Постанова № 19772798, 24.05.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

24.05.2011 р.                                                                      справа № 2а - 6683/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомкомунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс", вул. Андрієва, 17, м. Миколаїв, 54020 доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.09 р. № 0001242301/0

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс»(далі - позивач) до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2009 р. № 0001242301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 67169,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкції у розмірі 33783,0 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на його думку відповідач прийняв спірне рішення поза межами строків, встановлених законодавством. У подальшому позивач доповнив свої доводи посиланням на наступні обставини. У перевіряємому періоді ним виконувався капітальний ремонт електротранспорту. Витрати понесені під час ремонту, були віднесені ним до складу валових витрат та обліковувались у бухгалтерському обліку підприємства за строкою 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин», у той час як відповідач вважає, що такі витрати необхідно обліковувати за строкою 01.2. «Приріст балансовою вартості запасів». Таким же чином позивач доводить правомірність відображення у обліку поліпшення основних засобів. Крім того, позивач зазначив, що відповідач під час перевірки дійшов хибного висновку про необхідність включення до складу валового доходу коштів, отриманих як субвенція, адже у подальшому ця субвенція була повністю повернута на рахунок казначейства.

Відповідач позов не визнав та подав суду письмові заперечення (а. с. 168-169, 203-207), у яких зазначив, що спірне рішення прийнято у межах строку, встановленого законодавством. З приводу виявлених під час перевірки порушень, заперечення відповідача фактично зводяться до невірного відображення у інших, ніж потрібно, рахунках податкового обліку підприємства операцій з ремонту, використання у ньому матеріальних цінностей, поліпшення основних об'єктів.

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 24 травня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Розглянувши доводи позивача про прийняття спірного рішення з порушенням законодавчо встановленого строку, суд приходить до висновку про їх безпідставність.

Відповідно до п. 4.11. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, (далі - Порядок № 327), чинного на момент проведення перевірки позивача та складання акту перевірки, у випадку наявності заперечень на акт перевірки, податкове повідомлення-рішення приймається протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Як встановлено судом, на акт перевірки позивачем були подані заперечення, які розглянуті 17 листопада 2009 р., а спірне рішення датовано 20 листопада, тобто прийнято у межах триденного строку, встановленого п. 4.11. Порядку № 327.

Крім того, суд зазначає, що встановлення законодавцем часових меж для вжиття податковими органами певних заходів, у тому числі прийняття податкового повідомлення-рішення, повинно сприяти визначеності у правовідносинах, які складаються між ними та платниками податків, але чинне на той час законодавство не містило норм, які б встановлюють неможливість або обмежують право податкового органу на прийняття рішення поза межами таких строків.

Разом з тим, досліджуючи обставини прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, суд звертає увагу на таке.

Перевірка позивача проводилась протягом 29 вересня - 26 жовтня 2009 р. Її результати оформлені актом від 9 листопада 2009 р. № 5439/232-00/03328468 (далі - акт перевірки) (а. с. 90-164). Як зазначає сам позивач, акт перевірки ним отриманий та підписаний того ж дня.

Відповідно до п. 4.4. Порядку № 327, у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

Позивач скористався своїм правом та 12 листопада 2009 р. подав до відповідача заперечення, які того ж дня отримані ДПІ, що вбачається з вхідного штампу (а. с. 86-89).

За правилами п. 4.4. абз. 3, 5 Порядку № 327, органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання. За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті перевірки факти та дані, відносно яких надано заперечення суб'єктом господарювання, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

17 листопада 2009 р. ДПІ заперечення позивача були розглянуті та складено відповідь (а. с. 33-40). При цьому, відповідач, всупереч вимогам п. 1.8. абз. 4 Порядку № 327, яким встановлено, що в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних, вже після підписання акту перевірки, вніс суттєві виправлення до нього та разом з відповіддю надіслав позивачу 42 сторінки акту перевірки, з виправленими даними (а. с. 41-84). Так, наприклад, відповідач вніс виправлення навіть у висновок акту перевірки, зокрема у підписаному сторонами примірнику відповідач навів, що позивачем завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на суму 11060,0 грн. (а. с. 151), тоді як разом із відповіддю на заперечення, надіслав примірник, у якому ця сума змінена та вказано 13047,0 грн. (а. с. 84).

Суд вважає, що наведені обставини є суттєвим порушенням Порядку № 327.

Як вбачається з вхідного штампу позивача, відповідь на його заперечення разом з виправленими даними акту перевірки отримана ним тільки 25 листопада 2009 р., тоді як спірне рішення прийнято відповідачем 20 листопада. Тобто прийнявши податкове повідомлення-рішення до фактичного отримання позивачем виправленого акту перевірки, відповідач позбавив його можливості ознайомитись із виправленнями та подати на них заперечення.

Крім того, 20 листопада 2009 р., у день прийняття податкового повідомлення-рішення, позивач надіслав відповідачу листа, у якому послався на помилки, допущені відповідачем у додатках до акту перевірки, чим фактично доповнив свої заперечення на акт перевірки. Цей лист позивачем отримано 20 листопада 2009 р., але він залишився нерозглянутим на момент винесення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 4.11. Порядку № 327, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

На думку суду, наведене положення законодавства слід розуміти таким чином, що право на прийняття податкового повідомлення-рішення у ДПІ з’являється виключно після розгляду заперечень платника податку та надання на них письмової відповіді. Наявність заперечень, які не розглянуті, унеможливлює прийняття такого рішення. Як вже зазначалось судом, 20 листопада відповідач отримав від позивача лист, який фактично містив заперечення на акт перевірки, зокрема його додатків, але цей лист позивача залишився нерозглянутим.

Таким чином, на переконання суду, внесення відповідачем до акту перевірки виправлень після його підписання і прийняття рішення до їх отримання позивачем та за наявності нерозглянутих заперечень, є суттєвим порушення Порядку № 327, що дає підстави суду для скасування податкового повідомлення-рішення, як того, яке прийнято із суттєвими порушеннями встановленої процедури.

Вдаючись до аналізу висновків акту перевірки, суд додатково зазначає наступне.

Одним з порушень, виявлених під час перевірки, на думку ДПІ, є невірне відображення у бухгалтерському обліку позивача витрат на ремонт вагонів електротранспорту, яке виявилось у тому, що в порушення ст. 5 п. 5.9. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, чинного на час проведення перевірки, позивач не здійснював розрахунок приросту (убутку) балансової вартості товарів, які знаходяться в незавершеному будівництві.

Згідно вказаної статті Закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як слідує з наведеної норми, вона зобов’язує платника податків вести облік приросту або убутку балансової вартості товарів, але не встановлює порядку такого обліку.

Спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин є ст. 8 п. 8.7. пп. 8.7.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” - платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати пов’язані з ремонтом, у тому числі вартість матеріальних цінностей, витрачених під час ремонту, позивачем відображено у рядку 04.10 “Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин”, що узгоджується із ст. 8 п. 8.7. пп. 8.7.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

За правилами ст. 11 п. 11.2. пп. 11.2.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Позивач витрати на ремонт відображав за датою списання товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення об’єкта основних засобів - прохідної на суму 669097,0 грн., відображено позивачем у податковому обліку за строкою “інші доходи від операційної діяльності”.

Також не може бути підставою для збільшення валових доходів підприємства отримання позивачем субвенції у сумі 620024,0 грн., яка у звітньому періоді була повернута до головного управління державного казначейства України у Миколаївській області. Факт повернення субвенції відповідачем не заперечується.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, допустив суттєві порушення Порядку № 327 і не довів наявність самих порушень з боку позивача.

Разом з тим, суд вважає, що спосіб захисту, обраний позивачем, а саме визнання рішення недійсним, не є належним.

Так, вимога про визнання рішення недійсним (нечинним) може стосуватись лише нормативно-правового акту, який поширює свою дію на невизначене коло осіб і який стає недійсним (нечинним) з моменту його прийняття.

Оскільки оскаржене позивачем рішення є індивідуальним актом, до нього може бути застосована лише вимога про визнання протиправним й скасування. У такому разі протиправність і скасування індивідуального акту виникає в момент набрання рішенням суду законної сили.

Згідно ст. 163 ч. 2 КАС України, cуд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Використовуючи право надане суду зазначеною статтею КАС України, суд приходить до висновку, що для гарантування прав позивача, податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2009 р. № 0001242301/0 необхідно визнати протиправним та скасувати в повному обсязі.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 2012 від 23 листопада 2009 р. (а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору у розмірі 3,40 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0001242301/0, прийняте ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва 20 листопада 2009 р., визнати протиправним та скасувати.

3. Відшкодувати комунальному підприємству Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

25 травня 2011 р.

Суддя                                                                                                                        А. О. Мороз