Постанова № 19784976, 25.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-14801/09/2170 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Милосердного М.М.

Ступакової І.Г.

при секретарі Гарник А.С.

з участю: представника фермерського господарства "ЮКОС і К"

Радченко Любові Семенівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства "ЮКОС і К" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року у справі за позовом фермерського господарства "ЮКОС і К" до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2009 року фермерське господарство (далі ФГ) "ЮКОС і К" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Бериславському районі Херсонської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2009 року № 0000942310/0, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) в розмірі 61 715,91 грн. у тому числі за основним платежем на 41 143,94 грн. та за штрафними санкціями на 20 571,97 грн., вказуючи що при проведені перевірки відповідачем необґрунтовано зроблено висновки про безпідставне включення підприємством у декларації за квітень 2009 року до складу податкового кредиту придбаних товарно-матеріальних цінностей (насіння соняшника) згідно податкових накладних, виписаних товариству з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Н.А.С.А. - Юг", яке на час складання зазначених накладних не було платником ПДВ, оскільки для формування його податкового кредиту достатньо наявності належним чином складеної податкової накладної та використання придбаного товару (роботи, послуги) у власній господарській діяльності платника податку.

Крім того, позивач зауважив, що висновки про ліквідацію контрагента ТОВ "Н.А.С.А. - Юг" зроблено на підставі аналізу баз даних ДПА України, які не носять публічний характер. На думку ФГ "ЮКОС і К", скасування державної реєстрації та реєстрації платника ПДВ контрагента-постачальника само по собі не приводить до висновку про недійсність податкових накладних виданих контрагентом у той період, який передує такому скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на пп. 7.2.4 пп. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та зазначав, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ. Так позивач не мав права включати до податкового кредиту квітня 2009 року ПДВ, сплачений за податковими накладними, складеними ТОВ "Н.А.С.А. - Юг", оскільки державна реєстрація контрагента позивача - ТОВ "Н.А.С.А. - Юг" скасована, реєстрація платника ПДВ анульовано.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року відмовлено ФГ "ЮКОС і К" у задоволенні позовних вимог до ДПІ у Бериславському районі Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення.

В апеляційній скарзі ФГ "ЮКОС і К" ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ФГ "ЮКОС і К", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

За результатами перевірки позивача, складено акт від 25 листопада 2009 року № 475/231/34174889, яким встановлено порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині неправомірного включення у декларації за квітень 2009 року до складу податкового кредиту придбаних товарно-матеріальних цінностей (насіння соняшника) згідно податкових накладних виписаних ТОВ "Н.А.С.А. - ЮГ", який на дату видачі цих податкових накладних не був платником ПДВ. а саме: податкові накладні № 01-03.04 від 04 березня 2009 року, №01-04.08 від 08 квітня 2009 року, № 01-04.09 від 09 квітня 2009 року, № 01-04.10 від 10 квітня 2009 року, № 01-04.13 від 13 квітня 2009 року, № 01-04.15 від 15 квітня-2009 року, №01-04.17 від 17 квітня 2009 року, №01-04.21 від 21 квітня 2009 року, № 01-04.28 від 28 квітня 2009 року.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та витягу з автоматизованої бази даних Державної податкової адміністрації (далі ДПА) України щодо реєстрації та обліку платників податків ТОВ "Н.А.С.А. - ЮГ" ліквідовано з підстав ліквідації підприємства (визнання банкрутом).

Дата скасування державної реєстрації - припинення юридичної особи 28 листопада 2008 року. Дата анулювання свідоцтва ПДВ ТОВ "Н.А.С.А. - ЮГ" 11 листопада 2008 року.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту за квітень 2009 року суму ПДВ за наявними у позивача податковими накладними, оскільки ці накладні складені та підписані особою, яка не мала права на складання таких податкових документів, оскільки не була платником ПДВ.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

·придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

·придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

· або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

· або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника податку) у двох примірниках.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у березні 2009 року було надано податкові накладні № 01-03.04 від 04 березня 2009 року, №01-04.08 від 08 квітня 2009 року, № 01-04.09 від 09 квітня 2009 року, № 01-04.10 від 10 квітня 2009 року, № 01-04.13 від 13 квітня 2009 року, № 01-04.15 від 15 квітня-2009 року, №01-04.17 від 17 квітня 2009 року, №01-04.21 від 21 квітня 2009 року, № 01-04.28 від 28 квітня 2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, зокрема, такий обовязковий реквізит як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05 червня 2005 року документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Виходячи з наведеного, вимоги щодо наявності обовязкових реквізитів у первинних документах, у тому числі податкових накладних, є дотриманими в разі, якщо відповідні дані (зокрема, підпис) є достатніми для ідентифікації особи, що здійснила господарську операцію. При цьому такою особою є субєкт господарювання, тобто в нашому випадку - платник податку, який видав податкову накладну.

Податкові накладні, надані позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у квітні 2009 року, відповідають вимогам діючого законодавства, що не заперечується сторонами по справі.

З матеріалів справи вбачається, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Н.А.С.А.-ЮГ" скасовано за ініціативою ДПІ 11 листопада 2008 року, проте станом на 10 травня 2010 року ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу, тобто на момент видачі податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Н.А.С.А.-ЮГ" не був виключений з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи наведене, зазначений судом першої інстанції факт скасування державної реєстрації ТОВ "Н.А.С.А.-ЮГ" 28 листопада 2008 року не відповідає дійсності.

В свою чергу, відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у звязку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

З наведеного випливає, що прийняття постанови про банкрутство має наслідком обмеження повноважень керівних органів підприємства щодо управління банкрутом та розпорядження його майном. Вжиття таких заходів спрямовано на досягнення визначеної Законом мети - задоволення вимог кредиторів банкрута.

Разом із тим, видача податкової накладної за операцією, що раніше здійснювалася платником податку, не може вважатися управлінням банкрутом чи розпорядженням його майном. Видача податкової накладної в такому разі є виконанням обовязку, встановленого пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким податкова накладна видається платником податку, що поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу. При цьому строк виконання всіх грошових зобовязань банкрута та зобовязання щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів) вважається таким, що настав.

Виходячи з вказаної норми, банкрут повинен завершити технологічний цикл по всіх операціях, що розпочаті ним до прийняття постанови про банкрутство, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобовязання.

Повноваження органів управління банкрута (загальних зборів акціонерів, наглядової ради акціонерного товариства тощо) припиняються виключно щодо управління персоналом банкрута та розпорядження його майном. Тому ці органи продовжують існувати і в ліквідаційній процедурі, але можуть виконувати лише ті зі своїх повноважень, які їм дозволені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом".

Наведене стосується і операції з поставки насіння соняшнику, за якими виписані спірні податкові накладні.

Судом першої інстанції ненадана належна оцінка доводом позивача про те, що на момент здійснення спірної господарської операції, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, за якими не визнала податкова інспекція, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).

Матеріалами справи не встановлено, що позивач у будь-який спосіб був чи міг бути обізнаний щодо скасування свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Н.А.С.А.-ЮГ", з яким у позивача були наявні господарські відносини.

Наведені обставини свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а тому оскаржене судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим.

Пунктом 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, щодо порушення (припинення) провадження у справі про банкрутство, щодо санації, щодо визнання її банкрутом, щодо скасування державної реєстрації припинення; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні відомості щодо дати прийняття, дати набрання законної сили та номер судового рішення, назву органа, що прийняв рішення.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на скасування свідоцтва платника ПДВ до здійснення господарської операції, за якою ним було видано податкову накладну.

Анулювання свідоцтва платника ПДВ без скасування державної реєстрації підприємства саме по собі не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Судом першої інстанції не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення спірної господарської операції, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, за якими не визнала податкова інспекція, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).

Матеріалами справи не встановлено, що позивач у будь-який спосіб був чи міг бути обізнаний щодо скасування свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Н.А.С.А.-ЮГ", з яким у позивача були наявні господарські відносини.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ФГ "ЮКОС і К" до ДПІ у Бериславському районі Херсонської області і, відповідно, необхідність їх задоволенні.

Враховуючи, що судом першої інстанції, при вирішенні справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти по справі нову, якою задовольнити позовні вимоги ФГ "ЮКОС і К" до ДПІ у Бериславському районі Херсонської області.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фермерського господарства "ЮКОС і К" задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов фермерського господарства "ЮКОС і К".

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2009 року № 0000942310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 61 715,91 грн. (за основним платежем 41 143,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20 571,97 грн.)

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 жовтня 2011 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: