Рішення № 1978502, 27.03.2007, Красногвардійський районний суд

Дело № 2 - 413 / 2007 р.

Р І Ш Е Н Н Я

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2007 року. смт . Красногвардійське.

Красногвардійський райсуд Автономної Республіки Крим в складі;

судді - Мязгова Л.О.

при секретарі - Архірєєвой Ю.В.

представника позивача - ОСОБА_6.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсними, суд

ВСТАНОВИВ;

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача і просить визнати по підставах ст. 56 ЦК України в редакції 1963 року недійсніми свідоцтво про право власності видане Красногвардійською селищною радою 12. 06. 1989 року на ім'я ОСОБА_3, згідно якого йому належить на праві особистої власності домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 і свідоцтв про право власності видане Красногвардійською державною нотаріальною конторою від 28. 03. 1992 року на ім'я ОСОБА_2 в тому що їй належить після смерті чоловіка ОСОБА_3 55/100 частки вищезгаданого житлового будинку.

Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3, після смерті матері ОСОБА_4 шляхом обману оформив в Краснногвардійської селищної ради на себе домоволодіння, не дивлячись на те, що на день видачі йому свідоцтва у вказаному будинку він проживав з матір'ю ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_3. в 1990 році його дружина ОСОБА_2. 28. 03. 1992 року незаконно в порядку спадкоємства в Красногвардійській нотаріальній конторі одержала свідоцтво на право власності на 1/2 частину будинку. Вважає, що відповідачка вийшовши заміж за ОСОБА_3 і проживаючи у вказаному будинку з 1976 року не придбала право на частину будинку. Визнання судом оспорюваних їм свідоцтв недійсними йому необхідне, щоб за обставинами, що знов відкрилися, відмінити рішення Красногвардійського суду від 03.12. 1991 року про розділ спірного домоволодіння про яке він дізнався в ході судового розгляду. В судовому засіданні позивач і представник позивача ОСОБА_6. підтримали позов.

Відповідачка просила суд в позові позивачу відмовити, указуючи на те, що після смерті чоловіка ОСОБА_3, від сестри чоловіка ОСОБА_5 вона дізналася, що її чоловік ОСОБА_3 через Красногвардійську селищну раду оформив спірний будинок на себе. В з1вязку з цим, позивач і його мати в 1991 році з позовом звернулися до Красногвардійського суду про розділ колгоспного двору. Рішенням суду будинок був розділений, позивачу і його матері було виділено 45/100 частини будинку яку вони разом займали, а їй з дочкою 55/100, з виплатою різниці без визнання судом за ними права власності. Свою і частку чоловіка вона успадковувала після смерті чоловіка, на що їй нотаріусом були видані свідоцтва . Різницю в частках за рішенням суду вона повністю виплатила матері позивача. Рішення суду сторонами оскаржено не було.

Представник Красногвардійської селищної ради Данілова Т.А. в судовому засіданні пояснила, що в Красногвардійської селищної ради не збериглося рішення виконкому за № 76 від 15.06. 1983 року на підставі якого ОСОБА_3 було видане оспорюване свідоцтво.

Свідок ОСОБА_7. допитана в судовому засіданні пояснила, що позивач брав участь в судовому засіданні при розгляди справи в грудни 1991 року про розділ спірного житлового будинку, просив щоб йому і його матері суд виділив житлове приміщення яку вони займали на момент подачі позову. Її позов судом був задоволений.

Вислухавши сторони, представника позивача, свідка, вивчивши материалі справи, суд рахує позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Після смерті в 1978 році ОСОБА_4 у неї залишилися син ОСОБА_3. і дочка ОСОБА_5, які на день смерті проживали з матір'ю.

На підставі рішення виконавського комітету Красногвардійської селищної ради народних депутатів від 15.06.1983 року за № 76 ОСОБА_3. було видано свідоцтво про право особистої власності на ціле домоволодіння по АДРЕСА_1. Позивач не представив суду оспорюване їм свідоцтво, воно також не збереглося в Красногвардійської селищної ради. В 1990 році ОСОБА_3. помер, після його смерті у нього залишилися дружина з дочкою з якими він з 1976 проживав в спірному будинку. В судовому засіданні ні позивач ані представник позивача рішення виконкому від 15.06.1983 року за № 76 не оспорювали.

Судом встановлено, що позивач і його мати ОСОБА_5 яка померла в 2003 році дізнавшися про те, що її брат ОСОБА_3 незаконно оформив на себе спірний будинок звернулися з позовом до суду про розділ колгоспного двору. Рішенням Красногвардійського райсуду від 03. 12. 1991 року суд задовольнив їх позов і розділив спірний будинок виділивши позивачу і його матері ОСОБА_5 45/100 частини житлового будинку, тобто ту частину житлового будинку яку вони займали, відповідачам у справі ОСОБА_2. було виділено 55/100 частки будинку, тобто ті житлові приміщення які вона займала з чоловіком і дочкою ОСОБА_7 Проте в резолютівної частині рішення суд не вказав, що їй виділяється 55/100 частки будинку та не визнав за ними право власності на їх частину. Вказану частку відповідачка в 1992 році успадковувала після смерті чоловіка і їй було видано свідоцтво про право власності на 55/100 частки домоволодіння. Дане рішення суду ніким оскаржено не було, різницю в частках вона повністю виплатила.

Суд вважає, що з ухваленням судом рішення про розділ спірного домоволодіння оспорюване свідоцтво про право власності на домоволодіння від 12.06. 1989 року, видане на ім'я ОСОБА_3. є недійсним, оскільки рішенням суду спір між сторонами вирішений і рішення суду виконано, сторонами не оскаржено.

Згідно ст. 56 ЦК України ( в редакції 1960 року) на яку посилається позивач як на підставу для визнання свідоцтва про право власності видане на ім'я ОСОБА_3 недійсним, позов може бути заявлений стороною діючої під впливом помилки, тобто Красногвардійською селищною радою. Позивач не був стороною при оформленні свідоцтва про право власності від 12.06. 1989 року, а тому у нього не має правових підстав для предьявлення даного позову.

Суд не може погодитися із затвердженнями позивача і його предстаника, що між Красногвардійською селищною радою і ОСОБА_3 була вчинена угода результатом якої було оформлення свідоцтва на ім'я ОСОБА_3., оскільки останній звернувся до органу влади який на той момент був наделений правом за заявою громадян ухвалювати рішення і оформляти право власності. В даному випадку, сам факт оформлення виконкомом селищної ради свідоцтва на ім'я ОСОБА_3. є адміністративним актом який виражає волю субъекта адміністративного права, але не угодою.

У суда не має підстав визнати недійсніми свідоцтва про право власності на спірне домоволодіння на ім'я ОСОБА_2 видане Красногвардійською нотаріальною конторою 28.03.1992 року, оскільки відповідачка успадковувала свою і частку чоловіка після його смерті відповідно до чинного законодавства ст. 529 ч.1 ЦК України в редакції 1963 року. Крім того, частка відповідачки в спірному домоволодінні також визначена рішенням суду і вона складає 55/100 частки домоволодіння.

Доводи позивача про те, що він не знав про існування рішення суду про розділ спірного домоволодіння і не брав участі в судовому засіданні, суд вважає неспроможними, що спростовується матеріалами цивільної справи № 2-1062/ 1991 року, які суд досліджував в судовому засіданні і поясненнями свідка ОСОБА_7

Крім того, позивач пропустив без поважних причин строк позовної давності, оскільки про порушення його права йому стало відомо в 1991 году, що підтверджується рішенням Красногвардійського суду від 3.12.1991года по справи № 2-1062 /1991г, і клопотання про поновлення строку в судовому засіданні не заявляв.

В силу ст. 88 ЦПК України з позивачки слід стягнути на користь держави державне мито в розмірі 8 грн. 50 коп.

В силу ст. 81 ЦПК України з позивачки слід стягнути витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 7 гривен 50 коп, згідно Постанови КМУ за № 1258 від 21.12.2005 року.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВІРІШИВ :

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності видане виконкомом Красногвардійською селищною радою 12. 06. 1989 року на ім'я ОСОБА_3, та свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстр № 1-1024, и свідоцтва про парво власності, реєстр № 1-1023, виданих Красногвардійською державною нотаріальною конторою 28. 03. 1992 року на ім'я ОСОБА_2 - недійсними.

Стягнути з ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави державне мито 8 грн. 50 коп., та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 7 гривен 50 коп, перерахував вказану суму на розрахунковий рахунок № 37319012000604 Управління Держказначейства в АР Крим МФО 824026 ОКПО 26273942. Держатель платежу Управління ДСА України в АР Крим. Призначення платежу : сплата за інформаційно - технічне забезпечення Красногвардійського районного суду АР Крим.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя