Ухвала суду № 19772421, 02.08.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні доказів

02.08.2010 р.№ 2а-1607/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 72 від 25.02.10 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 5/9/10-007 від 11.01.10 р.,

прокурора: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про забезпечення доказів

за позовомТОВ "ЕВЕРІ" доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проскасування податкового повідомлення-рішення № 0000072302/0 від 16.02.10 р. В С Т А Н О В И В: До суду з адміністративним позовом звернулось ТОВ "Евері" до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000072302/0 від 16.02.10 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 16400000,0 грн. Під час судового розгляду, 26.05.10 р., від представника відповідача надійшла письмова заява про забезпечення доказів, шляхом зобов'язання ПуАТ "Себ Банк" надати виписки з особистих банківських рахунків із зазначенням відомостей про обсяг та обіг коштів, про дати проведення операцій, суми платежів, їх призначення, найменування кодів ЄДРПОУ, номерів рахунків контрагентів, паспортних даних осіб, які отримували готівкові кошти з рахунку підприємства через касу банку, номерів платіжних документів відносно ТОВ "Кораліс" та ТОВ "Інтер-трейдінг".

Свою заяву представник відповідача обґрунтовує тим, що за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ "Евері", відповідачем складений Акт № 1667/07-024/34437753 від 10.02.10 р. та зроблено висновок про безпідставність заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, у зв'язку із тим, що придбання позивачем об'єкту незавершеного будівництва не призвело до фактичної надмірної сплати податку на додану вартість, що є обов'язковою умовою для відшкодування з бюджету такого податку.

При цьому представник позивача посилається на ту обставину, що при розрахунках між позивачем та його контрагентами: ТОВ "Інтер-трейдінг", ТОВ "Ексім Трейд", ТОВ "Юніс", кошти декілька разів проходили за колом вказаних суб'єктів підприємницької діяльності, що свідчить про відсутність надмірної сплати позивачем податку на додану вартість у сумі 16400000,0 грн. при виконанні ним умов договору купівлі-продажу.

31.05.10 р. від представника позивача надійшли письмові заперечення, у яких він просить відмовити відповідачу у задоволенні заяви про забезпечення доказів на тій підставі, що докази, які просить забезпечити представник відповідача, підтверджують тільки дати до джерела надходження коштів на рахунок ТОВ "Евері", що представником позивача не заперечується, але не спростовують факт оплати позивачем придбаного товару.

22.07.10 р. від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення щодо обґрунтування заяви про забезпечення доказів.

Так, відповідач посилається на те, що згідно ст. 75 КАС України, суд забезпечує докази у разі, коли надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим та зазначає, що оскільки докази, які відповідач бажає забезпечити, є банківською таємницею, їх отримання відповідачем ускладнено.

У судовому засіданні 02.08.10 р. представник позивача надав суду додаткові письмові заперечення та пояснив суду, що вважає докази, про забезпечення яких клопоче представник відповідача, такими, що не відносяться до предмету доказування у даній адміністративній справі, а саме, не спростовують факт оплати позивачем товару.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 75 ч. 1 КАС України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити.

У якості обставин, що можуть бути підтверджені доказами, які необхідно забезпечити, відповідач зазначає, що такі докази підтверджують факт обертання за колом осіб грошових коштів між позивачем та його контрагентами, що, у свою чергу, підтверджує факт відсутності надмірної сплати з боку позивача податку на додану вартість.

У той же час, представник позивача не заперечує проти джерела та обсягу надходження коштів, які використовувались при оплаті за договором купівлі-продажу. Таким чином, витребувані докази будуть підтверджувати обставини, з приводу яких відсутній спір.

Крім того, суд враховує те, що Закон України "Про податок на додану вартість", не пов'язує виникнення права на віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту з джерелом коштів, які використовуються платником такого податку для оплати придбаного товару і, таким чином, використання цих доказів відповідачем не спростовує доводів позивача про фактичну оплату товару, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Стосовно ускладнення отримання податковим органом доказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 62 ч. 1 п. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність", інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

Таким чином, наведена норма Закону, надає відповідачу право звернутись до установи банку з власним запитом про надання необхідної інформації. Доказів такого звернення до банку та відмови останнього, відповідачем до суду не надано.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви відповідача про забезпечення доказів.

Керуючись ст. 75 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про забезпечення доказів відмовити.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Вимоги до заяви про апеляційне оскарження та до апеляційної скарги встановлені ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяМороз А. О.