Постанова № 195999, 23.10.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.06 р. Справа № 38/347а

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Тулаіновій І.А.

розглянувши матеріали справи за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка Донецької області

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецької області

про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецької області №747/00131268 від 27.07.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальникам або органам Пенсійного фонду про застосування санкцій в розмірі 16 089грн. 32коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з”явився

від відповідача: Тульська К.А. спец. 1 кат. юр. сектору за дов. від 18.05.2006р. № б/н

Відповідно до ст. 150 КАС України у судовому засіданні оголошено перерву з 11.10.2006р. до 17.10.2006р.

Суть справи:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка Донецької області, звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецької області про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецької області №747/00131268 від 27.07.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальникам або органам Пенсійного фонду про застосування санкцій в розмірі 16 089грн. 32коп.

У зв’язку з набуттям чинності з 01.11.2005р. Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-1У від 06.10.2005р., яким пункти 6 та 7 розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, розглядаються господарським судом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, 22.08.2006р. судом було відкрито провадження в адміністративній справі № 38/347а, оскільки у спірних правовідносинах Управління Пенсійного фонду діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб”єкти владних повноважень та відповідають вимогам, передбаченим ст. 3 КАС України.

Позивач 10.10.2006р. надіслав до суду заяву, в якій просить суд витрати на здійснення адвокатської діяльності в сумі 1160грн. віднести на відповідача та надав відповідні докази. Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

11.10.2006р. у судовому засіданні відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких позовні вимоги не визнає, оскільки відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України № 1058 „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон 1058) передбачено, що підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання ( у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, організацій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами) є страхувальниками, а відповідно до частини 1 ст. 15 – платниками страхових внесків.

Частиною 6 ст. 20 закону України № 1058 чітко визначено строки перерахування страхових внесків до Пенсійного фонду.

Враховуючи п.1 ст.14 , ч. 1 ст. 15 та ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058 підприємство зобов’язано нараховувати страхові внески та сплачувати їх у встановлені строки та в повному обсязі.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до ч. 10 ст. 20, п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону у випадку несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) страхувальниками страхових внесків, накладається штраф.

Керуючись ст. 5 Закону № 1058 лише виключно цим Законом визначаються принципи системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно – правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цих Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов’язань щодо сплати податків, зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань щодо сплати податків і зборів ( обов’язкових платежів), застосованих до прийнятті рішення проведення мораторію.

Відповідач вважає, що п.4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розповсюджується на зобов’язання, що виникли до дня введення мораторію. На поточну заборгованість дія мораторію не розповсюджується, тому й відсутні підстави для звільнення від застосування штрафних санкцій структурних одиниць ВАТ „Донецькобленерго”.

11.10.2006р. позивач надіслав до суду заперечення на відзив, в яких просить суд задовільнити позовні вимоги, оскільки п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі- Закон), передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Позивач посилається на листи Комітету верховної ради України з питань фінансів та банківської діяльності від 11.04.2003р. № 06-10/272 та Державної податкової адміністрації України від 21.04.2003р. № 6467/7/24-1117, постанови ВГСУ від 09.04.2003р. № 197/12Б-01 та ВСУ від 05.04.2004р.

Пунктом 6 ст. 12 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Перелік, на який розповсюджується мораторій, є вичерпним та більш широкому тлумаченню не підлягає.

11.10.2006р. позивач надіслав до суду клопотання, в якому просить суд залучити до матеріалів справи копію платіжного доручення № 6050 про сплату 28381грн., а також договір про надання адвокатських послуг № 9, яке судом розглянуто та залучено до матеріалів справи.

18.10.2006р. до суду надійшла заява позивача стосовно розрахунку компенсаційних витрат за надання адвокатських послуг, пов”язаних із розглядом справи, а також довідка із ЄДРПОУ, які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Сторони у попередньому судовому засіданні 11.10.2006р. заявили суду клопотання, в якому надали згоду на початок судового розгляду справи в цей же день, яке судом розглянуто, задоволено та залучено до матеріалів справи.

Сторонам у судовому засіданні роз’яснені права та обов’язки згідно вимог ст.ст. 49, 51 КАС України та вручені пам’ятки на виконання ст. 130 КАС України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено.

Судом складений протокол судового засідання згідно вимог ст. 45 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

Управлінням Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецької області ( далі - відповідач) у відношенні ВАТ „Донецькобленерго” (далі- позивач) винесено рішення № 747/00131268 від 27.07.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальникам або органом Пенсійного фонду. Позивачеві нараховані штраф в розмірі 15930грн.02коп. та пеня в розмірі 159грн.30коп. – разом фінансових санкцій на суму 16089грн.32коп..

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.2004р. по справі № 5/194Б порушено справу про банкрутство ВАТ „Донецькобленерго” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

На дату винесення оскаржуваного рішення ПФУ продовжує діяти мораторій на задоволення вимог кредиторів, що підтверджується ухвалою господарського суду Донецької області від 08.06.2006р. по справі № 5/194Б.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

В порушення зазначеної норми Закону, відповідачем протягом дії мораторію застосовані санкції за неналежне виконання зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування і винесено рішення № 747/00131268 від 27.07.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату страхувальниками(несвоєчасне перерахування) страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду, тому позивач просить суд скасувати вказане рішення.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення № 747/00131268 від 27.07.2006р., ухвали господарського суду від 22.11.2004р. № 5/194Б та від 08.06.2006р. № 5/194Б, заперечення на відзив від 11.10.2006р. № 18, заяви від 10.10.2006р. № 11, від 11.10.2006р. № 17, договір від 13.09.2006р. № 9, платіжне доручення № 6050 від 04.10.2006р., ухвалу ВГСУ від 14.08.2006р. № 16/392, заперечення на відзив від 29.09.2006р. № 6, лист від 11.04.2003р. № 06-10/272, від 21.04.2003р. № 6467/7/24-1117, постанову ВСУ від 05.04.2006р., від 09.04.2003р. № 197/12Б-01,заяву від 17.10.2006р. № 22, правоустановчі документи тощо.

Відповідач посилається на заперечення на адміністративний позов від 18.09.2006р., витяг з наказу від 18.09.2006р. № 127-в, розрахунок фінансової санкції, правоустановчі документи тощо.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні відповідно ч. 1 ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України “Про судоустрій” суд здійснює правосуддя відповідно до принципу верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України і законами. Відповідно до частини 1 ст. 6 цього самого Закону всім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до частини 3 ст. 6 цього Закону ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

При цьому Закон слід розглядати як законодавчий акт, який містить спеціальні норми, що є пріоритетними перед нормами загальними відносно регулювання порядку провадження по справам про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, задоволення вимог кредиторів тощо.

Згідно абз. 24 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Законів 3088-Ш від 07.03.2002р, № 672-1У від 03.04.2003р., мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов”язань і зобов”язань щодо сплати податків і зборів (обов”язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов”язань та зобов”язань щодо сплати податків і зборів (обов”язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Виходячи із системних положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій розповсюджує свою дію на зобов”язання боржника, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

Таким чином, мораторій підлягає застосуванню до конкурсної заборгованості і не розповсюджується на поточну заборгованість боржника перед кредиторами.

Матеріали справи свідчать про те, що спірне рішення прийнято за несвоєчасне виконання поточних зобов”язань станом на 20.07.2006р.

В той же час, предметом розгляду в даній справі є вирішення питання щодо правомірності прийняття відповідачем рішення стосовно застосування штрафних санкцій та пені в період дії мораторію.

Абзацем другим частини 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” із змінами, внесеними Законом України № 3108-1У від 17.11.2005р. передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов”язань і зобов”язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов”язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу тільки відповідає строку дії мораторія на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов”язаний з його суттю, що розкривається у статті 1 вказаного Закону. Тобто боржник повинен виконувати зобов”язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Така правова позиція Верховного суду України у постанові від 17.01.2006р. у справі № 11/690.

Заперечення відповідача з цього питання суд не приймає до уваги на підставі вищенаведеного.

Суд відхиляє заперечення відповідача стосовно неможливості реалізації кредиторами своїх прав згідно Закону України № 2343 від 14.05.1992р., оскільки це не стосується предмета спору по даній справі.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є доказаними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по даній справі підлягають розподілу відповідно вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Згідно ч. 2 розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень КАС України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ч. 1 ст. 94 КАС України, ст. 82 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006р.”, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. № 590 “Про граничні розмірі компенсації витрат, пов”язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави (Додаток до постанови ч.1 п.п.2), та приймаючи до уваги заяву позивача від 17.10.2006р. № 22 стосовно розрахунку компенсаційних витрат за надання адвокатських послуг, суд присуджує судові витрати (витрати на правову допомогу) у розмірі 744,15 грн. з Державного бюджету України.

Отже, заява позивача щодо покладення на відповідача витрат за надання адвокатських послуг у сумі 1 160 грн. судом відхиляється на підставі вищенаведеного.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.17, 48, 69, 71, 87, 89, 94, 122-154, 160, 162, 163, пунктів 2-1, 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки № 747/00131268 від 27.07.2006р.про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальникам або органам Пенсійного фонду про застосування санкцій в розмірі 16 089грн. 32коп., задовольнити.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки № 747/00131268 від 27.07.2006р.про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальникам або органам Пенсійного фонду про застосування санкцій в розмірі 16 089грн. 32коп.

Відшкодувати за рахунок Державного бюджету України витрати, пов”язані з розглядом справи ( витрати на правову допомогу) Відкритому акціонерному товариству “Донецькобленерго” м.Горлівка Донецької області у сумі 744,15 грн.

Відшкодувати за рахунок Державного бюджету України судові витрати Відкритому акціонерному товариству “Донецькобленерго” м.Горлівка Донецької області у сумі 3,40 грн.

Повернути Відкритому акціонерному товариству “Донецькобленерго” м.Горлівка Донецької області з Державного бюджету України 81,60 грн. зайво сплаченого державного мита.

Роз”яснити Відкритому акціонерному товариству “Донецькобленерго” м.Горлівка, що сплачені ним 118 грн. в якості плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, не відносяться до видів судових витрат та не передбачені ст. 87 КАС України, тому для їх повернення слід звернутися до ДП “Судовий інформаційний центр”, 03057, м.Київ, пр. Перемоги, 44.

Текст постанови оголошений у судовому засіданні 23.10.2006р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Радіонова О.О.

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі