Вирок № 19712631, 09.11.2011, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 1806/1-359/11

ВИРОК

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                            

09.11.2011 року                                                                                 м.Суми          

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі:

головуючого судді Чернобая О.І.,

при секретарі Дубровному А.А.,

з участю прокурора Фролкова М.В.,

адвоката ОСОБА_1,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ковпаківського районного суду м.Суми кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр-на України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, працюючого директором Повного товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_7 «Ломбард «ОСОБА_8 підкова», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, військовозобов’язаного, раніше не судимого,

-          за ст.ст.366 ч.1, 214 КК України,

В С Т А Н О В И В :

          02.09.2005 року ОСОБА_6 був призначений на посаду директора повного товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_7 «Ломбард «ОСОБА_8 підкова» (далі ломбард «ОСОБА_8 підкова»), ЄДРПОУ підприємства 33698604. Основним видом діяльності названого ломбарду є надання кредитів та інше фінансове посередництво.

Відповідно до статуту ломбарду «ОСОБА_8 підкова» ОСОБА_6 як директор був наділений виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків, а тому у відповідності з п.1 примітки до ст.364 КК України він є службовою особою.

Ломбард «ОСОБА_8 підкова» здійснює свою господарську діяльність за адресою: м. Суми, вул. Засумська, 1. За вищевказаною адресою знаходиться робоче місце директора, сейф, де зберігаються заставні речі клієнтів, комп'ютер, тощо.

Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18.11.1997 року №637/97 - В, скуплені у населення і не викуплені з-під застави ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на умовах форвардного контракту першочергово пропонуються: Міністерству фінансів України для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України; Національному банку України для поповнення золотого запасу України.

Відповідно п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1997 року «Про Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності» не викуплені з-під застави ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у разі продажу скупниками та ломбардами на умовах форвардного контракту пропонуються у першочерговому порядку: Мінфіну для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; Національному банку для поповнення золотого запасу. Не куплені на зазначених умовах Мінфіном та Національним банком ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння скупники та ломбарди продають Державному сховищу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та Державній скарбниці Національного банку, переробникам, афінажним підприємствам, промисловим споживачам та фізичним особам на підставі укладених договорів купівлі-продажу.

Разом з тим, в порушення вищевказаних норм закону, ОСОБА_9, за період роботи вищевказаного ломбарду, як директор товариства, не забезпечив укладення відповідних договорів та не пропонував у першочерговому порядку не викуплені з-під застави ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння Міністерству фінансів України для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України; Національному банку України для поповнення золотого запасу України. Так, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 здавали до Ломбарду «ОСОБА_8 підкова» ювелірні вироби із золота, але не викупляли їх. В той же час, ОСОБА_6 умисно ухилився від обов'язкового продажу скуплених ювелірних виробів з дорогоцінного металу Міністерству фінансів України для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України; Національному банку України для поповнення золотого запасу України в порядку передбаченому вищевказаними нормативно-правовими актами.

Крім того, відповідно до ст.ст.3.1., 3.2.2., 4, 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 - ВР операція щодо продажу не викупленої з - під застави речі підлягає оподаткуванню та має відображатися у податковій декларації з податку на додану вартість у рядку № 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів». Форма податкової декларації затверджена наказом ДПА України 30.05.1997 року №166, узгоджена рішенням Комітету ВР України з питань податкової та митної політики від 14.03.2008 року №9 та є офіційним документом, в якому відображаються дані бухгалтерського обліку підприємства. Вищевказана декларація щомісячно подається до Державною податковою інспекцією.

В той же час, ОСОБА_6 достовірно знаючи, про те, що операції по продажу заставних речей підлягають оподаткуванню та те, що ОСОБА_2 не викуплялися заставні речі у листопаді 2010 року, ОСОБА_3 - у грудні 2010 року, ОСОБА_15 - у серпні 2010 року, ОСОБА_4 - у листопаді 2010 року, ОСОБА_10 - у січні 2009 року, ОСОБА_11 - у вересні 2009 року, ОСОБА_16 - у грудні 2010 року, ОСОБА_17 - у грудні 2010 року, ОСОБА_13 - у грудні 2010 року, ОСОБА_18 - у квітні 2010 року, ОСОБА_19 - у листопаді 2010 року, ОСОБА_14 - у вересні 2010 року, ОСОБА_20 - у лютому 2010 року не відобразив вищевказані дані у електронній програмі «Ломбард» та, знаходячись на робочому місці у м . Суми, вул. Засумська, 1, підписав податкові декларації з податку на додану вартість Ломбарду «ОСОБА_8 підкова» за листопад 2010 року, грудень 2010 року, серпень 2010 року, січень 2009 року, вересень 2009 року, квітень 2010 року, вересень 2010 року, лютий 2010 року, де у рядку № 1 дані про вищевказаний продаж речей не відображені. Надалі на його прохання, ці декларації були здані ОСОБА_21 до податкової інспекції у м. Суми.

           Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 по пред’явленому йому обвинуваченню за ст.ст.366 ч.1, 214 КК України винним себе визнав частково і показав, що дійсно він працював директором вказаного ломбарду. Дійсно не викуплені з під застави золоті вироби він не пропонував ні Міністерству фінансів України ні Національному Банку України, оскільки вважав, що в перелічених в обвинуваченні законодавчих актах не зазначено, що це було його обов’язком, тому свою вину за ст.214 КК України не визнав. Крім того, дійсно за вказаний в обвинуваченні період часу 2009-2010 років він не вносив у податкові декларації відомості про не викуплені з-під застави золоті вироби, хоча знав, що повинен був це робити, тому вину свою за ст.366 ч.1 КК України визнав у повному обсязі.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини підсудним ОСОБА_6, його вина у вчинені зазначених злочинів доказується зібраними по справі органами досудового слідства і дослідженими в судовому засіданні доказами.

За фактом порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння вина ОСОБА_6 доказується.

Рішенням засновників від 02.09.2005 р. № 1, ОСОБА_6 був призначений на посаду директора ПТ «Ломбард «ОСОБА_8». /т.2 а.с.363/

Засновницьким договором Повного Товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_7 «Ломбард «ОСОБА_8» передбачені права та обов’язки директора ломбарду з яких вбачається, що на момент вчинення злочинних дій, ОСОБА_6М, був посадовою особою.

Із договорів, укладених між підсудним ОСОБА_6 як директором ломбарду та гр-нами ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 вбачається, що останні не викупили з-під застави здані ними в ломбард вироби із дорогоцінного металу. /т.2 а.с. 20-24; 30-34; 35-37; 40-44; 45-51/

У відповідності з вимогами ч.4 ст.4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» не викуплені з-під застави ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на умовах форвардного контракту першочергово пропонуються: Міністерству фінансів України для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України; Національному банку України для поповнення золотого запасу України.

Пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. N 802 «Про Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності» із наступними змінами і доповненнями, також передбачено, що не викуплені з-під застави ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у разі продажу скупниками та ломбардами на умовах форвардного контракту пропонуються у першочерговому порядку: Мінфіну для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; Національному банку для поповнення золотого запасу. Не куплені на зазначених умовах Мінфіном та Національним банком ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння скупники та ломбарди продають Державному сховищу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та Державній скарбниці Національного банку, переробникам, афінажним підприємствам, промисловим споживачам та фізичним особам на підставі укладених договорів купівлі-продажу.

Крім того, із долученого до справи листа-роз’яснення Міністерства Фінансів України від 21.03.2011 року вбачається, що відповідно до п.4 ст.4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» та п.12 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. N 802 «Про Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності» не викуплені з-під застави ювелірні та побутові вироби пропонуються на умовах форвардного контракту у першочерговому порядку Мінфіну для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та Національному банку для поповнення золотого запасу. Не куплені на зазначених умовах Мінфіном та Національним банком ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, скупники та ломбарди продають Державному сховищу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та Державній скарбниці Національного банку, на підставі укладених договорів купівлі-продажу.

Таким чином, на підставі вищезазначених законодавчих актів, підсудний ОСОБА_6, як директор ломбарду, не викуплені вироби з дорогоцінних металів повинен був запропонувати у першу чергу Мінфіну для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та Національному банку для поповнення золотого запасу, а у випадку, якщо вказані органи не куплять зазначені вироби, то він повинен був продати ці вироби Державному сховищу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та Державній скарбниці Національного банку, на підставі укладених договорів купівлі-продажу.

Однак, незважаючи на це, ОСОБА_6, не викуплені з-під застави вироби з дорогоцінних металів громадянами ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 вищезазначеним органам не пропонував, а продав ці вироби скупникам золота – приватним особам.

За фактом службового підроблення вина ОСОБА_6 доказується.

Деклараціями з податку на додану вартість за січень 2009 року, вересень 2009 року, лютий 2010 року, квітень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, в яких у рядку 1 ОСОБА_6 не відобразив операцій, що підлягали оподаткуванню по продажу ним не викуплених з-під застави золотих виробів громадянами ОСОБА_2 у листопаді 2010 року, ОСОБА_3 - у грудні 2010 року, ОСОБА_15 - у серпні 2010 року, ОСОБА_4 - у листопаді 2010 року, ОСОБА_10 - у січні 2009 року, ОСОБА_11 - у вересні 2009 року, ОСОБА_16 - у грудні 2010 року, ОСОБА_17 - у грудні 2010 року, ОСОБА_13 - у грудні 2010 року, ОСОБА_18 - у квітні 2010 року, ОСОБА_19 - у листопаді 2010 року, ОСОБА_14 - у вересні 2010 року, ОСОБА_20 - у лютому 2010 року. /т.3 а.с.115-116; 140-142; 155-158; 162-164; 174-176; 177-179; 184-186; 187-189/

Із журналу заставних операцій ломбарду за період з 01.01.2008 р. по 10.12.2010 року, роздрукованого з програми «Ломбард» вбачається, що ОСОБА_2 у листопаді 2010 року, ОСОБА_3 - у грудні 2010 року, ОСОБА_15 - у серпні 2010 року, ОСОБА_4 - у листопаді 2010 року, ОСОБА_10 - у січні 2009 року, ОСОБА_11 - у вересні 2009 року, ОСОБА_16 - у грудні 2010 року, ОСОБА_17 - у грудні 2010 року, ОСОБА_13 - у грудні 2010 року, ОСОБА_18 - у квітні 2010 року, ОСОБА_19 - у листопаді 2010 року, ОСОБА_14 - у вересні 2010 року, ОСОБА_20 - у лютому 2010 року не були викуплені з-під застави закладені ними золоті вироби. /т.2 а.с.69-100/

          Здобуті під час досудового слідства і досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає об’єктивними.

Таким чином наведені вище докази повністю підтверджують ту обставину, що підсудний ОСОБА_6 порушив правила здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та вчинив службове підроблення.

Крім цього, органами досудового слідства підсудному ОСОБА_6 було пред’явлене обвинувачення за ч.3 ст.191 КК України у тому, що він являючись службовою особою директором ломбарду «ОСОБА_8 підкова», заволодів чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, а саме заволодів золотими виробами, не викупленими з-під застави громадянами: ОСОБА_5 по кредитному договору від 18.06.2010 року на суму 492,75 грн., ОСОБА_2 по кредитному договору від 09.09.2010 року, ОСОБА_4 по кредитному договору 28.09.2010 року, ОСОБА_3 по кредитному договору від 19.11.2010 року. А саме, суть цього обвинувачення полягає у тому, що підсудний заволодів золотими виробами вказаних громадян після закінчення строку дії договору, але до закінчення встановлених законом 5 днів протягом яких громадяни мають право викупити свої золоті вироби з-під застави після спливу строку дії кредитного договору.

          Разом з тим, суд вважає, що вказане вище обвинувачення за ч.3 ст.191 КК України не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Зокрема, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що він двічі перезакладав свої золоті вироби у ломбарді. Золоті сережки він викупив у передбачений договором строк, а інші золоті вироби не викупив і з питанням викупу цих виробів він звернувся до ломбарду через тиждень після спливу 5-ти денного строку після закінчення кредитного договору.

Потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що вона перезакладу вала свої золоті вироби тричі. З питанням викупу своїх золотих виробів вона звернулась до ломбарду через декілька днів після спливу 5-ти денного строку після закінчення кредитного договору.

Потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що свої золоті вироби вона пере закладала у ломбарді 3 рази. З питанням викупу золотих виробів вона звернулась до ломбарду через значний проміжок часу після спливу 5-ти денного строку після закінчення кредитного договору.

Потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що також декілька разів перезакладу вала свої золоті вироби у ломбарді. Після закінчення строку дії кредитного договору вона мала протягом 5-ти днів викупити з ломбарду свої золоті вироби, але в ломбард вона звернулась після спливу цих 5-ти днів, а саме п’ятий день сплинув 03.08.2010 року, а до ломбарду вона звернулась тільки 04.08.2010 року.

Таким чином, всі потерпілі у судовому засіданні підтвердили, що за викупом своїх золотих виробів з-під застави вони звернулись після спливу передбаченого чинним законодавством та договором 5-ти денного строку.

Зазначені показання усіх потерпілих узгоджуються як з показаннями самого підсудного так і з іншими доказами по справі, які були досліджені та перевірені в судовому засіданні, а саме кредитними договорами та роздруківкою з програми «ломбард».

Відповідно до диспозиції ст.191 КК України, об’єктивна сторона заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище.

Викладені вище обставини, на думку суду, свідчать про те, що ОСОБА_6 діючи як директор і службова особа, мав право на реалізацію вказаних золотих виробів, які не були викуплені потерпілими з-під застави протягом встановленого в кредитному договору строку.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження те, що ОСОБА_6 заволодів чужим майном потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Виходячи із здобутих доказів і надавши їм належну оцінку суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_6 слід кваліфікувати наступним чином:

-за ст.214 КК України, т.я. він ухилився від обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів;

-за ч.1 ст.366 КК України, т.я. він видав будучи службовою особою завідомо неправдиві офіційні документи.

Призначаючи покарання, суд, на підставі ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

          Обставинами які пом’якшують покарання підсудного є наявність на утриманні неповнолітньої дитини, позитивно характеризується.

          Обставин, які обтяжують покарання суд не знаходить.

Враховуючи, що злочини вчинені підсудним ОСОБА_6 відносяться до злочинів невеликої тяжкості, має на утриманні неповнолітню дитини, відсутність обставин, що обтяжують покарання суд дійшов висновку про можливість виправлення його без відбування основного покарання і про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням і призначення такого покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Під час судового розгляду справи від підсудного надійшла заява про звільнення його від покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році», оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину відносно якої батьківських прав не позбавлений.

Підсудний ОСОБА_22 може бути звільнений від призначеного судом покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році», оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину відносно якої батьківських прав не позбавлений, вчинені ним злочини, передбачені ст.ст.214, 366 ч.1 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, раніше він судимий не був, а в частині пред’явленого йому обвинувачення за ч3 ст.191 КК України, він підлягає виправданню.

Керуючись ст.ст. 323, 324, 328 ч.3 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.214, 366 ч.1 КК України та призначити йому покарання:

-за ст.214 КК України – 1 рік обмеження волі;

-за ч.1 ст.366 КК України – 1 рік 6 місяців обмеження волі.

Згідно ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 до відбування 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах установах, організаціях усіх форм власності строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку 1 (одного) року 6 (шести) місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки відповідно до ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

ОСОБА_6 в пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.191 КК України визнати невинним і по суду виправдати за відсутністю в його діях цього складу злочину.

ОСОБА_6 від призначеного за цим вироком покарання – звільнити на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року № 3580-VI.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без зміни підписку про невиїзд.

Речові докази по справі: податкові декларації, які були долучені до матеріалів кримінальної справи – залишити в справі;

-грошові кошти у розмірі 575 грн., які були вилучені з приміщення ломбарду «ОСОБА_8 підкова» - повернути ломбарду.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя                                                                                                              О.І. Чернобай