Ухвала суду № 19777244, 21.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 року справа №2а/0570/13449/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Бадахової Т.П. , Карпушової О.В.

при секретарі судового засідання:Іллінові О.Є.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 20 вересня 2011 року

від відповідача:

ОСОБА_3 за дов. від 4 січня 2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 18 серпня 2011 року (повний текст складений та підписаний 21 серпня 2011 року)

по адміністративній справі№ 2а/0570/13449/2011 (суддя Галатіна О.О.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой»

до

Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой» (надалі позивач), внаслідок чого з мотивів протиправності прийнятих рішень, скасовані податкові повідомлення - рішення Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (надалі відповідач) № 0000232342 від 27 липня 2011 року, яким товариству донараховано податок на додану вартість 379339 гривень та застосовано штраф у розмірі 94834 гривень та № 0000222342 від 27 липня 2011 року, яким донараховано податок на прибуток у сумі 474181,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 118545,25 грн.

В апеляційній скарзі Єнакіївська обєднана державна податкова інспекція просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення яким відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права (том 2 арк. справи 39).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой» є юридичною особою, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 181453, зареєстровано виконавчим комітетом Дебальцевської міської ради Донецької області 23 лютого 1998 року. Ідентифікаційний код юридичної особи 25333547 (том 1, арк. справи 55).

Взято на облік Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції 26 лютого 1998 року (том 1, арк. справи 57). Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100325479, індивідуальний податковий номер 253335405042 (том. 1 арк. справи 58).

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та згідно наказу начальника Єнакіївської ОДПІ від 8 липня 2011 року № 259 з 13 липня 2011 року по 19 липня 2011 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой».

Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами ПП «Експерт-Логістік», ТОВ «Стар-Лайтс» та ТОВ «Макра Плюс» за період з 1 січня 2010 року по 31 березня 2011 року складено акт від 22 липня 2011 року № 1390/23/25333547 (том 1, арк. справи 15-26).

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення:

1). Пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94, в результаті чого товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой» занижено податок на прибуток на суму 474181,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року на суму 186976,00 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 285986,00 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 1219,00 грн.

2). Підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97, в результаті чого ТОВ «Енергосетьстрой» занижено податок на додану вартість в сумі 379339,00 грн., у тому числі за березень 2010 року на суму 149581,00 грн., квітень 2010 року 170622,00 грн., травень 2010 року 10039,00 грн., червень 2010 року 48122,00 грн., серпень 2010 року 975,00 грн.

Висновки акту вмотивовані тим, що на думку відповідача, угоди укладені між позивачем та контрагентами Приватним підприємством «Експерт-Логістік», товариств з обмеженою відповідальністю «Стар-Лайтс», «Макра Плюс» мають ознаки нікчемності, господарські взаємовідносини між юридичними особами не підтверджені матеріалами зустрічних перевірок. Автомобілі, які згідно документів поставляли товар не зареєстровані за підприємством позивача. Довіреності та подорожні листи оформлені з порушенням вимог діючого законодавства. Окрім цього, згідно проведених зустрічних перевірок усі підприємства контрагенти позивача не мають достатньо трудових ресурсів, виробничих ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності. На підставі цього відповідач зробив висновок про те, що вказані угоди не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому, згідно з частиною 1 статті 203, частини 2 статті 215 ЦК України, а тому є нікчемними.

На підставі зазначеного акту перевірки 27 липня 2011 року Єнакіївською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000232342, яким встановлено порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 474173,75 грн. (в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 94834,75 грн. (том 1, арк. справи 27).

Також на підставі зазначеного акту 27 липня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000222342, яким встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9, пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 592726,25 грн. ( в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 118545,25 грн. (том 1, арк. справи 28).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якої посилаючись на безпідставність прийняття, просить визнати недійсними спірні податкові повідомлення-рішення (том 1, арк. справи 4-14).

Постановою суду першої інстанції позов товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой» задоволено повністю (том 2, арк. справи 36-38).

Єнакіївська обєднана державна податкова інспекція не погодилась з рішенням суду першої інстанції та надала апеляційну скаргу, пунктом 1 якої вказує, що згідно листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 будь-які документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання в господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть наявність формально складених, але недостовірних документів або спати грошових коштів.

Колегія суддів не має можливості погодитись з таким доводом відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 вказаного закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 того ж закону встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 зазначеного закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається за фактом здійснення господарської операції.

Відповідно до видаткової накладної № 5747 від 18 серпня 2010 року позивачем отримано від ПП «Експерт - Логістік» дріт АС-50/8 загальною вартістю 5849,93 грн. (ПДВ 974,99 грн.) (том. 1, арк. справи 62).

Податкова накладна № 5747 від 18 серпня 2010 року видана ПП «Експерт-Логістик» на суму 5849,93 грн. (том. 1, арк. справи 63).

Отриманий дріт враховано при складанні матеріального звіту за вересень 2010 року (том. 1, арк. справи 76) та використано при виконанні робіт по договору субпідряду № 01518 від 16 серпня 2010 року між ТОВ «Донсервісбуд» та ТОВ «Енергосетьстрой» (том. 1, арк. справи 41). Даний факт підтверджено пунктом 11 акту прийомки виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року (том. 1, арк. справи 71-73) та пунктом 25 підсумкової відомості ресурсів (том 1, арк. справи 73-75).

Таким чином, немає жодних підстав стверджувати що операція по придбанню товару є безтоварною, а вказаний товар не використано у господарський діяльності товариства.

9 грудня 2009 року укладено договір на поставку товарів № 70 між ТОВ «Стар Лайтс» (продавець) та ТОВ «Енергосетьстрой» (покупець) (том 1, арк. справи 79).

На виконання умов договору ТОВ «Стар Лайтс» поставлено відповідний товар, про що складено видаткову накладну № 2988 від 2 березня 2010 року (том 1, арк. справи 82). Цією ж датою виписано податкову накладну № 2988 на загальну суму 747902,68 грн. (ПДВ 149580,54 грн.) (том 1, арк. справи 85).

23 березня 2010 року укладено договір № 23/03 між ТОВ «РСІ» та ТОВ «Енергосетьстрой» (том 1, арк. справи 96-98). Відповідно до акту № 2 прийомки виконаних будівельних робіт використано матеріалів, виробів та конструкцій на суму 779813 грн. (том 1, арк. справи 100-101).

Вказана сума розшифровується у відомості ресурсів до акту прийомки № 2 у частині 3. Відповідно до розшифровки при виконанні робіт використані матеріали, придбані позивачем у відповідності до видаткової накладної № 2988 від 2 березня 2010 року (том 1, арк. справи 102).

Сума по договору № 22/03 сплачена 23 березня 2010 року, що підтверджується банківській випискою, наявною в матеріалах справи (том 1, арк. справи 88).

Таким чином, немає жодних підстав стверджувати що операція по придбанню товару є безтоварною, а вказаний товар не використано у господарський діяльності товариства.

1 квітня 2010 року укладено договір на поставку товару № 19 між ТОВ «Макра Плюс» (постачальник) та ТОВ «Енергосетьстрой» (покупець) (том 1, арк. справи 114).

На виконання умов договору постачальником поставлено товар про що укладень видаткові накладні: № 271 від 7 квітня 2010 року на загальну суму 752266,42 грн. (ПДВ 125377,74 грн.) (том 1, арк. справи 117); № 369 від 9 квітня 2010 року на загальну суму 271468,27 грн. (ПДВ 45244,71 грн.) (том 1, арк. справи 119); № 2020 від 12 квітня 2010 року на загальну суму 60231,63 грн. (ПДВ 10038,61 грн.) (том 1, арк. справи 140); № 3110 від 4 червня 2010 року на загальну суму 120571,43 грн. (ПДВ 20095,24 грн.) (том 1, арк. справи 143) та № 3496 від 11 червня 2010 року на загальну суму 168162,62 грн. (ПДВ 28027,10 грн.) (том 1, арк. справи 145).

Відповідними датами на зазначені суми виписані податкові накладні № 271, 369, 2020, 3110, 3496 (том 1, арк. справи 118, 129, 141, 144, 146).

Відповідно до матеріального звіту за квітень 2010 року, матеріали отримані за видатковими накладними № 271 та № 369 використані при виконанні робіт по договору з ТОВ «РСІ» (том 1, арк. справи 204). Даний факт підтверджено відомістю ресурсів до акту прийомки за квітень 2010 року (том. 1 арк. справи 202-203). Акт прийомки виконаних робіт знаходиться в матеріалах справи (том 1, арк. справи 199 -201).

Згідно матеріального звіту за травень 2010 року (том 1, арк. справи 210), матеріали, отримані за видатковою накладною № 2020 частково використані при виконанні робіт по договору № 31 від 11 травня 2010 року (том 1, арк. 192-193).

Залишок матеріалів, отриманих по вказаній видатковій накладній використані при виконанні робіт по договору на виконання будівельно-монтажних робіт та інших видів послуг № 250510-2ДХ 2,2/18 від 25 травня 2010 року (том 1, арк. справи 194-195). Даний факт підтверджено актом прийомки виконаних підрядних робіт за травень 2010 року (том 1, арк. справи 205-206) та відповідною відомістю ресурсів (том 1, арк. справи 207).

Матеріали, отримані по видатковим накладним № 3110 та № 3496 відповідно до матеріального звіту за червень 2010 року використано при виконанні робіт по вищезазначеному договору з товариством з обмеженою відповідальністю «РСІ», що підтверджено актами прийомки виконаних робіт за червень 2010 року (том 1, арк. справи 214-215, 217-218, 222-225, 228-229, 232-233) та відомостями ресурсів (том 1, арк. справи 216, 220-221, 226-227, 230-231, 234-235).

Оплата контрагентом виконаних робіт підтверджується банківськими виписками (том 1, арк. справи 150, 156, 157). Сертифікати якості на товар жодного відношення до реального характеру на має, та на правила оподаткування не впливає.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що позивач повною мірою довів товарність господарських операцій про придбанню товарів та матеріалів.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що висновки акту перевірки щодо безтоварності господарських операцій базуються виключно на припущеннях податкового органу. Жодного доказу неможливості здійснення таких операції до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи зазначене жодних сумнівів в придбані та продажу позивачем товару не існує. Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що придбання товару та використання у власній господарській діяльності доведено матеріалами справи, що в свою чергу спростовує висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції оснований на аналізі пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми податків, сплачених підприємством, оскільки між позивачем та його контрагентами фактично відбувалися міжгосподарські (договірні) відносини, реально вчинені господарські операції з поставки товару, з оформленням відповідних документів.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обовязків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 1 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Як суду першої так і апеляційної інстанції будь яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Колегія суддів, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України, які є обовязковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Крім того, як встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення податкових зобовязань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій. При формування для позивача податкового кредиту, були усі встановлені та передбачені законом підстави.

У звязку з не підтвердженням наявними в матеріалах справи документами допущення позивачем порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 54.3. статті 54 та пунктом 58.1. статті 58 Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 18, 41, 100, 185, 195, 199, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року по справі № 2а/0570/13449/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року по справі № 2а/0570/13449/2011 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 вересня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 вересня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: