Постанова № 19772412, 29.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2011 р. № 2а-10640/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В.,

представника позивача Марусяка В.Я., представника відповідача Томашівського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал плюс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Будівельна фірма «Квартал плюс»(далі ПП «БФ «Квартал плюс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова), в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення:

- №0001472320/11157 від 16.05.2011 року про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій загалом на суму 823 437,50 грн. (в тому числі 658 750,00 грн. - основного платежу, 164 687,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій);

- №0001482320/11154 від 16.05.2011р. про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій загалом на суму 73333,75 грн. (в т.ч. 586667,00 грн. - основного платежу, 146666,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій)

Позовні вимоги мотивує необґрунтованістю висновку ДПІ щодо безтоварність господарських операцій, здійснених між ПП «БФ «Квартал плюс»та ПП «Львів Проектбуд Реставрація», ТзОВ «Промелектромонтаж». Позивач зазначає, що зазначені субєкти господарювання були зареєстровані у встановленому порядку та мали свідоцтва платників податку на додану вартість, а суми податку підтверджуються належного оформленими податковими накладними. Вважає, що підставою для включення витрат до валових витрат та податкового кредиту є акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, видані продавцями товарів, послуг за договорами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав зазначені пояснення, просив позов задовольнити.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат, податкового кредиту вартість товарів, робіт згідно виписаних накладних ПП «Львів Проектбуд Реставрація», ТзОВ «Промелектромонтаж». В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, додатково вказав на підписання договору та всіх документів від ПП «Львів Проектбуд Реставрація»не встановленими особами через факсимільне відтворення підпису засобами механічного копіювання та зазначення в первинних документах директором ОСОБА_3, який є неуповноваженою особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомостями з центральної бази даних ДПА України, просить в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування заперечення позовних вимог покликається на те, що в ході проведення дослідження фінансово-господарської діяльності ПП «БФ «Квартал плюс», встановлено відсутність певних робіт, які є ознакою реальних господарських операцій, зокрема, відвантаження продукції, здійснення робіт ПП «Львів Проектбуд Реставрація», ТзОВ «Промелектромонтаж», що свідчить про укладання договорів без мети настання реальних наслідків. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсний в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім цього, сам факт надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірні.

Суд, заслухавши думку сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виникли до 01.04.2011 року, а тому положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і Закону України «Про податок на додану вартість»застосовуються судом при вирішенні спору.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал плюс»з питань взаємовідносин з ПП «Львів Проектбуд Реставрація»(ЄДПРОУ 33533131) за період з 01.05.2009 по 31.12.2009 року, з ТзОВ «Промелектромонтаж»(ЄДПРОУ 32703995) за період з 01.05.2010 по 31.12.2010 року. За результатами перевірки, складено акт від 19.04.2011р. №261/23-0/336667107, (надалі акт перевірки), яким встановлено порушення:

- пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97 № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, п. 1, п.2 ст. 215, ст.203, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 658750 грн.

- п. 1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 586664,0 грн.

На підставі висновків акту прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Перевіркою встановлено, що ПП БФ «Квартал плюс»укладено договір підряду на проведення будівельно-монтажних робіт від 01.03.2010 року №01/03 з ТзОВ «Промелектромонтаж»на будівництво та монтаж трансформаторної підстанції 1 (одна) штука. Місце монтажу: м. Львів-Винники, вул. Винна Гора.

ПП БФ «Квартал плюс»до матеріалів справи долучено накладні на отримання товару, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, розрахунки поточної вартості матеріалів, виробів та конструкцій, податкові накладні, отримані від ТзОВ «Промелектромонтаж»на виконання робіт по монтажу та будівництву трансформаторної станції.

Долучені до матеріалів справи накладні, податкові накладні вказують на відображення господарських операцій позивача з ТзОВ «Промелектромонтаж»в бухгалтерському, податковому обліку позивача в період травень червень 2010 року.

Висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з ТзОВ «Промелектромонтаж», ґрунтуються на твердженні про встановлення актом невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Промелектромонтаж», з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства від 31.12.2010 № 698 /23-2/32703995 за період з 01.04.2008 по 30.09.2010 неспроможності товариством здійснити господарські операції, через не встановлення місця знаходження платника податків ТзОВ «Промелектромонтаж».

Такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, позаяк не залежать від волі останнього.

Крім того, виходячи із виду діяльності підприємства позивача, можна дійти до висновку про те, що придбані ТМЦ та послуги були використані ним у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом на підставі долучених до справи доказів було встановлено, що придбання позивачем у ТзОВ «Промелектромонтаж»товарів (робіт, послуг) по будівництву та монтажу трансформаторної підстанції викликало реальні зміни майнового стану платника податків та призводило до збільшення (зменшення) активів та зобовязань підприємства.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу валових витрат підприємства витрати повязані із придбанням товарів у ТзОВ «Промелектромонтаж».

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Обставини неприйняття ДПІ у Личаківському районі м. Львова податкового кредиту ПП «БФ «Квартал плюс», нарахованого по взаємовідносинам з ТОВ «Промелектромонтаж»ті ж самі, що і викладені у розділі акту перевірки «Валові витрати».

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.7.5 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить, ПП «БФ «Квартал плюс»цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим послугам в розмірі 59667,00 грн. до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Щодо господарських відносин із контрагентом ПП «Львів Проектбуд Реставрація», судом встановлено, що 05.01.2009року ПП «БФ «Квартал плюс»в особі генерального директора Горобця Сергія Миколайовича, що діє на підставі Статуту з одного боку, та ПП «Львів Проектбуд Реставрація»в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту укладено договір генерального підряду.

Згідно пункту 1.1 договору ПП «Львів Проектбуд Реставрація»(підрядчик) зобовязується виконати будівельно-монтажні роботи будинків м. Львів-Винники.

Згідно підпункту 5.1.1 підрядчик зобовязаний своїми силами і засобами виконати усі роботи, визначені в п.1.1 в обсягах і в строки, передбачені календарним планом робіт і здати роботи Замовнику в стані, що відповідає проектній документації.

ПП «БФ «Квартал плюс» до матеріалів справи долучено накладні на отримання товару, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, розрахунки поточної вартості експлуатації машин та механізмів, податкові накладні, отримані від ПП «Львів Проектбуд Реставрація». Згідно витягу з ЄДР - основний вид діяльності ПП «Львів Проектбуд Реставрація»діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Долучені до матеріалів справи акти, накладні, податкові накладні вказують на відображення господарських операцій з ПП «Львів Проектбуд Реставрація» в бухгалтерському, податковому обліку позивача в період 2009 року.

Сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірні.

Згідно долученого до матеріалів справи ДПІ у Личаківському районі м.Львова витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ПП «Львів Проектбуд Реставрація»засновником, особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності є ОСОБА_5. В долучених до матеріалів справи документах особою, що вчиняла юридичні дії від імені ПП «Львів Проектбуд Реставрація»вказується ОСОБА_3.

Приписами п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із п. 18. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 №165, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Таким чином, для включення позивачем до складу валових витрат, податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням у ПП «Львів Проектбуд Реставрація»товару необхідним є її підтвердження договорами, видатковими накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними, підписаними особою, уповноваженою платником податку здійснювати таку поставку товарів (послуг).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. Водночас, надані суду документи зазначеним вимогам не відповідають.

Так, вищевказаний договір від 05.01.2009р., видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт не містять особистого підпису підрядника (ПП «Львів Проектбуд Реставрація»), який дозволяє ідентифікувати особу, яка його підписала. В усіх випадках використано факсиміле, що позивач не заперечив.

Відповідно до ч.3 ст.207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналогу власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Доказів, які б свідчили про письмову згоду сторін на використання факсиміле, із зразком відповідного аналога власноручного підпису суду не надано.

Окрім того, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт не містять дати підписання цих документів, тобто складені формально, без достовірних відомостей тощо.

Вказане свідчить про підписання всіх документів з боку підрядника (ПП «Львів Проектбуд Реставрація») неуповноваженою та невстановленою особою.

Відповідно до п.5.1. цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі валовівитрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Оцінюючи зазначені вище обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено документально факт отримання товарів від ПП «Львів Проектбуд Реставрація».

А відтак, господарські відносини, які, в порушення ст.207 ГК України, здійснювались не уповноваженими (фізичними особами від імені ПП «Львів Проектбуд Реставрація», предметом яких є одержання доходів), слід розцінювати як незаконні.

Також, су виходить із того, що інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

У ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обовязок є частиною публічного порядку. Тому правочини, що вчиняються з метою порушення цього обовязку, спрямовані на незаконне зменшення податкових зобовязань, є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі валовівитрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1п.5.2ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених, нарахованих протягом звітного періоду у звязку підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з п.п.5.3.9п.5.3ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в України»відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

В статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03 № 143, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати правилам складання податкового обліку.

Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Таким чином, до складу валових витрат, податкового кредиту відносяться лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Згідно ч. 3 вказаної статті докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 з метою зясування обставин реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «Львів Проектбуд Реставрація»ретельно перевірено доводи податкового органу про фактичне нездійснення вищезазначених господарських операцій.

Відповідно до принципу офіційного зясування обставин справи, передбаченого ч.4,5 ст. 11 КАС України судом під час судового розгляду неодноразово пропонувалось позивачу подати докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «Львів Проектбуд Реставрація»з урахуванням специфіки зазначених операцій.

Проте, позивачем суду не було надано документів, що підтверджують умови перевезення, зберігання матеріалів, змісту та обсягу послуг, що надавались.

Водночас суд виходить з того, що наявність первинних документів, що є формально складеними, містять неповні і недостовірні відомості, відповідність яких фактичним обставинам спростована податковим органом, є безумовним не підтвердженням реальності господарських операцій. А відтак, висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій між ПП БФ «Квартал плюс»та ПП «Львів Проектбуд Реставрація»і неправомірного завищення податкового кредиту по вказаним операціям суд вважає законним.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти зокрема постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Сукупність вищенаведених обставин справи, які встановлені та підтверджені документально, дає підстави суду визнати позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених, а відповідачу-відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, Львівський окружний адміністративний суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0001472320/11157 від 16.05.2011 року в частині щодо встановлення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 93229, 16 грн., в тому числі 74583,33 грн. - основний платіж та 18645,83 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0001482320/11154 від 16.05.2011 року в частині щодо встановлення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 74583,75 грн., в тому числі 59667,0 грн. - основний платіж та 14916,75 грн. штрафні (фінансові) санкції.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 04 грудня 2011 року.

СуддяВ.М. Сакалош