Вирок № 19733781, 12.12.2011, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 1-209/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2011 Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Смик С. І.

секретаряПервої О.А., Орлової М.І.

за участі прокурораМенчиця С.Є., Байдюка Д.А.

захисників адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника потерпілого - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця селища Каракурт, Вірменія, за національністю єзид, громадянина України, освіта базова загальна середня, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючого менеджером ТОВ «Афе-інвест», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта повна вища, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого, -

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187; ч.3 ст.189; ч.3 ст.357 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_9 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, що спричинило тривалий розлад здоровя потерпілого ОСОБА_10, за таких обставин.

09.10.2007 р. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на автомобілі марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_8, їздили по місту Києву у справах останнього, за кермом був ОСОБА_9

Приблизно об 11.30 год. цього ж дня після телефонного дзвінка ОСОБА_8 сказав їхати до ресторану «Козачок». Підїхавши, вони удвох зайшли до ресторану, де ОСОБА_8 сів за столик до двох раніше невідомих ОСОБА_9 дівчат, якими були ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12), а ОСОБА_9 сів за сусідній столик. ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12) розмовляли приблизно 10-15 хв., після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_8 поїхали в центр Києва, а згодом ОСОБА_8 сказав їхати до стадіону «Динамо». Близько 16.00 год. 09.10.2007 р. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підїхали до стадіону «Динамо»та зупинилися біля вїзду на стадіон. Після цього ОСОБА_8 вийшов з автомобіля і пішов в напрямку автомобіля «Нісан-Мікра», що знаходився неподалік. З автомобіля «Нісан-Мікра»вийшли ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12). Поговоривши кілька хвилин з дівчатами, ОСОБА_8 повернувся до автомобіля. Приблизно через 10-15 хвилин ОСОБА_8 звернувся до незнайомого ОСОБА_9 чоловіка, яким виявився ОСОБА_10, та запросив його сісти в автомобіль. Після того, як ОСОБА_10 сів в автомобіль, ОСОБА_8 почав розмову з приводу обману ОСОБА_10, який для ОСОБА_14 замість нового мобільного телефону придбав телефон, який був у користуванні, при цьому гроші взяв як за новий. ОСОБА_10 заперечував це та стверджував, що телефон він купив новий. Тоді ОСОБА_8 запропонував покликати ОСОБА_14, щоб вона підтвердила, що проданий телефон був у користуванні і знаходиться в поганому стані, після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вийшли з автомобіля. На вулиці, побачивши ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12), ОСОБА_10 став агресивним, почав кричати образливі слова на адресу дівчат. Після цього ОСОБА_9 вирішив вийти з машини, в цей час ОСОБА_8 попросив ОСОБА_10 припинити ображати дівчат. Після цих слів ОСОБА_10 штовхнув ОСОБА_8 в груди та намагався його вдарити. Побачивши це, ОСОБА_9 підбіг до ОСОБА_10 та, вважаючи, що ОСОБА_10 хоче вдарити ОСОБА_8, наніс ОСОБА_10 два чи три удари кулаком в обличчя. Від отриманих ударів ОСОБА_10 впав, після чого ОСОБА_8 відштовхнув ОСОБА_9 від ОСОБА_10, сказав, щоб вони заспокоїлись. Після цього ОСОБА_10 сказав, що не варто було його бити і що він напише заяву в міліцію, а потім кинув на асфальт шкіряну обгортку, сказавши, що він обміняє телефон на гроші, і якщо ОСОБА_14 йому не вірить, то нехай у неї залишаться його документи. У шкіряній обгортці знаходились посвідчення водія на імя ОСОБА_10 та ще декілька папірців, які ОСОБА_14 попросила ОСОБА_8 зберігати, а також в майбутньому бути присутнім при обміні у ОСОБА_10 телефону на гроші. Після цього ОСОБА_8 та дівчата ще кілька хвилин розмовляли, а потім розїхались.

Наступного дня, 10.10.2007 р., ОСОБА_8 знову попросив ОСОБА_9 поїздити разом з ним. Близько 19.00 він та ОСОБА_8 приїхали до кафе «Лілія», де у ОСОБА_8 була якась зустріч. ОСОБА_9 чекав ОСОБА_8 в автомобілі. Близько 20 год. ОСОБА_8 зателефонував на мобільний та попросив піднести документи ОСОБА_10, які залишались лежати в автомобілі, та передати їх ОСОБА_14 Коли ОСОБА_9 вийшов з машини, він побачив ОСОБА_10 та кинув шкіряну обгортку на землю, після чого був затриманий працівниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 свою вину в нанесені тілесних ушкоджень ОСОБА_10 визнав та показав, що дійсно він на прохання ОСОБА_8 їздив в якості водія на автомобілі ОСОБА_8 разом з ним 09.10.2007 р. та 10.10.2007 р.

09.10.2007 р., приблизно об 11.30 год. після телефонного дзвінка ОСОБА_8 сказав їхати до ресторану «Козачок». Підїхавши, вони удвох зайшли до ресторану, де ОСОБА_8 сів за столик до двох раніше невідомих ОСОБА_9 дівчат, якими були ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12), а ОСОБА_9 сів за сусідній столик. ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12) розмовляли приблизно 10-15 хв., після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_8 поїхали в центр Києва, а згодом до стадіону «Динамо». Близько 16.00 год. 09.10.2007 р. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підїхали до стадіону «Динамо»та зупинилися біля вїзду на стадіон. Після цього ОСОБА_8 вийшов з автомобіля і пішов в напрямку автомобіля «Нісан-Мікра», з якого вийшли ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12). Поговоривши кілька хвилин з дівчатами, ОСОБА_8 повернувся до автомобіля. Приблизно через 10-15 хвилин ОСОБА_8 звернувся до незнайомого ОСОБА_9 чоловіка, яким виявився ОСОБА_10, та запросив його сісти в автомобіль. Після того, як ОСОБА_10 сів в автомобіль, ОСОБА_8 почав розмову з приводу обману ОСОБА_10, який для ОСОБА_14 замість нового мобільного телефону придбав телефон, який був у користуванні, при цьому гроші взяв як за новий. ОСОБА_10 заперечував це та стверджував, що телефон він купив новий. Тоді ОСОБА_8 запропонував покликати ОСОБА_14, щоб вона підтвердила, що проданий телефон був у користуванні і знаходиться в поганому стані, після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вийшли з автомобіля. На вулиці, побачивши ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12), ОСОБА_10 став агресивним, почав кричати образливі слова на адресу дівчат. Після цього ОСОБА_9 вирішив вийти з машини, в цей час ОСОБА_8 попросив ОСОБА_10 припинити ображати дівчат. Після цих слів ОСОБА_10 штовхнув ОСОБА_8 в груди та намагався його вдарити. Побачивши це, ОСОБА_9 підбіг до ОСОБА_10 та, вважаючи, що ОСОБА_10 хоче вдарити ОСОБА_8, наніс ОСОБА_10 два чи три удари кулаком в обличчя. Від отриманих ударів ОСОБА_10 впав, після чого ОСОБА_8 відштовхнув ОСОБА_9 від ОСОБА_10, сказав, щоб вони заспокоїлись. Після цього ОСОБА_10 сказав, що не варто було його бити і що він напише заяву в міліцію, а потім кинув на асфальт шкіряну обгортку, сказавши, що він обміняє телефон на гроші, і якщо ОСОБА_14 йому не вірить, то нехай у неї залишаться його документи. У шкіряній обгортці знаходились посвідчення водія на імя ОСОБА_10 та ще декілька папірців, які ОСОБА_14 попросила ОСОБА_8 зберігати, а також в майбутньому бути присутнім при обміні у ОСОБА_10 телефону на гроші. Після цього ОСОБА_8 та дівчата ще кілька хвилин розмовляли, а потім розїхались.

Наступного дня, 10.10.2007 р., ОСОБА_8 знову попросив ОСОБА_9 поїздити разом з ним. Близько 19.00 він та ОСОБА_8 приїхали до кафе «Лілія», де у ОСОБА_8 була якась зустріч. ОСОБА_9 чекав ОСОБА_8 в автомобілі. Близько 20 год. ОСОБА_8 зателефонував на мобільний та попросив піднести документи ОСОБА_10, які залишались лежати в автомобілі, та передати їх ОСОБА_14 Коли ОСОБА_9 вийшов з машини, він побачив ОСОБА_10 та кинув шкіряну обгортку на землю, після чого був затриманий працівниками міліції.

Допитаний під час досудового слідства 29.07.2010р. ОСОБА_9 вказував, що 09.10.2007 він разом з ОСОБА_8 їздили на автомобілі MERCEDES-BENZ. В денний час до ОСОБА_8 зателефонувала невідома дівчина, яка скаржилась на те, що у неї хтось забрав гроші та не хоче віддавати. Після цього ОСОБА_8 запропонував зустрітись. Вони підїхали до стадіону «Динамо», де знаходилось двоє дівчат, одна з яких розповіла, що чоловік, який працює на стадіоні «Динамо», забрав у неї мобільний телефон та не віддає. Після чого він та ОСОБА_8 підїхали до входу на територію стадіону, куди підійшов молодий чоловік, як встановлено ОСОБА_10 У останнього ОСОБА_8 запитав, чого той забрав мобільний телефон у дівчини. ОСОБА_10 у відповідь почав грубити ОСОБА_8, після чого ОСОБА_8 запропонував відїхати поговорити. ОСОБА_10 погодився, сів у автомобіль і вони відїхали до памятника В.В. Лобановському. Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_8 почав вимагати віддати дівчині гроші або мобільний телефон. У відповідь ОСОБА_10 почав нецензурно ображати ОСОБА_8 і ОСОБА_8 наніс удар ОСОБА_10 в область ока. Вже після цього, коли він та ОСОБА_8 знаходились в автомобілі, ОСОБА_8 передав йому гаманець ОСОБА_10 Наступного дня ОСОБА_8 повідомив про те, що потрібно буде віддати документи ОСОБА_10 і вони підїхали до ресторану «Лілія». Біля ресторану його затримали працівники міліції ( т. 6, арк.с.18-22).

Також у поясненні, яке було відібрано у ОСОБА_9 в 2007 році, він повідомляв про те, що 09.10.2007 біля памятника В.В. Лобановському поруч з стадіоном «Динамо»в м. Києві саме ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_10 тілесні ушкодження, а потім забрав його гаманець та документи (т. 1, а.с.110-113).

В письмових поясненнях, надісланих 02.09.2010 р. до Головного слідчого управління, ОСОБА_9 повідомив, що 09.10.2007 він та ОСОБА_8 на автомобілі марки «Мерседес»їздили по місту Київ. Поїздити на автомобілі його попросив ОСОБА_8 Близько 11.30 після телефонного дзвінка ОСОБА_8 сказав їхати до ресторану «Козачок». Підїхавши, вони зайшли в ресторан і ОСОБА_8 сів за столик до двох раніше невідомих дівчат, якими як встановлено були ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12), а він присів за сусідній столик. ОСОБА_8 та дівчата розмовляли приблизно 10-15 хв., він їх розмови не чув. Після розмови він та ОСОБА_8 поїхали центр Києва, а згодом ОСОБА_8 сказав їхати до стадіону «Динамо». Близько 16.00 він та ОСОБА_8 на автомобілі підїхали до стадіону «Динамо»та зупинилися біля вїзду на стадіон. Після чого ОСОБА_8 вийшов з автомобіля і пішов в напрямку автомобіля «Нісан-Мікра», що був припаркований неподалік. З автомобіля «Нісан-Мікра»вийшли ті самі дівчата, які були в ресторані «Козачок». Поговоривши кілька хвилин з дівчатами, ОСОБА_8 повернувся до автомобіля. Приблизно через 10-15 хвилин ОСОБА_8 звернувся до незнайомого хлопця, ОСОБА_10, та запросив його сісти в автомобіль. Після того як ОСОБА_10 сів в автомобіль, ОСОБА_8 почав з ним розмовляти з приводу обману якоїсь дівчини. ОСОБА_8 говорив, що ОСОБА_10 для дівчини замість нового мобільного телефону придбав телефон бувший у користуванні, при цьому гроші взяв як за новий. ОСОБА_10 заперечував це, та стверджував, що телефон він купив новий. Тоді ОСОБА_8 запропонував покликати дівчину, щоб вона підтвердила, що проданий телефон був у користуванні і знаходиться в поганому стані, і ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вийшли з автомобіля. На вулиці, побачивши дівчат, ОСОБА_10 став агресивним, почав кричати образливі слова в бік дівчат. Він вийшов з автомобіля, а в цей час ОСОБА_8 попросив ОСОБА_10 припинити ображати дівчат. Після цих слів ОСОБА_10 штовхнув ОСОБА_8 в груди та намагався його вдарити. Побачивши це, він підбіг до ОСОБА_10 та схопив його за рукава куртки, щоб останній не міг махати руками. При цьому ОСОБА_8 та дівчата почали просити ОСОБА_10 заспокоїтися. Через кілька хвилин ОСОБА_10 заспокоївся і він відпустив його. Потім ОСОБА_10 витягнув із кишені куртки шкіряну обкладинку, яку кинув на землю та сказав одній з дівчат, щоб у неї знаходились документи, поки він не віддасть гроші та не забере телефон. Після цього ОСОБА_10 пішов. В шкіряній обкладинці знаходилось посвідчення водія ОСОБА_10 та ще якісь папери. Після цього, ОСОБА_8 та дівчата ще кілька хвилин розмовляли, а потім розїхались.

Наступного дня, ОСОБА_8 знову попросив поїздити разом з ним. Близько 19.00 він та ОСОБА_8 приїхали до кафе «Лілія», де у ОСОБА_8 була якась зустріч. Він чекав ОСОБА_8 в автомобілі. Близько 20 год. ОСОБА_8 зателефонував до нього та попросив піднести документи ОСОБА_10, які залишались лежати в автомобілі, дівчатам. В цей час до нього підійшли працівники міліції та затримали його (т.6, а.с.59-61).

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 з приводу протиріч у показаннях, даних під час досудового та судового слідства, показав, що на момент затримання був наляканий, не розумів, з приводу чого його затримали, вимагав участі адвоката, однак слідчий пояснив йому, що на даній стадії йому адвокат не потрібен, а тому він підписав протокол, складений слідчим, однак уважно не читав його та не надав великого значення неточностям, які там містилися. Однак, як вказав підсудний ОСОБА_9. його показання, даній під час судового засідання, є достовірними, такими, які відповідають подіям, які мали місце 09.10.2007 р. та 10.10.2007 р., наполягав на даних показаннях, просив при постановлені вироку врахувати усі обставини, що помякшують покарання, те, що претензій матеріального та морального характеру у потерпілого немає, а свої дії щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 пояснює виключно бажанням захистити ОСОБА_8 від агресивної поведінки потерпілого. У вчиненому щиро кається.

Оцінюючи показання підсудного ОСОБА_9, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, суд вважає, що показання підсудного, дані в судовому засіданні, обєктивно вказують на обставини, що підлягають доказуванню в даній кримінальній справі, перевірені показаннями підсудного ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_10, показаннями свідків, допитаних у справі, а також письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому ці показання підсудного ОСОБА_9 приймаються судом. Щодо розбіжностей, які містяться у показаннях підсудного, даних ним на досудовому слідстві та в судовому засіданні, суд бере до уваги, що зазначені у цих показаннях обставини щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 підсудним ОСОБА_8 не підтвердили під час судового засідання ні підсудний, ні потерпілий, ні свідки, також в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які інші докази, яки б підтвердили факт нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_10

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 показав, що дійсно ОСОБА_9 на його прохання 09.10.2007 та 10.10.2007 р. на автомобілі марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_8, їздили по місту Києву, за кермом був ОСОБА_9

Приблизно об 11.30 год. цього ж дня вони удвох зайшли до ресторану „Козачок”, де він сів за столик до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12), а ОСОБА_9 сів за сусідній столик. Він, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12) розмовляли приблизно 10-15 хв., після чого він та ОСОБА_9 поїхали в центр Києва, а згодом - до стадіону «Динамо». О 16.00 год. 09.10.2 007 р. вони підїхали до стадіону «Динамо»та зупинилися біля вїзду на стадіон. Після цього він вийшов з автомобіля і підійшов до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12), які знаходились в автомобіія «Нісан-Мікра»неподалік. Поговоривши кілька хвилин з дівчатами, він повернувся до свого автомобіля. Приблизно через 10-15 хвилин він звернувся до ОСОБА_10 та запросив його сісти в автомобіль „Мерседес”. Після того, як ОСОБА_10 сів в автомобіль, він почав розмову з приводу обману ОСОБА_10, який для ОСОБА_14 замість нового мобільного телефону придбав телефон, який був у користуванні, при цьому гроші взяв як за новий. ОСОБА_10 заперечував це та стверджував, що телефон він купив новий. Тоді він запропонував покликати ОСОБА_14, щоб вона підтвердила, що проданий телефон був у користуванні і знаходиться в поганому стані, після чого вони з ОСОБА_10 вийшли з автомобіля. На вулиці, побачивши ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12), ОСОБА_10 став агресивним, почав кричати образливі слова на адресу дівчат, однак він попросив ОСОБА_10 припинити ображати дівчат. Після цих слів ОСОБА_10 штовхнув його в груди та замахнувся рукою для удару. Побачивши це, ОСОБА_9 підбіг до ОСОБА_10 та декілька разів ударив останнього кулаком в обличчя. Від отриманих ударів ОСОБА_10 впав, після чого він відштовхнув ОСОБА_9 від ОСОБА_10 та сказав, щоб вони заспокоїлись. Після цього ОСОБА_10 сказав, що не варто було його бити і що він напише заяву в міліцію, а потім кинув на асфальт шкіряну обгортку, сказавши, що він обміняє телефон на гроші, і якщо ОСОБА_14 йому не вірить, то нехай у неї залишаться його документи. У шкіряній обгортці знаходились посвідчення водія на імя ОСОБА_10 та ще декілька папірців, які ОСОБА_14 попросила його зберігати, а також в майбутньому бути присутнім при обміні у ОСОБА_10 телефону на гроші, оскільки, як пояснила ОСОБА_14, вона боялась ОСОБА_10 Після цього він та дівчата ще кілька хвилин розмовляли, а потім розїхались.

Наступного дня, 10.10.2007 р., він знову попросив ОСОБА_9 поїздити разом з ним. Близько 19.30 год. вони приїхали в кафе «Лілія», де у нього була ділова зустріч. ОСОБА_9 чекав його в автомобілі. Близько 20 год. він зателефонував ОСОБА_9 на мобільний телефон та попросив піднести документи ОСОБА_10, які залишались лежати в автомобілі, та передати їх ОСОБА_14 Через декілька хвилин потому йому зателефонувала ОСОБА_14 та повідомила, що до неї та ОСОБА_9 підійшли 5 чи 6 чоловіків, які представилися працівниками міліції. Після того, як він вийшов з ресторану, до нього підійшли якісь чоловіки 5 чи 6 - та, не представляючись, почали заламувати руки. Він подумав, що це злочинці, які діють на прохання ОСОБА_10, та став чинити опір, однак, згодом, дізнавшись, що це працівники міліції, опиратися перестав, а працівники міліції, поклавши його на асфальт, почали обшукувати, також обшук проводили і ОСОБА_9, при цьому декілька разів били по рукам та ногам, наділи наручники.

Допитаний під час досудового слідства 12.10.2007 р., ОСОБА_8 показав, що 9.10.2007 в обідній час до нього зателефонувала ОСОБА_12 (ОСОБА_12), яка запропонувала зустрітись в ресторані, щоб пообідати. Він погодився, після чого разом з водієм ОСОБА_9 на автомобілі «Лексус»прибули до ресторану «Козачок». Приблизно о 13 год. він зустрівся з ОСОБА_12 (ОСОБА_12) та її подругою ОСОБА_11, з якими в ресторані він розмовляв на різні теми. Коли перебували в ресторані ОСОБА_11 розповіла, що дала своєму хлопцеві ОСОБА_10 гроші в сумі 950 дол. США для придбання мобільного телефону, а ОСОБА_10 придбав телефон не новий. Вона просила повернути гроші, але ОСОБА_10 відмовився. Пообідавши, він та його водій ОСОБА_9 поїхали до ресторану «Мокко», по вул. Хрещатик в м. Києві, де він перебував з 15 год. до 19 год., і звідти не відлучався. Близько 19.00 він разом з водієм поїхали додому. Наступного дня, тобто 10.10.2007, близько 18.00 він разом з водієм ОСОБА_9 прибули до кафе «Лілія», що розташоване біля станції метро «Печерська». Коли вони перебували в кафе, до нього зателефонувала ОСОБА_11, яка повідомила, що її хлопець ОСОБА_10 намагається її побити. Вийшовши з кафе, він побачив ОСОБА_11 і незнайомого хлопця. В цей час його затримали працівники міліції (т.5, а.с.9-13).

Під час допиту в якості обвинуваченого 06.09.2010 р. ОСОБА_8 показав, що 09.10.2007 р. його знайома ОСОБА_11 в ресторані «Козачок»розповіла, що її знайомий ОСОБА_10 взяв у неї гроші в сумі 1000 доларів США для придбання нового мобільного телефону Nокіа8800Sirocco, а замість цього придбав мобільний телефон, якій уже був в користуванні. Коли вона звернулась з даного приводу до ОСОБА_10 з претензією, ОСОБА_10 відмовився забирати телефон та повертати гроші. Він погодився поговорити з ОСОБА_10, щоб переконати його повернути гроші, отримані шахрайським шляхом, після чого ОСОБА_11 зателефонувала до ОСОБА_10 та домовилась з ним зустрітись начебто для того, щоб забрати якісь книжки. Цього ж дня, він та ОСОБА_9 на автомобілі «MERCEDES-BENZ», державний номерний знак НОМЕР_1 приїхали до стадіону «Динамо», куди також приїхали ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12). Через 15 хвилин він помітив ОСОБА_10, до якого звернувся та запропонував сісти в автомобіль для розмови. Вийшовши з автомобіля та побачивши ОСОБА_11, ОСОБА_10 почав кричати та ображати її. Він зробив зауваження ОСОБА_10, і той намагався вдарити його в обличчя, але в цей час ОСОБА_9, який вийшов з автомобіля, схопив ОСОБА_10 за рукава куртки. Після чого, він, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (ОСОБА_12) почали заспокоювати ОСОБА_10, і останній, заспокоївшись сказав, що зможе розрахуватись з ОСОБА_11 через кілька днів, але при умові, що вона поверне телефон.

Також ОСОБА_8 у показаннях повідомив, що ОСОБА_11 попросила, щоб документи ОСОБА_10 залишались у нього та попросила його та ОСОБА_12 (ОСОБА_12). бути присутніми при повторній зустрічі з ОСОБА_10, коли вона буде повертати мобільний телефон, а той їй - гроші.

Наступного дня, 10.10.2007 р. йому зателефонувала ОСОБА_11 та сказала, що ОСОБА_10 вимагав повернути документи, а також начебто хоче повернути гроші за телефон. ОСОБА_11 попросила підїхати до місця зустрічі. Близько 19.00год. він знаходився на діловій зустрічі в ресторані «Лілія». Приблизно о 20.00 год. йому зателефонувала ОСОБА_12 (ОСОБА_12), яка попросила піднести належні ОСОБА_10 документи, які знаходились в автомобілі MERCEDES-BENZ. Принести документи до ресторану «Марокана»він попросив ОСОБА_9 Через 15 хв. йому знову зателефонувала ОСОБА_12 (ОСОБА_12), яка повідомила, що до неї та ОСОБА_11 підійшли працівники міліції. Він вийшов з ресторану і в цей час його затримали працівники міліції (т.5, а.с.46-56).

Оцінюючи показання підсудного ОСОБА_8, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, суд вважає, що показання підсудного, дані в судовому засіданні, обєктивно вказують на обставини, що підлягають доказуванню в даній кримінальній справі, перевірені показаннями підсудного ОСОБА_9, потерпілого ОСОБА_10, показаннями свідків, допитаних у справі, а також письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому ці показання підсудного ОСОБА_8 приймаються судом. Щодо розбіжностей, які містяться у показаннях підсудного, даних ним на досудовому слідстві та в судовому засіданні, суд бере до уваги, що зазначені у цих показаннях обставини щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 підсудним ОСОБА_9, про які на досудовому слідстві підсудний не вказував, обєктивно підтверджені показанням як самого підсудного ОСОБА_9, так і показаннями потерпілого та свідків, перевірені іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 показав, що через непорозуміння в особистих стосунках, між ним та ОСОБА_14 виникли суперечності, при цьому ОСОБА_14 прагнула більше уваги та серйозних стосунків, однак ОСОБА_10 не погоджувався. На початку жовтня 2007 р. він допоміг ОСОБА_11 придбати мобільний телефон Nокіа 8800 Sirocco, однак вона через декілька днів висловила претензіє, що телефон був раніше у користуванні. Хоча насправді телефон був новий, він запропонував ОСОБА_11 обміняти мобільний телефон, однак вона відмовилась. 09.10.2007, близько 16 год., коли він перебував на роботі, в приміщеннях на території стадіону «Динамо»ім. В.В. Лобановського, по вул. Грушевського, 3, в м. Києві, до нього зателефонувала ОСОБА_11 та попросила вийти до неї поговорити. Він вийшов з приміщень на вулицю і побачив раніше не знайомого ОСОБА_8, який запропонував сісти в автомобіль MERCEDES-BENZ G55 AМG, щоб поговорити. Він погодився, оскільки на водійському сидінні побачив раніше знайомого по спортзалу ОСОБА_9, та вважав, що йому нічого не загрожує. Під час розмови ОСОБА_8 вказав на те, що ОСОБА_10 погано повівся з ОСОБА_11 та запропонував зясувати ОСОБА_10 стосунки з ОСОБА_11, однак ОСОБА_10 сказав, що не бажає зустрічатися з ОСОБА_11, після чого вона почала його ображати та плакати, а ОСОБА_8 сказав, що в цій ситуації необхідно поводитись як чоловік та не ображати дівчину. ОСОБА_10 сказав, що ці розмови йому набридли та спробував піти, однак ОСОБА_8 поклав йому на плече руку, сказавши, що справжній чоловік має вирішити цю проблему до кінця. Після цього ОСОБА_10 голосно сказав, що з нього досить, і що він не має наміру далі це слухати. В цей час ОСОБА_9, який підійшов до них, вдарив декілька разів потерпілого кулаком в обличчя, скільки було нанесено ударів, потерпілий не памятає, після чого ОСОБА_10 впав на асфальт. ОСОБА_8 відштовхнув ОСОБА_9 та сказав, щоб той заспокоївся. Сам ОСОБА_8 ударів не наносив.

В цей же день потерпілий звернувся по медичну допомогу та написав заяву до Печерського РУГУ МВС України в місті Києві. Крім того, потерпілий ОСОБА_10 зазначив, що після побиття він виявив відсутність у нього шкіряного гаманця з документами, а саме: у гаманці знаходились гроші, суму яких він не памятає, кредитна та депозитна картки „Правекс-банку”, паспорт громадянина України, закордонний паспорт, посвідчення водія, посвідчення працівника ФК „Динамо Київ” та ще якісь особисті документи. Яким чином зник гаманець, потерпілий не знав, однак згодом ОСОБА_11 повідомила, що гаманець випав, коли від отриманих ударів потерпілий впав, і цей гаманець підібрав ОСОБА_9 Також ОСОБА_11 повідомила, що вона поверне гаманець ОСОБА_10 при зустрічі. ОСОБА_10 домовився про зустріч з ОСОБА_11 наступного дня, про що повідомив працівників міліції. 10.10.2007 р. о 19.30 год. ОСОБА_10 зустрівся з ОСОБА_11 біля ресторану „Марокана” на розі вулиць Кутузова та бульвару Лесі Українки у місті Києві та запитав, де гаманець, на що ОСОБА_11 сказала, що його принесе ОСОБА_9 Після цього потерпілий побачив на протилежній стороні вулиці ОСОБА_9, який виходив з автомобіля „Мерседес”, та підійшов до нього. ОСОБА_9 мовчки кинув гаманця на землю та повернувся до автомобіля. В цей час ОСОБА_9 був затриманий працівниками міліції, також біля ресторану був затриманий працівниками міліції ОСОБА_8

Після затримання ОСОБА_9 та ОСОБА_8, працівники міліції усіх відвезли до райуправління, де у потерпілого ОСОБА_10 було вилучено гаманець з документами.

Також в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 вказав, що не має жодних претензій матеріального та нематеріального характеру до підсудних, а також до ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Допитаний під час досудового слідства потерпілий ОСОБА_10 давав інші показання з приводу обставин зустрічі з підсудними. Так, допитаний на досудовому слідстві, ОСОБА_10 показав, що 09.10.2007 р. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відвезли його на майданчик, розташований поруч з памятником В.В. Лобановському, на території стадіону, по вул. Грушевського, 3, в м. Києві. В той час на майданчику знаходились ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12). Після того як автомобіль зупинився, ОСОБА_8 витягнув його з салону автомобіля, а ОСОБА_9 схопив та закрутив його праву руку, щоб він не міг вирватись. Після цього ОСОБА_8 наніс йому удар кулаком правої руки під ліве око. Потім він вдарив його кулаком лівої руки також у голову, але він встиг частково закритись, і ОСОБА_17 попав йому у плече. Третій удар кавказець наніс знову правою рукою у ліву брову. Водій в той час зробив підсічку, і потерпілий впав на праве коліно. Під час насильницьких дій ОСОБА_9 витягнув з кишені його штанів гаманець, вартістю 300 грн., в якому знаходились гроші в сумі 700 грн. та документи. Потім ОСОБА_11 попросила припинити його бити. Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стали йому погрожувати та вимагати гроші. Зокрема ОСОБА_8 сказав, що він повинен принести 1000 доларів США, а якщо не принесе, то буде ще гірше. Він попросив повернути його ключі та гаманець. Однак ОСОБА_8, продовжуючи вимагати гроші в сумі 1000 доларів США, повідомив, що лише після передачі грошей віддадуть документи, при цьому пригрозив ще більш гіршими наслідками. Потім ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 сіли до автомобіля «MERCEDES-BENZ»та відїхали до автомобіля ОСОБА_11, а він продовжив просити повернути речі. Потім до нього підїхав „Мерседес”, ОСОБА_8, не виходячи з машини, знову сказав, щоб потерпілий до наступного дня знайшов тисячу доларів, і якщо він їх не принесе, то його знову побють. Він знову попросив повернути ключі та документи з гаманцем, після чого ОСОБА_9 вийшов з машини та кинув під ноги ключі з брелоком.

Також упродовж досудового слідства потерпілий ОСОБА_10 вказував, що після побиття він звернувся за медичною допомогою до медичних закладів та з заявою про вчинений щодо нього злочин до Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві. 10.10.2007 в присутності працівників міліції він домовився про зустріч, щоб передати 1000 дол. США, які у нього вимагали при вказаних вище обставинах, взамін повернення йому гаманця з документами. Того ж дня біля ресторану «Марокана», по бульвару Л. України, в м. Києві, міліціонери затримали ОСОБА_9, під час того як останній, зустрівшись з ним, повернув гаманець з документами, а також ОСОБА_8, який в цей час стояв поруч. Там же біля ресторану «Марокана»знаходились ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12) (т.1, а.с.117-120; т.2, а.с.1, 7).

Оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_10 на досудовому слідстві та в судовому засіданні, суд вважає, що показання потерпілого, дані в судовому засіданні, обєктивно вказують на фактичні обставини, що підлягають доказуванню в даній кримінальній справі, підтверджені показаннями підсудних, свідків, письмовими доказами по справі, а тому показання потерпілого ОСОБА_10, дані в судовому засіданні приймаються судом.

Також щодо показань потерпілого ОСОБА_10 на досудовому слідстві, суд бере до уваги, що в судовому засіданні сам потерпілий фактично відмовився від показань, даних на досудовому слідстві в частині обставин нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8, факту виявлення відсутності гаманця з документами та грошима, а також вимагання у нього 1000 доларів США, посилаючись на те, що під час проведення досудового слідства певні моменти, повязані з цими подіями, працівники міліції описували таким чином, як, на їх думку, було б краще для розслідування цієї справи. Сам потерпілий на той період перебував у знервованому стані, повязаному з отриманими тілесними ушкодженнями та перебуванням у незвичному психологічному стані , а тому не уточнював та не сперечався з працівниками міліції з приводу викладення обставин працівниками міліції у поясненнях та протоколах допитів, які не відповідали перебігу фактичних обставин. В подальшому, як зазначив сам потерпілий, він вказував працівникам міліції на неточності у протоколах своїх допитів та повідомляв дійсні обставини справи, однак працівники міліції його запевнили, що не можна змінювати показання, оскільки це зашкодить самому потерпілому.

Також в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 наполягав на тому, що його показання, дані в судовому засіданні, є єдиними правильними показаннями щодо подій і обставин, які мали місце 09.10.2007 р. та 10.10.2007 р., та просив не брати до уваги дані ним на досудовому слідстві показання, які суперечать викладеним ним обставинам в судовому засіданні.

У звязку з тим, що показанням потерпілого ОСОБА_10 в судовому засіданні підтверджені іншими доказами, дослідженими судом, а саме: показаннями підсудних, свідків, письмовими доказами, суд вважає такими, що заслуговують на увагу, доводи потерпілого про факти перекручення його показів під час досудового слідства, а також вважає, що потерпілим достатньо обґрунтовано необхідність брати до уваги лише ті показання, які він давав в судовому засіданні, а також показання на досудовому слідстві, які не суперечать показанням в судовому засіданні, а тому суд приймає як докази показання потерпілого ОСОБА_10, дані в судовому засіданні.

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_16, покази якого оголошені та перевірені в судовому засіданні показав, що у жовтні 2007 року о 16 год. 30 хв. до нього зателефонував його знайомий ОСОБА_10, який повідомив, що його побили неподалік стадіону «Динамо». Через 10 хвилин він підїхав до памятника В.В. Лобановському, поруч з стадіоном, де знаходився ОСОБА_10, в якого було ушкодження на обличчі у вигляді набряку лівого ока та кров на обличчі. Джинсові штани на колінах обох ніг були порвані чи зітерті. Він звернувся до охоронця з пропускного пункту і запитав у останнього, чому той не втрутився. Охоронник повідомив, що підходив до ОСОБА_10 і автомобіля, з якого останнього витягували і бачив особу кавказької національності. Оскільки ОСОБА_10 потребував медичної допомоги, він відвіз його до «Жовтневої»лікарні, де йому виконали ренгензнімок. Про обставини події ОСОБА_10 розповів, що вказаного дня до нього зателефонувала ОСОБА_11 та домовилась про зустріч. Коли він вийшов зі стадіону «Динамо» на зустріч до ОСОБА_11, до нього підійшли раніше незнайомі чоловік кавказької національності, як встановлено слідством ОСОБА_8, та чоловік словянської зовнішності, як встановлено, ОСОБА_9, відвезли на автомобілі до памятника В. Лобановському, де в присутності ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12) витягли з автомобілі, побили та забрали гаманець з грошима та документами. Після чого ОСОБА_8 почав вимагати передати 1000 доларів США, погрожуючи побиттям у разі зволікання (т.2, а.с.17-20).

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_16, суд вважає, що обставини йому відомі лише зі слів потерпілого ОСОБА_10, очевидцем фактичних подій, які мали місце 09.10.2007 р., свідок не був. Крім того, як показав в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10, він у період 09.10.2007 р., після отриманих тілесних ушкоджень, перебував у знервованому стані, а його реакція на події була зумовлена незвичним психологічним станом, внаслідок чого потерпілий неправильно оцінив фактичні обставини та виклав свідку фактичні обставини, які на той час хибно тлумачив. В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 відмовився від своїх показань в частини побиття його ОСОБА_8, а також в частині вимагання 1000 доларів США та викрадення гаманця з грошима та документами.

Враховуючи вказані обставини, показання свідка ОСОБА_16 приймаються судом лише в частині обставин надання потерпілому ОСОБА_10 медичної допомоги у звязку з отриманими тілесними ушкодженнями.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 підтримав покази, які він давав під час досудового слідства про те, що в жовтні 2007 року він працював охоронником в ТОВ «ФК Динамо Київ». 09.10.2007 він перебував на роботі, на посту № 9 стадіону «ФК Динамо». Вказаного дня в денну пору доби він звернув увагу на те, що на майданчику біля памятника В.В. Лобановському стояв автомобіль «Джип», а поруч відбувалась сварка, а саме на майданчику стояли чоловік кавказької національності, ОСОБА_10, який працював інструктором ФК «Динамо»та дві дівчини. Для того, щоб припинити конфлікт він та охоронники з поста № 8 підійшли ближче і він почув, що чоловік кавказької національності просив ОСОБА_10 повернути якісь речі. Через кілька хвилин автомобіль «Джип»поїхав, на місці залишився ОСОБА_10, який комусь почав телефонувати. Приблизно через 10 хв. до стадіону «Динамо»приїхав працівник «Динамо»ОСОБА_16 який, підійшовши до нього і почав його звинувачувати у тому, що він не втрутився в конфлікт між ОСОБА_10 та особами, які були в автомобілі «Джип». Після цього, ОСОБА_16, посадив ОСОБА_10 в автомобіль і кудись повіз, а він про інцидент повідомив начальникові охорони ОСОБА_19.

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_19 який в 2007 році працював начальником охорони ФК «Динамо-Київ», покази якого оголошені та перевірені в судовому засіданні, показав, що в жовтні 2007 року він працював начальником охорони ТОВ ФК „Динамо”. 09.10.2007, в другій половині дня, коли він знаходився на території стадіону до нього звернувся ОСОБА_16 з претензією, що на очах охорони побили ОСОБА_10 Від ОСОБА_20 та охоронників він дізнався, що відбулось наступне: в другій половині дня до стадіону «Динамо»підїхав автомобіль марки «Джип», хлопці з автомобіля повідомили, що приїхали до ОСОБА_10, з пропускного пункту зателефонувала на стадіон повідомили, що прибув автомобіль до ОСОБА_10, охоронникам сказали, що ОСОБА_10 в їдальні і щоб автомобіль пропустили. Цей автомобіль заїхав на територію. Коли з їдальні вийшов ОСОБА_10, невідомі попросили ОСОБА_10 сісти в автомобіль. Після цього, невідомі, виїхавши з стадіону, привезли ОСОБА_10 на майданчик неподалік памятника В. Лобановському, де завдали декілька ударів та, забравши документи і гроші, зникли в напрямку вул.. Паркова алея в м. Києві (т.2, а.с.28-31).

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19, суд бере до уваги, що вказаним свідкам події, що мали місце під час зустрічі потерпілого з підсудними, відомі свідкам зі слів потерпілого, однак очевидцями вказаних подій зазначені свідки не були, у звязку з чим показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 приймаються судом лише в частині підтвердження факту зустрічі 09.10.2007 р. потерпілого ОСОБА_10 та підсудних, однак судом не приймаються показання вказаних свідків щодо факту вимагання, протиправного заволодіння гаманцем з документами та грошима, також обставин отримання тілесних ушкоджень потерпілим від підсудного ОСОБА_8, оскільки такі відомості свідкам відомі лише зі слів потерпілого, який в судовому засіданні вказав, чим були зумовлені такі його свідчення, і який фактично відмовився від своїх показань щодо факту вимагання, факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та протиправного заволодіння гаманцем з документами та грошима.

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_21, покази якого оголошені та перевірені в судовому засіданні показав, що підтримує з ОСОБА_10 дружні стосунки. 09.10.2007 до нього додому приїхали ОСОБА_16 та ОСОБА_10, в якого була ушкоджена ліва частина обличчя. ОСОБА_10 розповів, що вказаного дня, коли він знаходився на стадіоні, до нього зателефонувала ОСОБА_11 та попросила вийти до неї, щоб зустрітись. Після того як він вийшов на зустріч, до нього звернулись раніше невідомі, які приїхали на автомобілі MERCEDES-BENZ, моделі «Джип», примусили сісти в зазначений автомобіль, провезли кілька метрів, а потім побили, забрали гаманець з грошима і документами та почали вимагати 1000 доларів США.

У вечірній час ОСОБА_10 госпіталізували до Київської обласної лікарні. Наступного дня, ОСОБА_10 звернувся в міліцію і біля ресторану «Марокана»працівники міліції затримали чоловіка кавказької національності, як йому відомо ОСОБА_8, який бив ОСОБА_10, а також його водія ОСОБА_9 (т.2, а.с.24-27).

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_22, покази якого оголошені та перевірені в судовому засіданні показав, що з ОСОБА_10 він знайомий. 09.10.2007 р. свідок разом з ОСОБА_10 обідали в їдальні на території стадіону. Після обіду вони попрощались і свідок поїхав з стадіону по своїм справам. Через 15 хвилин після того, як він відїхав, до нього зателефонував ОСОБА_16, який повідомив, що ОСОБА_10 побили. Побиття сталось відразу після того, як він та ОСОБА_10 вийшли з їдальні, попрощались і він поїхав по своїм справам. Пізніше від ОСОБА_20 та ОСОБА_10 йому стало відомо, що ОСОБА_10 побили чоловіки, серед яких був чоловік кавказької зовнішності. В результаті побиття ОСОБА_10 було заподіяно перелом лицевої кістки (т.2, а.с.39-40).

Допитаний під час досудового слідства ОСОБА_23, покази якого оголошені та перевірені в судовому засіданні показав, що в 2007 році він працював водієм віце-Президента ТОВ «ФК Динамо-Київ». 09.10.2007 р., у другій половині дня, коли він приїхав на стоянку стадіону «ФК Динамо-Київ», від охоронників дізнався, що побили працівника ФК «Динамо-Київ». Зокрема розповіли, що до стадіону підїхав автомобіль моделі «Джип»і двоє, чи троє хлопців, які були в автомобілі побили працівника стадіону спортсмена. Пізніше він дізнався, що побили саме ОСОБА_10 Останній після побиття проходив лікування. Через кілька тижнів він бачив ОСОБА_10, у нього на обличчі були сліди синців (т.2, а.с.41-42).

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_24, покази якого оголошені та перевірені в судовому засіданні показав, що з ОСОБА_10 він знайомий. Йому відомо, що в жовтні 2007 року ОСОБА_10 побили біля стадіону ФК «Динамо-Київ»двоє раніше незнайомих, які до стадіону приїхали на автомобілі. Про обставини побиття йому розповідав особисто ОСОБА_10 Він памятає, що після побиття ОСОБА_10 лікувався в лікарні по вул. Підвисоцького в м. Києві і там йому виконували хірургічну операцію, оскільки від нанесених ударів в нього виник перелом лицевої кістки. Зі слів ОСОБА_10 його бив чоловік більшої тілобудови (т.2, а.с.43-44).

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_24, ОСОБА_23, ОСОБА_22 та ОСОБА_21, суд бере до уваги, що вказаним свідкам обставини відомі лише зі слів потерпілого ОСОБА_10, очевидцями фактичних подій, які мали місце 09.10.2007 р., свідки не були. Крім того, як показав в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10, він у період 09.10.2007 р., після отриманих тілесних ушкоджень, перебував у знервованому стані, а його реакція на події була зумовлена незвичним психологічним станом, внаслідок чого потерпілий неправильно оцінив фактичні обставини та повідомив свідкам події з власними висновками, однак, як зазначив сам потерпілий в судовому засіданні, на той час він не міг правильно оцінити обставини, що мали місце. В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 відмовився від своїх показань в частини побиття його ОСОБА_8, а також в частині вимагання 1000 доларів США та викрадення гаманця з грошима та документами.

Враховуючи вказані обставини, показання свідків ОСОБА_24, ОСОБА_23, ОСОБА_22 та ОСОБА_21 приймаються судом лише в частині обставин надання потерпілому ОСОБА_10 медичної допомоги у звязку з отриманими тілесними ушкодженнями.

Допитана під час досудового слідства 10.10.2007 р. свідок ОСОБА_11, покази якої оголошені та перевірені в судовому засіданні показала, що в жовтні 2007 року ОСОБА_10 допоміг їй придбати мобільний телефон марки Nокіа 8800 Sirocco. Розглядаючи телефон, вона помітила, що телефон був раніше у користуванні. Тому з даного приводу вона звернулась з претензією до ОСОБА_10, повідомивши, що той продав телефон бувший у користуванні. В свою чергу ОСОБА_10 запевняв, що телефон новий та погоджувався обміняти телефон на аналогічний новий телефон. 06.10.2007 вона поїхала додому до своїх батьків в м. Хмельницький, а 09.10. 2007 вона та її подруга ОСОБА_12 (ОСОБА_12) розповіли про вказану ситуацію з приводу мобільного телефону ОСОБА_8, який пообіцяв поговорити з ОСОБА_10 Вона зателефонувала до ОСОБА_10 і домовилась з ним зустрітись о 16.00 біля стадіону «Динамо». Того ж дня, близько 16.00 вона та ОСОБА_12 (ОСОБА_12) прибули на стадіон, куди також приїхав і ОСОБА_8 Знаходячись біля стадіону, вона зателефонувала до ОСОБА_10 і останній сказав, що зараз вийде. Потім ОСОБА_8 зателефонував до неї, уточнив анкетні дані ОСОБА_10 та через якийсь час ОСОБА_8 та ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 на автомобілі виїхали з території стадіону. Після того, як автомобіль зупинився вона побачила, як ОСОБА_8 витягнув ОСОБА_10 з автомобіля, почав бити останнього, кричати образливі слова та забрав у ОСОБА_10 гаманець, який віддав ОСОБА_9, чи кинув у автомобіль, точно не памятає. Побачивши побиття, вона просила ОСОБА_8 припинити бійку, але ОСОБА_8 її не слухав (т.1, а.с.124-132).

Допитана як свідок 13.10.2010 р. ОСОБА_11 підтвердила свої показання з приводу її взаємовідносин з ОСОБА_10, конфлікту, що виник між нею та ОСОБА_10, а також з приводу того, що біля стадіону «Динамо»ім. В.В. Лобановського відбулась зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_10 Однак про подальші події ОСОБА_11 показань не надала, а лише зазначила, що після зустрічі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 нічого не відбувалось, а вона та ОСОБА_12 (ОСОБА_12) поїхали з стадіону (т. 3, а.с.1-3).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 показав, що 06.10.2007 р. до м. Хмельницького приїхала його донька ОСОБА_11 та подарувала йому на день народження мобільний телефон марки Nокіа 8800. Наступного дня, роздивляючись телефон, він помітив, що телефон не новий. Про це він запитав у доньки ОСОБА_11, яка відповіла, що теж помітила, що телефон не новий і її знайомий пообіцяв телефон обміняти. Після того як донька поїхала, він почав користуватись подарованим мобільним телефоном. Даний телефон з того часу постійно знаходився в нього. Через кілька днів після його дня народження, тобто після 06.10.2007, до нього зателефонувала донька та повідомила, що у неї виникли проблеми. Розповіла, що, приїхавши в Київ, вона зустрілась з ОСОБА_12 (ОСОБА_12), якій розповіла про те, що ОСОБА_10 придбав телефон, якій уже був у користуванні, і ОСОБА_12 запропонувала звернутись до її знайомого, який би зміг поговорити з ОСОБА_10 Вони поїхали до знайомого ОСОБА_12, а потім разом прибули на зустріч до ОСОБА_10, де між останнім та знайомим ОСОБА_12 виникла бійка.

У письмовій заяві свідок ОСОБА_25 повідомив, що донька розповідала, що на неї сильно вплинув факт побиття ОСОБА_10 Вона не очікувала, що буде фізичний вплив на ОСОБА_10 В момент побиття вона почала істерично кричати, щоб ОСОБА_8 припинив бити ОСОБА_10 Фактично з тих пір в його доньки почалося нервове захворювання (т.2, а.с.178-182).

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 367 від 18.11.2010 р., ОСОБА_11 у період часу, до якого відносяться досліджувані події, будь-яким психічним захворюванням та слабоумством не страждала. В той період часу у ОСОБА_11 будь-яких психічних розладів, які б обмежували її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, не було (т.3, а.с.13-15).

Експерт ОСОБА_26, яка проводила судово-психіатричну експертизу ОСОБА_11, повідомила, що остання в 2007 році могла вірно відтворювати (розповідати) про події, які відбулись, в тому числі під час надання свідчень (т.3, а.с.18-19).

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_26 також зазначила, що затримання та допит ОСОБА_27 міг сприяти її психічному захворюванню та на час жовтня 2007 р. процес хвороби у останньої розпочався та вона не могла давати покази такі, що в повній мірі відповідали дійсності.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_11, суд, беручи до уваги показання її батька - свідка ОСОБА_25, а також висновки судово-психіатричної експертизи № 367 від 18.11.2010 р. та пояснення експерта ОСОБА_26 щодо стану здоровя ОСОБА_11, а також показання потерпілого ОСОБА_10 щодо характеру взаємовідносин, які склалися між ОСОБА_11 та потерпілим до подій 09.10.2007 р. та 10.10.2007 р., вважає, що свідок ОСОБА_11 могла дати субєктивну невірну оцінку діям підсудних, сформовану під впливом особистих стосунків з потерпілим ОСОБА_10 та його ставленням до неї. Також суд враховує, що показання свідка ОСОБА_11 в частини нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8, не підтверджені іншими доказами у справі, зокрема, показаннями самого потерпілого ОСОБА_10, показаннями підсудних, свідків щодо фактичних обставин, що підлягають доказуванню в даній кримінальній справі. Також суд вважає, що складний психоемоційний стан, викликаний подіями, очевидцем яких була свідок ОСОБА_11, міг вплинути на її оцінку подій, про що також вказав її батько свідок ОСОБА_25 Враховуючи вказані обставини, суд вважає показання свідка ОСОБА_11 неналежним доказом по справі.

Допитана під час досудового слідства свідок ОСОБА_12 (ОСОБА_12), покази якої оголошені та перевірені в судовому засіданні показала, що в жовтні 2007 року її подруга ОСОБА_11 поскаржилась, що її приятель ОСОБА_10 придбав їй мобільний телефон бувший у користуванні, а на її прохання повернути гроші в обмін на мобільний телефон не реагував. Після цього, вона та ОСОБА_11 зустрілись з ОСОБА_8, якому ОСОБА_11 поскаржилась на ОСОБА_10 і ОСОБА_8 погодився поговорити з ОСОБА_10 Після чого ОСОБА_11 домовилась про зустріч з ОСОБА_10 Цього ж дня о 16 год. біля стадіону «Динамо» ім. В.В. Лобановського. У вказаний час вона та ОСОБА_11 приїхали до стадіону. Там вони побачили автомобіль, належний ОСОБА_8, який, виїжджав з стадіону. Коли автомобіль зупинився, ОСОБА_8 силоміць витягнув ОСОБА_10 з салону автомобіля, після чого вдарив ОСОБА_10 кулаком в обличчя та почав кричати на адресу ОСОБА_10 образливі слова. В цей час ОСОБА_9 знаходився поруч з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 Покричавши ще деякий час на ОСОБА_10, ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_10 ногою, а потім вона, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 сіли в автомобіль. ОСОБА_10 залишився стояти на місці. Коли вони відїжджали, ОСОБА_10 кричав, щоб йому повернули документи та ключі. На що ОСОБА_8 відповів, що повернуть документи, коли ОСОБА_10 передасть гроші. 10.10.2007 ОСОБА_11 попросила її піти до ресторану «Маракана»на зустріч до ОСОБА_10 Вказаного дня біля ресторану її зупинили працівники міліції (т.1, а.с.133-137).

Також ОСОБА_12 (ОСОБА_12) була допитаною як свідок 14.08.2010. При цьому ОСОБА_12 (ОСОБА_12) дала свідчення аналогічні свідченням обвинуваченого ОСОБА_8 від 06.09.2010 та письмовим поясненням ОСОБА_9, а саме про те, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 виник конфлікт через те, що ОСОБА_10 взяв у ОСОБА_11 гроші в сумі 1000 доларів США для придбання мобільного телефону Nокіа 8800 та придбав телефон бувший у користуванні. Поговорити з ОСОБА_10 з даного приводу погодився ОСОБА_8 Під час зустрічі з ОСОБА_10, на якій були присутні вона, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ніхто ОСОБА_10 не бив, йому не погрожували, а він, тобто ОСОБА_10, добровільно погодився повернути ОСОБА_11 гроші і при цьому віддав свій гаманець з документами. ( т. 3 а.с. 60-76).

Зазначені показання ОСОБА_12 (ОСОБА_12) від 14.08.2010 суттєво відрізняються від її показань, даних 10.10.2007. Зміну показань ОСОБА_12 пояснила тиском на неї працівників міліції під час допиту 10.10.2007 р.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_12 (ОСОБА_12), суд вважає, що незвична ситуація, яка мала місце 09.10.2007 р., а також повязаний з цим психоемоційний стан свідка, зумовив хибне тлумачення фактичних подій. Також суд бере до уваги, що обєктивно факт нанесення потерпілому ударів підсудним ОСОБА_8 в обличчя, а також нанесення удару ногою, не підтверджений жодним іншим дослідженим в судовому засіданні доказом. Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що фактичні обставини, які мали місце 09.10.2007 р., майже дослівно відтворені у протоколах допиту потерпілого ОСОБА_10 та протоколах допитів свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12) на досудовому слідстві. Як зазначив в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10, під час проведення досудового слідства певні моменти, повязані з цими подіями, працівники міліції описували таким чином, як, на їх думку, було б краще для розслідування цієї справи. Сам потерпілий на той період перебував у знервованому стані, повязаному з отриманими тілесними ушкодженнями та перебуванням у незвичному психологічному стані, а тому не уточнював та не сперечався з працівниками міліції з приводу викладення обставин працівниками міліції у поясненнях та протоколах допитів, які не відповідали перебігу фактичних обставин. В подальшому, як зазначив сам потерпілий, він вказував працівникам міліції на неточності у протоколах своїх допитів та повідомляв дійсні обставини справи, однак працівники міліції його запевнили, що не можна змінювати показання, оскільки це зашкодить самому потерпілому. Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що нетипова ситуація, в якій свідок ОСОБА_12 (ОСОБА_12) перебувала вперше, могла зумовити хибну оцінку подій свідком. Враховуючи вказані обставини, суд приймає показання свідка ОСОБА_12 (ОСОБА_12) лише в частині факту претензій ОСОБА_11 з приводу мобільного телефону до потерпілого ОСОБА_10, а також зустрічі потерпілого з підсудними та отримання потерпілим тілесних ушкоджень, однак в частині обставин нанесення тілесних ушкоджень показання свідка судом не приймаються, оскільки вони суперечать іншим доказам, дослідженим та перевіреним в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 підтвердив покази, які він давав під час досудового слідства про те, що у жовтні 2007 року він працював старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві. 10.10.2007 р. зранку по вказівці керівництва він приймав заяву та опитував гр-на ОСОБА_10, який звернувся до міліції з приводу того, що його побили двоє невідомих, пограбували, заволоділи документами та вимагали гроші в сумі 1000 дол. США, а саме заявник пояснював, що йому сказали: «Привезеш 1000 дол. США, отримаєш документи». ОСОБА_10 розповідав, що його били та грабували в присутності колишньої дівчини, якій напередодні він допоміг придбати мобільний телефон Nокіа 8800. На час звернення на обличчі ОСОБА_10 були синці та гематоми. Заявнику було запропоновано домовитись про зустріч із особами, які скоїли проти нього злочини і заявник домовився про зустріч біля ресторану «Марокана». На прохання працівників міліції, ОСОБА_10 переносив зустріч на кілька годин під приводом того, що він збирає гроші. У вечірній час цього ж дня він та інші працівники сектору карного розшуку прибули до ресторану «Марокана», неподалік станції метро Печерська в м. Києві, де було домовлено про зустріч. Під час зустрічі були затримані ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а у подальшому був проведений огляд автомобіля MERCEDES G 55 AMG, на якому на зустріч прибули ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 , повністю підтримав покази, які він давав під час досудового слідства про те, що у жовтні 2007 року він працював начальником сектору карного розшуку Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві. 10.10.2007 до Печерського райуправління міліції звернувся ОСОБА_10, який заявляв, що його побили, забрали гаманець з документами та вимагали гроші в сумі 1000 доларів США, обіцяючи в разі передачі грошей повернути документи. ОСОБА_10 розповідав, що злочин було скоєно в присутності колишньої дівчини. Проведення перевірки та заходів по розкриттю злочину було доручено працівникам його сектору. Після чого ОСОБА_10 було рекомендовано призначити зустріч злочинцям ніби для того, щоб передати гроші в сумі 1000 доларів США та забрати документи. Того ж дня, у вечірній час він та інші працівники карного розшук, прибули до ресторану «Марокана», де була призначена зустріч. Через певний час до ресторану прибув заявник ОСОБА_10 На місці відбулось затримання підозрюваних осіб, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 підтримав покази, які він давав під час досудового слідства про, те що у жовтні 2007 року він працював оперуповноваженим сектору ВКР Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві. В жовтні 2007 року він та інші працівники сектору карного розшуку займались розкриттям злочину щодо ОСОБА_10, який звертався до Печерського РУ з приводу того, що невідомі особи його побили, забрали гаманець з грошима і документами, а також вимагали гроші за повернення документів. З метою затримання осіб, що вчинили протиправні дії стосовно заявника ОСОБА_10, останньому було запропоновано призначити зустріч даним особам. Він та інші працівники сектору карного розшуку разом з ОСОБА_10 прибули на зустріч, де затримали ОСОБА_9, ОСОБА_8, які на зустріч прибули на автомобілі MERCEDES G 55 AMG, н.з. НОМЕР_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31, підтримав покази які він давав під час досудового слідства про те, що у 2007 році працював на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві. 10.1.2007 він дізнався, що в райуправління звернувся ОСОБА_10 з приводу того, що у нього виник конфлікт з дівчиною, після чого до нього приїхали невідомі, відвезли на автомобілі в якесь місце, де побили та забрали гаманець з грошима і документами, потім призначили зустріч та вимагали, щоб заявник на зустріч привіз ще грошей. У звязку з цим було прийнято рішення вжити заходів по розкриттю злочину. Після цього ОСОБА_10 була призначена зустріч начебто для передачі грошей. Того ж дня, під час зустрічі біля ресторану «Марокана»було затримано ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які на зустріч прибули на автомобілі MERCEDES G 55 AMG. Зокрема ОСОБА_9 почали затримувати в той час, як він почав передавати заявнику ОСОБА_10 гаманець з документами. Після збору матеріалів по заяві ОСОБА_10 слідчим відділом райуправління була порушена кримінальна справа .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_32, підтримав покази, які він давав під час досудового слідства про те, що у жовтні 2007 року працював оперуповноваженим карного розшуку Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві, він та інші працівники сектору карного розшуку біля ресторану «Марокана»затримували осіб, які пограбували ОСОБА_10 та вимагали у останнього гроші. Після затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стало відомо, що останні до ресторану прибули на автомобілі MERCEDES G 55 AMG, огляд якого був проведений. Потім він повторно опитував ОСОБА_10 Останній пояснював, що його побили ОСОБА_8 та ОСОБА_9, заволоділи його майном, а потім стали вимагати гроші в сумі 1000 доларів США. Також ОСОБА_10 повідомив про обставини затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також розповів, що гаманець з документами йому повернув ОСОБА_9

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 ОСОБА_32, суд бере до уваги, що усі вказані свідки є працівниками Печерського РУГУ МВС України в місті Києві, їх показання обєктивно вказують на факт звернення потерпілого ОСОБА_10 із заявою та на факт затримання підсудних 10.10.2007 р., і в цій частині приймаються судом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_33, підтвердив покази, які він давав під час досудового слідства про те, що в ніч з 10 на 11 жовтня 2007 до нього звернулись працівники міліції, які запросили бути присутнім в якості понятого при огляді автомобіля. Після чого він разом з працівниками міліції пройшли на вулицю, де поруч з кафе «Лілія», яке знаходиться за адресою вул. Кутузова, 13, стояв автомобіль MERCEDES. Він був присутній під час огляду автомобіля. З розмов працівники міліції, які проводили огляд, він зрозумів, що міліціонери затримували двох чоловіків, які в когось вимагали гроші. Одного чоловіка працівники міліції затримали відразу, а другий намагався від працівників міліції втекти, але працівники міліції його теж наздогнали та затримали. По розмовам працівників міліції двоє затриманих приїхали на автомобілі MERCEDES, моделі «кубік», чорного кольору, який оглядався .

Показання даного свідка приймаються судом, оскільки вказують на відповідні процесуальні дії, які мали місце після затримання підсудних 10.10.2007 р.

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_34, покази якого оголошені та перевірені в судовому засіданні показав, що він обіймає посаду завідуючого щелепно-лицевим відділенням Київської міської клінічної лікарні № 12, який проводив лікування ОСОБА_10 з приводу отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 пояснював, що його побили (т. 2, а.с.160).

Показання даного свідка приймаються судом, оскільки вказують на обставини лікування потерпілого ОСОБА_10 після отриманих тілесних ушкоджень.

Обставини зустрічі підсудних з потерпілим 09.10.2007 р. та 10.10.2007 р. на прохання свідка ОСОБА_11, а також факт умисного заподіяння потерпілому ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесного ушкодження підсудним ОСОБА_9, підтверджені письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- відомостями, що містяться у роздруківках телефонних розмов ОСОБА_8, який користувався номером мобільного оператора „МТС” НОМЕР_12, з яких слідує, що 9.10.2007 в період з 15.27 по 16.07 зазначений абонент, знаходячись в районі стадіону «ФК Динамо-Київ»ім. В.В. Лобановського, по вул. Грушевського, 3, в м. Києві, тобто в місці вчинення злочину, мав 6 телефонних зєднань з телефонним номером, що належав ОСОБА_11 (т.2, а.с.75-80), вказані обставини підсудними та свідком ОСОБА_11 не заперечувались;

- відомостями, що містяться у протоколі огляду місця події, а саме автомобілю марки MERCEDES G 55 AMG, чорного кольору, на якому знаходились номерні знаки НОМЕР_1 (т.1, а.с.93);

- відомостями, що містяться у протоколі огляду та вилучення від 10.10.2007, в якому указано, що в присутності понятих в Печерському райуправлінні міліції в ОСОБА_10 було вилучено шкіряний гаманець з грошима та документами ( т.1, а.с.109). Факт вилучення зазначених речей підтвердив в судовому засіданні і сам ОСОБА_10, заперечивши факт протиправного заволодіння вказаними речами підсудними;

- відомостями, що містяться у протоколі огляду від 15.10.2007 р., в якому вказано, що в присутності понятих проведено огляд шкіряного гаманця, в якому знаходились гроші в сумі 339 гривень різними купюрами, паспорт громадянина України на імя ОСОБА_10, закордонний паспорт на його імя, а також інші документи та візитні карточки (т.1, а.с.181-191);

- відомостями, що містяться у протоколі виїмки у ОСОБА_25 мобільного телефону марки Nокіа 8800 в корпусі чорного кольору ( т. 2, а.с. 173, 175);

- відомостями, що містяться у протоколі виїмки від 8.11.2010 р. з Центральної міської клінічної лікарні, ренгензнімку та опису ренгензнімку на імя ОСОБА_10, датованого 9.10.2007 р. (т. 2, а.с.135, 136-138);

- відомостями, що містяться у виписці КЗКОР «Київська обласна клінічна лікарня», в якій зазначено, що ОСОБА_10 було проведено рентген-дослідження череп і скулових кісток, про що свідчить запис в журналі реєстрації за № 7986 о 21.20 від 9.10.2007 та дано заключення про перелом скулової кістки зліва (т.2, а.с.143);

- відомостями, що містяться у протоколі виїмки стаціонарної картки хворого № 15945 на імя ОСОБА_10, в якому засвідчено факт вилучення указаної стаціонарної картки з Київської міської клінічної лікарні № 12 (т. 2, а.с.145);

- відомостями, що містяться у протоколі огляду стаціонарної картки хворого № 15945 на імя ОСОБА_10, в якому засвідчено, що в присутності понятих проведено огляд записів вказаної стаціонарної картки. Встановлено, що ОСОБА_10 з приводу виникнення тілесних ушкоджень лікарям пояснював наступне: «9.10.2007 був побитий відомими йому людьми…»( т. 2, а.с.146-159);

- відомостями, що містяться у висновку експерта № 206/к від 21.01.2008, згідно якого дані представленої медичної документації на імя ОСОБА_10, 1980 р.н., щодо його звернення за медичною допомогою 09.10.2007, дані його судово-медичного освідування 12.10.2007 р., свідчать про те, що у нього мали місце тілесні ушкодження у вигляді двох синців на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку, на повіках правого ока; забійної рани в ділянці голівки лівої брови; перелому підочневого краю лівої орбіти; двох саден на передніх поверхнях колінних суглобів. Характер та морфологічні властивості виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворилися внаслідок дії тупого предмета (предметів), можливо, у вказаний у постанові термін. Ураховуючи локалізацію тілесних ушкоджень не виключена можливість їх виникнення при вказаних у акті № 8686 обставинах, про які повідомив ОСОБА_10 Перелом підочневого краю лівої орбіти в комплексі із синцем на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоровя), бо для зрощування перелому необхідний строк більше за 21 день. Забійна рана відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя (за критерієм тривалості розладу здоровя). Синець на повіках правого ока, садна на передніх поверхнях колінних суглобів відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоровя) ( т.1, а.с.145-147);

- відомостями, що містяться у висновку експерта № 227 від 21.12.2010 р., згідно якого тілесні ушкодження у вигляді двох синців на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку, синців на повіках правого ока, забійної рани в ділянці голівки лівої брови, перелому підочневого краю лівої орбіти (лівої виличної кістки) утворились від дії тупого(-их) предмета(-ів) з обмеженою контактуючою поверхнею за механізмом удару. Тілесні ушкодження у вигляді двох саден на передніх поверхнях суглобів могли утворитись від дії як тупого(-их) предмета(-ів) з обмеженою контактуючою поверхнею (яким може бути взута нога людини), так і від дії тупого(-их) предмета(-ів) з необмеженою контактуючою поверхнею (що можливо при падінні на площину з контактом ділянкою передньої поверхні обох колінних суглобів) за механізмом удару та тертя. Комплекс ушкоджень у вигляді двох синців на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку, забійної рани в ділянці голівки лівої брови, перелому підочневого краю лівої орбіти (лівої виличної кістки) міг утворитись від однократної дії тупого предмету (яким може бути кисть людини, що зібрана в кулак), та відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоровя) (т.3, а.с. 183-188);

- відомостями, що містяться у висновку експерта № 227 від 31.12.2010, згідно якого можливість утворення синців на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку, забійної рани в ділянці голівки лівої брови та перелому підочневого краю лівої орбіти (лівої виличної кістки) при обставинах, на які вказує ОСОБА_10 під час відтворення з ним обстановки та обставин події 30.06.2010 року, не виключається. Утворення всіх тілесних ушкоджень в ділянці обличчя ОСОБА_10 можливо від не менш ніж 2-кратної дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею (яким може бути кисть людини, що зібрана в кулак) з прикладанням травмуючої сили в ліву вилично-орбітальну ділянку перенісся з охопленням верхнього краю лівої орбіти. Характер та морфологія тілесних ушкоджень, які були зафіксовані у ОСОБА_10 під час його судово-медичного обстеження 12.10.2007 року, свідчать про те, що вони утворилися в проміжок з 8 по10 жовтня 2007 року, в т.ч. і можливо близько 16:00 год. 09.10.2007 року (т. 3, а.с.196-198);

- відомостями, що містяться у висновку судово-психологічної експертизи № 981 від 20.12.2010, згідно якого індивідуально-психологічними особливостями процесу слідчої дії відтворення обстановки та обставин події з потерпілим ОСОБА_10 є переважання питань слідчого, заданих в обєктивній формі, та наявністю значної кількості зовні альтернативних та сугестивних питань. Невербальна поведінка учасників слідчої дії є нейтральною, такою, що не додає питанням інформаційного навантаження. У відповідності із поставленими питаннями потерпілий ОСОБА_10 у хронологічній послідовності описав хід та обставини нападу на нього з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 В поведінці ОСОБА_10 в ході проведення з ним зазначеної слідчої дії маються психологічні особливості, які дають підстави для визначення ознак самостійної реконструктивної діяльності. У відеозаписі відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_10 від 30.06.2010, не має ознак суттєвого психологічного впливу на нього з боку осіб, що брали участь у проведенні слідчої дії ( т. 3, а.с.125-131);

- відомостями, що містяться у висновку авторознавчої експертизи № 8305 від 20.10.2010, згідно якої автором текстів показань ОСОБА_8 від 6.09.2010, ОСОБА_12 від 14.08.2010, а також письмових свідчень ОСОБА_9 є одна особа, рівень культури писемного мовлення якої характерний для осіб з вищою юридичною освітою ( т. 3, а.с.111-114);

- відомостями, що містяться у рапорті помічника оперативного чергового чергової частини Печерського РУ, в якому зазначено, що 9.10.2007 о 21.01 по спецлінії «02»від лікаря КШМД надійшло повідомлення про те, що 9.10.2007 в приймальне відділення обласної лікарні доставлено ОСОБА_10 з діагнозом: ЗЧМТ, СГМ, перелом кісток носа. Дані тілесні ушкодження, з пояснень лікаря, ОСОБА_10 отримав по вул. Грушевського, 3, біля стадіону «ФК Динамо-Київ»ім. В.В. Лобановського ( т. 1, а.с. 82);

- відомостями, що містяться у протоколі огляду місця, в якому описано ділянку вулиці та заасфальтований майданчик біля памятника В.В. Лобановському, на території стадіону «Динамо»по вул. Грушевського, 3, в м. Києві, де ОСОБА_10 було заподіяно тілесні ушкодження (т. 2, а.с.114-128);

- відомостями, що містяться в акті судово-медичного обстеження № 8686 від 12.10.2007 р., в якому описано медичну документацію, надану ОСОБА_10, наявні у нього тілесні ушкодження ( т. 1, а.с.139-141);

- відомостями, що містяться у довідці Київської міської клінічної лікарні № 12, в якій засвідчено, що ОСОБА_10 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії № 2 з 16.10.2007 по 26.10.2007 р. ( т. 2, а.с.130).

Органами досудового слідства ОСОБА_9 предявлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187; ч.3 ст.189; ч.3 ст.357 КК України.

В обґрунтування обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, органами досудового слідства вказано, що 09.10.2007 в денний час ОСОБА_11 під час зустрічі зі своїм знайомим ОСОБА_8 розповіла, що її образив ОСОБА_10, який взяв гроші в сумі 950 доларів США для придбання нового мобільного телефону Nокіа Sirocco 8800, але придбав телефон, який був у користуванні. Крім того, вона повідомила ОСОБА_8 анкетні дані ОСОБА_10

Після цього в ОСОБА_8 виник умисел, спрямований на заволодіння шляхом нападу приватним майном ОСОБА_10

З цією метою ОСОБА_8 вступив у злочинну змову з ОСОБА_9, після чого вони розробили злочинний план, згідно якого було вирішено, використовуючи ОСОБА_11, призначати ОСОБА_10 зустріч, потім заманити його в місце, де можна вчинити напад, після чого під приводом покарання ОСОБА_10 за обман ОСОБА_11 застосувати до нього насильство та заволодіти його майном.

Після цього ОСОБА_8, не повідомивши ОСОБА_11 про спільні з ОСОБА_9 злочинні наміри, запропонував їй призначити зустріч ОСОБА_10, повідомивши, що він лише погорить з ОСОБА_10 з приводу продажу телефону, який був у користуванні. ОСОБА_11, не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_8 та ОСОБА_9, зателефонувала ОСОБА_10 та домовилася зустрітися біля стадіону «Динамо»ім. В.В. Лобановського по вул. Грушевського, 3, у м. Києві.

Цього ж дня, тобто 09.10.2007, біля 16.00 ОСОБА_8 та ОСОБА_9, втілюючи в дію спільний злочинний задум, спрямований на учинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоровя, та щоб примусити ОСОБА_10 шляхом погроз та застосування насильства передати майно в подальшому, на автомобілі MERCEDES-BENZ G55 AМG, з номерним знаком НОМЕР_1, прибули на вул. Грушевського в м. Києві, куди також приїхали необізнані про їх злочинні наміри ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на автомобілі останньої. Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на автомобілі заїхали на територію стадіону «Динамо»ім. В.В. Лобановського, де стали очікувати ОСОБА_10 Відповідно до домовленості з ОСОБА_11, не відчуваючи небезпеки, ОСОБА_10 вийшов з адміністративної будівлі для зустрічі з останньою. В цей час ОСОБА_8, дізнавшись, що чоловік, який знаходиться на території стадіону, і є ОСОБА_10, запропонував йому сісти в автомобіль MERCEDES-BENZ G55 AМG, номерний знак НОМЕР_1, за кермом якого перебував ОСОБА_9, та відїхати для розмови. Не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10 сів у вказаний автомобіль, на якому вони проїхали до майданчика, розташованого біля памятника В.В. Лобановському поруч з вищевказаним стадіоном, куди також прийшли ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Зупинившись на вказаному майданчику, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, реалізуючи злочинний умисел, відкрито, в присутності ОСОБА_11 та ОСОБА_12 силоміць витягнули ОСОБА_10 з автомобіля. Діючи відповідно до злочинного плану, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинили на ОСОБА_10 напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я. При цьому ОСОБА_9 схопив його за руку і, закрутивши її за спину, утримував, позбавляючи можливості рухатися та чинити опір. В цей час ОСОБА_8, використовуючи навики, отримані під час зайняття у спортивних секціях боксу, завдав йому кілька цілеспрямованих ударів рукою в голову. Після чого ОСОБА_9, діючи узгоджено з ОСОБА_8, наніс ОСОБА_10 удар по ногах, від чого останній впав на коліна.

В результаті спільних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою подолання можливого опору та заволодіння чужим майном шляхом застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, заподіяли ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді двох синців на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку, синців на повіках правого ока, забійної рани в ділянці голівки лівої брови, перелому підочневого краю лівої орбіти (лівої виличної кістки), двох саден на передніх поверхнях колінних суглобів, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 206/к від 21.01.2008, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Вчинивши напад із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подавили волю ОСОБА_10 до опору, після чого, витягнувши з кишені штанів, заволоділи його гаманцем, вартістю 300 грн., в якому знаходилися гроші в сумі 700 грн., а всього заволоділи приватним майном ОСОБА_10 на загальну суму 1000 грн.

Вказані дії ОСОБА_9 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні встановлено, що в діяннях ОСОБА_9 відсутні усі необхідні обєктивні та субєктивні ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.

Так, досліджені в судовому засіданні докази, зокрема, показання потерпілого ОСОБА_10, показання свідків, письмові докази вказують на те, що умислу на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_10 у підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не було, характер їх дій під час розмови з ОСОБА_10 свідчить про відсутність попередньої змови на вчинення будь-яких протиправних дій, повязаних з заволодінням майном потерпілого ОСОБА_10.

Крім того, відповідальність за ч.2 ст.187 КК України настає лише у випадку вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Напад при вчиненні розбою може бути відкритим таким, що є для потерпілого несподіваним, раптовим, і завжди повязаний з насильством над потерпілим. Як правило, насильство при розбої застосовується з метою примусити власника майна передати його винному, позбавити потерпілого можливості чинити опір під час заволодіння майном.

З показань потерпілого ОСОБА_10, які він дав в судовому засіданні, і які судом прийняті, а також суд визнав такими, що заслуговують на увагу, причини, через які в показаннях потерпілого на досудовому слідстві та судовому засідання є протиріччя, а також з показань самих підсудних, свідків убачається, що жодних дій, які б вказували на вчинення підсудними нападу, спрямованого на заволодіння майном потерпілого, вчинено не було. Як зазначив потерпілий, підсудні та свідки, гаманець, в якому знаходились гроші та документи потерпілого, випав у нього з кишені після падіння від ударів, які потерпілому наніс підсудний ОСОБА_9, хибно вважаючи, що потерпілий хотів ударити підсудного ОСОБА_8 Крім того, докази, які б вказували на наявність у підсудних умислу на вчинення нападу на потерпілого з метою заволодіння його майном, за попередньою змовою, відсутні, і можливість добути нові докази вичерпана.

Дії підсудного ОСОБА_9 органами досудового слідства кваліфіковані як розбій, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу. Насильство, небезпечне для життя та здоровя особи, що зазнала нападу, проявилось у заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно ОСОБА_9 умисно наніс потерпілому ОСОБА_10 середньої тяжкості ушкодження, що не заперечував сам підсудний ОСОБА_9, а також факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому підсудним ОСОБА_9 підтвердили підсудний ОСОБА_8, свідки. Факт наявності у потерпілого ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесних ушкоджень підтверджений висновками експерта № 227 від 21.12.2010 р., згідно яких тілесні ушкодження у вигляді двох синців на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку, синців на повіках правого ока, забійної рани в ділянці голівки лівої брови, перелому підочневого краю лівої орбіти (лівої виличної кістки) утворились від дії тупого(-их) предмета(-ів) з обмеженою контактуючою поверхнею за механізмом удару. Тілесні ушкодження у вигляді двох саден на передніх поверхнях суглобів могли утворитись від дії як тупого(-их) предмета(-ів) з обмеженою контактуючою поверхнею (яким може бути взута нога людини), так і від дії тупого(-их) предмета(-ів) з необмеженою контактуючою поверхнею (що можливо при падінні на площину з контактом ділянкою передньої поверхні обох колінних суглобів) за механізмом удару та тертя. Комплекс ушкоджень у вигляді двох синців на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку, забійної рани в ділянці голівки лівої брови, перелому підочневого краю лівої орбіти (лівої виличної кістки) міг утворитись від однократної дії тупого предмету (яким може бути кисть людини, що зібрана в кулак), та відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоровя) (т.3, арк.с.183-188).

Однак наявність у потерпілого середньої тяжкості тілесних ушкоджень, враховуючи докази, які досліджені та перевірені в судовому засіданні, суд не вважає ознакою розбою, оскільки інші необхідні для наявності розбою ознаки в діянні підсудного ОСОБА_9 відсутні.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає необхідним перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з ч.2 ст.187 КК України на ч.1 ст.122 КК України.

Враховуючи досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина ОСОБА_9 у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, що спричинило тривалий розлад здоровя потерпілого ОСОБА_10, доведена.

Підсудному ОСОБА_8 інкриміновано вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, однак на підставі досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів, а саме: показань потерпілого, свідків та письмових доказів, суд вважає, що в судовому засіданні встановлено відсутність в діяннях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Враховуючи викладене, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, суд вважає, що в діяннях ОСОБА_8 відсутні обєктивні та субєктивні ознаки кваліфікованого виду розбою, він підлягає виправданню за відсутністю складу злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також предявлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.189; ч.3 ст.357 КК України.

В обґрунтування обвинувачення у вчиненні вказаних злочинів органами досудового слідства зазначено, що 09.10.2007 біля 16.00 ОСОБА_8 та ОСОБА_9, знаходячись на майданчику поруч з територією стадіону «Динамо»ім. В.В. Лобановського по вул. Грушевського, 3, в м. Києві, за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою та вимагання застосували до громадянина ОСОБА_10 насильство, небезпечне для його життя та здоровя, яке виразилося в тому, що ОСОБА_9 схопив його за руку і, закрутивши її за спину, став утримувати, позбавляючи можливості рухатися та чинити опір. В цей час ОСОБА_8, використовуючи навики, отримані під час зайняття у спортивних секціях боксу, завдав йому кілька цілеспрямованих ударів рукою в голову. В цей же час ОСОБА_9, діючи узгоджено з ОСОБА_8, наніс ОСОБА_10 удар по ногам, від чого той впав на коліна.

В результаті спільних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою подолання можливого опору та заволодіння чужим майном шляхом вимагання заподіяли ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді двох синців на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку, синців на повіках правого ока, забійної рани в ділянці голівки лівої брови, перелому підочневого краю лівої орбіти (лівої виличної кістки), двох саден на передніх поверхнях колінних суглобів, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 206/к від 21.01.2008, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заволоділи приватним майном ОСОБА_10 на загальну суму 1000 грн.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, приблизно о 16.05 год. ОСОБА_8 та ОСОБА_9, розуміючи, що внаслідок застосованого насильства подолали волю ОСОБА_10 до опору, умисно, бажаючи досягти злочинного результату, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, повторно, за попередньою змовою, висловили незаконну вимогу передати їм наступного дня, тобто 10.10.2007, гроші в сумі 1000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09 та 10 жовтня 2007 року становило 5050 гривень. При цьому, погрожуючи в разі відмови виконати їх вимогу, спричинити йому більш тяжкі тілесні ушкодження.

10.10.2007 біля 10.00 ОСОБА_10 звернувся до Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві і повідомив про вчинений на нього ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розбійний напад та вимагання грошей у сумі 1000 доларів США.

Цього ж дня працівниками міліції були заплановані оперативні заходи щодо затримання злочинців, відповідно до яких передбачалося прийняття ОСОБА_10 умов ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про зустріч для виконання їх вимог щодо передачі грошей в сумі 1000 доларів США.

Біля 19.00 вказаного числа, виконуючи незаконні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про передачу зазначеної суми грошей, поєднані із погрозою застосування насильства та із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоровя, ОСОБА_10 прибув у вказане вимагателями місце: до ресторану «Марокана»по бульвару Л. України, 24, в м. Києві. Там його чекали ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які під час зустрічі з ОСОБА_10 були затримані працівниками міліції.

Вказані дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 органами досудового слідства кваліфіковані як умисні дії, які виразились у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з насильством, небезпечним для життя та здоровя особи, - за ч. 3 ст. 189 КК України.

Крім того, як зазначено в обвинуваченні, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, діючи умисно, за попередньою змовою, незаконно заволоділи важливими особистими документами ОСОБА_10, а саме: паспортом громадянина України на імя ОСОБА_10, серії НОМЕР_3; закордонним паспортом на його імя серії НОМЕР_2; посвідченням водія на імя ОСОБА_10 серії НОМЕР_4 з талоном попередження до нього серії НОМЕР_5; посвідченням менеджера відділу масових заходів на імя ОСОБА_10, виданим ВАТ «Футбольний клуб Динамо Київ»; двома посвідченнями № НОМЕР_6 співробітника Українського бюро економічної безпеки на імя ОСОБА_10, виданими президентом зазначеної громадської організації; посвідченням члена Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону № НОМЕР_7 на імя ОСОБА_10; читацьким квитком Національної парламентської бібліотеки України № НОМЕР_8 на імя ОСОБА_10

Вказані дії підсудних органами досудового слідства кваліфіковані як незаконне заволодіння паспортом та іншими важливими особистими документами, - за ч. 3 ст. 357 КК України.

Згідно вимог ст.64 КПК України під час провадження досудового слідства та під час розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого ( підсудного) у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Таким чином, підтримуючи державне обвинувачення по справі, прокурор у разі висновку стосовно доведеності вини ОСОБА_8 та ОСОБА_9, зобовязаний надати суду допустимі, обєктивні та достатні докази наявності у підсудних прямого умислу на вчинення умисних дій, які виразились у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з насильством, небезпечним для життя та здоровя особи, а також умиселу на заволодіння паспортом та іншими важливими особистими документами.

Жодних доказів, які б вказували на наявність обєктивних та субєктивних ознак інкримінованих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочинів, передбачених ч.3 ст.189 та ч.3 ст.357 КК України, органом досудового слідства суду не представлено, також державним обвинувачем в судовому засіданні такі докази не надані.

Як встановлено в судовому засіданні, у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відсутній умисел на протиправне заволодіння будь-яким майном потерпілого ОСОБА_10, в тому числі і щодо заволодіння паспортом та іншими важливими особистими документами.

Також в судовому засіданні встановлено відсутність у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 попередньої домовленості про вчинення будь-яких протиправних дій відносно потерпілого ОСОБА_10 Як показав в судовому засіданні сам потерпілий ОСОБА_10, підсудний ОСОБА_8 зустрівся з ним на прохання свідка ОСОБА_11, жодних насильницьких дій не вчиняв, а після нанесення йому ударів підсудним ОСОБА_9 через хибне уявлення останнього щодо дій потерпілого відносно ОСОБА_8, просив ОСОБА_9 припинити насильницькі дії та заспокоїтись. Обєктивних даних, які б вказували на наявність в діяннях ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ознак складу злочину, передбаченого ч.3 ст.189 КК України, а також складу злочину, передбаченого ч.3 ст.357 КК України, не встановлено.

Також суд вважає необхідним зазначити, що згідно протоколу огляду та вилучення від 10.10.2007 р , в якому вказано, що в присутності понятих в Печерському райуправлінні міліції у потерпілого ОСОБА_10 було вилучено шкіряний гаманець з грошима та документами (т.1, а.с.109), згідно протоколу огляду від 15.10.2007 р., вказано, що в присутності понятих проведено огляд шкіряного гаманця, в якому знаходились гроші в сумі 339 гривень різними купюрами, паспорт громадянина України на імя ОСОБА_10, закордонний паспорт громадянина України на імя ОСОБА_10, серії НОМЕР_3; закордонний паспорт на його імя серії НОМЕР_2; посвідчення водія на імя ОСОБА_10 серії НОМЕР_4 з талоном попередження до нього серії НОМЕР_5; посвідчення менеджера відділу масових заходів на імя ОСОБА_10, виданим ВАТ «Футбольний клуб Динамо Київ»; два посвідчення № НОМЕР_6 співробітника Українського бюро економічної безпеки на імя ОСОБА_10, виданими президентом зазначеної громадської організації; посвідчення члена Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону № НОМЕР_7 на імя ОСОБА_10; читацьким квитком Національної парламентської бібліотеки України № НОМЕР_8 на імя ОСОБА_10; довідка, видана ТОВ «Європа АРМ Спорт»щодо призначення револьвера «МЕ-38 MAGNUM 4R»калібру 4 мм.; дві кредитні картки №№ НОМЕР_9 та НОМЕР_10 на імя ОСОБА_10; дисконтні картки різних торгових марок та магазинів в кількості 22 шт.; дві візитні картки тренера Федерації бойового самбо України на імя ОСОБА_10 (т.1, арк.с.181-191).

Таким чином, зазначені предмети були вилучені у потерпілого 10.10.2007 р., а їх огляд проведений лише 15.10.2007 р. Суд звертає увагу, що відповідно до протоколу огляду речей, вилучених у потерпілого, від 15.10.2007 р., вказані речі за своїм обсягом та кількістю (в тому числі наявність двох паспортів, посвідчень, великої кількості дисконтних карток, кредитних карток тощо) не могли розміститися у звичайному шкіряному гаманці, і в цій частині суд, оцінюючи досліджені та перевірені в судовому засіданні докази у їх сукупності, вважає відомості, що містяться у протоколі огляду від 15.10.2007 р. неналежними.

На підставі досліджених доказів, суд вважає, що в судовому засіданні встановлено відсутність в діяннях ОСОБА_8 та ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.189 та ч.3 ст.357 КК України.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Інші докази, які б вказували на вчинення інкримінованих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 діянь, по справі відсутні, і можливості збору нових доказів, що могли б дійсно підтвердити вину підсудних, вичерпані.

Враховуючи викладене, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, суд вважає, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підлягають виправданню за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189; ч. 3 ст. 357 КК України.

Умисні дії підсудного ОСОБА_9, які виразилися у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, що спричинило тривалий розлад здоровя потерпілого, суд кваліфікує за ч.1 ст.122 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_9, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, те, що скоєний злочин є злочином середньої тяжкості а також ставлення підсудного до вчиненого, особу підсудного, який свою вину у вчиненому злочині, передбаченому ч.1 ст.122 КК України, визнав, має позитивні характеристики, подяки та спортивні винагороди, раніше не судимий, до будь-якої відповідальності не притягувався, має на утриманні малолітню дитину, ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, а також відсутність матеріальних та моральних претензій з боку потерпілого, та враховуючи думку потерпілого щодо виду та розміру покарання.

У відповідності до ст. 66 КК України обставинами, що помякшують покарання підсудного, є щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків.

У відповідності до ст. 67 КК України обставин, що обтяжує покарання підсудного судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що підсудному ОСОБА_9 необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.122 КК України та застосувати ст.75 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з іспитовим строком та покладенням обовязків, передбачених ст.76 КК України, оскільки зазначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання та запобігання вчинення нових злочинів підсудним, яке можливе без ізоляції його від суспільства.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст. 81 КПК України.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Арешт накладений на майно підсудний ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати.

З підсудного ОСОБА_9 підлягає стягненню вартість стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_10

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням , з іспитовим строком на 1(один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_9 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично зявлятися для реєстрації в ці органи.

Строк покарання ОСОБА_9 обраховувати з 12 грудня 2011 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити без змін підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

ОСОБА_9 за ч.3 ст.189 КК України виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_9 за ч.3 ст.357 КК України виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_8 за ч.2 ст.187 КК України виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_8 за ч.3 ст.189 КК України виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_8 за ч.3 ст.357 КК України виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Арешт накладений постановою ст. слідчого в ОВС ГСУ МВС України 10.11.2010 року на вклади, цінності та інше майно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця селища Каракурт Вірменія, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, де б таке не знаходилося скасувати.

Арешт накладений постановою ст. слідчого в ОВС ГСУ МВС України 10.11.2010 року на вклади, цінності, а також все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_3 , де б воно не знаходилося скасувати.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Київської міської клінічної лікарні № 12 вартість стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_10 в сумі 911грн.32 коп. ( р/р 35322002001323 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019, код 25680639)(т.2,а.с.130-131).

Речові докази:

шкіряний гаманець; гроші в сумі 339 гривень різними купюрами; паспорт громадянина України на імя ОСОБА_10, серії НОМЕР_3; закордонний паспорт на імя ОСОБА_10 серії НОМЕР_2; посвідчення водія на імя ОСОБА_10 серії НОМЕР_4 з талоном попередження до нього серії НОМЕР_5; посвідчення менеджера відділу масових заходів на імя ОСОБА_10, видане ВАТ «Футбольний клуб Динамо Київ»; два посвідчення № НОМЕР_6 співробітника Українського бюро економічної безпеки на імя ОСОБА_10, видані президентом зазначеної громадської організації; посвідчення члена Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону № НОМЕР_7 на імя ОСОБА_10; читацький квиток Національної парламентської бібліотеки України № НОМЕР_8 на імя ОСОБА_10; довідка, видана ТОВ «Європа АРМ Спорт»щодо призначення револьвера «МЕ-38 MAGNUM 4R»калібру 4 мм.; дві пластикові картки №№ НОМЕР_9 та НОМЕР_10 на імя ОСОБА_10 (депозитна та кредитна); дисконтні картки різних торгових марок та магазинів в кількості 22 шт.; дві візитні картки тренера Федерації бойового самбо України на імя ОСОБА_10, передані на зберігання ОСОБА_10, повернути ОСОБА_10 ( т.1, а.с.190-193);

мобільний телефон Nокіа 8800 Sirocco, переданий на зберігання ОСОБА_25, повернути ОСОБА_25 ( т.2, а.с.177);

медичну картку стаціонарного хворого № 15945 на імя ОСОБА_10, що знаходиться на зберіганні у камері схову Головного слідчого управління МВС України, повернути ОСОБА_10 (ч.2, а.с.137-138);

ренгензнімок голови та його опис на імя ОСОБА_10, що знаходиться в матеріалах кримінальної справи, зберігати при матеріалах справи (т.2, а.с.137-138);

предмет, виготовлений по типу кистені (телескопічна дубинка), що знаходиться у камері схову ГСУ МВС України, - знищити (т.4, а.с.37, 41);

пістолет «ПМР»(пістолет для стрільби гумовими снарядами «несмертельної дії»), серії НОМЕР_11, переданий на зберігання у камеру схову ГСУ МВС України - повернути ОСОБА_9 за належністю. (т.1,а.с.206-208, т.4, а.с.40, 41).

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення .

Суддя С. І. Смик