Рішення № 1966108, 20.06.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 50/17

20.06.08

За позовом військового прокурора Дарницького гарнізону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Теланглегпром"

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 4 482,00 грн.

Представники:

Від прокуратури

Апанасенко М.М.(пом. ВП ДГ, посв. № 646)

Від позивача

Ковальчук І.В.(дов. Від 02.06.2008)

Від відповідача

Кириленко Н.В.(дов. Від 11.06.2008)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Дарницького гарнізону України звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»про стягнення штрафних санкцій в розмірі 4 482,00 грн. через неналежне виконання відповідачем умов договору поставки.

Заявлений позов прокурор обґрунтовує тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за укладеним договором щодо поставки оплаченого позивачем товару в строк, поставив товар з простроченням на 179 днів, чим порушив норми чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.05.2008 порушено провадження у справі №50/17 та призначено її до розгляду на 11.06.2008.

Представники сторін 11.06.2008 в судове засідання з'явилися, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази.

Представник відповідача в усній формі заявив, що підтримує позовні вимоги позивача та визнає суму боргу.

Судом була оголошена перерва в розгляді справи до 20.06.2008 у зв’язку з необхідністю подання додаткових доказів по справі.

20.06.2008 в судове засідання з’явилися сторони та подали додаткові докази по справі. Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить задовольнити їх в повному обсязі. Представник відповідача визнав позов повністю, про що подав письмову заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача, відповідача та прокурора, оглянувши надані позивачем оригінали документів, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

25.04.2007 між Міністерством оборони України(далі по тексту –позивач, замовник за умовами договору) та товариством з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»(далі по тексту –відповідач, постачальник за умовами договору) було укладено договір № 251/4/3/07/56 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби(за кошти державного бюджету України(далі по тексту –договір)).

Відповідно до вимог пунктів 1.1., 1.2., 2.2. договору відповідач повинен був поставити продукцію згідно з рознарядкою, яка є невід’ємною частиною договору, з обов’язковим дотриманням передбачених нею асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та строків поставки.

Останній строк поставки відповідно до п. 1.2. договору був визначений 2-м кварталом 2007 року, тобто до 30.06.2007.

Проте, відповідач в порушення умов договору несвоєчасно поставив продукцію, а саме поставку було здійснено 27.12.2007, що підтверджується актом приймання № 808 від 27.12.2007.

Позивач виконав свої зобов’язання по оплаті(кошти державного бюджету України) поставленої продукції, що підтверджується платіжним дорученням № 2721 від 28.12.2007.

Відповідач позовні вимоги прокурора та позивача визнав повністю, надав суду письмові пояснення щодо згоди сплатити штрафні санкції за неналежне виконання умов договору.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статтях 638 та 639 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За своєю правовою природою укладена між сторонами угода є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 6.3. договору за недопоставку або несвоєчасну поставку продукції постачальник сплачує неустойку в розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставленої продукції за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач надав суду розрахунки пені та штрафу, які суд вважає обгрунтованими та вчиненими з урахуванням вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобов’язання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування пені та штрафу визнаються судом обгрунтованими та задовольняються за розрахунком позивача у розмірі:

пеня –3 222,00 грн.

штраф –1 260,00 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, судом встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов’язань.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача щодо забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, оскільки позивачем не надано доказів у його підтвердження.

Частина 2 статті 2 ГПК України зобов’язує прокурора самостійно визначити в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтувати необхідність їх захисту, а також визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення положень ст.. 2 ГПК України, Конституційний суд України у Рішенні від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до ст.ст. 6,7 та 143 Конституції України потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно із Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1080 Міністерство оборони України(Міноборони) є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Міноборони є головним(провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони(абз. другий п. 1. положення).

Суд вважає, що по даній справі прокурор правильно визначився стосовно інтересів держави в особі позивача –Міністерства оборони України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що господарські витрати слід віднести на відповідача згідно вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 471, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»(вул. Саксаганського, 77, м. Київ, 01033; р/р 26000055013053 в Сумській філії ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 337546, код ЄДРПОУ 31862978) на користь Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; р/р 35223110003192 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 00034022) пеню в сумі 3 222 (три тисячі двісті двадцять дві) грн. 00 коп. та штраф в розмірі 1 260 (одна тисяча двісті шістдесят) 00 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»(вул. Саксаганського, 77, м. Київ, 01033; р/р 26000055013053 в Сумській філії ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 337546, код ЄДРПОУ 31862978) в доход державного бюджету України (№ рахунку 31110095700011, банк ГУДК України у м. Києві, отримувач РВДК у Шевченківському р-ні м. Києва, МФО 820019, код ЗКПО 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»(вул. Саксаганського, 77, м. Київ, 01033; р/р 26000055013053 в Сумській філії ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 337546, код ЄДРПОУ 31862978) в доход державного бюджету України (№ рахунку 31213259700011, банк ГУДК України у м. Києві, отримувач РВДК у Шевченківському р-ні м. Києва, МФО 820019, код ЗКПО 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 118(сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –23.06.2008