Рішення № 19630183, 12.09.2011, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.09.2011року Справа № 2-72/11

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Бичков П.Ю.,

при секретарі Костенко Ю.О.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

третя особа ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особи Служба у справа дітей Ясинуватської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у місті Донецьку ради про визначення місці проживання, -

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи свої вимоги фактичним припиненням сімейних відносин і неможливістю збереження сімї. Вважає, що їх сумісне проживання стало неможливим, а також те, що відповідач добровільно не бере участі у матеріальному утриманні дитини, чим порушує його право на достатній рівень життя, тому просить суд розірвати шлюб та стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що з 5 вересня 2007 року перебуває з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею і повністю перебуває на її утриманні. Спільне з відповідачем життя виявило, що у кожного з них різні, не співпадаючи погляди на питання подружніх взаємовідносин, що призвело до втрати порозуміння, поваги і любові один до одного. За цих підстав вони з серпня 2010 року припинили шлюбні відносини, мешкають окремо за різними адресами, не ведуть спільне господарство і фактично не спілкуються між собою. За час окремого проживання вона дійшла висновку, що примирення між ними та подальше спільне проживання неможливе, а збереження шлюбу суперечить інтересам кожного із них. Вона не може самостійно забезпечити неповнолітньої дитині належний рівень життя. Відповідач ОСОБА_3 не надає матеріальної та іншої допомоги. ОСОБА_3 не виявляє до дитини батьківської турботи і піклування, не виконує свій обовязок з його матеріального забезпечення. Вона працює, однак її заробітної плати недостатньо, тому не може самостійно забезпечити дитини належні потреби. Добробут її родини складається з її заробітної плати, що не забезпечує належної потреби неповнолітньої дитини. ОСОБА_3 працює, має постійний заробіток, разом з тим ухиляється від добровільної матеріальної допомоги на утримання дитини. Домовленості щодо способу утримання дитини між нею та ОСОБА_3 не досягнуто. Він здоровий, на його утриманні немає інших непрацездатних членів родини.

13 вересня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області з зустрічною позовною заявою, в якій просив визначити місце проживання сина ОСОБА_5 з ним.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 зазначено, що ОСОБА_1 не займалася вихованням дитини, веде аморальний образ життя зловживає спиртними напоями, постійно била дитину при цьому висловлювалася нецензурною лайкою.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, позовні вимоги по первісному позову підтримала у повному обсязі на обґрунтування чого послалася на обставини які викладені у позовній заяві, та просила задовольнити у повному обсязі, що стосовно зустрічного позову заперечувала у звязку з тим, що вона офіційно працює, спиртні напої не пє у дитини є своя кімната і вона повністю утримує дитину, просить в задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивачки ОСОБА_2, підтримав доводи позивачки у повному обсязі стосовно первісного позову та просив розірвати шлюб та стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини, що стосовно зустрічного позову просив відмовити у повному обсязі так як ОСОБА_3 не довів суду, що мати не піклується дитиною, зловживає спиртними напоями та веде аморальний образ життя і з батьком дитині буде краще.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, на розірвання шлюбу був згодний, в частині стягнення аліментів заперечував, оскільки просив залишити йому сина на виховання.

Представник третьої особи Служба у справах дітей Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області - ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 наполягала, просила розірвати шлюб та стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини, що стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 просила у задоволенні відмовити у повному обсязі, так як в судовому засіданні та при обстеженні житлових умов ОСОБА_1 не підтверджується зловживання спиртними напоями, аморальний образ життя, так як ОСОБА_1 офіційно працює зробила нормальні умови мешкання своєї дитини.

Представник третьої особи служби у справах дітей Київської районної у м. Донецьку ради - ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності, участі у судовому засіданні не приймала про час і місце розгляду повідомлена належним чином, однак на адресу суду надійшла заява в якій просила справу розглянути за її відсутністю та прийняти рішення згідно чинного законодавства на розсуд суду в інтересах дитини.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 суд не вбачає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 5 вересня 2007 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис № 750. Від спільного життя подружжя мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Для кожного з подружжя цей шлюб другий. Сімейні відносини припинені з серпня 2010 року, з даного часу сторони сімейних відносин не поновлювали і не мають наміру цього робити. Позивачка категорично наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини 1 статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, згідно припису статті 112 частини 2 Сімейного кодексу України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При цьому суд зясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Як убачається із матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з 2009 року припинили шлюб, не проживають однією сімєю і не ведуть сумісне господарство. За цей час подружжя не здійснили дій щодо збереження родинних стосунків, між ними встановились неприязнені взаємовідносини. Суд вважає, що за таких обставин надання подружжю строку для примирення у даному випадку суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно до положень статті 3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають спільні права та обовязки.

За таких обставин суд вважає встановленим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, тому шлюб необхідно розірвати, проти чого не заперечують обидві сторони.

Крім того, судом встановлено, що сторони від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час знаходиться на утриманні позивачки.

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХII) дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Обовязок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття закріплена в ч. 2 ст. 51 Конституції України і ст. 180 Сімейного кодексу України. У випадку ухилення батьків від виконання цього обовязку, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу його матері, батька й (або) у твердій грошовій сумі (ст. 181 Сімейного кодексу України).

Відповідач ОСОБА_3 фізично здоровий, на утриманні відповідача інші неповнолітні діти й непрацездатні члени родини (утриманці) не перебувають.

Передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_3 від обовязку утримання неповнолітньої дитини судом не встановлено. Домовленості між батьками щодо способу утримання дітей не досягнуто.

Згідно з приписом ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оцінивши надані по справі докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не виконує у відношенні своїх неповнолітніх дітей передбачене сімейним законодавством батьківські обовязки з їх утримання, чим порушує право дітей на достатній рівень життя. Визнання ОСОБА_3 позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси осіб, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує вищенаведені обставини майнового і сімейного стану ОСОБА_3 і визначає аліменти на утримання дітей у відсотковому співвідношенні у розмірі однієї четвертої частини від заробітку (доходу) їх батька.

Оскільки відповідач є батьком дитини і відповідно до законодавства повинен надавати кошти на утримання дитини, яка знаходиться на вихованні матері, з нього на користь позивачки необхідно стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходів) відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Що ж стосується вимог ОСОБА_3 в частині визначення місцем проживання дитини місце проживання ОСОБА_3, то в цій частині суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного Кодексу України при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обовязків, особисту прихильність дитини, стан її здоровя та інші обставини, що мають істотне значення.

Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 року містить принцип, за яким дитина може бути розлучена з матерію лише у винятковій ситуації.

Вирішуючи спір у частині визначення місця проживання дитини суд виходить з того, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, потребує материнської турботи, проживає з матерію в будинку, де є окрема кімната для нього. Мати дитини не зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, не веде аморальний спосіб життя, офіційно працює, позитивно характеризується за місцем проживання і за місцем роботи.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час дитина знаходиться на вихованні матері ОСОБА_1.

З висновку Служби у справах дітей Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області вбачається, що неповнолітня дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 доцільно залишити матері, так як вона створила найбільш сприятливі умови для життя і виховання дитини.

Ці обставини підтверджуються також і актом обстеження житлових умов ОСОБА_1.

З акту обстеження житлових умов ОСОБА_3 вбачається, що квартира, в якій проживає ОСОБА_3, мешкає разом з ОСОБА_3 ще 3 людини, обладнаної кімнати для проживання малолітньої дитини немає.

Посилання ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, веде аморальний образ життя, не займається вихованням дитини в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України ОСОБА_3 не надав суду належних доказів на підтвердження цієї обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з врахуванням віку дитини на даний час проживання його з матірю буде найбільше відповідати інтересам дитини, тому в задоволенні позову ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини необхідно відмовити.

Відповідно до вимог статей 81, 88 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судовий збір у розмірі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини за один місяць згідно із положенням статті 367 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 81, 88, 212, 213, 214, 215, 218, 224-228, 367 Цивільно-процесуального кодексу України, статтями 110-112, 160, 161, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, зареєстрований 5 вересня 2007 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис № 750, - розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище позивачки ОСОБА_1 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Донецьк, Донецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, аліменти у розмірі 1/4 (однієї четвертої) з усіх видів заробітку (доходу), але не менш, ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, на утримання дитини сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, на користь матері ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 щомісяця, починаючи з 29 липня 2010 року, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 51 гривню.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень (р/р 31216259700004, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686537, утримувач Державний бюджет Ворошиловського району м. Донецьк, Банк ГУ ДКУ у Донецькій області, призначення платежу Ясинуватський міськрайонний суд 40).

Рішення суду в частині стягнення суми з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини за один місяць підлягає негайному виконанню.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи Служба у справа дітей Ясинуватської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у місті Донецьку ради про визначення місці проживання відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.

Суддя: П. Ю. Бичков