Постанова № 19773371, 26.11.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/7706/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тескома - Україна»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування частково податкових повідомлень-рішень від 09.08.2011 року № 0004322301 та від 21.06.2011 року № 0003252301 та визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тескома - Україна»(надалі по тексту Позивач або ТОВ «Тескома - Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), в якому просить визнати дії протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.08.2011 року № 0004322301 в частині нарахувань податку на додану вартість у розмірі 459321,16 грн. (відповідна штрафна санкція - 114830 грн.) та податкове повідомлення - рішення від 21.06.2011 року № 0003252301 в частині нарахувань податку на прибуток у розмірі 574151,45 грн. (відповідна штрафна санкція - 143537,86 грн.) Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 31.05.2011 року № 161/23-23-213/32190055 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тескома-Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року»та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 09.08.2011 року № 0004322301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 634800 грн., у тому числі: за основним платежем - 507 704,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 127 096,00 грн. та від 21.06.2011 року № 0003252301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 787326 грн., у тому числі: за основним платежем - 629 861,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 157465,00 грн. Позивач не погоджується з податковим повідомленням - рішенням від 09.08.2011 року № 0004322301 в частині нарахувань податку на додану вартість у розмірі 459321,16 грн. (відповідна штрафна санкція - 114830 грн.) та податковим повідомленням - рішенням від 21.06.2011 року № 0003252301 в частині нарахувань податку на прибуток у розмірі 574151,45 грн. (відповідна штрафна санкція - 143537,86 грн.) та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення в цих частинах підлягають скасуванню, як такі що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у звязку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних повідомлень-рішень, а дії посадових осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси по складанню акту перевірки - незаконними.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є повністю законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 04.05.2011 року по 25.05.2011 року на підставі направлень від 29.04.2011 року № 555, № 554, № 553, № 552, № 551, № 550, № 549 та наказів начальника ДПІ від 26.04.2011 року № 786, від 16.05.2011 року № 869 посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, ч. 2 п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2011 року № 2755-УІ та на виконання постанови страшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси майора податкової міліції Васюка А.В. від 21.03.2011 року про призначення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Тескома-Україна» в межах кримінальної справи № 56-2659 та постанови заступника начальника ОРУД СО ПМ ДПА у Дніпропетровській області від 17.03.2011 року про призначення позапланової перевірки ТОВ «Тескома-Україна»в межах кримінальної справи № 99106210 проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Тескома - Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 31.05.2011 року № 161/23-23-213/32190055 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тескома-Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року»(а.с. 19-55, том І), відповідно до висновку якого відповідачем, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту - Закону України №168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), занижено податок на додану вартість на загальну суму 507704, 00 грн., а також порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі по тексту Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 629861,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.06.2011 року № 0003242301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 644113 грн., у тому числі: за основним платежем - 507 704,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 136 409,00 грн. (а.с. 58, том І) та від 21.06.2011 року № 0003252301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 787326 грн., у тому числі: за основним платежем - 629 861,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 157465,00 грн. (а.с. 57, том І).

Також судом встановлено, що підставі зазначеного акту перевірки та з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги ДПА в Одеській області від 14.07.2011 року № 24592/10/25-0007 (а.с. 70-75, том І) відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.08.2011 року № 0004322301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 634800 грн., у тому числі: за основним платежем - 507 704,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 127 096,00 грн. в якому була зменшена сума штрафної (фінансової) санкції, визначена у раніше прийнятому податковому повідомлення - рішення від 21.06.2011 року № 0003242301.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням рішенням від 09.08.2011 року № 0004322301 в частині визначення йому податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 459 321,16 грн. - основного платежу та 114 830,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та з податковим повідомленням - рішенням від 21.06.2011 року № 0003252301 в частині визначення йому податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 574 151,45 грн. - основного платежу та 143537,86 - штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішенням від 09.08.2011 року № 0004322301 в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 459 321,16 грн. - основного платежу та 114 830,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення - рішення від 21.06.2011 року № 0003252301 в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 574 151,45 грн. - основного платежу та 143537,86 - штрафних (фінансових) санкцій, стали висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат у період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року сум по операціях з придбання товару у ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»у розмірі 2296606 грн. та завищення суми податкового кредиту з ПДВ за період з 01.07.09р. по 31.12.2010 року на загальну суму 459321,00 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ з операцій по придбанню товару у ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС», оскільки правочини, укладені ТОВ «Тескома - Україна»з ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»укладались з порушенням вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України, так як не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними у звязку із тим, що відповідно до акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25.01.2011 року № 62/233/33165124 заступником начальника ОРКС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області за матеріалами відділення боротьби з незаконним відшкодуванням ПДВ ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська в рамках операцій «Бюджет»та «Барєр»порушено кримінальну справу № 99106210 за ст. 205 ч. 1 КК України по факту фіктивного підприємства ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС».

Зокрема, в акті зазначено (а.с. 27-30, том І), що у ході проведення перевірки ТОВ «Тескома - Україна»за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року зясовано, що операції з придбання товару у ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»не мали реальний характер, товар не міг перевозитися і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (робіт, послуг).

Таким чином перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання - передачі товарів (робіт, послуг) не проводились, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у звязку з відсутністю товарів. Враховуючи викладене, взаємовідносини не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суд з даними висновками не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські операції з ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС».

25.08.2010 року ТОВ «Тескома - Україна»та ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»уклали договір поставки № 2508/1 (а.с. 22-26, том ХІІ), згідно якого ТОВ «Тескома - Україна»(Покупець) придбало у ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»(Постачальник) товари в асортименті згідно накладних.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 2508/1 від 25.08.2010 року (мовою оригіналу): «В соответствии с условиями настоящего договора Поставщик принимает на себя обязательства поставлять и передавать в собственность Покупателю, а покупатель обязуется принимать и оплачивать товары в ассортименте и в количестве, предусмотренном накладними, которые являются неотьемлемой частью настоящего договора».

Згідно п.2.1.2 Договору: «Поставщик обязуется поставлять своим транспортом товар на адрес Покупателя в соответствии с его заявками».

Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має ти переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Таким чином, факт отримання товару документально підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами (накладні) та первинними бухгалтерськими документами подальшої реалізації отриманого товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «Тескома-Україна», у перевіряемому періоді, придбало у ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»посуд в асортименті на загальну суму 2 296 606 грн. (без ПДВ), ПДВ - 459 321 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме видатковими та податковими накладними (а.с. 40-68, 75-181, том ХІІІ).

В межах дії договору поставки №2508/1 від 25.08.2010 року в розрахунок погашення заборгованості перед постачальником ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»за отриманий посуд в асортименті, на розрахунковий рахунок постачальника з розрахункового рахунку ТОВ «Тескома-Україна»були перераховані грошові кошті на загальну суму 2755926,91 грн. за період з 06.10.2010 р. по 30.12.2010 р. у тому разі податок на додану вартість 20% - 459 321,15 грн.

По даним розрахункам позивачем надано довідку АБ «Південний»по взаємовідносинам із ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС», засвідчена печаткою банку (а.с. 121-124, том І).

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобовязання, які покладено Цивільним кодексом України за договором поставки, а саме: прийнято товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вищезазначені первинні документи.

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вказаною угодою позивач, протягом перевіряємого періоду, придбавав у зазначеного підприємства товари, та на підставі наданих до перевірки первинних документів відносив їх до складу податкового кредиту та валових витрат.

Судом встановлено, що вказана угода підписана директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств, крім того зазначені умови домовленості між позивачем та контрагентом ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»були виконані, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема видатковими та податковими накладними (а.с. 40-68, 75-181, том ХІІІ), які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача.

Таким чином, надані первинні документи мають такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що виконання зобовязань за вищезазначеним договором поставки та фактичне (реальне) здійснення господарських операцій за цією угодою, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності підтверджується тим, що отриманий від ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»товар на суму 2755926,96 грн. було розміщено на складі ТОВ «Тескома-Україна»та відвантажено наступним покупцям: ЗАО «Нова лінія», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна»та іншім, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 1-250 том ІІ, 1-257 том ІІІ, 1-138 том ІУ), податковими накладними (а.с. 139-204 том ІУ, 1-256 том У, 1-192 том УІ), розрахунками оплати через розрахунковий рахунок ТОВ «Тескома-Україна», що підтверджується виписками банку АБ «Південий»за період з вересня 2010 року по травень 2011 року (а.с. 193-234 том УІ) та даними бухгалтерського обліку по рахункам 311 «Розрахунковий рахунок», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями (замовниками)».

Товар, відвантажений покупцям ЗАО «Нова лінія», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна»та іншім згідно умов договорів постачання було доставлено транспортною компанією АТ «УВК Україна», що підтверджується вантажними квитанціями (а.с. 1-184 том УІІ). Господарські операції по відвантаженню-продажу товарів на адресу покупців ТОВ «Тескома-Україна»були відображенні у бухгалтерському та податковому обліку у повному обсязі, сума податку на додану вартість у складі ціні продажу було повністю зарахована у складі податкових зобов'язань ТОВ «Тескома - Україна»у відповідних періодах, відповідно до вимог ст.4, ст.7 Закону України №168/97-ВР.

Таким чином, вищезазначені документи підтверджують, що ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»було поставлено на адресу позивача товари згідно договору поставки №2508/1 від 25.08.2010 року та зазначена господарська операція мала реальний характер.

Також, судом встановлено, що зазначеним контрагентом позивачу були надані відповідні податкові накладні (а.с. 57, 87, 102, 133, 143, 166 том ХІІІ), які мають всі необхідні реквізити та відповідають чинному законодавству. Тобто, згідно п.п. 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, що вищезазначені вимоги Закону щодо оформлення податкових накладних ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»при видачі податкових накладних за перевіряємий період були дотримані та представник відповідача відносно правильності заповнення зазначених податкових накладних не заперечував.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до складу податкового кредиту, відповідних звітних періодів, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних.

Таким чином, сума податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2010 року, яка сплачена у ціні придбання посуду у ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»в розмірі 459321,61 грн. є складовою частиною податкових зобов'язань ТОВ «Тескома- Україна»у ціні відвантаженого (проданого, реалізованого) товару на адресу покупців.

Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення перевірки відповідач дійшов висновку про те, що правочини, вчинені ТОВ «Тескома - Україна) з ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»укладались з порушенням вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України, так як не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними у звязку із тим, що відповідно до акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25.01.2011 року № 62/233/33165124 заступником начальника ОРКС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області за матеріалами відділення боротьби з незаконним відшкодуванням ПДВ ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська в рамках операцій «Бюджет»та «Барєр»порушено кримінальну справу № 99106210 за ст. 205 ч. 1 КК України по факту фіктивного підприємства ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС».

Суд критично відноситься до зазначеного висновку та вважає його не обґрунтованим та таким, що суперечить дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.п. 2.3.4 наказу ДПА України Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08.2005р. №327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 р. за №925/11205, зокрема його п.п. 2.3.4, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до присів статті 121 Кримінально - процесуального кодексу України розголошення даних досудового слідства не допускається. Факт фіктивності підприємства ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС», за яким порушено кримінальну справу № 99106210 за ст. 205 ч. 1 КК України не підтверджені вироком суду в кримінальній справі і відповідно до присів вказаного вище наказу ДПА України не можуть відображатися в акті перевірки.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, лише сам факт порушення кримінальної справи № 99106210 за ст. 205 ч. 1 КК України по факту фіктивного підприємства ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»не є та не може бути належним доказом фіктивності чи/та нікчемності правочину укладеного між позивачем та ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»і відповідно не може прийматися судом до уваги як не підтверджений належними та допустимими доказами.

Частина перша ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладення правочину, зокрема договору поставки, є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначений договір було укладено сторонами, скріплено печатками та підписами, сторонами виконанні обов'язки за цим договорами (сплачені кошти, надані послуги), то відповідно такий договір не може бути визнаний фіктивним. Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договору укладеному між позивачем та ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС», що не відповідає чинному законодавству, а саме статті 234, ч. 1 ст. 216 та ст. 203 Цивільного кодексу України.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Судом встановлено, що укладений між ТОВ «Тескома - Україна»та ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»угода не віднесена законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання її недійсною.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелікправочинів,які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1)правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2)правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також суд вважає необхідним зазначити, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, приймаючи оскаржуване рішення, не могла керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених угод, висновок відповідача про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства під час розгляду справи не підтверджені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Більш того - згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Позивач та його контрагент ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС», належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, стосовно чого не заперечував представник відповідача.

Твердження відповідача про те, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків не відповідає дійсності, ні чим не підтверджується та є перекрученням реально існуючих, встановлених в судовому засіданні фактів.

Таким чином, на даний час зазначений договори є дійсними та виконаними, рішення суду про визнання угод не дійсними на даний момент не існує.

Важливим є і той факт, що як на момент укладення договорів, так і на час розгляду справи ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 186-188 том УІІ, 28-29 том ХІІІ). Таким чином, позивач не може нести відповідальність за несплату податків його контрагентами та за можливу недостовірність даних внесених до вказаного реєстру.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки та запереченнях на позов на те, що ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»не мало найманих працівників, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, а тому не могло виконати зобовязання, визначене договором про надання послуг, оскільки вказані обставини є виключно припущеннями відповідача, які на вимогу суду не підтверджені належними доказами та не доводить факту ненадання зазначених послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач діючи з належною обачністю, перевіривши наявність відомостей про його контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців уклав з ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС»відповідний договір поставки, прийняв товари (послуги) та оплатив їх у відповідності до договору. Вказані операції були належним чином відображені позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат встановлені ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 335/94-ВР.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.11 ст. 5 названого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

Згідно пп. 7.2.3, 7.2.4 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому у системному звязку приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону «Про ПДВ»визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом «Про ПДВ»правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Тобто, аналіз вищевказаних положень Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Судом встановлено, що ТОВ «Тескома - Україна»цілком обґрунтовано відповідно до п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відносило до податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначені операції відображені в податковій декларації за відповідний період.

Таким чином, на момент перевірки ТОВ «Тескома - Україна»органом державної податкової служби - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси суми податку на додану вартість були підтверджені податковими накладними, які і є документами зазначеними підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем було правомірно сформовано та відображено валові витрати та згідно з приписами п. 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону «Про ПДВ»включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «НВП «ВІОН-ФІНАНС».

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно доч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси не надано доказів правомірності винесення податкового повідомлення рішенням від 09.08.2011 року № 0004322301 в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 459 321,16 грн. - основного платежу та 114 830,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення - рішення від 21.06.2011 року № 0003252301 в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 574 151,45 грн. - основного платежу та 143537,86 - штрафних (фінансових) санкцій, у звязку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Тескома - Україна», а отже оскаржувані податкові повідомлення - рішення в цій частині підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вимог позивача щодо визнання дій працівників ДПІ у Малиновському районі м. Одеси протиправними, оскільки судом встановлено, що відповідач - субєкт владних повноважень при проведенні перевірки діяв виключно на підставі, у спосіб та у межах наданих Законом повноважень, а встановлена судом необґрунтованість висновків за результатами проведеної перевірки та неправомірність у частині оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, не свідчить про допущення відповідачем порушень при проведенні позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тескома-Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тескома - Україна»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2011 року № 0004322301 та від 21.06.2011 року № 0003252301, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 09.08.2011 року № 0004322301 в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 574151,16 грн., у тому числі: за основним платежем - 459 321,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 114 830,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 21.06.2011 року № 0003252301 в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 717689, 31 грн., у тому числі: за основним платежем - 574 151,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 143537,86 грн.

В іншій частині позову - в задоволенні відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 26 листопада 2011 року.

Суддя С.О. Cтефанов