварна операція не викликає реальних змін майнового стану платника податку.

Частиною 6 ст. 145 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.

Таким чином, безтоварність господарських операцій може бути задокументована дослідженням майнового стану платника податку шляхом проведення інвентаризацій.

Отже, належним доказом безтоварності господарської операції є акт інвентаризації підприємства, яке здійснювало таку операцію.

В межах перевірок позивача та його контрагентів інвентаризації, всупереч вимогам діючого законодавства, не проводилися взагалі.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги те, що розрахунок сум зазначених у спірних рішеннях відповідача було зроблено на підставі договорів, податкових, прибуткових та товаротранспортних накладних, тобто належних та допустимих доказів правомірності збільшення позивачем свого податкового кредиту та валових витрат на спірні суми.

На думку колегії суддів, наведені відповідачем доводи, у відсутності актів інвентаризацій та при наявності належного документального оформлення господарських операцій позивача зі своїм контрагентом з придбання олії не дають жодних підстав для висновку про безтоварність саме даних конкретних господарських операцій між позивачем та ПСП «Каїсса».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність спірних рішень відповідача.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 7 червня 2011 року у справі за позовом приватної виробничо-комерційної фірми «Пані Крістіна»до державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2010 р. № 0003832301/0, № 0003842301/0, від 18.11.2010 р. № 0004412301/1, № 0003832301/1, № 0003842301/1, від 25.01.2011 р. № 0003832301/2, № 0003842301/2 та № 0004412301/2 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 28 листопада 2011 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/