Ухвала суду № 19784970, 25.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2011 р.Справа № 2-а/1570/2216/2011 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Милосердного М.М.

Ступакової І.Г.

при секретарі Гарник А.С.

з участю: представників товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" Дмитроняк Альони Володимирівни, Панасюка Олега Юрійовича, представника Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Коваль Інни Юріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Теплодаренерго" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Біляївському районі Одеської області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2011 року № 0000332300, вказуючи, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року було складено акт перевірки, яким встановлено порушення пп. 3.2.7. п. 3.2. ст. 3, пп.7.4.3. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: товариство при отриманні дотацій з місцевого бюджету за кодом бюджетної класифікації 100103 збільшено суму грошового зобовязання за платежем 3014010100, податок на додану вартість (далі ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 75 233,63 грн.

Крім того, позивач зазначає, що отримані ним бюджетні кошти вважаються його власними коштами, у звязку з чим товари (послуги) або основні фонди, придбані за рахунок коштів, вважаються придбаними безпосередньо платником і суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, можуть бути включені до складу податкового кредиту.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи, що підприємством за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року задекларовано податкового кредиту по ПДВ у сумі 1 215 233 грн. За перевіряє мий період підприємство отримувало дотації з місцевого бюджету у сумі 400 000 грн., які є дотації житлово-комунальним господарствам згідно з рішеннями Теплодарської міської ради "Про надання дотації на покриття різниці тарифів ТОВ "Теплодаренерго" для відшкодування збитків за послуги газопостачання міста, які проводились за кодом бюджетної класифікації видатків "100103". Покриття планово-дотаційним фінансуванням з міського бюджету частини витрат, що не відшкодовуються діючими тарифами, передбачено п. 2.1. Статут позивача. Відповідно до пп. 3.2.7. п. 3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" виплати у грошовій формі дотацій за рахунок бюджетів не є обєктом оподаткування ПДВ, таким чином, підприємство повинно корегувати податковий кредит відповідно до пп. 7.4.3. п.7.4. ст. 7 зазначеного Закону, у звязку з чим позивачем завищено суму податкового кредиту за перевіряємий період на 60 189,90 грн. Крім того, ДПС наданий розрахунок необхідного проведення коригування податкового кредиту з боку позивача, який не був ним здійснений.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Теплодаренерго" до ДПІ у Біляївському районі Одеської області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області від 12 березня 2011 року №0000332300, яким визначено суму податкового зобовязання ТОВ "Теплодаренерго" з ПДВ у сумі 75 233,63 грн., в тому числі за основним платежем 60 186,9 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 15 046,73 грн. відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ТОВ "Теплодаренерго" ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У період з 23 грудня 2010 року по 04 лютого 2011 року ДПІ у Біляївському районі Одеської області проводилась планова виїзна перевірка ТОВ "Теплодаренерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11 лютого 2011 року № 209/23/32483079.

Зазначеним актом було встановлено порушення ТОВ "Теплодаренерго" пп. 3.2.7. п.3.2 ст. 3, пп.7.4.3 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого встановлено заниження ПДВ всього у сумі 60 186,90 грн. за перевіряємий період, у тому числі за грудень 2009 року 34 501,7 грн., за лютий 2010 року 16 814,82 грн., за червень 2010 року 8 870,38 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Біляївському районі Одеської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2011 року №0000332300, яким визначено суму податкового зобовязання ТОВ "Теплодаренерго" з ПДВ у сумі 75 233,63 грн., в тому числі за основним платежем 60 186,9 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 15 046,73 грн.

Перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду, позивачем придбавались матеріали для забезпечення виробничого процесу, газу, води, солі для виробництва власної теплової та електричної енергії, використання послуг МКП "Теплодарводоканал" в обслуговуванні теплових мереж, регламентні роботи для запуску турбіни, оплата за транспортування електричної енергії в мережах ВАТ "Одесаобленерго", перевірка приладів, телефонні переговори, вивіз сміття.

Суми ПДВ, сплачені постачальникам зазначених товарів (послуг, робіт), сплачені позивачем під час їх придбання на підставі відповідних податкових накладних, позивач відносив до складу податкового кредиту.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що частина витрат, що підлягала відшкодуванню за рахунок дотацій з місцевого бюджету, не використовувалась позивачем в оподаткованих операціях, у звязку з чим сума податкового кредиту, нарахована ним під час придбання товарів (робіт, послуг) з метою здійснення позивачем статутної діяльності, повинна бути скоригована відповідно до положень пп.7.4.3. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, пп. 3.2.7. п. 3.2. ст. 3, пп.7.4.3. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В апеляційній скарзі ТОВ "Теплодаренерго" вказується, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що частина витрат, що підлягала відшкодуванню за рахунок витрат з місцевого бюджету, не використовувалось позивачем в оподаткованих операціях, оскільки перерахування бюджетних дотацій здійснювалось для покриття понесених витрат товариством в процесі виконання статутних завдань та бюджетні дотації не є продажем товарів (робіт, послуг). Так, в звітному періоді підприємство не здійснювало операцій, що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 3, 5 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, апелянт вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на норми ПК України, яки не регулювали спірні правовідносини за цей період.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 17, 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 23, 191 ГК України, відповідно міської програми "Реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2006-2010 роки", з метою безперебійного надання послуг по теплоностачанню для населення міста Теплодар, ВК Теплодарської міської ради надав дотацію на покриття різниці тарифів на житлово-комунальні послуги суму у розмірі 400 000 грн. ТОВ "Теплодаренерго"(а.с. 22, 23).

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Статуту ТОВ "Теплодаренерго" основною метою діяльності товариства є задоволення потреб населення в різного роду послугах, товарах народного споживання, продукції різноманітного призначення, шляхом здійснення комерційної діяльності для задоволення потреб учасників товариства та одержання прибутку. Предметом діяльності підприємства, зокрема, є виробництво, передача та постачання електроенергії за нерегульованим тарифом, виробництво та постачання теплової енергії.

Підпунктом 3.2.7. п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Відповідно до пп. 7.4.3. п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону України у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Таким чином, придбані товари (роботи, послуги), суми ПДВ у звязку з придбанням яких віднесені позивачем до складу податкового кредиту, використовувались апелянтом для здійснення його статутної діяльності, а саме - надання послуг населенню міста з теплопостачання, які є обєктом оподаткування ПДВ.

Разом з тим, частина видатків відшкодовувалась за рахунок дотацій з місцевого бюджету, які відповідно до пп. 3.2.7. п. 3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" відносяться до переліку операцій, які не є обєктом оподаткування.

Операції з надання позивачем населенню послуг теплопостачання здійснювались за регульованим тарифом, що передбачало покриття збитків за рахунок дотацій.

Так частина товарів (робіт, послуг), які придбавались позивачем з метою надання ним послуг теплопостачання, та під час придбання яких ним формувався податковий кредит, використовувалась позивачем в оподатковуваних операціях з надання населенню послуг теплопостачання, що передбачало сплату ними сум ПДВ за такі послуги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що застосування регульованого тарифу передбачає, що під час придбання населенням послуг з теплопостачання, останнім не покриваються всі витрати позивача, повязані з придбанням товарів (робіт, послуг), необхідних йому для надання таких послуг, тоді як зазначені витрати позивача відшкодовуються органом місцевого самоврядування у вигляді дотації, яка не є обєктом оподаткування ПДВ.

Таким чином, та частина витрат, що підлягала відшкодуванню за рахунок дотацій з місцевого бюджету, не використовувалась позивачем в оподатковуваних операціях, у звязку з чим сума податкового кредиту, нарахована ним під час придбання товарів (робіт, послуг) з метою здійснення позивачем статутної діяльності, повинна бути скоригована відповідно до положень пп. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суму, на яку товариство повинно скоригувати податковій кредит за рахунок бюджетних коштів, що надійшли до підприємства, повинна розраховуватися виходячи з загального обсягу поставки, операції, що не є об'єктом оподаткування ПДВ (дотація).

Так, наприклад, за грудень 2009 року загальний обсяг поставки складає 1 470 904 грн., дотація в грудні в розмірі 200 000 грн., відсоток, на який підприємство повинно відкоригововувати податковий кредит за рахунок дотації складає 13,6% (200 000 х 100% / 1 470 904).

Задекларовано в грудні 2009 року податковий кредит - 253 689 грн.

Таким чином, підприємство повинно було на 13,6% відкоригувати податковий кредит пропорційно частці використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях, що складає 34 501,7 грн.

Відповідно, ТОВ "Теплодаренерго" повинно було скоригувати податковій кредит за лютий 2010 року та червень 2010 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Теплодаренерго" до ДПІ у Біляївському районі Одеської області і, відповідно, необхідність відмови в їх задоволенні.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 жовтня 2011 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: