Рішення № 19740700, 24.01.2011, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/2-144/11

РІШЕННЯ

іменем України

"24" січня 2011 р.

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі Кашарайло А.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника Вознесенської міжрайпрокуратури Мазуренко Н.А., представників третьої особи без самостійних вимог: Костенко О.О., Грабар О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області, підтриманого Вознесенським міжрайонним прокурором Миколаївської області, в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: служба в справах дітей Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2010 року орган опіки та піклування Вознесенської райдержадміністрації в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів в якому вказував, що відповідачка є матірю малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

Відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження за вказівкою матері.

В той же час ОСОБА_6 покинула ОСОБА_5 в звязку з чим на час розгляду справи він перебуває в Олександрійському спеціалізованому дитячому будинку та відповідачка протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх обовязків по вихованню дитини, а саме: за час перебування хлопчика у дитячому будинку не відвідувала його, не піклується про стан здоровя сина, його фізичний, духовний та моральний розвиток, не займається вихованням, не утримує його матеріально. Враховуючи вказані обставини позивач просив позбавити ОСОБА_6 батьківських прав щодо малолітнього сина, а також стягнути з відповідачки аліменти на утримання ОСОБА_5 в розмірі ј частини її заробітку.

Ухвалою суду від 09 грудня 2010 року до участі в справі допущено Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Також в інтересах малолітнього ОСОБА_1 просила залишити його на опікуванні адміністрації Олександрійського спеціалізованого дитячого будинку.

Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не зявилася, направивши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без її участі та повне визнання позовних вимог.

Представники третьої особи без самостійних вимог Костенко О.О., Грабар О.М. в судовому засіданні не заперечували проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників третьої особи, а також думку представника Вознесенської міжрайонної прокуратури ОСОБА_2, яка вбачала підстави для задоволення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку про необхідність застосування наслідків визнання позову відповідачкою, передбачених ст. 174 ЦПК України, оскільки таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та відповідає інтересам малолітньої дитини.

Зокрема, судом встановлено, що відповідачка є матірю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

Відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження на підставі заяви відповідачки згідно ч. 1 ст. 135 СК України.

Як вбачається з довідок КУ «Вознесенська центральна районна лікарня», акту обстеження матеріальнопобутових умов проживання ОСОБА_6, її характеристик, а також актів про відвідування дитини, характеристики малолітнього ОСОБА_5, висновку про стан його здоровя, фізичний та розумовий розвиток дитини, інших матеріалів, в 2008 році відповідачка (яка є дієздатною особою) покинула ОСОБА_5 в звязку з чим останній перебуває в Олександрійському спеціалізованому дитячому будинку.

ОСОБА_6 власного житла та постійного місця проживання не має, не працює, за останнім місцем проживання характеризується посередньо.

Разом з тим відповідачка ухиляється від виконання своїх обовязків по вихованню дитини, а саме: сина не відвідує та з ним не спілкується, не піклується про стан здоровя малолітнього, його фізичний, духовний, моральний розвиток відповідно до потреб останнього, не займається вихованням, матеріально ОСОБА_5 не утримує.

Водночас відповідачка не надала суду доказів, що підтверджують поважність причин їх невиконання в минулому та доказів, що свідчать про бажання виконувати ці обовязки в майбутньому.

За станом здоровя, психічним та розумовим розвитком ОСОБА_5 не може висловити обєктивну та виважену думку щодо позову, а тому суд не вважав за необхідне проводити процесуальні дії, повязані з його опитуванням.

Відповідно до вимог ст.ст. 150, 155, 180 СК України батьки зобовязані виховувати дитину, піклуватися про здоровя дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, що є найважливішими обовязками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обовязків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини.

За таких обставин, враховуючи виражену в письмовій формі думку відповідачки щодо позову та приймаючи до уваги письмовий висновок органу опіки та піклування Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області від 12 листопада 2010 року, суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_6 батьківських прав щодо її малолітнього сина.

Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 167 СК України в разі ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини, мають за їхньою заявою баба, дід та іншим родичі.

Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Проте ст. 245 СК України, п. 3.6 «Правил опіки та піклування», затверджених наказом Держкому України в справах сімї та молоді, Міносвіти України, Мінохорони здоровя України, Міністерством праці та соціальної політики України за N 34/166/131/88 від 26 травня 1999 року та зареєстрованих в Мінюсті 17 червня 1999 року за N 387/3680 вказують на те, що якщо над дітьми, які виховуються у навчально-виховних закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, особами, які потребують опіки (піклування) і влаштовані у відповідні лікувальні установи чи установи соціального захисту населення, опікуни (піклувальники) не призначені, то виконання обовязків опікунів і піклувальників від імені держави здійснюють ці установи в особі керівників цих установ.

Тому, оскільки ОСОБА_5 не має інших близьких родичів, які б виявили бажання виконувати функції опікуна, є вихованцем ДНЗ «Спеціалізований дитячий будинок», розташованого в м. Олександрія Кіровоградської області, який здійснює утримання та виховання дитини, а тому з врахуванням думки осіб, що беруть участь в розгляді справи та в інтересах дитини суд вбачає всі підстави для залишення її в цьому навчальному закладі з покладенням на період навчання ОСОБА_5 функцій опікуна на адміністрацію цього закладу.

Разом з тим, згідно ст. 180 СК України батьки зобовязані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Положення ч. 2 ст. 166, ч. 2 ст. 193 СК України передбачають, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обовязку щодо утримання дитини.

Тому, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоровя, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

Ст.ст. 181 та 183 СК України передбачають, що за рішенням суду кошти (аліменти) на утримання дитини присуджується в частині від доходу її батька або у твердій грошовій сумі. Розмір частки заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя, матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність в останнього інших осіб на утриманні, тощо (ч. 1 ст.182 СК України).

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 182 СК України, суд прийшов до висновку, що відповідачка має можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у визнаному нею розмірі, а саме ј частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подачі позову до суду і до повноліття ОСОБА_5.

При цьому згідно п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідачки також підлягає стягненню й усі судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 209, 212, 213, 214, 215, 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги органу опіки та піклування Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області, підтриманого Вознесенським міжрайонним прокурором Миколаївської області, в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: служба в справах дітей Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженку с. Трудове Вознесенського району Миколаївської області батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

Малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження залишити на вихованні у дошкільному навчальному закладі «Спеціалізований дитячий будинок»(Кіровоградська обл., м. Олександрія, сел.. Пантаївка, вул.. Леніна, 7-а), поклавши виконання обовязків опікуна на період знаходження ОСОБА_5 в цьому закладі на керівника навчального закладу.

Стягувати з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженки с. Трудове Вознесенського району Миколаївської області, на користь органів опіки та піклування, державних установ та інших осіб під опікою та піклуванням яких буде знаходитись дитина кошти (аліменти) на утримання її малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 листопада 2010 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_6 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень на користь державного бюджету Вознесенського району: (Банк ГУДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ: 23406957, МФО 826013, р/р 31212259700113).

Стягнути з ОСОБА_6 59 (пятдесят девять) гривень 50 копійок державного мита на користь місцевого бюджету Таборівської сільської ради (банк УДК в Миколаївській області, код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, р/р 31415537700126).

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: