Ухвала суду № 19550059, 24.11.2011, Апеляційний суд Сумської області

Справа №22-ц-1831/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Бойко

Категорія - 27 Суддя-доповідач - Сибільова

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В., Маслова В. О.,

з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 липня 2011 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Володимирський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 липня 2011 року позов ПАТ КБ «Володимирський» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Володимирський» заборгованість за договором в сумі 39152 грн. 74 коп., 120 грн. в рахунок відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення та 391 грн. 53 коп. в рахунок відшкодування судового збору, а разом: 39664 грн. 27 коп.

Ухвалою суду від 9 вересня 2011 року за заявою ПАТ КБ «Володимирський» внесені виправлення до виконавчого листа, виданого Зарічним районним судом м. Суми, вказано про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Володимирський» заборгованості за договором в сумі 39152 гр. 74 коп., 120 гр. в рахунок відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення та 391 гр. 53 коп. в рахунок відшкодування судового збору; разом 39664 гр. 27 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вказує, що матеріали справи не містять розрахунку його заборгованості за кредитним договором з зазначенням математичних формул або способу, за яким здійснювався розрахунок заборгованості.

В судове засідання апеляційного суду відповідач не з’явився, вважається сповіщеним про час і місце розгляду справи належним чином відповідно до положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, яка заперечує проти задоволення скарги та вважає рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ КБ «Володимирський» у лютому 2011 року звернулось до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 21 лютого 2008 року між банком (раніше – ТОВ КБ «Володимирський») та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії 09/ЛФ/08/12, відповідно до умов якого банк зобов’язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 4000 доларів США на строк з 21 лютого 2008 року по 18 лютого 2010 року зі сплатою 13% річних з графіком погашення рівними частинами у розмірі 334 доларів США, кожного 20 числа місяця, починаючи з лютого 2009 року. Банк надав відповідачу кредитний транш в розмірі 4000 доларів США та 600 доларів США.

Позичальник взятих на себе зобов’язань за кредитним договором щодо своєчасного та повного внесення передбачених договором платежів не виконав, у зв’язку з чим позивач просив стягнути з нього заборгованість, яка станом на 21 лютого 2011 року склала 4930,02 доларів США, що еквівалентно 39152,74 грн., з них: сума заборгованості по кредиту – 4164,52 доларів США (33073,37 грн.) та сума заборгованості по процентах – 765,50 доларів США (6079,37 грн.).

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач – позичальник своїх зобов’язань за кредитним договором не виконав, чим порушив права позивача.

Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 лютого 2008 року між ТОВ КБ «Володимирський» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії 09/ЛФ/08/12, відповідно до умов якого банк зобов’язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 4000 доларів США на строк з 21 лютого 2008 року по 18 лютого 2010 року зі сплатою 13% річних з графіком погашення рівними частинами у розмірі 334 доларів США кожного 20 числа місяця, починаючи з лютого 2009 року.

19 квітня 2008 року позивач був реорганізований в ВАТ КБ «Володимирський».

13 травня 2008 року між сторонами був укладений додатковий договір №1 до договору про відкриття кредитної лінії, згідно якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 4600 доларів США на строк з 21 лютого 2008 року по 18 лютого 2010 року з графіком погашення ліміту рівними частинами у розмірі 384 доларів США кожного 20 числа місяця, починаючи з лютого 2009 року.

19 грудня 2008 року між ПАТ КБ «Володимирський» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір №2, згідно якого позичальник зобов’язувався сплатити проценти за користування кредитом у листопаді 2008 року у розмірі 49,27 доларів США не пізніше 30 грудня 2008 року.

20 березня 2009 року між банком та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір №3, згідно якого сторони домовились викласти п. 1.1 договору у наступній редакції:

Банк зобов’язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 4600 доларів США, тобто сума кредиту, наданого позичальнику, не може перевищувати встановлений цим договором ліміт, на строк з 21 лютого 2008 року по 18 лютого 2010 року зі сплатою 13 % річних з наступним зменшенням лімітного кредитування: з 13.05.2008 по 20.02.2009 - 4600 дол. США, з 21.02.2009 по 20.03.2009 – 4216 дол. США, з 21.03.2009 по 18.02.2010 – 4164,52 дол. США, та надавати в межах ліміту кредитної лінії грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов’язання в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Змінено графік погашення кредиту.

          Банк надав відповідачеві кредитний транш 21 лютого 2008 року в розмірі 4000 доларів США та 13 травня 2008 року в розмірі 600 доларів США.

21 серпня 2009 року найменування ВАТ КБ «Володимирський» було змінене на ПАТ КБ «Володимирський».

Станом на 21 лютого 2011 року позичальник мав заборгованість за кредитом в сумі 4930,02 доларів США, тобто за курсом НБУ 39152,74 гр., з них заборгованість за кредитом – 4164,52 доларів США, тобто 33073,37 гр., сума заборгованості за процентами – 765,50 доларів США, тобто 6079,37 гр.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ч.1 ЦПК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч.1 ст. 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч.1 ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач довів факт порушення відповідачем умов укладеного між ними договору, зокрема, суму заборгованості за кредитом, в тому числі надавши апеляційному суду розрахунок вказаної заборгованості, який не викликає сумніву. Доказів протилежному чи невірності стягненої з нього за рішенням суду першої інстанції суми заборгованості, обставин чи фактів, які б могли бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, відповідач в апеляційній скарзі не навів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Згідно ч. 3 ст. 2 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності з 01 листопада 2011 року, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п/п 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати .

Згідно п/п 8 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду у разі поданні позовної заяви майнового характеру становить 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Станом на 1 січня 2011 року мінімальна заробітна плата складала 941 гр.

Оскільки ОСОБА_1 оспорював рішення суду про стягнення з нього 39152 грн. 74 коп. боргу, з нього підлягає стягненню в доход держави не сплачений ним при апеляційному оскарженні рішення суду судовий збір в сумі 39152,74 х 0,01 :2 =195, 77 гр.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 липня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, в доход держави судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді Сумської області 195,77 гр. за наступними платіжними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001, рахунок 31213206700002, одержувач Державний бюджет м. Суми, банк одержувача ГУДКУ у Сумській області, ЄДРПОУ 23636315, МФО 837013.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -