Ухвала суду № 19612992, 25.11.2011, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/2-2106/11

УХВАЛА

іменем України

"25" листопада 2011 р. суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Серебрякова Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вознесенської міської Ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2011 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вознесенської міської Ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку.

В позовній заяві зазначено, що на підставі письмового договору купівлі продажу нерухомого майна, укладеного на Універсальній Товарно-Сировинній біржі 06 травня 1999 р., визнаного дійсним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2004 р., позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_1. За цим будинком для його обслуговування закріплена земельна ділянка розміром 0,0812 га. Проте, остання не може належним чином оформити право власності на вказану земельну ділянку та відповідно розпорядитися нею, як власник землі, оскільки її власником є ОСОБА_2 Вирішити вказане питання шляхом укладення цивільно правової угоди на теперішній час не можливо, оскільки попередній власник будинку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла та у позивачки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

Посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, якими передбачено, що до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруди, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором, позивачка просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2011 р. позовна заява ОСОБА_1 до Вознесенської міської Ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку була залишена без руху, з посиланням на невідповідність її вимогам ст.119 ЦПК України, а позивачці надано строк для усунення недоліків, які зазначені в мотивувальній частині ухвали пять днів з дня отримання позивачем ухвали.

До відкриття провадження у справі, а саме 25 листопада 2011 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із письмовою заявою про повернення їй позовної заяви до Вознесенської міської Ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку та повернення сплачених судових витрат, зокрема, судового збору у розмірі 526 (пятсот двадцять шість) грн. 83 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Відповідно до положення п.1 ч.3 ст.121 ЦПК України, суд повертає позовну заяву у випадку, коли позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову.

Оскільки провадження у справі не відкрито, згідно з принципом диспозитивності процесу заява позивачки про повернення їй позову підлягає задоволенню, а позовна заява ОСОБА_1 до Вознесенської міської Ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку на підставі п.1 ч. 3 ст.121 ЦПК України підлягає поверненню позивачці.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір»від 08 липня 2011 р. (з наступними змінами), сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі повернення заяви або скарги.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивачкою при зверненні до суду із позовною заявою до Вознесенської міської Ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку було сплачено судовий збір в розмірі 526 (пятсот двадцять шість) грн.83 коп., внесений останньою на розрахунковий рахунок місцевого бюджету міста Вознесенська Миколаївської області, банк УДК в Миколаївській області, код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, №31415537700007, який відповідно до вищевказаного закону підлягає поверненню.

Що стосується вимог позивачки ОСОБА_1 про повернення сплачених витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільної справи, суд виходить з наступного.

Так, на час звернення з даною позовною заявою до суду (10 листопада 2011 р.), набрав чинності Закон України «Про судовий збір» за N 3674-VI від 08 липня 2011 р., , яким п.1 ч.3 ст.79 ЦПК України виключено.

Отже, оскільки позивачка сплатила витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. 08 листопада 2011 р., які починаючи з 01 листопада 2011 р. не відносяться до судових витрат та діючим законодавством не передбачений порядок їх повернення, у звязку з виключенням положень ст.83 ЦПК України, правових підстав для повернення вищевказаної суми не вбачається.

Керуючись п.1 ч. 3 ст.121, ст.ст.209,210 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вознесенської міської Ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку - повернути позивачу.

Зобовязати відділення Державного Казначейства у Вознесенському районі Миколаївської області повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Корець Корецького району Ровенської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, сплачений нею за квитанцією №143 від 08 листопада 2011 р. судовий збір в розмірі 526 (пятсот двадцять шість) грн.83 коп., внесений на розрахунковий рахунок місцевого бюджету міста Вознесенська Миколаївської області, банк УДК в Миколаївській області, код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, №31415537700007.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення сплачених витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи, оплачених по справі за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської Ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.В. Серебрякова