Постанова № 19771310, 19.09.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/4031/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,

за участю: представника позивачаСтратович С.В.,представника відповідачаМельника А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі (далі УПФ України у Вінницькому районі) до Відділу Державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції (далі ВДВС Вінницького РУЮ) про визнання дій протиправними та скасування постанови від 18.08.2011 року

в с т а н о в и в :

31.08.2011 року УПФ України у Вінницькому районі звернулось в суд з позовом до ВДВС Вінницького РУЮ про визнання дій протиправними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.08.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.08.2011 року відповідачем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №2а/0270/563/11 про стягнення з ТОВ «Торговий дім «Стрижавський карєр»заборгованості по страхових внесках в сумі 5785,43 грн., у зв'язку з повним виконанням виконавчого документу та перерахуванням коштів стягувачу. Приймаючи зазначену постанову державним виконавцем не взято до уваги положення частини 5 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що суми коштів, які надходили від платника мають зараховуватись в погашення заборгованості, яка виникла раніше.

Зазначили, що на примусовому виконанні, також перебувають виконавчі документи про стягнення боргу з цього боржника, а саме, виконавчі листи по справах: №2-а-4270/10/0270 про стягнення суми 45391,30 грн., №2-а-5000/10/0270 про стягнення суми боргу 81425,68 грн., №2-а-113/11/0270 93801,70 грн. та №2а/0270/274/11 10846,47 грн. примусове провадження згідно яких відкрито 18.03.2011 року. Таким чином, на примусовому виконанні залишаються невиконаними пред'явлені документи до виконання. Державний виконавець, незважаючи на календарну черговість виконання заборгованості всупереч ч.5 ст. 106 вище зазначеного Закону виніс постанову про закінчення виконавчого провадження саме виконавчого листа на суму 5785,43 грн., який станом на 30.08.2011 року не погашений боржником. Також, УПФ України у Вінницькому районі до відповідача не надавались повідомлення про сплату боргу за вищезазначеним виконавчим документом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила визнати дії заступника начальника ВДВС Вінницького РУЮ неправомірними та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.08.2011 року.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував аргументуючи тим, що виконавче провадження ВП № 26424540 було закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником надано платіжні доручення про погашення заборгованості, рішення виконане в повному обсязі, кошти перераховано стягувачеві, а відтак, оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Згідно статті 4 Закону, заходами примусового виконання рішень є:

1)звернення стягнення на майно боржника;

2)звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3)вилучення у боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4)інші заходи, передбачені рішенням.

Державний виконавець як учасник виконавчого провадження зобовязаний здійснювати всі необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, в даному випадку це виконавчі листи суду, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, а саме: надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; розяснює сторонам їх права і обовязки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (стаття 5 Закону).

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону, державний виконавець зобовязаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Судом встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2011 року по справі №2а/0270/563/11 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Стрижавський карєр»5785,43 грн. заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на користь Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області.

На виконання вказаної вище постанови суду, 27.04.2011 року Вінницьким окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист по справі №2а/0270/563/11 (а.с. 8,32).

10.05.2011 року УПФ України у Вінницькому районі звернулося до Начальника ВДВС Вінницького РУЮ із заявою № 15-4 про відкриття виконавчого провадження та передало для примусового виконання виконавчий лист по справі №2а/0270/563/11 від 14.03.2011 року (а.с. 31).

13.05.2011 року заступником начальника відділу ДВС Вінницького РУЮ винесена постанова ВП № 26424540 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2а/0270/563/11 виданого 27.04.2011 року Вінницьким окружним адміністративним судом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Стрижавський карєр»5785,43 грн. заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на користь Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області та встановлено боржнику строк виконання рішення суду до 20.05.2011 року (а.с. 6-7, 34-35).

Разом з тим, в провадженні ВДВС Вінницького РУЮ перебуває зведене виконавче провадження ВП № 23819494 з примусового виконання виконавчих листів виданих Вінницьким окружним адміністративним судом по стягненню заборгованості з «Торговий Дім «Стрижавський карєр»на користь УПФ України у Вінницькому районі Вінницької області.

Державним виконавцем 20.05.2011 року винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 26424540 з примусового виконання виконавчого листа від 27.04.2011 року у адміністративній справі №2а/0270/563/11 до зведеного виконавчого провадження № 23819494 (а.с.36).

Також, судом зясовано, що в подальшому, 18.08.2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі виконання боржником рішення суду та перерахування коштів стягувачеві (а.с.46), постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с.42), постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 44) та постанову про виведення виконавчого провадження № 26424540 з примусового виконання виконавчого листа №2а/0270/563/11 від 27.04.2011 року (а.с.47).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно із частиною третьою статті 49 зазначеного Закону про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною другою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі -виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що на державного виконавця покладається обов'язок забезпечити виконання рішення суду у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом, при цьому чинним законодавством не передбачено права державного виконавця надавати оцінку та тлумачити судові рішення, а у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на державного виконавця покладається обов'язок закінчити виконавче провадження про що винести постанову.

Так, відповідачем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП№ 26424540 від 18.08.2011 у зв'язку з надходженням від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Стрижавський карєр»відомостей, що підтверджують сплату на користь УПФ України в Вінницькому районі суми боргу, що підтверджується платіжними дорученнями №1547 та №1548 від 10.06.2011 року (а.с. 37,38), в призначені платежу зазначено «постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №26424540».

Позивач єдиною підставою на обгрунтування своїх позовних вимог зазначає те, що відповідачем порушено вимоги частини 5 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», а саме не зважаючи на календарну черговість виконання заборгованості державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу на суму 5785,43 грн., у звязку з чим на примусовому виконанні залишились невиконаними документи, які надійшли раніше (зведене виконавче провадження). Проте, за даними Пенсійного фонду зазначена заборгованість не погашена.

Так, судом встановлено, що у зверненому виконавчому провадженні №26424540 є вимога, що заборгованість повинна погашатись в порядку надходження виконавчих листів. Проте, суд звертає увагу на те, що в даному випадку сума, яка надійшла згідно платіжних доручень спрямована на розрахункові рахунки УПФ України в Вінницькому районі (колонка отримувач: Пенсійний фонд Вінницького району, код 20098343) про погашення заборгованості по виконавчому листу №2а/0270/563/11 від 27.04.2011 року.

А тому, оскільки кошти на рахунки виконавчої служби не надходили то ВДВС Вінницького РУЮ не в змозі визначити порядок черговості.

Судом не береться до уваги пояснення представника позивача, що порушено право Пенсійного органу на стягнення заборгованості, яка виникла раніше, оскільки на даний час на виконанні, знаходять виконавчі листи по яким здійснюється виконавче провадження.

З оглянутого в судовому засіданні виконавчого провадження та з пояснень представника відповідача вбачається, що закінчення виконавчого провадження ВП №26424540 прийнято з дотриманням норм законодавства, про що свідчать докази повного і фактичного виконання судового рішення №2а/0270/563/11 боржником.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки відповідачем вчинялись та вчиняються дії по виконанню зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 71, 86 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Позивачем не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у звязку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволені позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович