Постанова № 19775314, 28.11.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 року Справа № 2а/2370/7543/2011

28.11.11

14 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ільченко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача –ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Черкаський хлібокомбінат»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

12.10.2011р. до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Черкаський хлібокомбінат»до державної податкової інспекції у м. Черкаси, в якій позивач ставить питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001832301 від 01.06.2011р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що під час перевірки підприємства позивача податковий орган дійшов помилкового висновку про завищення підприємством податкового кредиту внаслідок віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ ВКФ «Образ». Позивач стверджує, що такі висновки відповідача помилково ґрунтуються на акті невиїзної документальної перевірки контрагента - ТОВ ВКФ «Образ», яким встановлено, що всі операції ТОВ ВКФ «Образ»з його постачальниками та покупцями не спричиняють настання правових наслідків, оскільки не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а отже, є нікчемними. Таким чином, позивач посилається на те, що платник податків не повинен перевіряти наявність у контрагентів, а тим більше у постачальників таких контрагентів, значних активів, законність їх державної та податкової реєстрації, справність подання податкової та іншої звітності, сплати контрагентами податків чи чинність установчих документів.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи позов не визнала та пояснила, що підприємством позивача відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб’єктом господарювання ТОВ ВКФ «Образ»без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування та несплати податків у повному обсязі. В ході проведення перевірки ТОВ ВКФ «Образ»встановлено неможливість фактичного здійснення вказаним підприємством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв’язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також порушено ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ ВКФ «Образ»з постачальниками та покупцями.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Черкаський хлібокомбінат» (далі по тексту –ПАТ «Черкаський хлібокомбінат») з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ ВКФ «Образ»за період з 01.12.2009р. по 31.05.2010р., про що складено акт №1213/23-1/05518948 від 16.05.2011р. (а.с.25-42 Т.1).

Висновками зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ ВКФ «Образ»при придбанні товарів. Крім того, зазначено на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних отриманих від ТОВ ВКФ «Образ»на загальну суму 1339725,00грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001832301 від 01.06.2011р., яким збільшено грошове зобов’язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 1339725,00грн. та нараховано штрафні фінансові санкції в сумі 334932,00грн. (а.с.57 Т.1).

Судом встановлено, що основним видом діяльності підприємства позивача є виробництво хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів, про що свідчить статут ПАТ «Черкаський хлібокомбінат»(а.с.19-20 Т.1).

В ході розгляду справи встановлено, що для здійснення своєї господарської діяльності (виробництво хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів) позивачем укладалися два договори від 01.01.2009р. №б/н та від 01.01.2010р. №б/н купівлі-продажу сировини для виробництва хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів, а також інших товарів, необхідних для їх виробництва та подальшої реалізації, що необхідні для даного виду виробництва, з іншими підприємствами, у т.ч. ТОВ ВКФ «Образ»(а.с.90-92 Т.1).

До матеріалів справи додано первинні бухгалтерські документи, а саме: податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, прибуткові накладні, акти звірки, виписки з банку про безготівкові розрахунки, що підтверджують здійснення господарських операцій між ПАТ «Черкаський хлібокомбінат»та ТОВ ВКФ «Образ», а також факт використання придбаних товарів у господарській виробничій діяльності позивача. Таким чином позивач вказує на безпідставність твердження контролюючого органу, що взаємовідносини між ПАТ «Черкаський хлібокомбінат»та ТОВ ВКФ «Образ»не спричиняли реального настання правових наслідків.

Спеціальним законом, (в редакції, чинній на момент здійснення спірних операцій), який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (у подальшому –Закон №168).

Згідно пунктів 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»податкове зобов’язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 передбачають обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(станом на час здійснення спірних операцій) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо посилання відповідача на недоліки первинних документів, якими позивач підтверджує виконання господарських операцій, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону №168, що був чинним на час складання вказаних податкових накладних, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна видається платником податку, який постачає товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, таким чином, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вищезазначеної статті Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В своїх поясненнях позивач зазначає, що в ході проведення перевірки ПАТ «Черкаський хлібокомбінат»надав всі необхідні документи, що підтверджують фактичні реальні господарські взаємовідносини з ТОВ ВКФ «Образ», з яких лише частина відображена в акті перевірки №1213/23-1/05518948 від 16.05.2011р., а саме на сторінках 5-9 та в додатку №3 до акту перевірки (а.с.29-34,42 Т.1). Крім, того в акті перевірки, зазначено, що в перевіреному періоді позивач придбавав у ТОВ ВКФ «Образ»суху пшеничну клейковину та пшеничну клейковину відповідно до договорів купівлі-продажу від 01.01.2009р. та від 01.01.2010р. Проте, ревізорами-інспекторами не були взяті до уваги документи, що підтверджують систематичну поставку від ТОВ ВКФ «Образ»для ПАТ «Черкаський хлібокомбінат»й іншої сировини, а саме: ізюм, мак, маргарин, сухе молоко, курагу, чорнослив, корицю, кунжут, арахіс, дріжджі тощо. Підстав та належних доказів визнання договорів нікчемними через поставку частини із чисельного асортименту товару відповідачем в акті перевірки не зазначено. Тобто, контролюючий орган зазначає про неможливість поставки пшеничної клейковини і не заперечує проти реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ ВКФ «Образ»щодо поставки ізюму, маку, маргарину, сухого молока, кураги та ін. по цим самим договорам.

Також слід зазначити, що підставами для висновку податкового органу про неможливість фактичного здійснення спірних господарських операцій між ПАТ «Черкаський хлібокомбінат»та ТОВ ВКФ «Образ»є зазначення в акті перевірки Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції (акт №16/2330/13760586 від 16.03.2011р.) про відсутність у контрагентів-постачальників ТОВ ВКФ «Образ»умов для здійснення господарських операцій, як то: трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. (а.с.134-140 Т.4). У висновках вказаного акту перевірки ТОВ ВКФ «Образ»зазначено, що підприємствами покупцями, в тому числі ПАТ «Черкаський хлібокомбінат», по ТОВ ВКФ «Образ»безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ, податкових накладних, виписаних ТОВ ВКФ «Образ».

Втім, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на наявність в матеріалах справи копій первинних бухгалтерських документів, відповідачем, не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність операцій з продажу ТОВ ВКФ «Образ»сировини для виробництва хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів, а також інших товарів для виробництва та подальшої реалізації продукції ПАТ «Черкаський хлібокомбінат».

Документи та інші дані які б спростовували реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ВКФ «Образ», які відображені в податковому обліку з урахуванням специфіки діяльності позивача, податковим органом не надано. При цьому, в ході судового розгляду справи, судом встановлено фактичний рух активів у зв’язку з постійною та регулярною господарською діяльністю ПАТ «Черкаський хлібокомбінат»пов’язаною з виробництвом хлібу та хлібобулочних і кондитерських виробів.

Крім того, слід зазначити, що відповідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок є –нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, суд зазначає, що факт порушення публічного порядку з боку ПАТ «Черкаський хлібокомбінат»та ТОВ ВКФ «Образ»при укладенні ними договорів купівлі-продажу від 01.01.2009р. №б/н та від 01.01.2010р. №б/н відповідачем не доведений.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з купівлі сировини у ТОВ ВКФ «Образ», а вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси №0001832301 від 01.06.2011р. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 86, 72, 94, 122, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Черкаський хлібокомбінат» –задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси №0001832301 від 01.06.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Черкаський хлібокомбінат» судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Ю. Гриньковська

повний текст постанови виготовлений 05.12.2011р.