Рішення № 19664929, 06.12.2011, Центральний районний суд м. Сімферополя

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-3540/11

06.12.2011 рокум. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Іщенка І.В., при секретарі Бажиній І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до відповідачів з зазначеним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (далі Банк) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 86-05Р від 22 червня 2005 року (далі Договір), за умовами якого надано кредит для використання коштів на споживчі потреби у сумі 38800 доларів США строком до 01 червня 2010 року, з оплатою 15% річних за користування кредитними коштами та щомісячно 60 гривень за управління кредитними коштами. Пояснює, що загальна сума позичкової заборгованості склала 181792,13 гривень з урахуванням курсу валют. У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1, було укладено Договір поруки з ОСОБА_2, згідно якого поручитель відповідає перед кредитором за не виконання зобовязань по кредитному договору. Додає, що на цей час заборгованість відповідачів перед позивачем не погашена, чим обґрунтовує вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, а також судові витрати.

Представник позивача вимоги позову підтримав, надав листа про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 38).

Відповідачі в судове засідання не зявилися, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 36, 37).

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статі 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 1050 Цивільного кодексу України у разі не своєчасного повернення суми позики, позичальник зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України «боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором».

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір, за яким ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі потреби у сумі 38800 доларів США строком до 01 червня 2010 року, з оплатою 15% річних за користування кредитними коштами та щомісячно 60 гривень за управління кредитними коштами (комісії). В забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору між позивачем та ОСОБА_2 укладений договір поруки (а.с. 7-10, 11).

Згідно пунктів 3.2, 3.4, 4.1 Договору позичальник зобовязаний погашати кредит рівними частинами, процентами за його використання.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобовязань за Договором щодо погашення заборгованості за кредитом в розмірі 12901,64 доларів США, що еквівалентно 102840,26 гривень, відсотками у розмірі 2601,81 доларів США, що еквівалентно 20739,29 гривень , комісії 1620 гривень, станом на 22 липня 2011 року (а.с. 13-14).

Всупереч вимогам статті 60 Цивільного процесуального кодексу України доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів пеню в розмірі 7099,72 доларів США, що становить 56592,58 гривень за несвоєчасне виконання зобовязань по кредитному договору.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до умов Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного повернення коштів сплачує позикодавцю додатково до встановленої в пункті 3.2 Договору процентної ставки, пеню у розмірі подвійної процентної ставки, але не менш однієї гривні за кожен день прострочення (пункт 5.1 Договору).

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 56592,58 гривень станом на 22 липня 2011 року підлягає стягненню з відповідачів, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою (а.с. 13-14).

Відповідно до статей 553-554 ЦПК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники якщо за договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або в повному обсязі.

Викладене також вбачається з Договору поруки від 22 червня 2005 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2, за якими передбачена солідарна відповідальність відповідача за Договором (а.с. 11-12).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Вимоги позивача на його вимогу підлягають задоволенню з урахуванням курсу валют НБУ.

У відповідності до статті 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі статей 524, 526, 533, 546, 554, 611, 612, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 58-60, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (Україна, м. Львів, вул. Сахарова,78, код ЄДРПОУ 09807862, рахунок 29098127246658 в ЦФ ПАТ «Кредобанк» МФО 325365, код 2396702838 ) заборгованість за договором кредиту № 86-05Р від 22 червня 2005 року у розмірі 181792 (сто вісімдесят одна тисяча сімсот девяносто дві) гривень, 13 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом, комісії, процентів та пені, а також судові витрати в розмірі 1820 гривень.

Позивачем рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя