Постанова № 19770770, 19.07.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/2082/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи

за позовом: Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про: стягнення 1732,80 грн.

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1732,80 грн.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 1732,80 грн. зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, що є цільовим загальнообовязковим платежем.

В судове засідання представник позивача не зявився, проте надав клопотання від 18.07.2011 року в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі (а.с.32).

Відповідач в судове засідання повторно не зявилася, причини неявки суду невідомі. Про день, час і місце розгляду справи його повідомлено належним чином, що підтверджується поштовими листами з рекомендованими повідомленнями про вручення, які повернулись з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання" (а.с.25,26, 33, 34.

Згідно ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є субєктом владних повноважень.

Згідно із ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, враховуючи що відповідач повторно не прибув в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи (а.с.11) та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці.

Судом, також, встановлено, що відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником фіксованого податку, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.8).

Як було встановлено судом, відповідачем здійснено часткову виплату фіксованого податку, а саме за період січень-грудень 2010 року, яка становить 120 грн., що підтверджується звітом за 2010 рік від 31.03.2011 року (а.с.8).

Проте доплат до мінімального страхового внеску за 3-й та 4-й квартали 2010 року відповідачем не здійснено, що підтверджується карткою особового рахунку фізичної особи-підприємця ( а.с.9). Заборгованість за ці періоди становить 1732,80 грн.

Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення заборгованості.

Проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідач має заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з липня по грудень 2010 року в сумі 1732,80 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обовязкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Стаття 11 цього ж Закону визначає осіб, які підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню, зокрема ними є фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 ст. 14 Закону встановлено, що до кола страхувальників відносяться застраховані особи, визначені п. 3 ст. 11 даного Закону.

Стаття 15 вказаного Закону передбачає, що платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 19 Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Верховною Радою України 08.07.2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Даним Законом підпункт 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції:

"Фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески ".

Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлений Законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Згідно до ст. 20 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частина 6 цієї ж статті передбачає, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Протягом липня-грудня 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність, про що свідчить проведення нею сплати фіксованого податку (сплата за торгівельний патент), однак сплату страхових внесків, у розмірах, передбачений Законом, відповідач не проводила.

В звязку з цим, у відповідача виникла заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період липня-грудня 2010 року в сумі 1732,80 грн., яка складається з суми мінімального страхового внеску за період липня - грудня 2010 року та відсотку від фіксованого податку, що перераховується до Пенсійного фонду України.

Відповідно ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідно до абз. 3 ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" зобовязання із сплати страхових внесків мають пріоритет над усіма іншими зобовязаннями, крім зобовязань щодо виплати зарплати.

Згідно із ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд приходить до висновку що адміністративний позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог в сумі 1732,80 грн.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21000, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці ( вул. 50-річчя Перемоги, 7, м. Вінниці, 21100, р/р 25605323530103 ОПРЕВ ВАТ " Держощадбанк", МФО 302076, код ЄДРПОУ 20097763) заборгованість в сумі 1732 грн. 80 коп. ( одна тисяча сімсот тридцять дві гривні 80 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяМультян Марина Бондівна