Вирок № 19658336, 19.10.2011, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 1-9/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          19 жовтня 2011 року                     м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді:           Мазай Н.В.

при секретарі:                               Возній В.В.

з участю прокурора : Бебешка М.М., Роги С.С.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілої: ОСОБА_3

           підсудного : ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 27 вересня 2010 року приблизно о 14 годині з метою крадіжки чужого майна та використання його в особистих цілях, проник на охороняєму територію виробничої бази «Монастирищенський райавтодор», що знаходиться по вул. Леніна, 2 в с. Половинчик Монастирищенського району Черкаської області, де з бітумного реактора таємно здійснив крадіжку електричного двигуна потужністю 7 Квт вартістю 2100 грн., чим спричинив філії «Монастирищенський райавтодор»матеріальні збитки на вище вказану суму.

          Він же, повторно 22 лютого 2011 року о 22 годині з корисливою метою викрадення чужого майна та використання його в особистих цілях, шляхом пошкодження вхідних дверей складського приміщення, що знаходиться на території ранкового ринку м. Монастирище Черкаської області проник всередину, звідки таємно здійснив крадіжку товарно-матеріальних цінностей, а саме: чоботи гумові на теплій основі «розмір 46»з надписом «Трафік», вартістю 110 грн., чоботи жіночі чорного кольору «розміром 42»в кількості дві пари, вартістю 70 грн. за одну пару чобіт на суму 140 грн., чоботи жіночі світлого кольору «розміром 40»в кількості чотири пари, вартістю 70 грн. за одну пару чобіт на суму 280 грн., чоботи жіночі світлого кольору «розміром 42»в кількості три пари, вартістю 70 грн. за одну пару чобіт на суму 210 грн., сапожки жіночі чорного кольору «розміром 36», вартістю 180 грн., сапожки дитячі бордового кольору на теплій основі «розміром 32», вартістю 180 грн., сапожки дитячі бордового кольору на теплій основі «розміром 30», вартістю 180 грн., сапожки дитячі чорного кольору на теплій основі «розміром 27», вартістю 160 грн., сапожки дитячі бордового кольору на теплій основі «розміром 27», вартістю 170 грн., сапожки дитячі на теплій основі з шнурками «розміром 29», вартістю 180 грн., сапожки рожевого кольору «розміром 29»в кількості три пари, вартістю 170 грн. за одну пару чобіт на суму 510 грн., сапожки рожевого кольору «розміром 28»в кількості три пари, вартістю 170 грн. за одну пару чобіт на суму 510 грн., сапожки рожевого кольору «розміром 26»в кількості три пари, вартістю 170 грн. за одну пару чобіт на суму 510 грн., сапожки світло рожевого кольору на теплій основі «розміром 27», вартістю 150 грн., взуття дитяче спортивного типу з шнурками «розміром 28», вартістю 170 грн., взуття дитяче червоного кольору на теплій основі «розміром 25», вартістю 120 грн., взуття дитяче червоного кольору з шнурками «розміром 26», вартістю 100 грн., взуття дитяче червоного кольору з шнурками «розміром 24», вартістю 90 грн., взуття дитяче червоного кольору «розміром 26»-120 грн., взуття дитяче бордового кольору з шнурками «розміром 20»з написом «Уфо», вартістю 100 грн., черевики коричневого кольору на теплій основі «розміром 25», вартістю 120 грн., туфлі літні дитячі рожевого кольору «розміром 15»з надписом «Баобао», вартістю 60 грн., туфлі літні дитячі рожевого кольору «розміром 16» з надписом «Баобао», вартістю 60 грн., туфлі літні світло рожевого кольору «розміром 18»з надписом «ZHENZHUM», вартістю 60 грн., кросівки дитячі чорного кольору «розміром 34»з надписом «jinfeilon», вартістю 80 грн., кросівки дитячі чорного кольору «розміром 35»з надписом «jinfeilon», вартістю 80 грн., взуття дитяче коричневого кольору «розміром 23», вартістю 120 грн., взуття дитяче коричневого кольору «розміром 21», вартістю 120 грн., взуття спортивного типу з шнурками «розміром 25», вартістю 120 грн., взуття спортивного типу з шнурками «розміром 21», вартістю 120 грн., взуття спортивного типу чорного кольору «розміром 29», вартістю 140 грн., взуття спортивного типу чорного кольору «розміром 27», вартістю 140 грн., взуття спортивного типу чорного кольору з шнурками «розміром 34», вартістю 170 грн., взуття спортивного типу чорного кольору з шнурками «розміром 35», вартістю 170 грн., взуття спортивного типу чорного кольору з шнурками «розміром 33», вартістю 170 грн., штани спортивні чоловічі синього кольору, в кількості двоє штук, вартістю 25 грн. за одну штуку штанів на суму 50 грн., сумка клітчаста в кількості дві штуки, вартістю 12,5 грн. за одну сумку на суму 25 грн., що належать ОСОБА_3 В»ячеславівні, після чого з місця вчинення злочину зник, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_3 матеріальні збитки на суму 5 975 гривень.          

Підсудний ОСОБА_4 на стадії досудового та судового слідства свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_3 визнав частково, а саме в частині матеріальних збитків повністю, в частині моральних збитків частково, на яку суму зазначити не зміг і при цьому показав, що 27.09.2010 року приблизно о 14 годині він приїхав на моторолері, який позичив в ОСОБА_5, яка на сьогоднішній день є його дружиною, на територію виробничої бази філії «Монастирищенський райавтодор», а саме на бітумну станцію, що знаходиться в с. Половинчик Монастирищенського району. З собою він взяв два гайкових ключа, різних розмірів. Моторолер він залишив на дорозі, а сам пішов на територію бітумної станції з метою викрадення електродвигуна з бітумного реактора. Двигун він бачив раніше, коли проїзжав мимо території бітумної бази. Електродвигун, марки та потужності якого він не знає, так як на ньому не було ніяких позначень, був прикручений до металевої рами, яка знаходилась на території станції. Впевнившись, що ніхто за ним не спостерігає, оскільки він передбачав можливість охорони території бази, він витягнув із кишені штанів гайкові ключі і з допомогою них відкрутив гайки, які кріплять електродвигун. Потім він поставив електродвигун на землю так як він був важкий, після чого повернувся за моторолером і положив викрадений електродвигун собі під ноги разом із ключами. Виїхавши з території заводу він поїхав до себе додому. По дорозі він загубив ключі та болти, якими кріпився електродвигун. Викрадений ним електродвигун він сховав в гаражі біля його будинку. Пізніше, коли до нього приїхали працівники міліції, він добровільно видав їм викрадений електродвигун. Крадіжку двигуна він вчиняв сам і про це нікому не розповідав. Про те, що територія бітумної бази охороняється він не знав, але розумів, що проникає на територію діючого підприємства. На початку грудня місяця 2010 року його співмешканка ОСОБА_5 працювала продавцем чоловічого та жіночого взуття і одягу на ранковому ринку м. Монастирище. Після торгівлі, в кінці робочого дня ОСОБА_5 товар, яким здійснювала торгівлю, постійно заносила на зберігання до складського приміщення, яке знаходиться на території даного ринку. Він неодноразово приходив на роботу до співмешканки та знав, де вона зберігає товар після закінчення торгівлі. 22.02.2011 року, близько 21 год. він вирішив піти до складу, який знаходиться на ранковому ринку м. Монастирище і викрасти звідти товар, який в подальшому мав намір продати і заробити на цьому певні кошти для прожиття. В своєї матері, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_5, він взяв металеву фомку щоб за допомогою неї проникнути в середину приміщення складу. Матері він нічого не розповідав. Приблизно о 22 год. він прийшов на ринок до складського приміщення, після чого подивившись і впевнившись, що охоронники відсутні, він за допомогою металевої фомки відігнув частину металевого листа який був прибитий в нижній частині до дерев»яних дверей складу, після чого відкрив двері. Відкривши двері він зайшов в середину і діставши свій мобільний телефон в який вмонтований ліхтарик, почав світити і роздивлятися навкруги, що можна викрасти. Він побачив по ліву сторону від вхідних дверей через які проникав в середину приміщення, що на підлозі стоять великі клітчасті сумки. Відкривши одну з сумок він помітив там жіноче взуття. З однієї сумки він висипав на підлогу речі, щоб відібрати одяг від взуття, але збирати їх не почав, так як поспішав залишитися непоміченим. Він взявши дві клітчасті сумки які були до половини наповнені чоловічим, жіночим та дитячим взуттям та вийшов із приміщення складу. Вийшовши із складу, він викинув за складським приміщенням металеву фомку, за допомогою якої проникав до складського приміщення та пішов до своєї матері ОСОБА_6 на вул. Кірова, 4 м. Монастирище. Прийшовши до матері він непомітно для неї викрадені ним сумки із речами поклав на горище підсобного приміщення де зберігалося сіно. Приблизно через декілька днів після вчинення крадіжки речей він з горища, з однієї з сумок вийняв сім пар жіночих чобіт, а інші чоботи пересипав в іншу сумку, яку залишив на тому ж самому місці. Висипавши із сумки товар він помітив, що на самому її дні знаходяться дві пари махрових штанів синього кольору, які він забрав з собою. Штани він залишив в будинку своєї матері, а чоботи, в кількості сім пар, поніс до своєї матері на роботу, яка працює укладчиком цегли на цегельному заводі м. Монастирище з метою передати їй чоботи на продаж за ціною по 50 грн. за одну пару. Матері він сказав, що чоботи в рахунок заробітної плати отримала його співмешканка ОСОБА_5. Після чого мати без вагань взяла вказані чоботи та пішла до себе на роботу. Потім мати віддала йому гроші в сумі 350 грн. за продані чоботи. На момент вчинення крадіжки речей із складського приміщення, що на території «ранкового ринку», він був абсолютно тверезий та повністю контролював свої дії. Про викрадені речі він нікому не говорив і про це ніхто не знав. Цивільний позов потерпілої в частині моральних збитків він визнає частково, тому, що вважає його занадто великим. Щиро кається у вчиненому, просить суворо його не карати та не позбавляти волі.

Крім повного визнання вини підсудним у вчиненні злочину по факту крадіжки 27 вересня 2010 року приблизно о 14 годині електродвигуна потужністю 7 КвТ з бітумної станції, що на території виробничої бази «Монастирищенський райавтодор» по вул. Леніна, 2 в с. Половинчик Монастирищенського району його вина у вчинені злочину підтверджується доказами :

- показами представника ОСОБА_7, який в судовому засіданні показав, що він працює начальником філії «Монастирищенський райавтодор». До складу філії входить дві бази, одна знаходиться по вул. Леніна, 2 с. Половинчик Монастирищенського району Черкаської області інша по вул. Черняхівського, 2 м. Монастирище. Виробнича база філії «Монастирищенський райавтодор», що розташована в с. Половинчик працює по сезонно, здебільшого з квітня місяця по листопад місяць поточного року, при умові наявності нормальної допустимої температури повітря навколишнього середовища. Дана територія виробничої бази неогороджена, в зв’язку з тим, що її оточують вали насипу з дороги висотою близько 2,2 м та відповідно з будівною документацією влаштування огорожі не передбачено. Потреби в огорожі немає, оскільки є природня огорожа, яка перешкоджає в»їзду на територію бази. Проте вказана територія забезпечується охороною, а саме охорона здійснюється в будні дні з 16 години 30 хвилин до 08 год. 30 хв. наступного дня, у святкові та вихідні дні цілодобово. З 08 год.30 хв. в робочі дні на території виробничої бази знаходяться працівники, які забезпечують охорону майна. 27 вересня 2010 року приблизно о 17 год. він від охоронника дізнався про крадіжку електричного двигуна потужністю 7 КвТ. Даний двигун розом з виробничою базою знаходиться на балансовому рахунку філії і його вартість з урахуванням процесу зносу становить 2 100 грн. Вказаний двигун був в технічно справному стані і на даний час повернутий підприємству, тому претензій до підсудного в них не має і цивільний позов заявляти вони не будуть;

          - показами свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні показала, що 27 вересня 2010 року приблизно об 11 год. до неї додому прийшов ОСОБА_4 і попросив в неї її моторолер. З якою метою потрібен даний моторолер ОСОБА_4 їй не пояснював, лише сказав, що на протязі дня поверне. Приблизно о 16 год. цього ж дня, 27 вересня 2010 року ОСОБА_4 повернув їй моторолер в технічно справному стані. Про те, що ОСОБА_4 використовував її моторолер для перевезення електродвигуна вона дізналась 29 вересня 2010 року від останнього. Від нього вона також дізналась, що даний двигун ОСОБА_4 викрав з виробничої бази філії «Монастирищенський райавтодор», що по вул. Леніна, 2 в с. Половинчик Монастирищенського району Черкаської області;

          - показами свідка ОСОБА_8, який в судовому засіданні показав, що 28 вересня 2010 року він був запрошений в якості понятого в домоволодіння ОСОБА_4, що по вул. Кірова 4 м. Монастирище Черкаської області, де в його присутності ОСОБА_4 добровільно видав електродвигун на якому ніяких маркувальних позначок не виявлено та до якого приєднані кабелі живлення. Що пояснив при цьому ОСОБА_4 він не пам»ятає, але повністю підтримав покази дані ним на досудовому слідстві відповідно до яких при добровільній видачі ОСОБА_4 пояснив, що даний двигун він викрав 27.09.2010 року з території виробничої бази філії «Монастирищенський райавтодор», що по вул. Леніна, 2 в с. Половинчик.;

          - показами свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні показав, що він працює охоронником на виробничій базі філії «Монастирищенський райавтодор». Дана база охороняється одним охоронником. В робочі дні охорону території за дорученням керівника здійснюють працівники бази. 27.09.2010 року приблизно о 16 год. 30 хв. він заступив на охорону виробничої бази, що по вул. Леніна, 2 с. Половинчик Монастирищенського району Черкаської області. Під час обходу території близько 16 год. 40 хв. він виявив відсутність електродвигуна з бітумного реактора. Електродвигун був приєднаний до кабелю живлення. Якої потужності даний двигун він не знає. Виявивши відсутність електродвигуна приблизно о 16 год. 50 хв. він повідомив по мобільному телефону свого начальника ОСОБА_7. В 17 год. він зателефонував електрику ОСОБА_10 і запитав чи він не знімав електродвигуна, на що останній відповів, що не знімав. Після цієї розмови він почав ретельно оглядати територію бази і помітив, що на рейсах залізничної дороги сиділи двоє людей, чоловік та жінка. Коли він підійшов до них запитати, що вони роблять на даній території, вони йому відповіли, що відпочивають. Почувши їх відповідь він попросив їх залишити дану територію, на що вони відмовились і продовжували сидіти на рейсах. Він повернувся на базу та ще раз перевірив гаражі, склади, заправочну і знаходився на пультовій;

          - показами свідка ОСОБА_11, який в судовому засіданні показав, що він працює енергетиком в філії «Монастирищенський райавтодор». На бітумному реакторі був встановлений електродвигун потужністю 7 КвТ, який викрали 27.09.2010 року з виробничої бази «Монастирищенський райавтодор», що в с. Половинчик Монастирищенського району Черкаської області. Планове технічне обслуговування і поточний ремонт даного двигуна проводиться кожний рік. На протязі даного часу електродвигун не від’єднувався від електромережі і вказівка про від’єднання двигуна не надавалась. На момент крадіжки електродвигун знаходився в робочому стані, так як на момент останнього включення проблем з технічним станом не було. Від’єднати електродвигун від електромережі не представляє великої складності, так як кабель живлення з’єднаний з кабелем електромережі лише на скрутці. Електродвигун знаходився на території бази, не в приміщенні;

          - показами свідка ОСОБА_12 який в судовому засіданні показав, що він працює механіком в філії «Монастирищенський райавтодор». 27.09.2010 року він працював на території виробничої бази «Монастирищенський райавтодор», що в с. Половинчик Монастирищенського району Черкаської області. На даній території в період часу з 10 год. до 16 год. 30 хв. він займався організацією та контролем ремонтних робіт техніки філії «Монастирищенський райавтодор». На виробничій базі 27.09.2010 року він із сторонніх осіб нікого не бачив. Але за даною територією він помітив, що на рейсах залізничної дороги сиділи двоє незнайомих йому людей, чоловік та жінка, які на протязі дня перебували за межами виробничої бази. Охорону майна в робочий час на території виробничої бази філії «Монастирищенський райавтодор»він не здійснює, але охорону майна підприємства в робочий час здійснюють за дорученням керівника, робочі, які перебувають на роботі на території бази. Він безпосередньо відповідає за технічний стан та збереження техніки. 27.09.2010 року близько 17 год. начальник філії «Монастирищенський райавтодор»повідомив його про те, що викрали електродвигун з бітумного реактора;

          - показами свідка ОСОБА_13, який в судовому засіданні показав, що він працює майстром асфальто бетонного заводу (АБЗ) на філії «Монастирищенський райавтодор». 27.09.2010 року він працював на території виробничої бази філії «Монастирищенський райавтодор», що в с. Половинчик Монастирищенського району Черкаської області. На даній території в період часу з 09 год. до 16 год. 30 хв. він займався організацією та контролем ремонтних робіт бетонного заводу та бітумної бази філії «Монастирищенський райавтодор». В робочі дні охорону території бази здійснюють за дорученням керівника робочі. На виробничій базі 27.09.2010 року він із сторонніх осіб нікого не бачив. Але за даною територією він помітив, що на відкосі залізно дорожнього насипу сиділи двоє незнайомих йому людей, які на протязі дня перебували за межами виробничої бази. Він безпосередньо відповідає за матеріальний стан асфальто бетонного заводу та бітумної бази. Електродвигун був під’єднаний до кабелю живлення. На момент крадіжки електродвигун знаходився в робочому стані. 27.09.2010 року близько 17 год. начальник філії «Монастирищенський райавтодор» повідомив його про те, що викрали електродвигун з бітумного реактора;

          - протоколом явки з повинною від 28.09.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_4 зізнався в тому, що він 27.09.2010 року з території бітумної бази «Монастирищенського райавтодору»вчинив крадіжку електродвигуна, який переніс до себе додому на вул. Кірова, 4 в м. Монастирище ( а.с. 6);

          - довідкою філії «Монастирищенський райавтодор»від 18.10.2010 року № 190 відповідно до якої 27.09.2010 року з виробничої бази філії, що знаходиться за адресою с. Половинчик вул. Леніна, 2, викрадено двигун потужністю 7 кв. Територія бази не огороджена, оскільки її оточують вали насипу з дороги висотою 2,2 м ( а.с.7);

          - довідкою філії «Монастирищенський райавтодор»від 18.10.2010 року № 189 про те, що вартість викраденого двигуна станом на 27.09.2010 року становить 2100 грн. ( а.с.8);

          - копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.04.2008 року, а саме комплексу нежитлових будівель та споруд за адресою вул. Леніна. 2 в с. Половинчик Монастирищенського району, відповідно до якого за описом об»єкта мається прохідна, ворота, що свідчить про те, що вказана територія бутумної бази має визначену територію ( а.с. 13);

          - протоколом добровільної видачі від 28.09.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_4 в присутності понятих добровільно видав електродвигун і при цьому пояснив, що вказаний двигун він 27.09.2010 року викрав з території асфальтного заводу, що по вул. Леніна, 2 в с. Половинчик Монастирищенського району ( а.с. 17);

          - протоколом огляду місця події від 19.10.2010 року, відповідно до якого оглянуто територію виробничої бази філії «Монастирищенський райавтодор», що по вул. Леніна. 2 в с. Половинчик Монастирищенського району та виявлено відсутність електродвигуна ( а.с. 23);

          - протоколом огляду речових доказів та таблицею зображень від 07.10.2010 року, згідно з яким оглянуто електродвигун потужністю 7 квт, який добровільно видав ОСОБА_4 28.09.2010 року ( а.с.25-26) та постановою про приєднання до справи речових доказів від 07.10.2010 року ( а.с.27);

          - протоколом відтворення обстановки та обставин події від 19.10.2010 року та таблицями зображень до нього за участю ОСОБА_4, відповідно до якого останній розповів та показав, як саме він 27.09.2010 року викрав електродвигун з території виробничої бази філії «Монастирищенський райавтодор», що по вул. Леніна, 2 в с. Половинчик Монастирищенського району ( а.с. 38-39);

          - довідкою філії «Монастирищенський райавтодор»№ 175 від 01.10.2010 року відповідно до якої асфальтний завод філії «Монастирищенський райавтодор», що знаходиться за адресою с. Половинчик вул. Леніна, 2, перебуває під охороною у будні дні з 16 год. 30 хв. до 8 год. 30 хв. наступного дня, у святкові та вихідні дні цілодобово з 8 год. до 8 год. У робочий час на території заводу перебувають майстер АБЗ, електромонтер та робочі АБЗ, які забезпечують охорону майна ( а.с.75);

          по факту крадіжки 22.02.2011 року о 22 годині товарно-матеріальних цінностей, з складського приміщення, що знаходиться на території ранкового ринку м. Монастирище, та належать потерпілій ОСОБА_3:

- показами потерпілої ОСОБА_3 яка в судовому засіданні показала, що вона являється приватним підприємцем та здійснює торгівлю дитячим, чоловічим та жіночим як одягом так і взуттям. Здійснює вона реалізацію вищевказаних речей на території ранкового ринку в м. Монастирище. Після закінчення робочого дня вона непродані речі у великих клітчатих сумках зберігала в складі, що знаходиться на території вказаного ринку, який вона орендує. Склад має двоє дверей, одні металеві, які вона зачиняла на внутрішній замок, а другі дерев»яні, були забиті металевим листом на цвяхи. 24.12.2010 року вона поїхала в Росію до своєї матері. Перед від’їздом вона весь товар який у неї залишився, залишила на зберіганні у вищевказаному складі на території «ранкового ринку»м. Монастирище, а ключі залишила ОСОБА_5 з метою, щоб остання реалізовувала товар в той час коли вона буде відсутня. Кошти, які ОСОБА_5 виручала за товар, вона повинна була передавати ОСОБА_14, яка також на цьому ж ринку здійснює реалізацію речей. 18.02.2011 року вона приїхала до м. Монастирище. 23.02.2011 року приблизно о 07 годині до неї на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_5, яка повідомила їй щоб вона негайно приходила на «ранковий ринок»до складського приміщення, тому що з нього шляхом пошкодження дверей викрали сумки з чоловічим, жіночим та дитячим взуттям. Після телефонного дзвінка вона відразу прийшла до вказаного приміщення та помітила, що вхідні деревяні двері відкриті та пошкоджені, а саме пошкоджена нижня частина з вирваним металевим листом, який був забитий цвяхами. Зайшовши всередину приміщення вона помітила на підлозі розкидані речі та взуття, після чого відразу викликала працівників міліції. Скільки та якого саме товару було викрадено вона сказати не може, так як протягом часу, який вона була відсутня в м. Монастирище, ОСОБА_5 реалізовувала окремі товари. Крім ОСОБА_5, яка здійснювала реалізацію товару за час її відсутності доступу до вказаного приміщення ніхто не мав, а ключі були тільки в ОСОБА_5 Відповідних підтверджуючих документів на викрадений товар вона не має. Нею вказана приблизна кількість товару та його найменування, так як їй не було відомо про залишки конкретного товару, а встановили дану нестачу виключно зі слів ОСОБА_5 Цивільний позов вона підтримує повністю, просить його задоволити;

- показами свідка ОСОБА_6, яка в судовому засіданні показала, що приблизно в кінці лютого місяця 2011 року вона перебувала на цегельному заводі м. Монастирище, де працює укладчиком цегли. В першій половині дня на мобільний телефон зателефонував її син, ОСОБА_4, який в телефонній розмові повідомив, щоб вона терміново вийшла до прохідної заводу. Після розмови вона відразу вийшла до прохідної де стояв ОСОБА_4 та тримав в руках клітчасту сумку. Він повідомив, що приніс сім пар жіночих чобіт, для того щоб вона їх продала своїм співробітницям з якими працює на заводі, при цьому сказавши їй, що дані чоботи отримала в рахунок заробітної плати ОСОБА_5, яка являється його співмешканкою та працює реалізатором чоловічого, жіночого та дитячого як взуття так і одягу на «ранковому ринку»м. Монастирище. Після чого вона без вагань взяла сумку із жіночими чоботами, які були на теплій основі та попрощавшись з ОСОБА_4 пішла назад в цех. Зайшовши до цеху вона повідомила своїм співробітницям, що має жіночі сапожки, та продає їх по 50 грн. за одну пару. Після чого вона на протязі дня вказані сім пар жіночих чобіт продала, заробивши на цьому 350 грн. Приблизно на початку березня місяця 2011 року, точної дати вона вже не пам’ятає до її домоволодіння прийшов її син, якому вона повернула 350 гривень за продані нею чоботи;

- показами свідка ОСОБА_15, яка в судовому засіданні показала, що вона працює укладчиком цегли на цегельному заводі м. Монастирище. Приблизно в кінці лютого місяця 2011 року в той час коли вона перебувала на своєму робочому місці, до цеху зайшла ОСОБА_6, яка також працює на вказаному заводі укладчиком цегли та принесла із собою клітчасту сумку в якій знаходилися жіночі сапожки. Зайшовши до цеху ОСОБА_6 запропонувала всім присутнім з якими вони працюють придбати в останньої вказані сапожки за 50 грн. за одну пару. Вона вибрала собі одну з пар, які були світлого кольору та заплативши ОСОБА_6 50 грн., забрала для подальшого їх використання. При цьому ОСОБА_6 говорила, що вказані сапожки приніс ОСОБА_4, який являється її сином. Кількість сапожків, які принесла ОСОБА_6 в цех, становила близько семи пар різного кольору, але якого вона вже не пам’ятає;

- показами свідка ОСОБА_16 яка в судовому засіданні показала, що вона працює укладчиком цегли на цегельному заводі м. Монастирище. Приблизно в кінці лютого місяця 2011 року в той час коли вона перебувала на своєму робочому місці, до цеху зайшла ОСОБА_6, яка також працює на вказаному заводі укладчиком цегли та принесла із собою клітчасту сумку в якій знаходилися жіночі сапожки. Зайшовши до цеху ОСОБА_6 запропонувала всім присутнім придбати вказані сапожки за невелику суму, а саме по 50 грн. за одну пару. Вона вибрала собі одну з пар, які були чорного кольору та заплативши ОСОБА_6 50 грн., забрала для подальшого їх використання. При цьому ОСОБА_6 говорила, що вказані сапожки приніс ОСОБА_4, який являється її сином. Кількість сапожків, які принесла ОСОБА_6 в цех, становила близько семи пар різного кольору, але якого вона вже не пам’ятає;

- показами свідка ОСОБА_17, яка в судовому засіданні дала покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_16;

- показами свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні показала, що ОСОБА_4 є її чоловіком. Вона працювала в приватного підприємця ОСОБА_3 реалізатором дитячого, чоловічого та жіночого як одягу так і взуття на «ранковому ринку»м. Монастирище. Після закінчення робочого дня вона кожного разу непродані речі спаковувала до великих клітчастих сумок та заносила на зберігання в склад, що знаходиться на території ринку. Склад ОСОБА_3 орендує. В складі є двоє дверей, одні металеві, які вона зачиняла на внутрішній замок, а другі дерев»яні, які були забиті металевим листом на цвяхи, але вона їх ніколи не відчиняла. 24.12.2010 року ОСОБА_3 поїхала в Росію до своєї матері, яка там проживає. Перед від’їздом весь товар який у ОСОБА_3 був в наявності, остання залишила на зберігання в складі на території «ранкового ринку»м. Монастирище, а ключі залишила їй з метою можливості реалізації товару. Також остання їй повідомила, щоб вона після закінчення робочого дня всі кошти, які вторгувала за товар передавала ОСОБА_14, яка також на ринку здійснює реалізацію речей. Вона після кожного робочого дня спаковувала не проданий товар в клітчасті сумки та заносила їх до складського приміщення, де товар і зберігався, після чого передавала кошти які вторгувала за товар ОСОБА_14. 23.02.2011 року близько 06 год. 30 хв. вона пішла до «ранкового ринку», щоб винести із складу товар та розпочати його продаж. Прийшовши до ринку вона виявила, що дерев»яні вхідні двері до приміщення складу у відчиненому вигляді, а металевий лист який їх тримав в нижній частині відірваний та деформований. Зайшовши всередину приміщення вона виявила там розкидані по підлозі речі та відсутність декількох великих клітчастих сумок, які як і на половину, так і повністю були заповненні чоловічим, жіночим та дитячим взуттям та одягом. Вона зрозуміла, що зі складу було вчинено крадіжку. Після цього вона відразу зателефонувала до ОСОБА_3 та повідомила про подію. Під час огляду товару, який залишився в складі вона виявила відсутність декількох великих сумок які були заповнені вказаним товаром, після чого вона повідомила ОСОБА_3 приблизну кількість викраденого товару та його найменування, так як їй було відомо про залишки конкретного товару, який вона не продала в час перебування ОСОБА_3 в Росії. Про те, що ОСОБА_4 викрав із складського приміщення речі, якими вона здійснювала торгівлю вона дізналася від працівників міліції, так як ОСОБА_4 їй про це не говорив і вона ніяких підозрілих речей в своєму будинку де проживає разом з останнім, не бачила. Ніяких документів на наявність вказаного товару в ОСОБА_3 не було і ніякий його облік не вівся, а в той час коли ОСОБА_3 передавала їй товар перед тим як їхати в Росію, ніякого перерахунку вони не робили;

          - протоколом огляду місця події від 23.02.2011 року та таблицями зображень до нього, відповідно до якого було зафіксовано факт крадіжки товарно-матеріальних цінностей із складського приміщення, що на території ранкового ринку м. Монастирище (а.с.143-149);

- протоколом явки з повинною від 02.04.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_4 зізнався в тому, що він в кінці січня місяця 2011 року скоїв крадіжку зі складу, який знаходиться на ранковому ринку в м. Монастирище –двох сумок з жіночим та дитячим взуттям ( а.с. 160);          

          - протоколом добровільної видачі від 02.04.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_4 добровільно видав із домоволодіння своєї матері, що по вул. Кірова 4 м. Монастирище клітчасту полімерну сумку великого розміру в які знаходилося дитяче, жіноче та чоловіче взуття, пояснивши, що дану сумку із взуттям він викрав в кінці лютого місяця 2011 року шляхом пошкодження вхідних дверей складського приміщення, що на території ранкового ринку м. Монастирище (а.с. 162);

          - протоколом виїмки від 03.04.2011 року під час якого у ОСОБА_4 було вилучено дві пари спортивних штанів з махрового матеріалу синього кольору, які він в кінці лютого місяця 2011 року викрав разом із взуттям, які знаходилися в складському приміщенні, що на території ранкового ринку м. Монастирище (а.с.172);

          - протоколом відтворенням обстановки та обставин події від 05.04.2011 року та таблицями зображень до нього, за участю ОСОБА_4М, де він спочатку розповів, а потім показав як саме вчиняв злочин (а.с 182-186);

          - протоколом проведення виїмки від 06.04.2011 року, під час якого у ОСОБА_15 було вилучено жіночі чоботи світлого кольору, розміром «40», які вона в кінці лютого місяця 2011 року придбала у ОСОБА_6 за 50 грн. ( а.с. 194);

          - протоколом огляду предметів від 07.04.2011 року та постановою про визнання та приєднання до справи речових доказів від 07.04.2011 року (а.с. 199, 200-201);

          - протоколом огляду предметів від 17.03.2011 року, згідно з яким оглянуто дві вирізки листового металу із слідами від знарядь злому та постановою про визнання та приєднання до справи речових доказів від 21.03.2011 року ( а.с. 203, 204);

          - довідками про вартість станом на 23.02.2011 року товарно-матеріальних цінностей від 04.02.2011 року (а.с. 206, 207);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 25.04.2011 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_3 повідомила, що саме та в якій кількості було викрадено зі складу в якому вона зберігала свої речі, а ОСОБА_4 в свою чергу заперечив проти тієї кількості речей, які вказала ОСОБА_3 та які він викрав зі складу на ранковому ринку та повідомив, які саме речі та в якій кількості він викрав зі складу ( а.с. 210-211);

          - протоколами виїмки від 06.04.2011 року, під час яких у ОСОБА_15, ОСОБА_17 було вилучено жіночі сапожки на теплій основі, які вони в кінці лютого місяця 2011 року придбали у ОСОБА_6 за 50 грн. за одну пару ( а.с. 196, 198);          

          Оцінюючи зібрані у справі докази, в їх сукупності в результаті повного, всестороннього та об'єктивного дослідження їх в судовому засіданні, суд вважає пред'явлене обвинувачення доведеним.

          Дії підсудного ОСОБА_4 по епізоду крадіжки 27 вересня 2010 року електродвигуна потужністю 7 КвТ з бітумної станції, що на території виробничої бази «Монастирищенський райавтодор»по вул. Леніна, 2 в с. Половинчик Монастирищенського району та по епізоду крадіжки 22.02.2011 року товарно-матеріальних цінностей, з складського приміщення, що знаходиться на території ранкового ринку м. Монастирище, та належать потерпілій ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у приміщення та інше сховище.

          При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який за місцем проживання характеризується з позитивної сторони.

          Обставинами, що пом'якшують призначення покарання підсудному суд визнає з»явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

          Обставин, що обтяжують призначення покарання підсудному суд не вбачає.

          При призначенні покарання підсудному, суд враховує те, що підсудним вчинено злочин, який Законом віднесено до категорії тяжких злочинів, кількість епізодів та вважає, що підстав, для застосування ст. ст. 69, 69-1 КПК України немає, однак суд враховує і позитивну характеристику за місцем його проживання, він раніше не судимий, пом»якшуючі призначення покарання обставини, відсутність обтяжуючих призначення покарання обставин, часткове добровільне відшкодування збитків і з урахуванням вищевикладених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства і находить за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк. Призначення саме такого покарання є необхідним і буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

          Суд вважає, що цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків в сумі 5 975 грн. підлягає стягненню з підсудного ОСОБА_4 в повному обсязі, так як його спричинення повністю доведено матеріалами кримінальної справи, зібраними у встановленому законом порядку та дослідженими в судовому засіданні та повністю визнається підсудним. Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_3. Н.В. на суму 7000 гривень моральної шкоди підлягає до задоволення частково, а саме в сумі 1000 гривень виходячи з того, що суд враховує тяжкість спричиненої шкоди потерпілій, підсудним потерпілій крім матеріальних збитків також завдано і моральний біль, який пов»язаний з порушенням нормальних умов життя, необхідність докладення додаткових зусиль, для влаштування побуту. В задоволенні цивільного позову в іншій частині необхідно відмовити, оскільки суд вважає, що потерпілою не доведено спричинення їй моральної шкоди на суму 7000 гривень.

Підстав для застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

Підсудного ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначити підсудному ОСОБА_4 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 75-76, КК України, засудженого ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку тривалістю в 2 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов’язки:

1. Не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

2. Повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,

роботи.

3.           Періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задоволити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальні збитки в сумі 5975 грн., моральні збитки в сумі 1000 гривень, а всього в сумі 6975 грн.

В задоволені позову в іншій частині відмовити.

Речові докази у справі:

- електродвигун потужністю 7 КвТ, переданий під схоронну розписку працівнику філії «Монастирищенський райавтодор»ОСОБА_11, залишити філії «Монастирищенський райавтодор»за належністю;

- чоботи гумові на теплій основі «розмір 46»з надписом «Трафік», чоботи жіночі світлого кольору «розміром 40»в кількості дві пари, чоботи жіночі світлого кольору «розміром 42»в кількості однієї пари, чоботи жіночі чорного кольору «розміром 42», в кількості дві пари, сапожки жіночі чорного кольору «розміром 36», сапожки дитячі бордового кольору на теплій основі «розміром 32», сапожки дитячі бордового кольору на теплій основі «розміром 30», сапожки дитячі чорного кольору на теплій основі «розміром 27», сапожки дитячі бордового кольору на теплій основі «розміром 27», сапожки дитячі на теплій основі з шнурками «розміром 29», сапожки рожевого кольору «розміром 29»в кількості три пари, сапожки рожевого кольору «розміром 28»в кількості три пари, сапожки рожевого кольору «розміром 26»в кількості три пари, сапожки світло рожевого кольору на теплій основі «розміром 27», взуття дитяче спортивного типу з шнурками «розміром 28», взуття дитяче червоного кольору на теплій основі «розміром 25», взуття дитяче червоного кольору з шнурками «розміром 26», взуття дитяче червоного кольору з шнурками «розміром 24», взуття дитяче червоного кольору «розміром 26», взуття дитяче бордового кольору з шнурками «розміром 20»з надписом «Уфо», черевики коричневого кольору на теплій основі «розміром 25», туфлі літні дитячі рожевого кольору « розміром 15»з надписом «Боабао», туфлі літні дитячі рожевого кольору «розміром 16» з надписом «Боабао», туфлі літні дитячі світло - рожевого кольору «розміром 18»з надписом «ZHENZHUM», кросівки дитячі чорного кольору «розміром 34»з надписом nfeilon», кросівки дитячі чорного кольору «розміром 35»з надписом », взуття дитяче коричневого кольору «розміром 23», взуття дитяче коричневого кольору «розміром 21», взуття спортивного типу з шнурками «розміром 25», взуття спортивного типу з шнурками «розміром 21», взуття спортивного типу чорного кольору «розміром 29», взуття спортивного типу чорного кольору «розміром 27», взуття спортивного типу чорного кольору з шнурками «розміром 34», взуття спортивного типу чорного кольору з шнурками «розміром 35», взуття спортивного типу чорного кольору з шнурками «розміром 33», штани спортивні чоловічі синього кольору, в кількості двоє штук, сумка клітчаста з обірваними ручками для тримання, які здані в камеру зберігання речових доказів Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області, передати засудженому ОСОБА_4;

- дві вирізки листового металу із слідами від знарядь злому, які передані в кімнату зберігання речових доказів Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області – знищити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 судові витрати за проведення трасологічної експертизи згідно висновку експерта № 06 від 20.03.2011 року в сумі 281 грн. 40 коп., які перерахувати на рахунок: одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області, код 25574009 на рахунок 31254272210063, банк одержувача ГУДКУ в Черкаській області МФО 854018.

          Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Черкаської області протягом 15 діб з дня його проголошення через Монастирищенський районний суд.

Суддя Н.В. Мазай