Рішення № 19764971, 13.12.2011, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-2809/11

13.12.2011 рокум. Сімферополь

28 листопада 2011 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:

головуючої судді Благодатної О.Ю.,

при секретарі - Кривозубової Т.О.,

розглянув позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК-КРИМ» про стягнення заборгованості по заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та відшкодування морального ущербу,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК-КРИМ» про стягнення заборгованості по заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та відшкодування морального ущербу. Свої вимоги мотивує наступним ОСОБА_1, з 28.07.2009 р. по 01.09.2010 р. працювала на посаді інженера за розрахунком гідросистем в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВОК-КРИМ» , що підтверджується записом в її трудовій книжці.

Під час вступу на роботу позивачу було повідомлено, що розмір її заробітної плати встановлюється згідно штатному розкладу і відповідає розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавцем, а саме: 28 липня 2009 - 630 грн./мес. (ст. 55 ЗУ «Про Державний бюджет на 2009 р.»), з 28 по 31 липня (за 4 дні) - 81,29 грн., серпень 2009 р. - 630 грн., вересень 2009 р. - 630 грн., жовтень 2009 р. - 650 грн., листопад 2009 р. - 744 грн., грудень 2009 р. - 744 грн., січень 2010 р. - 869 грн. (ст. 53 ЗУ «Про Державний бюджет на 2010 р.»), лютий 2010 р. - 869 грн., березень 2010 г.-869 грн., квітень 2010 р. - 884 грн., травень 2010 г.-884 грн., червень 2010 г.-884 грн., липень 2010 г.-888 грн., серпень 2010 р. - 888 грн., всього за період з 28.07.2009 р. по 01.09.2010 р. = 10 494,29 грн.

Наказом директора ТОВ «ВОК-КРИМ» від 01.09.2010 р. № 07/10 позивач була звільнена з посади згідно ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням. Причиною звільнення з посади стала невиплата заробітної плати з моменту працевлаштування позивача, тобто з 28.07.2009 р. по 01.09.2010 р.

Позивач вважає, що оскільки заробітна плата з вини відповідача в день звільнення позивачу виплачена не була, то відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки проведення розрахунку за період з дня, коли відповідач повинен був провести такий розрахунок, тобто в день звільнення - з 01.09.2010 р., розмір якого складає: 7 992 грн. (розрахунки додаються).

Всі її вимоги щодо виплати тих, що належать позивачу, грошових коштів були залишені без задоволення; а вимоги щодо видачі позивачу документів, підтверджуючих розмір заробітної плати, і відомостей про видану заробітну плату - без відповіді. Несвоєчасна виплата позивачу заробітної плати спричинила для позивача моральні страждання.

У зв'язку з невиплатою заробітної плати, позивачу доводилося постійно брати гроші у борг у друзів і знайомих, що стало причиною застосування додаткових зусиль направлених на організацію її життя, вона була позбавлена життєво важливого зв'язку з близькими та рідними. Більш того, позивачу довелося відкласти проведення планової операції, що негативно відбилося на її здоров'ї.

22.07.2010 р. позивачу була проведена операція в зв'язку, з чим були потрібні значні грошові кошти, оскільки до цього часу відповідачем не був проведений повний розрахунок по заробітній платі, позивач була вимушена займати гроші на проведення операції і подальший реабілітаційний період. До теперішнього часу позивач не має можливості розрахуватися з борговими зобов'язаннями. Крім того, через відсутність грошей позивач не мала можливості виїхати з сім'єю на відпочинок, що негативно відобразилося на її сімейних стосунках.

Позивач вважає, що відповідач, порушивши гарантоване ст.ст. 43, 55 Конституцій України, ст.ст. 1, 24 ЗУ «Про оплату праці», ст. 115 КЗпП України право на регулярну виплату заробітної плати, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, повинен відшкодувати завдану їм моральну шкоду, розмір якої позивач оцінює в 10 000 грн.

У звязку з вище викладеним позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК-КРИМ» (м. Сімферополь, вул. Миндальна, 56/26, ЕГРПОУ 35228400) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) - 9625,29 грн. неоплаченої заробітної плати; 816,92 грн. - компенсації за невикористану відпустку; 3 522 грн. - середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати; інфляція за час прострочення видачі заробітної плати 1068,08 грн.; всього 15062,29 грн., а також моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, судові витрати покласти на відповідача, стягнути з відповідача витрати повязанні з отриманням юридичної допомоги у розмірі 250 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК-КРИМ» -ОСОБА_3, який є директором даного підприємства, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив закрити провадження по справі, т.я. за його думкою ніякого спору фактично немає, всю заробітну плату він виплатив, однак відомості про виплату заробітної плати не збереглися.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 28.07.2009 р. по 01.09.2010 р. працювала на посаді інженера за розрахунком гідросистем в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВОК-КРИМ», що підтверджується трудовою книжкою.

Згідно наказу директора ТОВ «ВОК-КРИМ» від 01.09.2010 р. № 07/10 позивач була звільнена з посади згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно ст. 115 КЗпП України зобов'язує працедавця регулярно виплачувати заробітну плату працівникові не рідше ніж два рази на місяць, відповідачем вказані вимоги закону не виконувалися.

Згідно зі ч. 1 ст. 116 Кзот України встановлений обов'язок працедавця при звільненні працівника виплатити що всі належать йому від підприємства грошові суми, виплата заробітної плати, компенсації за не своєчасно виплачену заробітну плату, а також компенсації за невикористану відпустку в день мого звільнення проведена не була.

Відповідно до роз'яснень, які міститися в ч. 5 ст. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не проведення повного розрахунку з працівником в день його звільнення є підставою для застосування до підприємства відповідальності, передбаченою ст. 117 Кзот України.

Згідно п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року №9 ( зі змінами, внесеними постановами від 01.04.94 р. №4, від 26.10.95 р. №18 та 25.05.98 р. №15) Оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348). ( Абзац третій пункту 32 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України N 18 від 26.10.95 ). Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з'являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

Оскільки заробітна плата з вини відповідача в день звільнення позивача виплачена не була, то відповідно до вимог ст. 117 КПпП України з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки проведення розрахунку за період з дня, коли відповідач повинен був провести такий розрахунок, тобто в день звільнення позивача - з 01.09.2010 р., розмір якого 9625,29 грн. неоплаченої заробітної плати; 816,92 грн. - компенсації за невикористану відпустку; 3 522 грн. - середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати; інфляція за час прострочення видачі заробітної плати 1068,08 грн.

Згідно із вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. суди при розгляді цивільних справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинні керуватися наступним: п.4 позивач повинен зазначити, в чому саме полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується; п.5 ч.2 - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювала, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювала та вини останнього в її заподіянні; п.9 - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково в частині стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК-КРИМ» (м. Сімферополь, вул. Миндальна, 56/26, ЕГРПОУ 35228400) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 9625,29 грн. неоплаченої заробітної плати; 816,92 грн. - компенсації за невикористану відпустку; 3 522 грн. - середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати; інфляція за час прострочення видачі заробітної плати 1068,08 грн.; всього 15062,29 грн. а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК-КРИМ» (м. Сімферополь, вул. Миндальна, 56/26, ЕГРПОУ 35228400) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судових витрат повязаних з юридичною допомогою у розмірі 250 грн. В решті позовні вимоги суд вважає за необхідне залишити без задоволення.

Зважаючи на те, що даний спір випливає з трудових правовідносин, і позивачка позбавлена обов'язку нести витрати щодо судового збору і відповідно ст.88 ЦПК України у разі задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути в дохід держави з відповідача судовий збір у розмірі 188,20 грн.

На підставі викладеного, ч.1 ст. 113, ч.6 ст. 95, ч.6 ст. 96, ст. 84 КЗпП України, керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, ЦПК України, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК-КРИМ» про стягнення заборгованості по заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та відшкодування морального ущербу задовольнити часткове.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК-КРИМ» (м. Сімферополь, вул. Миндальна, 56/26, ЕГРПОУ 35228400) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 9625,29 грн. неоплаченої заробітної плати; 816,92 грн. - компенсації за невикористану відпустку; 3 522 грн. - середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати; інфляція за час прострочення видачі заробітної плати 1068,08 грн.; всього 15062,29 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК-КРИМ» (м. Сімферополь, вул. Миндальна, 56/26, ЕГРПОУ 35228400) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати яки були повязанні з юридичної допомогою позивачу у розмірі 250 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК-КРИМ» (м. Сімферополь, вул. Миндальна, 56/26, ЕГРПОУ 35228400) на користь держави судовий збір у розмірі 188, 20 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:

Суддя