Ухвала суду № 19781933, 23.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8320/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.І.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Коротких А.Ю.,

Ганечко О.М.

за участю секретаря:Муханькової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Ойл»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Ойл»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень.

Житомирський окружний адміністративний суд своєю постановою від 07.12.2010 року позов задовольнив, скасував податкові повідомлення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 18.10.2010 року № 0000902304/2 (№ 0000902304/0 від 27.07.2010 року, № 0000902304/1 від 30.09.2010 року).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Ойл»з питань правомірності відображення сум податкових зобовязань та податкового кредиту за листопад, грудень 2009 року, лютий 2010 року та правильності визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по деклараціям за жовтень 2009 року в розмірі 335378 грн., за січень 2010 року в розмірі 278422 грн., про що складено акт №4678/23-2/36389529 від 16.07.2010 року.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Престиж Ойл», порушено вимоги пп. 7.2.3 п.7.2 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 2680301 грн., яку не включено до податкових зобовязань за лютий 2010 року у наступних підприємств: 5676,13 грн. у ТОВ «Славія», 2671578,32 грн. у ТОВ «Вест-Траст»та 3048,47 грн. у ВАТ «Дніпронафтопродукт».

На підставі акту перевірки видане податкове повідомлення-рішення № 0000902304/0 від 27.07.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2389380,00 грн., в т.ч. основний платіж 1592920,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 796460,00 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у м. Житомирі та ДПА України в Житомирській області, однак, скарги залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг були винесені нові податкові повідомлення-рішення № 0000902304/0 від 27.07.2010 року, № 0000902304/1 від 30.09.2010 року та № 0000902304/2 від 18.10.2010 року, якими визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2389380,00 грн., в т.ч. основний платіж - 1592920 грн., штрафні (фінансові) санкції 796460,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було зменшено податковий кредит на підставі висновку акта невиїзної документальної перевірки від 16.07.2010 року, в якому зазначалось про неможливість підтвердження факту сплати до бюджету податкових зобовязань з податку на додану вартість постачальниками ТОВ «Вест-Траст», ТОВ «Славія»та ВАТ «Дніпронафтопродукт», оскільки ними не було подано податкового звіту з ПДВ за лютий 2010 року.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, в редакцій чинній на момент прийняття рішення (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається зі змісту зазначених правових норм, податкова накладна є єдиною та безумовною підставою для визначення сум податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що на момент видачі податкових накладних ТОВ «Вест-Траст», ТОВ «Славія»та ВАТ «Дніпронафтопродукт»були у встановленому порядку зареєстровані органами державної податкової служби в якості платників податків на додану вартість. На момент здійснення перевірки суми податкового кредиту по господарським операціям з зазначеними субєктами господарювання підтверджені податковими накладними, що мали всі необхідні реквізити, передбачені діючим законодавством. Дані факти відповідачем не оспорюються.

Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначає, що неподання звітності по ПДВ контрагентами позивача не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення ТОВ «Престиж Ойл»до відповідальності у вигляді зменшення належної позивачу суми податкового кредиту.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, якщо він виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про неправомірність винесення ДПІ у м. Житомирі оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 18.10.2010 року № 0000902304/2 (№ 0000902304/0 від 27.07.2010 року, № 0000902304/1 від 30.09.2010 року) та наявність підстав для їх скасування.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: А.Ю. Коротких

О.М. Ганечко

Повний текст ухвали виготовлено 28.11.2011 року.