Рішення № 19617202, 15.11.2011, Апеляційний суд Сумської області

Справа №22-ц-2108/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Гура

Категорія - 48 Суддя-доповідач - Таран

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2011 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Попруги С. В., Рибалки В. Г.,

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 12 жовтня 2011 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулася до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 квітня 2003 р. у виконкомі Великовисторопської сільської ради Лебединського району Сумської області вона зареєструвала шлюб з відповідачем, актовий запис № 06. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3. Протягом останнього періоду спільного проживання, стосунки між ними поступово погіршувались, відповідач зневажливо ставився до неї, почав застосовувати фізичне насильство, жорстоко поводитись з нею та дитиною, тому з серпня 2011 р. вони припинили шлюбні відносини і вона перейшла жити до своєї матері. Так як відповідач з ними не проживає, кошти на утримання сина не надає, вона просила суд розірвати шлюб між ними та винести рішення про стягнення аліментів з відповідача в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до досягнення сином повноліття. В судовому засіданні позивач змінила свої позовні вимоги в частині розміру стягуваних аліментів та просила стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини його доходів, але не нижче 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 12 жовтня 2011 р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, укладений 12 квітня 2003 р. у виконкомі Великовисторопської сільської ради Лебединського району Сумської області, актовий запис № 06.

Неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з матір'ю.

Зобовязано стягувати кожного місяця аліменти з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, проживаючої в АДРЕСА_2, на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від всіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аліменти стягнуто з 19 вересня 2011 р. до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне стягнення аліментів з відповідача в межах місячного стягнення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати, пов'язані з розглядом справи: судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким змінити суму стягуваних аліментів, визначивши її в твердій грошовій сумі в розмірі, що не перевищує 100 грн. щомісячно, а також скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Зазначає, що є інвалідом ІІ групи, має незадовільний стан здоровя, єдиним джерелом доходів вказує соціальні виплати з інвалідності.

Заслухавши пояснення представника апелянта, позивачку, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3.

Протягом сімейного життя між сторонами склалися неприязні стосунки, вони втратили повагу одна до одної, сім'я розпалася остаточно і зберегти шлюб немає можливості.

Встановивши вказані обставини на підставі досліджених і оцінених доказів, врахувавши стан здоровя та матеріальне становище дитини і платника аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей та утриманців, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_2, зобовязавши стягувати з відповідача аліменти у розмірі ј частини всіх його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно вимог ст. 182 СК України.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. В інших випадках за загальним правилом згідно вимог ст.181 ч.3 та ст. 183 СК України розмір аліментів присуджується у частці від доходу батька.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, безпідставними, на думку колегії суддів, є доводи апелянта щодо стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі, що не перевищує 100 грн.

Судом першої інстанції досліджено той факт, що відповідач є інвалідом ІІ групи, а також, що він отримує відповідні соціальні виплати (а.с. 15, 16), тобто має постійний дохід, тому обґрунтовано визначено розмір стягуваних аліментів саме в частці від його заробітку.

З пояснень позивачки при розгляді справи в апеляційній інстанції, проти яких не заперечував представник апелянта, було встановлено, що відповідач до 15 жовтня 2011 року працював лісничим і отримував постійну заробітну плату, а після звернення позивачки до суду відповідач звільнився.

При таких обставинах рішення суду в частині стягнення аліментів є обґрунтованим .

Наявність інших обставин, при яких стягнення аліментів проводиться в твердій грошовій сумі, відповідач не довів ні в суді першої інстанції, не підтвердив це і в суді апеляційної інстанції.

Посилання апелянта на існування державних гарантій щодо доплати дитині різниці між визначеним судом розміром аліментів та 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у випадку задоволення його апеляційної скарги не впливає на його обовязок щодо утримання його неповнолітньої дитини.

В той же час висновок суду щодо судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача, ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Так, згідно ст. 4 п. 18 Декрету КМУ «Про державне мито» в редакції, яка була чинною на момент постановлення рішення суду першої інстанції, інваліди ІІ групи звільнені від сплати судового збору.

Згідно ст. 88 ч. 2 якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.

Звільнення від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи з підстав, зазначених у апеляційній скарзі, цивільно-процесуальним законодавством не передбачене.

Враховуючи викладене, не підлягає стягненню за рішенням суду з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 51 грн. і в цій частині рішення суду першої інстанції слід скасувати, а в іншій залишити без змін.

Керуючись ст. 303; п.3 ч.1 ст. 307; п.4 ч.1 ст. 309; ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 12 жовтня 2011 року в даній справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 51 грн. на р/р 31418537700218, код 22090100, одержувач: місцевий бюджет, код отримувача: 23636456, Банк ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013 скасувати.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -