Рішення № 19681741, 05.12.2011, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-380/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2011 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Дмитрієва Т.М.

при секретарі Менусмановій А.К.

за участю позивача - ОСОБА_2

представників відповідача- Гаман О.В., Білоконя В.Ф., Лози В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Управління Північно-Кримського каналу» Державного комітету України по водному господарству та Державного агентства водних ресурсів України про визнання рішення щодо відмови у наданні дозволу на приватизацію квартири протиправним та зобовязання надати такий дозвіл,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Управління Північно-Кримського каналу» Державного комітету України по водному господарству про визнання рішення щодо відмови у наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1, протиправним та зобовязання надати дозвіл на приватизацію спірної квартири. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач разом із своєю сімєю (дружиною та сином) зареєстрований та постійно проживає з грудня 1985 року у спірній квартирі, на підставі ордеру № 247 від 29 грудня 1985 року, виданого виконкомом Совєтської селищної ради АР Крим. Крім того, між ним та відповідачем 01 лютого 2010 року було укладено Договір найму цієї квартири, за умовами якого позивач здійснює всі комунальні платежі. За таких обставин, оскільки ані позивач, ані члени його сімї правом приватизації житла не користувалися, позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача щодо приватизації квартири, проте у задоволенні заяви листом від 02 лютого 2011 року № 01/118 йому було відмовлено, що послужило підставою звернення до суду.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача ДП «Управління Північно-Кримського каналу» Державного агентства водних ресурсів України - Лоза В.Я. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, при цьому пояснив, що спірний будинок АДРЕСА_1 Совєтського району АР Крим є власністю держави в особі Державного агентства водних ресурсів України, хоча і зареєстрований у БТІ як власність Управління ПКК, та переданий йому в оперативне управління. Крім того, зазначений будинок перебуває на балансі УПКК, як садиба гідротехніків та відноситься до основних засобів і не є житловим будинком. За таких умов квартира у цьому будинку не може бути приватизована.

Представник відповідача ДП «Управління Північно-Кримського каналу» Державного агентства водних ресурсів України - Білоконь В.Ф. позовні вимоги також не визнав, підтримав доводи представника Лози В.Я. та зазначив, що управління не зможе надати ОСОБА_2 дозвіл на приватизацію спірної квартири, у звязку із відсутністю відповідних повноважень.

Представник відповідача Державного агентства водних ресурсів України - Гаман О.В., позов не визнала, підтримала доводи представників іншого відповідача крім того пояснила, що відповідно до абзацу 4 пункту 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, яке затверджено наказом Президента України від 13 квітня 2011 року № 453, Держводагенство виконує функції з управління обєктами державної власності, що належить до сфери його управління. Згідно з пунктом 4.2. Положення про Управління Північно-Кримського каналу, затвердженого наказом Держагенства від 03 жовтня 2011 року № 186 «Про затвердження Положення про Управління Північно-Кримського каналу», «майно є державною власністю, закріплене за Управлінням і належить йому на праві оперативного управління. Відчуження майна, що є державною власністю і закріплене за Управлінням, здійснюється з дозволу Держводагенства, у порядку, встановленому законодавством». А також зазначила, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 (інвентарний номер 10310107), обліковується в Єдиному реєстрі обєктів держаної власності за реєстровим номером 01034656.77.АААБЖВ616 як «будівля гідротехніків» і не зареєстрована як житлова будівля у виконавчому органі відповідної ради чи державної адміністрації, а чинним законодавством України не передбачене механізму переведення нежитлового приміщення у житлове.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Представники відповідачів обґрунтовують свої заперечення зокрема тим, що будинок, в якому знаходиться спірна квартира не є житловим будинком і відноситься до основних засобів УППК. На підтвердження цього вони наводять лист ДП Управління ПКК за вих. № 01/829 від 03 жовтня 2011 року, про те що будинок АДРЕСА_1, перебуває на балансі УПКК, як садиба гідротехніків і відноситься до основних засобів та копією інвентарної картки обліку основних засобів (а.с. 64-65). При цьому, згідно із свідоцтвом про право власності від 05 червня 2002 року, яке видано на підставі акту передачі в експлуатацію, затвердженого рішенням Кримоблради від 02 жовтня 1985 року, саме житловий будинок АДРЕСА_1 належить Державному підприємству Управління Північно-Кримського каналу на праві державної власності (а.с. 6). За таких підстав суд вважає, твердження представників відповідачів про те, що спірний будинок не є житловим, такими, що не відповідають дійсності.

Спірна квартира також зареєстрована на праві державної власності за Державним підприємством УПКК, що підтверджується довідкою № 000213/08 КРП «Бюро технічної реєстрації і технічної інвентаризації м. Джанкоя» за вих. № 35 від 04 квітня 2008 року (а.с. 66).

18 грудня 1985 року на засіданні виконкому Совєтської селищної ради народних депутатів Совєтського району Кримської області (протокол № 14 від 18 грудня 1985 року) прийнято рішення № 158, яким, зокрема, ОСОБА_2, трактористу УПКК, видано ордер на квартиру АДРЕСА_1, жилою площею 30,6 кв.м. на склад сімї з 4 осіб (а.с.32-33).

Отже, судом встановлено, що ордер на право зайняття жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 (а.с.31) було видано у встановленому законом порядку та здійснена реєстрація місця проживання позивача за цією адресою, а тому, враховуючи, що позивач є громадянином України, з грудня 1985 року разом із своєю сімєю вселився до спірної квартири, постійно у неї проживає та є зареєстрованим у квартирі, а тому є субєктом приватизації в розумінні Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», та має відповідне право згідно з ч. 3 ст. 9 та ст. 65-1 ЖК України.

До того ж, 01 лютого 2010 року між відповідачем у справі, Управлінням ПКК, та позивачем, ОСОБА_2, укладеного договір № 62 про надання послуг щодо утримання спірного приміщення квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9).

20 січня 2011 року позивач звернувся до начальника ДП «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» зі заявою про надання дозволу на приватизацію спірної квартири (а.с.14).

Проте, на зазначену заяву йому була дана відповідь від 02 лютого 2011 року за вих. № 01/118, що ДП УПКК не вправі дозволити приватизацію квартири, за тих підстав, що згідно п. 2 «Порядку відчуження обєктів державної власності», затвердженого Постановою КМУ від 06 червня 2007 року № 803 та Листа Державного комітету України по водному господарству № 2794/1/10/11-10 від 23 червня 2010 року в даний час припинено передачу і відчуження державного майна у власність фізичним особам (а.с. 15, 67).

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приписами ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що субєктами приватизації є всі громадяни України, які мають право отримати безоплатно квартиру (будинок), котру вони займають.

Згідно з ч. 3 ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх в житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва або отримання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.

Положеннями ст. 65-1 ЖК України передбачено право наймача житлового приміщення у будинках державного чи громадського житлового фонду за згодою всіх повнолітніх членів сімї, які проживають разом з ним, придбати займане ним приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначений вичерпний перелік будинків (квартир), які не підлягають приватизації, у тому числі і квартири, розташовані на територіях установ та організацій.

Судом встановлено, що спірна квартира не відноситься до обєктів, які не підлягають приватизації, вичерпний перелік яких міститься в ст. 2 ч. 2 ЗУ «Про приватизацію державного жилого фонду».

До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно ч. 1 ст. 8 цього ж Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, і органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, в повному господарському веденні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Приписами ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Тобто, враховуючи вищенаведене та вирішуючи питання щодо надання дозволу на приватизацію суд доходить висновку, що відповідно до ст. 8 ч. 1 Закону України «Про приватизацію державного жилого фонду» ДП «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» є органом приватизації для спірної квартири та має повноваження вирішувати питання приватизації.

Зазначене на думку суду підтверджується також самими листом відповідача у справі щодо відмови позивачу у наданні дозволу приватизації спірної квартири, з якого витікає, що підставою для відмови послужило саме припинення передачі у відчуженні державного майна у власність фізичним особам, а не те, що ДП «Управління Північно-Кримського каналу» не є органом приватизації та не має повноваження вирішувати питання приватизації.

Цим же спростовуються заперечення представника відповідача Білоконя В.Ф. з приводу того, що управління не зможе надати ОСОБА_2 дозвіл на приватизацію спірної квартири, у звязку із відсутністю відповідних повноважень, та заперечення представника відповідача Лози В.Я. щодо недопущення відчуження майна, що належить до основних фондів.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням положень ст.ст. 57 59 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Тому, оцінюючи докази, які наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, суд, вважає, що представниками відповідачів не доведено наявності перешкод у наданні позивачу дозволу на приватизацію спірної квартири, що є їх обовязком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України, а також спростовується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Таким чином, суд вважає, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в його заяві про приватизацію квартири, та він не має права перешкоджати йому в вирішенні цього питання.

Разом з цим, статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цих прав та інтересів передбачені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при зверненні за захистом цивільного права та інтересу особа має обрати не будь-який спосіб, а цілком конкретний, визначений законом чи договором. При цьому частиною 3 цієї ж статті встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при зверненні за захистом цивільного права та інтересу особа має обрати не будь-який спосіб, а цілком конкретний, визначений законом чи договором.

При цьому. такий спосіб захисту, як зобовязання підприємства органа приватизації, здійснити будь-які дії - зобовязання надати дозвіл на приватизацію квартири, діючим законодавством не передбачений, правові підстави для задоволення такої вимоги позивачем не наведені, а судом не визначено норму закону, на підставі якої така вимога підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання рішення Державного підприємства «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» щодо визнання противоправною відмову у наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 підлягають задоволенню. Вимоги позивача щодо зобовязання відповідачів надати дозвіл на приватизацію зазначеної квартири задоволенню не підлягають.

В силу ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню сплачені ним судовий збір у сумі 08 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 11, 14, 60, 158, 169, 212-218, 223, 228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Управління Північно-Кримського каналу» Державного комітету України по водному господарству та Державного агентства водних ресурсів України про визнання рішення щодо відмови у наданні дозволу на приватизацію квартири протиправним та зобовязання надати такий дозвіл задовольнити частково.

Визнати рішення Державного підприємства «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 протиправним.

Стягнути з Державного підприємства «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» (ідентифікаційний код 01034656) на користь ОСОБА_2 сплачені судові витрати по справі у сумі 22 (двадцять дві) гривні 75 копійок.

Стягнути з Державного агентства водних ресурсів України на користь ОСОБА_2 сплачені судові витрати по справі у сумі 22 (двадцять дві) гривні 75 копійок.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду АР Крим Т.М.Дмитрієв