Постанова № 19770958, 08.08.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2011 р.           Справа № 2а/0270/2723/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,

при секретарі судового засідання: Драло Лілії Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Тульчинські електричні мережі"

до: управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області

про: визнання протиправною відмови та стягнення коштів в розмірі 10 668 грн. 83 коп.

ВСТАНОВИВ :

В червні 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство «Вінницяобленерго» (далі – ВАТ «Вінницяобленерго») в особі структурної одиниці «Тульчинські електричні мережі” (далі – СО «Тульчинські») з позовом до управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області (далі – УПСЗН Тульчинської РДА) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії з відшкодування позивачу частини вартості електроенергії в сумі 10668,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема тим, що відповідач відмовив у відшкодуванні витрат пов'язаних із наданням пільг з оплати електроенергії без норм споживання особам, на яких поширюється дія Закону України "Про міліцію", посилаючись на умови укладених договорів між сторонами, відповідно до яких УПСЗН Тульчинської РДА зобов’язано приймати розрахунки стосовно наданих послуг громадянам, що мають право на пільги та житлові субсидії в межах встановлених норм споживання електричної енергії та відповідно до кошторисних призначень та фактичних надходжень з Державного бюджету України. На думку позивача, така відмова є неправомірною, оскільки положення Закону, які обмежують надання пільг в рамках норм споживання визнані неконституційними, в зв’язку з чим, останній звернувся з позовом до суду про стягнення коштів.

21.07.2011 року позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог з 10 668 грн. 83 коп. до 8780 грн. 67 коп. з мотиву часткового відшкодуванням відповідачем заборгованості в сумі 1888 грн. 16 коп.

Відповідно до частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позивач в має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, в судовому засіданні 21.07.2011 року судом прийнято зменшення позивачем суми позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача із заявленими позовними вимогами не погодилася з підстав, викладених в наданих суду письмових запереченнях (а.с.80-82). Додатково пояснивши, що умови укладених між сторонами договорів не покладають на відповідача обов’язку відшкодовувати частину вартості електроенергії, надану громадянам-пільговикам, без норм споживання.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Відповідно до договорів на фінансування житлових субсидій і пільг населенню, проведення обліку та розрахунків за спожиту електроенергію пільговими категоріями громадян Тульчинського району, укладених між сторонами на 2010 та 2011 роки, позивач зобов'язаний подавати до 4 числа по закінченню звітного місяця розрахунки на відшкодування компенсації по електроенергії громадян, які користуються пільгами за формою «2-пільга», а управління праці зобов'язано провести розрахунки в межах норм споживання та в обсягах, відповідних сумі коштів, яка передбачена на фінансування житлових субсидій і пільг.

На виконання умов даних договорів позивачем надавались щомісяця розрахунки та списки пільговиків, однак, кошти за наданні пільги відшкодовувались у межах норм споживання, визначених Постановою КМ України від 01.08.1996 р. № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати».

30 травня 2011 року управління праці та соціального захисту населення Тульчинської райдержадміністрації листом № 421 (а.с.7) звернулося до відповідача з метою врегулювання спірного питання, яке стосується відшкодування останнім витрат, пов’язаних із наданням пільг по оплаті електроенергії.

Проте, 17 червня 2011 року листом № 1121 (а.с.73) відповідачем було відмовлено позивачу у відшкодуванні витрат, пов’язаних із наданням пільг з оплати електроенергії без норм споживання особам на яких поширюється дія Закону України “Про міліцію”. З огляду на відсутність у відповідача відповідно умов укладених між сторонами договорів обов’язку відшкодовувати частину вартості електроенергії, надану громадянам-пільговикам, поза норм споживання, управлінням праці не приймались до відшкодування розрахунки, в яких були зазначені до відшкодування кошти поза межами норм споживання,

Такими чином, за період з листопада 2010 року по квітень 2011 року відповідачем не відшкодовано позивачу пільги на оплату електроенергії поза межами норм споживання в розмірі 10668,83 грн., проте враховуючи зменшення заявлених позивачем вимог, сума на момент розгляду справи становить – 8780,67 грн.

З висновком відповідача, який став підставою для відмови позивачеві у виплаті коштів для відшкодування пільг, суд не погоджується виходячи із наступного.

Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

З аналізу ст. 22 Закону України "Про міліцію" вбачається, що даною статтею передбачено соціальний захист працівників міліції.

Так, частина 4 статті 22 Закону України “Про міліцію”, із врахуванням змін, внесених Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зобов’язувала працівникам міліції та членам їх сімей надати 50-ти процентну знижку по оплаті спожитої електроенергії, в межах норм встановлених законодавством.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10рп/2008 внесені Законом України про Державний бюджет України на 2008 рік зміни до вказаної статті, в частині, що стосується встановлення меж норм споживання - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними).

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин стаття 22 Закону України “Про міліцію” передбачає надання пільг працівникам міліції та членам їх сімей у вигляді 50-ти процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива без обмеження норм споживання.

Цією ж статтею, передбачено, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

Статтею 9 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено, що державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. До їх числа належать, зокрема, нормативи користування житлово-комунальними послугами щодо яких держава надає пільги.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Додатку N 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", а саме коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету № 3511150 надання пільг таких категорій споживачів здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 р. № 256, відповідача визначено головним розпорядником коштів, який зобов’язаний проводити відповідні відшкодування.

Статтею 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” закріплено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з постачання електричної енергії.

Згідно зі статтею 21 вказаного Закону, окремо визначаються нормативи коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств, установ і організацій соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення. Нормативи фінансування встановлюються під час прийняття Закону України про Державний бюджет України на поточний рік, а також під час формування бюджетів соціальних фондів.

Відтак, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на те, що з 22 травня 2008 року (з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення) ПАТ “Вінницяобленерго”, як електропостачальна організація, зобов’язана надавати електроенергію по пільговому тарифу, зокрема, 50 % знижку по оплаті спожитої електроенергії на весь її обсяг.

Отже, позивачу, як енергопостачальній організації, повинно відшкодовуватися відповідачем 50 відсотків вартості використаної електроенергії особами, на яких поширюється дія статті 22 Закону України “Про міліцію”, без врахування норм спожитої електроенергії, визначених постановою КМУ від 01.08.1996 року № 879.

В судовому засіданні з розрахунків, наданих позивачем, та з урахуванням змінених позовних вимоги, встановлено, що УПСЗН Тульчинської РДА зобов’язано відшкодувати позивачу кошти в розмірі 8780,67 грн.

Крім того, в процесі розгляду справи встановлено, що між сторонами відсутній спір з приводу переліку та кількості осіб, які мають право на пільги відповідно до статті 22 Закону України “Про міліцію”.

Статтею 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом України “Про Державний бюджет України” визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, цільове спрямування цих видатків.

Відповідно пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно пункту 2.1 наказу Державного казначейства України № 136 від 09 серпня 2004 року та статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов’язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом поточного бюджетного року.

Показники Державного бюджету на 2010 рік в частині виплат, які встановлені статтею 22 Закону України “Про міліцію” розраховано, виходячи з положень Постанови № 879, і передбачають призначення для взяття зобов’язань щодо перерахунку пільг.

Проте, суд вважає, що розпорядники бюджетних коштів з врахуванням вимог бюджетного законодавства, у випадку виникнення обставин, які потребують додаткових видатків з бюджету, можуть звернутися з пропозицією про збільшення бюджетних асигнувань чи врахувати їх у кошторис наступного бюджетного року, подавши завчасно пропозиції щодо включення видатків за минулі роки при формуванні бюджету на наступний рік.

Так, за змістом статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у пункті “б”пункту 4 частини першої статті 89 цього кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року за № 256 (Порядок) передбачено, що фінансування видатків бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті автономної республіки Крим, бюджетах м. Києва і Севастополя, міст республіканського і обласного значення, та у районних бюджетах на зазначені цілі. Головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Цим же положенням пунктом 6 передбачені дії які необхідно здійснити головним розпорядником коштів місцевих бюджетів у разі виникнення додаткових зобов’язань.

Так, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа фінансовим органам обласних, управлінням Державного казначейства в областях.

Більш того, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №256 поміж іншого установлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Поряд із тим, посилання відповідача на умови договору, які не передбачають обов’язку відшкодувати пільги понад норми споживача як на підставу для відмови у такому відшкодуванні, судом до уваги не беруться, оскільки вони не відповідають змісту проаналізованого вище законодавства, згідно із яким відповідач зобов’язуваний здійснити відшкодування частину вартості електроенергії, надану громадянам-пільговикам, без норм споживання.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представником відповідача не доведено правомірність відмови позивачу у відшкодуванні витрат, пов'язаних із наданням пільг по оплаті електроенергії особам на яких поширюється дія Закону України "Про міліцію".

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Законом України “Про міліцію”, Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, Бюджетним кодексом України, Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року за № 256, Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області № 1121 від 17.06.2011р. щодо відшкодування пільг громадянам, які мають право на пільги, згідно Закону України "Про міліцію".

3. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області (вул. Леніна, 1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600) на користь публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Тульчинські електричні мережі" (вул. Пушкіна, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, р/р 260313012868 Вінницьке облуправління ПАТ "Ощадбанк" МФО 302076, код 25510311, п/р 2600737603801 МФО 300272 відділення № 1 ПАТ "Енергобанк" м. Тульчин) невідшкодовані кошти в розмірі 8780 грн. 67 коп. (вісім тисяч сімсот вісімдесят грн. 67 коп.).

4. Стягнути з Державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Тульчинські електричні мережі" (вул. Пушкіна, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, р/р 260313012868 Вінницьке облуправління ПАТ "Ощадбанк" МФО 302076, код 25510311, п/р 2600737603801 МФО 300272 відділення № 1 ПАТ "Енергобанк" м. Тульчин) судовий збір в розмірі 110 грн. 09 коп. (сто десять грн. 09 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис) Свентух Віталій Михайлович

Копія вірна:

суддя: секретар: