Ухвала суду № 19777532, 15.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2011 року справа №2а-5609/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П. , Шишова О.О.

при секретарі Запорожцевій Г.В.

за участі представника позивача Скупінського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі № 2а-5609/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Донбас-Торг" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Інвест-Донбас-Торг» звернулось до суду з цим позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську (далі МДПІ).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем 23.05.2011 було проведено камеральну перевірку ТОВ «Інвест-Донбас-Торг» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку 5 до поданої декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, за результатами якої складено акт за № 958/16/37288097.

Позивач вважає, що діями відповідача при проведенні зазначеної перевірки та складені висновків акту було порушено його права та інтереси.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу (далі ПК) України, камеральні, документальні та фактичні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною перевіркою, відповідно до податкового законодавства, вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платників податків.

Позивач зазначав, що предметом камеральної перевірки може бути лише правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведення розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

При цьому дослідження документів, що були підставою для таких розрахунків, при зазначеній перевірці не проводяться.

Позивач зазначив, що відповідач при проведенні камеральної перевірки діяв поза підстав, вийшовши за межі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його дії є неправомірними та такими що порушують права та свободи ТОВ «Інвест-Донбас-Торг».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано дії Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську по проведенню камеральної перевірки ТОВ «Інвест-Донбас-Торг», що оформлена актом № 958/16/37288097 від 23 травня 2011 року, неправомірними.

Визнано дії Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську по складанню висновків акта № 958/16/37288097 від 23 травня 2011 року та внесенню змін по особовому рахунку ТОВ «Інвест-Донбас-Торг» з податку на додану вартість за березень 2011 року неправомірними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з метою отримання пояснень щодо формування ризикового податкового кредиту позивачеві 18.05.2011 було надіслано лист № 20856/7/16 з проханням надати засвідчені копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), та сплати податків з наданням первинних документів податкового та бухгалтерського обліку тощо.

Позивач зазначені документи не надав і 23.05.2011 було проведено камеральну перевірку підприємства.

Перевірка проводилась відповідно до діючого податкового законодавства України.

У ході перевірки було виявлено чисельні порушення позивачем положень податкового та цивільного законодавства України при придбанні та продажу товарів (послуг).

Так, згідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 ПК України було проведено камеральну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно Додатку 5 до поданої декларації з податку на додану вартість.

ТОВ "Інвест-Донбас-Торг" не знаходиться за юридичною адресою, про що складено акт про відсутність підприємства за місцезнаходженням № 266 від 13.05.2011.

Відповідно до п.п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Аналізом податкових звітів з податку на додану вартість (декларацій з додатками № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів"), наданих позивачем відповідачу, встановлено, що податкові зобов'язання позивача у зазначеному періоді сформовано на загальну суму 605538,00 грн. за рахунок контрагентів-покупців, наведених у додатку № 1.

У ході аналізу податкової звітності було встановлена відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Позивачем з порушенням сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціях продажу товарів, робіт та послуг за березень 2011 у сумі 605538,00 грн., у зв'язку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з продажу і товарів, робіт та послуг: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків № 311 "Поточні рахунки у національній валюті", № 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", № 70 "Доходи від реалізації", № 641 "Розрахунки по податкам", № 643 "Податкові зобов'язання", № 681 "Розрахунки по авансам отриманим", податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні, тощо.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно до п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Враховуючи, що в ході аналізу податкової звітності позивача встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, устаткування, необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відповідачем було здійснене висновок що позивач здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаний з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Зазначена підстава, відповідно до ст. 234 ЦК України є безумовною підставою для визнання визначеного правочину недійсним, так як відповідно до положень ст. 42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Статтями 626 та 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи все наведене, відповідачем зроблено висновок, що правочини, нібито укладені між позивачем та підприємствами-постачальниками і підприємцями-покупцями, не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Відповідно до баз даних Державної податкової служби, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних у ході перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

У ході перевірки не підтверджено наявність придбання товарів (послуг) від підприємств-постачальників та постачання товарів від підприємств-покупців за березень 2011 року, що свідчить про те, що правочини між позивачем та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Тому зроблено висновок, що зазначені правочини відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 і ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, а тому в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх нікчемністю.

Таким чином, у зв'язку з не формуванням податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у позивача відсутні обєкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємцями-покупцями та операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників.

Позивачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких висловлена підтримка доводів, викладених в позовній заяві, згода з висновками місцевого суду.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача до апеляційного суду не зявився.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ТОВ «Інвест-Донбас-Торг», відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 13.10.2010 за № 13 821020000017827.

Місцезнаходження позивача, відповідно до довідки АА № 290770 з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), зазначено за адресою: 91055, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Луначарського, буд. 95, кв. 114.

ТОВ «Інвест-Донбас-Торг» згідно довідки від 15.10.2010 № 1192 перебуває на обліку платника податків у Ленінській міжрайонній Державній податковій інспекції у м. Луганську (код ДПІ-1236).

Відповідно до свідоцтва № 100310118 від 16.11.2010 позивач є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 18.05.2011 за № 20856/7/16 відповідачем позивачеві було направлено лист «Про надання пояснень та документів» із застереженням, що у випадку відмови від надання пояснень та документів, Ленінська міжрайонна Державна податкова інспекція на підставі п.п. 78.1.1 та п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, має право провести позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інвест-Донбас-Торг».

Судом встановлено, що 23.05.2011 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську було, відповідно до акту перевірки № 958/16/37288097 від 23.05.2011, здійснено камеральну перевірку позивача.

Представник відповідача зазначив, що підставами для проведення камеральної перевірки було те, що позивач не виконав прохання відповідача, зазначене у листі № 20856/7/16 від 18.05.2011, та не надав копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності (первинних документів податкового та бухгалтерського обліків і реєстрів по визначеним рахунка), а також відсутність позивача за місцезнаходженням, про що відповідачем було складено акт №266 від 13.05.2011.

За результатами перевірки, відповідач склав акт, у висновках якого зазначив, що з аналізу податкової звітності було встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення та устаткування, необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Далі, станом на 23.05.2011, зазначається у висновку, позивач не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, бо його стан, відповідно баз даних АІС РПП-10 (запит на встановлення місцезнаходження).

Із зазначених фактів, зазначається у висновку, вбачається, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза меж правового поля, що «свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Інвест-Донбас-Торг» фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Інвест-Донбас-Торг» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами».

Відповідно до баз даних Державної податкової служби, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних у ході проведення перевірки, зазначається у висновку, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Перевіркою, зазначено у підсумку висновку, було встановлено порушення позивачем ч. 5 ст. 203 ЦК України, ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України і ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Інвест-Донбас-Торг» при придбанні та продажу товарів (послуг).

Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Судом, при аналізі змісту акту перевірки, акту № 266 від 13.05.2011 та листа № 20856/7/16, було встановлено, що зазначену перевірку відповідачем було проведено всупереч встановленого податковим законодавством порядку проведення такої перевірки, поза меж та повноважень, наданих відповідачу відповідно до Податкового Кодексу України із грубим порушенням порядку складання акту перевірки, визначеного зазначеним законодавством, що виходить з наступного.

Так, відповідно до п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 5 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Статтею 17 зазначеного Закону визначено, що відомості про юридичну або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справі згідно із законодавством України.

Відповідно до вимог та положень ч. 11 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Датою державної реєстрації позивача є 13.10.2010, таким чином, дата надання даних про підтвердження відомостей для позивача наступає після 13 жовтня 2011 року.

Далі, відповідно абзацу 2 ч. 12 ст. 19 зазначеного Закону, у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобовязаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно ч. 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств», у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей.

Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення звязку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до положень п. 68.1 ПК України, орган державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації такої особи, державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, внесення будь-яких інших записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повинен передати відповідному органу державної податкової служби повідомлення та відомості з реєстраційної картки про вчинення реєстраційних дій, передбачених законом.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що тільки наявні дані, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є правовою підставою для органу податкової служби при визначенні наявності чи відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, і тільки із наявністю цих записів можуть наступати правові наслідки для юридичної особи (зняття з обліку платника податків анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, тощо).

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що наявність акту № 266 від 13.05.201 «Встановлення місцезнаходження СПД у відповідності з ст. 20 розділу І Податкового кодексу Україна 02.12.2010 № 2775», складеного тільки двома працівниками відповідача, та такий, що не містять печатки органу державної податкової служби, та без зазначення місця складення, не може слугувати правовою підставою для висновку про відсутність позивача за місцезнаходженням і не може бути покладений в обґрунтування висновків акту перевірки.

Відповідно до Порядку взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України від 07.12.2005 № 121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 № 23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 07.12.2005 № 368 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2005 № 1523/11803, відповідач повинен надати інформацію державному реєстрацію і після виконання останнім дій, зазначених у ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» робити висновок про наявність чи відсутність місцезнаходження юридичної адреси позивача, чого Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську зроблено не було.

Судом встановлено, що 18.05.2011 за № 20856/7/16 відповідачем було направлено позивачеві лист «Про надання пояснень та документів», у якому зазначено, що Ленінська міжрайонна Державна податкова інспекція у м. Луганську на підставі п.п. 20.1.6 п. 20.1, п. 73.3 ст. 73 ПК України просить надати письмові пояснення та засвідчені копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України, що визначає порядок, підстави та умови отримання податкової інформації органами державної податкової служби від платників податків, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (послуги) під час проведення перевірок;

3) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою, або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин, зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Інформація на запит органу державної податкової служби надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин, оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються:

1)посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації;

2)підстави для надіслання запиту;

3) опис інформації, що запитується, та в разі потреби, перелік документів, що її підтверджують.

Пунктом 13 Порядку визначено, що суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, якщо інше не передбачено Податковим кодексом України.

У разі, коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

Судом встановлено, що Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м. Луганську не було отримано підтвердження відділення поштового зв'язку про вручення чи невручення (із зазначенням підстав) позивачеві інформаційного запиту, так як відповідач не надав суду доказу надходження від поштового відділення такого повідомлення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що датою надходження позивачеві інформаційного запиту, з якої починається відлік строку надання відповіді, буде вважатись дата вручення поштового повідомлення або невручення (із зазначенням причин такого невручення).

Судом встановлено, що відповідно до списку № 456 відправлень рекомендованих листів від 19.05.2011, рекомендований лист на адресу позивача було здано до поштового відділення «Укрпошти» (оператор 16) 19.05.2011.

Судом встановлено, що перевірка позивача була проведена 23.05.2011, через три дні після того, як інформаційний запит було здано на пошту рекомендованим листом.

Виходячи із зазначених обставин, місцевий суд правильно не взяв до уваги заперечення відповідача проти позовних вимог позивача щодо того, що ТОВ «Інвест-Донбас-Торг» не було надано Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську, відповідно до інформаційного запиту від 18.05.2011 № 20856/7/16, письмових пояснень та засвідчених копій первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) з наданням первинних документів податкового, бухгалтерського обліку та реєстрів по рахунках: 10, 11, 12, 15, 20, 22, 23, 26, 28, 30, 31, 33, 34, 36, 37, 40, 42, 50, 51, 62, 63, 64, 65, 66 і 67; по рахунках класу 7, 8 та 9 за період з 01.03.2011 по 30.03.2011, а саме: податкові накладні; накладні, по яким проводилося відвантаження товару; довіреності на отримання реалізованих товарів; книги обліку придбання та продажу товарів (робіт,послуг); платіжні документи; накази підприємства про призначення директора та головного бухгалтера; накладні та податкові накладні постачальників, по яким був отриманий товар; угоди; документи, що підтверджують власність офісних та складських приміщень або договори оренди; відомості про наявність заборгованості між підприємствами; документи, що підтверджують транспортування товару; уставні документи підприємства та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо), та щодо того, що не встановлено місцезнаходження (податкову адресу) позивача, так як зазначені доводи відповідача не відповідають дійсним обставинам справи та будуються на припущеннях.

Крім того, відповідно до законодавства, строк, на протязі якого позивач повинен був надати зазначені документи (десять робочих днів з дня отримання запиту згідно пп. 78.1 п. 78.1 статті 78 ПК України) на момент проведення перевірки ще не закінчився.

Судом встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 23.05.2011, у зазначеному реєстрі не було відомостей про відсутність позивача за своїм місцезнаходженням або про відсутність підтвердження даних про юридичну особу, що є підставою для анулювання свідоцтва платника податку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження відповідача, що на час перевірки місцезнаходження позивача (податкова адреса) не встановлено, не відповідає дійсним обставинам справи, є надуманим та таким, що будується на припущеннях, жодних доказів, визначених законодавством (відомості з ЄДРПОУ) відповідачем не наведено.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до положень та вимог ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суму доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню; перевірка застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Зазначений висновок суду знаходить своє підтвердження і в тому, що камеральна перевірка відрізняється спрощеним процесуальним порядком її проведення, не потребує спеціального рішення керівника органу або направлення на її проведення і, крім того, законодавцем не визначено підстав для її проведення, що всі податкові декларації (розрахунки) підлягають камеральній перевірці.

Податковим законодавством не передбачено витребування будь-яких документів від платників податків до початку проведення камеральної перевірки, тобто ця перевірка проводиться за наявними у органу податкової служби документами (деклараціями).

Судом встановлено, що відповідно до акту камеральної перевірки, під час проведення зазначеної перевірки посадовими особами відповідача зовсім не перевірялась податкова звітність відповідно до 76 ПК України, відсутні посилання декларації (розрахунки), що повинні перевірятись, не зазначено порушення порядку їх заповнення, складання підсумків, неправильність застосування ставок податків і податкових пільг, не зазначено виявлених порушень при правильності відображення показників, тощо.

Далі, відповідно до положень ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 85.1 ст. 85 ПК України, забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених законом.

Законодавством не передбачено витребування будь-яких документів від платників податків перед початком камеральної перевірки, а тому посилання відповідача на те, що позивач не надав первинних документів бухгалтерського та податкового обліку до початку камеральної перевірки, є незаконним, бо зазначена перевірка проводиться за наявними у органу державної податкової служби деклараціями (розрахунками).

Далі, відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним.

Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Враховуючи, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, суд дійшов висновку, що документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено порушення податкового законодавства, відповідач мав право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача.

Суд, на підставі зазначених обставин, дійшов висновку, що відповідач при проведенні камеральної перевірки діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, а тому його дії з проведенню камеральної перевірки, із формування висновків акту перевірки та внесенню змін по особовому рахунку позивача з податку на додану вартість є неправомірними, висновки ґрунтуються на припущення та є надумані, не підтверджується документально (у акті не зазначено доказів, на підставі яких відповідач склав висновки) та не підлягають у застосуванні відповідачем при виконанні покладених на нього законодавством обов'язків, як такі що добуті з порушенням встановленого законодавством порядку.

Відповідно до положень п. 86.2 ст. 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Судом встановлено, що при проведенні камеральної перевірки, не було вивалено порушень заповнення, складання податкових декларацій, тощо, про що свідчить відсутність зазначення таких порушень у акті перевірки, а тому відповідач не мав права складати акт за результатами такої перевірки.

Крім того, судом встановлено, що акт камеральної перевірки від 23.05.2011 № 958/16/37288097, в порушення вимог ст. 86 ПК України не підписано посадовими особами відповідача, що проводили перевірку, відповідно складений з порушенням вимог податкового законодавства, неправомірний і відповідач не може на нього посилатись як на документ та не може бути використаним у діяльності відповідача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неправомірність внесення відповідачем змін у податкову звітність позивача (особовому рахунку з податку на додану вартість за березень 2011) відповідно до акту, що складений в порушення податкового законодавства.

Більш того, відповідно до пп. 4.1 Наказу Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123, нарахуванню в особових рахунках платників підлягають:

податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником;

податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства;

пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання;

відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань;

непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові зобов'язання, штрафні санкції або пеня органом державної податкової служби не нараховувались та, відповідно, не узгоджувались платником відповідно до чинного законодавства.

Відтак, будь-яких законних підстав для внесення відповідачем змін у податкову звітність позивача (особовому рахунку з податку на додану вартість за березень 2011), в тому числі відповідно до акту, не існувало.

На підставі викладеного, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсягу.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова Луганського окружного адміністративного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвала виготовлена 20 вересня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі № 2а-5609/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Донбас-Торг" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання дій неправомірними, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:І.В.Сіваченко

Судді:С.П.Дяченко

О.О.Шишов