Постанова № 19773372, 22.11.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/6786/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 року                                                                                           м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Лагос»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2011 року № 0001402301/0 та № 0001382301/0, -           

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Лагос»(надалі по тексту –Позивач або ПП «Лагос») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2011 року № 0001402301/0 та № 0001382301/0. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 25.02.2011 року № 59/23-213/32189998 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Лагос»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2007 року по 01.12.2010 року»відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.03.2011 року № 0001402301/0, яким позивачу за порушення п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту - Закону України №168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2400255 грн. та № 0001382301/0, яким позивачу за порушення п. 22 наказу № 92 від 27.04.2000 року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі по тексту Закон України № 334/94-ВР) визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 482 943 грн., у тому числі: за основним платежем - 386354,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 96 589,00 грн. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення –рішення підлягають скасуванню, як такі що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв’язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних повідомлень-рішень.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-XII (в редакції чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 01.12.2010 року по 16.02.2011 року на підставі направлень № 1628 від 01.12.2010 року, № 1678 від 14.12.2010 року, № 1730 від 22.12.2010 року, № 137 від 10.02.2011 року, на підставі п. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (в редакції чинній на момент проведення перевірки) та на підставі ст.82.1 гл. 8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 та відповідно до заяви про припинення платника податку, посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведена комплексна позапланова документальна перевірка фінансової - господарської діяльності з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Лагос»за період з 01.12.2007 року по 01.12.2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Лагос»за період з 01.12.2007 року по 01.12.2010 року»(а.с. 8-44, том І), відповідно до висновку якого відповідачем, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 22 наказу № 92 від 27.04.2000 року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 386354 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року у сумі 386354 грн., а також порушення п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на суму у розмірі 2400255 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.03.2011 року № 0001402301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2400255 грн. (а.с. 45, том І) та № 0001382301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 482 943 грн., у тому числі: за основним платежем - 386354,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 96 589,00 грн. (а.с. 46, том І).

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 28.03.2011р. № 0001402301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованого ПП «Лагос»у податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року (№9002612563 від 16.07.2010р.) в розмірі 2 400 255 грн., суд зазначає наступне.

Порядок визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено п.7.7.ст.7 Закону України №168/97-ВР.

Так, відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7.ст.7 Закону України №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)          бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів; б)          залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Механізм формування та відображення суми бюджетного відшкодування у податковій декларації з податку на додану вартість встановлено п.5.11 та п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р. із змінами та доповненнями, в якому встановлено наступне: п.5.11 - якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду);

п.5.12 - якщо у наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду,що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Як зазначено у акті перевірки (стор.25-27акту, а.с. 32-34, том І), від'ємне значення, з якого було сформовано підприємством суму бюджетного відшкодування в сумі 2 400 255 грн., утворилося у період з грудня 2007 року по квітень 2010 року. Вищевказана сума ПДВ була фактично сплачена позивачем у попередніх (відносно червня 2010 року) періодах, як шляхом перерахування постачальникам у складі вартості придбаного товару, так і при розмитнені (оформлені вантажних митних декларацій) при імпорті обладнання для будівництва бетонного вузла, що підтверджується наданими позивачем первинними платіжними документами (а.с. 55-74, том ІІ). Факт сплати не спростовується відповідачем також і в акті перевірки. Таким чином, відсутня підстава для твердження про порушення позивачем п.п.7.7.2. з цього приводу.

До податкової декларації за червень 2010 року позивачем було надано Додаток 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, шо залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»та Додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», складені у повній відповідності до Порядку заповнення декларації. Зауваження щодо правильності заповнення вказаних додатків у акті перевірки також відсутні, (навпаки зазначено, що не встановлення порушень визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту згідно податкових декларацій з ПДВ за перевіряємий період).

Згідно п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. З огляду на це у повній відповідності до Закону про ПДВ від'ємне значення р.26 декларації за травень 2010р. було перенесено платником до р.23 декларації за червень 2010р., а за умови відсутності податкового зобов'язання у червні та з метою реалізації права на бюджетне відшкодування - до р.25.2 декларації за червень 2010р.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок сум бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації за червень 2010 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не проводилася. Проте, проведеною даною позаплановою виїзною перевіркою (акт від 25.02.2010р. №59/23-213/32189998) підтверджено достовірність відображення ПП «Лагос»від'ємного значення (р.26 декларації) за лютий - у сумі 2336178 грн. за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010р. - у сумі 2385382 грн. щомісячно. Розбіжність між сумою задекларованого бюджетного відшкодування у червні та підтвердженим у акті від'ємним значенням складає 14873грн.(2400255 грн. - 2385382 грн.). Ця сума складається із 7372 грн. - значення р.18.2 «Від'ємне значення поточного звітного періоду»податкової декларації за березень 2010р. та із 7501 грн. - значення р.18.2 «Від'ємне значення поточного звітного періоду»податкової декларації за квітень 2010р., які при відсутності податкових зобов'язань у вказаних періодах у повній відповідності до норм чинного податкового законодавства було перенесено до р.23 та р. 26 декларації, відповідно, за квітень та травень 2010р. До матеріалів справи надано копії вищевказаних декларацій та докази їх прийняття податковим органом. Таким чином, при перевірці дані зазначених декларацій не було враховано безпідставно.

У акті позапланової виїзної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 25.02.2011р. №59/23-213/32189998, на підставі якого винесено вищевказані податкові повідомлення-рішення, на стор. 23-27 у розділі 3.2.3 акту (а.с. 30-34, том І) перевіряючим в обґрунтування своїх висновків про завищення бюджетного відшкодування зроблено посилання на акти камеральних перевірок та податкові повідомлення-рішення, які винесені на підставі зазначених актів, а саме: акт камеральної перевірки №10540/15-218 та податкове повідомлення-рішення від 31.12.2009р.№0010851502; акт камеральної перевірки № 2359/15-218 від 19.03.2010р. та податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010р. №0002401502/0; акт камеральної перевірки №2359/15-218 та податкове повідомлення-рішення від 14.04.2010р. №0002721502/0.

Вказані акти камеральних перевірок та винесені на підставі них податкові повідомлення-рішення не можуть бути підставою для невизнання бюджетного відшкодування за актом перевірки від 25.02.2011р. на суму 2 400 255 грн., оскільки самим цим актом (стор.27 акту, а.с. 34, том І) підтверджена наявність від'ємного значення з ПДВ уже в після перевірочних періодах, а саме: за грудень 2009р. - 2215879 грн., за січень 2010р.- 2304503 грн., за лютий 2010р. - 2336178 грн., за березень - жовтень 2010р. - 2385382 грн. Оскільки таке від'ємне значення утворилося відповідно до п.7.7.1 Закону України №168/97-ВР, то це, суд вважає, дає можливість платнику податку скористатися своїм правом на бюджетне відшкодування згідно п.7.7.2 Закону України №168/97-ВР. Так як уся сума від'ємного значення сплачена, то платник має право на бюджетне відшкодування (в межах 1095 днів з дня отримання права на відшкодування). З огляду на те, що вказаний термін не сплинув на момент декларування бюджетного відшкодування, а від'ємне значення ПДВ у сумі 2385382 грн. сплачене, суд вважає, що у ПП «Лагос» були законні підстави для декларування бюджетного відшкодування у червні 2010 року незалежно від наявності актів камеральних перевірок та винесених по них податкових повідомлень-рішень, оскільки вказаними актами не позбавлено права платника на від'ємне значення, а податкове законодавство не встановлює обмеження на декларування бюджетного відшкодування у майбутніх періодах у разі, коли у минулих періодах таке право не було підтверджено податковим органом з якихось підстав.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 28.03.2011р. №0001402301/0 винесене неправомірно та всупереч пп.7.7.1 , п.п.7.7.2, п. 7.7 ст. 7 та п. 9.8, ст. 9 Закону України №168/97-ВР, а отже підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо правомірності, прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 28.03.2011р. №0001382301/0, яким позивачу збільшено суму податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 386354 грн., задекларованого ПП «Лагос»у декларації з податку на прибуток за 2009 рік, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення є те, що податковий орган вважає порушенням нарахування підприємством амортизації у податковому обліку на витрати з придбання основних фондів 2, 3 та 4 груп з посиланням на порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР та п. 22 наказу №92 від 27.04.2000 року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»(арк. 12 акту перевірки, а.с. 19, том І).

Суд з даними висновками відповідача також не погоджується, виходячи з наступного.

По-перше, стосовно порушення позивачем п.8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР, слід зазначити, що саме цією нормою прямо передбачено нарахування амортизації на витрати по придбанню основних фондів. Так, частиною першою п.п.8.1.2 п. 8.1. ст. 8 зазанченного Закону встановлено, що амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потре: включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Таким чином, саме вказаною нормою закону і передбачено, що платник податку здійснює нарахування амортизації саме на витрати по придбанню основних фондів, і саме у такій спосіб і вчинив позивач.

З огляду на це, суд вважає, що посилання податкового органу на порушення з боку позивача п.п.8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР є безпідставним та не доведеним.

Крім того, слід звернути увагу, що спірні правовідносини стосуються правомірності нарахування амортизації на витрати по придбанню об'єктів, що відносяться до 2, 3 і 4 груп основних фондів.

У зв'язку з цим, стосовно правового регулювання спірних правовідносин, слід звернути увагу на норми п.п. 8.3.5 п. 8.3. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР, яким передбачено, що облік балансової вартості основних фондів, які підпадають від визначення груп 2, 3 і 4 ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4 з метою оподаткування не ведеться.». А отже, вказаною нормою Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлюється правило податкового обліку вартості основних фондів 2, 3 і 4 груп - незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

А отже, з огляду на встановлений порядок нарахування амортизації правилами податкового обліку, а саме, у п.п. 8.3.5 п. 8.3. ст. 8 Закону України «№ 334/94-ВР щодо нарахування амортизації 2, 3 і 4 груп основних фондів, незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів, спростовуються доводи відповідача про порушення позивачем п. 22 наказу №92 від 27.04.2000 р. «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», з урахуванням того, що вказаним положенням встановлено правила саме бухгалтерського, а не податкового обліку.

З урахуванням викладеного, слід визнати, що також не є обґрунтованим і доведеним посилання відповідача на порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР.

Згідно з п.п.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте, до регулювання спірних правовідносин (з огляду належності основних фондів до 2, 3 або 4 груп основних фондів) слід застосувати саме вказану норму п.п. 8.3.5 п. 8.3. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР, що встановлює правило податкового обліку вартості основних фондів 2, 3 і 4 груп.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням того, що до матеріалів справи позивачем надано копії первинних документів як на придбання (платіжні доручення та виписки банків), так і на отримання основних фондів (видаткові накладні, акти виконаних робіт, вантажні митні декларації), за якими їх було оприбутковано, спростовуються доводи відповідача про порушення позивачем п.п.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР.

Суд також вважає необхідним зазначити, що вказана правова позиція - щодо застосування до спірних правовідносин п.п. 8.3.5 п. 8.3. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР, що встановлює правило податкового обліку вартості основних фондів 2, 3 і 4 груп, також співпадає з позицією ДПА України, яка викладена у листі від 21.04.2003. №3859/6/15-1116, згідно якого для основних фондів груп 2, 3 та 4 встановлено порядок амортизації саме такий, який запроваджено підприємством позивача.

На підставі вищенаведеного суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011р. № 0001382301/0, винесене ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 386354 грн. неправомірно, всупереч п.п. 8.3.5 п. 8.3. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР, а отже підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

                    Відповідно доч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

                    ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не надано доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень –рішень, у зв’язку з чим, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «Лагос».

                    Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

                    Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Лагос»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2011 року № 0001402301/0 та № 0001382301/0 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 28.03.2011 року № 0001402301/0 та № 0001382301/0.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.           

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 22 листопада 2011 року.          

Суддя                               С.О. Cтефанов