Рішення № 19688150, 07.10.2011, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 2-437/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2011 місто Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді Березовського О.Д.,

при секретарі Швачко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди, завданих ушкодженням здоровя, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення з останніх в рахунок відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди 15000 грн., завданих ушкодженням здоровя.

У позовній заяві позивач зазначила, що відповідно до постанови Городнянського районного суду Чернігівської області від 20.07.2011 року по кримінальній справі № 1-п-1/2011 в судовому засіданні була встановлена і визнана вина ОСОБА_3 в нанесенні тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому правої ключиці зі зміщенням, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості її сину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, учню Городнянської ЗОШ І ст., коли той повертався додому. У результаті нанесення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 була зламана зі зміщенням ключиця. Останній значний період перебував на лікуванні, яке переніс тяжко, адже тільки 9 разів знадобилось пройти рентген, внаслідок чого дитина отримала підвищену дозу випромінювання. Сьогодні у ОСОБА_5 порушена симетрія плечей, організм ослаблений і потребує покращеного насиченого кальцієм харчування. Дитина до цього часу переживає біль, значний емоційний стрес, почуття страху і тривоги. Через отриману травму рухається з острахом і не впевнено. Вважає, що ОСОБА_3 завдав її сину моральних страждань. Витрати на лікування склали 507 гривень.

Ухвалою судді від 19 серпня 2011 року відкрито провадження в зазначеній справі.

У попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнила заявлені нею позовні вимоги та зазначила, що відшкодуванню підлягають витрати на лікування в розмірі 507 грн., а також моральна шкода в розмірі 14493 грн.. У судовому засіданні позивач уточнила заявлені позовні вимоги та вказала, що позов нею предявляється до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, підтримала у повному обсязі заявлені та уточнені нею позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Підтвердила обставини викладені в позовній заяві. Вказала, що її дитина дуже постраждала, сину заборонено займатись фізкультурою на 1 рік. ОСОБА_5 півтора місяці пролежав у ліжку. Ключиця у сина не зрослася, вони були вимушені кожного тижня їздити до м. Чернігів, оскільки були під наглядом лікаря з березня по кінець квітня 2011 року. Зараз син знаходиться під наглядом лікаря в Городнянській ЦРЛ. Заявлену до відшкодування моральну шкоду обґрунтовує обставинами викладеними в позовній заяві, а також тим, що на лікування вони витратили багато грошей та їй потрібні кошти для придбання путівки і поїзди з сином до моря на оздоровлення. Також вона купувала сину заспокійливі ліки, оскільки перші два тижні дитина не спала. У сина було діагностовано перелом зі зміщенням та допустимими уламками. Зараз у сина болить плече коли погана погода, а також вони продовжують давати дитині кальцемін. Неправомірність дій ОСОБА_3 обґрунтовує також тим, що останній старший, але завдав тілесних ушкоджень її сину, який менший за нього за віком.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні предявлений позов визнала частково, а саме визнала позов в частині відшкодування витрат на лікування в сумі 507 грн., в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 14493 грн. позов не визнала у повному обсязі і заперечувала з приводу задоволення позовних вимог позивача в цій частині. Вона не заперечує, що її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, штовхнув ОСОБА_5 і спричинив останньому тілесні ушкодження. Причиною конфлікту між дітьми стало те, що ОСОБА_5 сам спровокував її сина, а саме ображав та виражався в його адресу нецензурними словами. Витрати на лікування вона може оплатити, а моральну шкоду вона сплатити не може, так як таких грошей у неї немає. ОСОБА_3 навчається в Житомирському агротехнічному коледжі на контракті, стипендії не отримує та заробітків не має. Особисто вона не працює, перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітна, але допомоги по безробіттю не отримує. Окрім неповнолітнього ОСОБА_3, вона має на утриманні ще двох неповнолітніх синів. Батько ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває у розшуку, аліментів на утримання дітей не платить. Щодо сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, вона має статус матері-одиначки. Свою сімю вона утримує на соціальну допомогу багатодітній сімї та її доход на місяць складає 1200 грн.. З дітьми вона проживає сама і не має можливості відшкодовувати моральну шкоду позивачці.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Натомість ОСОБА_3 надав до суду письмові заперечення проти позову від 02.09.2011 року в яких зазначив, що з позовом він не згоден у звязку з тим, що на даний час він навчається та коштів у нього немає. Також в запереченнях вказав, що його мати не працює і знаходиться в тяжкому матеріальному становищі, з витратами на лікування в сумі 15000 грн. він не згоден, оскільки не заподіяв тілесних ушкоджень на дану суму. Заперечує проти позову у звязку з недостатністю доказів наданих відповідачем, даний позов визнає частково.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Частина 2 ст. 224 ЦПК України передбачає, що у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивачки, а також зясувавши позицію відповідачів по суті заявлених позовних вимог та заслухавши з цього приводу пояснення відповідачки ОСОБА_2, заслухавши показання свідка, дослідивши в судовому засіданні всі наявні матеріали справи та надані докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробить для відновлення свого порушеного права.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статті 1166 та 1167 ЦК України загальною підставою відповідальності особи за завдану нею майнову та моральну шкоду визначають наявність її вини.

При цьому згідно приписів ч. 1 ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа ( у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років ) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, а бо в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

З дослідженої в судовому засіданні кримінальної справи по факту завдання необережних тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості ОСОБА_5 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 128 КК України встановлено, що тілесні ушкодження малолітньому ОСОБА_5 спричинив неповнолітній ОСОБА_3.

Злочин ОСОБА_3 вчинив при наступних обставинах. Так, 01.03.2011 року, близько 15 години 00 хвилин, на автобусній зупинці в районі залізничного вокзалу, що в м. Городня неповнолітній ОСОБА_3, 1996 р.н., в ході суперечки своєю ногою збив з ніг неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, від чого останній впав на землю та отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці зі зміщенням, яке згідно з висновком експерта № 731 від 11.05.2011 року, яке за ступенем тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоровя, відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості ( а.с. 44-45 ).

У звязку з тим, що ОСОБА_3 на момент скоєння злочину не досяг віку з якого можливе настання кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України, слідчий своєю постановою від 30.05.2011 року, погодженою прокурором Городнянського району Чернігівської області, закрив кримінальну справу, порушену за ст. 128 КК України відносно ОСОБА_3, та справу направив в суд для вирішення питання про застосування до останнього примусових заходів виховного характеру ( а.с. 27 ).

Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 20.07.2011 року вищевказану кримінальну справу провадженням закрито у звязку з тим, що ОСОБА_3 на момент скоєння протиправного діяння не досяг віку з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності. Цією ж постановою суд передав неповнолітнього ОСОБА_3 під нагляд матері ОСОБА_2 строком на 6 місяців ( а.с. 28 ).

З дослідженого в судовому засіданні свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками значаться ОСОБА_8 та ОСОБА_1 ( а.с. 25 ).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками значаться ОСОБА_9 та ОСОБА_2 ( а.с. 26 ).

Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала у судовому засіданні того факту, що її неповнолітній син ОСОБА_3 причетний до інциденту та саме внаслідок його необережних дій було заподіяно тілесних ушкоджень ОСОБА_5, не заперечувала відповідачка і наявності її вини в цьому та підтвердила свою готовність відшкодувати завдану позивачці її сином ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 507 грн., оскільки її неповнолітній син не має власного заробітку та майна для відшкодування завданої ним шкоди.

Частині 1 ст. 61 ЦПК України передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь матеріальної шкоди в розмірі 507 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вони, окрім того, що визнані відповідачкою ОСОБА_2, також підтверджуються відповідними доказами, а саме касовими чеками, квитками (а.с. 2-4), дослідженими в судовому засіданні.

Щодо заявлених позивачкою позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення з останнього витрат на лікування та моральної шкоди, то в цій частині позовні вимоги позивачки задоволенню не підлягають, оскільки хоча відповідно до положень ст. 1179 ЦК України неповнолітній ОСОБА_3 і має відшкодовувати шкоду самостійно на загальних підставах, але у судовому засіданні було встановлено, що останній заробітків не має, майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, у нього також немає, а тому завдана ним матеріальна та моральна шкода згідно приписів ч. 1 ст. 1179 ЦК України має відшкодовуватись у повному обсязі його батьками, тобто його матірю ОСОБА_2.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 показала, що її онук ОСОБА_5 страждав 1 місяць і 17 днів поки на його плечі був спеціальний пристрій. Дитина спала весь цей час напівсидячи. Онук дуже страждав, його щотижня возили в м. Чернігів, робили знімки, робили різні процедури, але нічого не допомогло. ОСОБА_5 боявся ОСОБА_3, боявся їздити в автобусі. Всі ці події стали стресом для дитини.

Вирішуючи питання в частині відшкодування відповідачкою ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 14493 грн., суд враховує : обґрунтування позивачем своїх вимог про відшкодування заподіяної їй та її сину моральної шкоди, глибину фізичних та душевних страждань спричинених їй та її малолітньому сину ОСОБА_5, тяжкість отриманих останнім тілесних ушкоджень, особу потерпілого та стан його здоровя, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивачки та її малолітнього сина, обставини справи, матеріальний стан позивачки, особу відповідачки та її матеріальний стан, вимоги розумності та справедливості. На підставі ст. ст. 23, 1167, 1168, 1179, 1195 ЦК України суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню і вважає достатнім і справедливим визначити розмір компенсації моральної шкоди завданої ОСОБА_1 та її малолітньому сину ОСОБА_5 з боку ОСОБА_2 в сумі 3500 грн., оскільки цей розмір моральної шкоди відповідає ступеню моральних страждань завданих позивачці та її сину.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1179, 1195 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58, 59, 60-61, 88, 174, 209, 212 215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди, завданих ушкодженням здоровя, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 507 грн. та моральну шкоду в розмірі 3500 грн..

У задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди, завданих ушкодженням здоровя, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 2 грн. 30 коп. судового збору на користь держави, а також 10 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи для зарахування на рахунок № 31212259700101 держбюджету Городнянського району, код одержувача 21406290, ГУ ДКУ в Чернігівській області, МФО 853592.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. Д. Березовський

заяву задоволено частково