Рішення № 19546958, 24.11.2011, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-359/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Петрової Ю.В.

за участю: секретаря Тріфонової С.О.

позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України», Державного агентства водних ресурсів України про визнання рішення протиправним та надання дозволу на приватизацію квартири,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Управління Північно-Кримського каналу Державного комітету України по водному господарству» про визнання рішення щодо відмови у наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1, що у смт. Совєтський Совєтського району АР Крим, протиправним та зобовязання надати дозвіл на приватизацію спірної квартири.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач разом із своєю сімєю (дружиною та двома синами) зареєстрований та постійно проживає з лютого 1986 року у спірній квартирі, на підставі Протоколу № 14 від 29 грудня 1985 року, виданого виконкомом Совєтської селищної ради АР Крим. Крім того, між ним та відповідачем 01 лютого 2010 року було укладено Договір найму цієї квартири, за умовами якого позивач здійснює всі комунальні платежі. За таких обставин, оскільки ані позивач, ані члени його сімї правом приватизації житла не користувалися, позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача щодо приватизації квартири, проте у задоволенні заяви листом від 02 лютого 2011 року № 01/118 йому було відмовлено, що послужило підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 02 листопада 2011 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Державне агентство водних ресурсів України.

Ухвалою суду від 24 листопада 2011 року уточнено найменування відповідача, а саме, відповідачем у справі є ДП «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України».

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача ДП «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, при цьому пояснив, що листом Державного комітету України по водному господарству № 2794/1/10/11-10 від 23 червня 2010 року заборонено видавати дозвіл на приватизацію квартир, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1, даний будинок перебуває на балансі УПКК, як садиба гідротехніків та відноситься до основних засобів згідно ч. 3 ст. 139 Господарського кодексу України, та відповідно до п. 4.2. Положення про Управління Північно-Кримського каналу закріплено за останнім і належить йому на праві оперативного управління, а тому не підлягає відчуженню.

Представник відповідача ДП «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» ОСОБА_4 позовні вимоги також не визнав, підтримав доводи представника ОСОБА_5 у тому числі вказав, що управління не зможе надати ОСОБА_2 дозвіл на приватизацію спірної квартири, у звязку із відсутністю відповідних повноважень.

Представник відповідача ДП «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» ОСОБА_3, яка у тому числі діяла на підставі довіреності як представник відповідача Державного агентства водних ресурсів України, позов не визнала, підтримала доводи представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_4, у тому числі висловила думку Держводагенства України з приводу заявленого возову, яку викладено у наданій до суду заяві, вказуючи, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» одним із основних завдань центральних органів виконавчої влади є управління обєктами державної власності. Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого наказом Президента України від 13 квітня 2011 року № 453, Держводагенство виконує функції з управління обєктами державної власності, що належить до сфери його управління. Згідно з пунктом 4.2. Положення про Управління Північно-Кримського каналу, затвердженого наказом Держагенства від 03 жовтня 2011 року № 186 «Про затвердження Положення про Управління Північно-Кримського каналу», «майно є державною власністю, закріплене за Управлінням і належить йому на праві оперативного управління. Відчуження майна, що є державною власністю і закріплене за Управлінням, здійснюється з дозволу Держводагенства, у порядку, встановленому законодавством». А також зазначила, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 (інвентарний номер 10310107), обліковується в Єдиному реєстрі обєктів держаної власності за реєстровим номером 01034656.77.АААБЖВ616 як «будівля гідротехніків» і не зареєстрована як жила будівля у виконавчому органі відповідної ради чи державної адміністрації, а чинним законодавством України не передбачене механізму переведення нежитлового приміщення у житлове.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приписами ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що субєктами приватизації є всі громадяни України, які мають право отримати безоплатно квартиру (будинок), котру вони займають.

Згідно з ч. 3 ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх в житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва або отримання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.

Положеннями ст. 65-1 ЖК України передбачено право наймача жилого приміщення у будинках державного чи громадського житлового фонду за згодою всіх повнолітніх членів сімї, які проживають разом з ним, придбати займане ним приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначений вичерпний перелік будинків (квартир), які не підлягають приватизації, у тому числі і квартири, розташовані на територіях установ та організацій.

Судом було встановлено, спірна квартира не відноситься до обєктів, які не підлягають приватизації, вичерпний перелік яких міститься в ст. 2 ч. 2 ЗУ «Про приватизацію державного жилого фонду».

Так, з матеріалів справи витікає, що на засіданні виконкому Совєтської селищної ради народних депутатів Совєтського району Кримської області (протокол № 14 від 18 грудня 1985 року) прийнято рішення № 158 від 18 грудня 1985 року, яким, у тому числі, ОСОБА_6, заступнику лікаря СЕС з господарської частини, видано ордер на квартиру АДРЕСА_1, жилою площею 51,4 кв.м. на склад сімї з 6 осіб.

Отже, судом встановлено, що ордер на право зайняття жилого приміщення квартири АДРЕСА_1, що у смт. Совєтський Совєтського району АР Крим було видано у встановленому законом порядку та здійснена реєстрація місця проживання позивача за цією адресою, а тому, враховуючи, що позивач є громадянином України, з лютого 1986 року разом із своєю сімєю вселився до спірної квартири, постійно у неї проживає та є зареєстрованим у квартирі, а тому є субєктом приватизації в розумінні Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», та має відповідне право згідно з ч. 3 ст. 9 та ст. 65-1 ЖК України.

Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 05 червня 2002 року, яке видано на підставі акту передачі в експлуатацію, затвердженого рішенням Кримоблради від 02 жовтня 1985 року, житловий будинок АДРЕСА_1 належить Державного підприємству Управління Північно-Кримського каналу на праві державної власності (а.с. 9).

Як вбачається з листа ДП Управління ПКК за вих. № 01/829 від 03 жовтня 2011 року, будинок № 42 по вул. Чорноморській, що у смт. Совєтський, в якому знаходиться спірна квартира № 2 перебуває на балансі УПКК, як садиба гідротехніків та відноситься до основних засобів, що у тому числі підтверджено наявною у матеріалах справи копією інвентарної картки обліку основних засобів (а.с. 51, 52).

При цьому, відповідно до довідки № 001434/11 КРП «Бюро технічної реєстрації і технічної інвентаризації м. Джанкоя» за вих. № 535 від 15 вересня 2011 року квартира АДРЕСА_1, що у смт. Совєтський Совєтського району АР Крим у БТІ на праві власності ні за ким не зареєстрована (а.с. 39).

До того ж, 01 лютого 2010 року між відповідачем у справі, Управлінням ПКК, та позивачем, ОСОБА_2, укладеного договір № 63 про надання послуг щодо утримання спірного приміщення квартири АДРЕСА_1, що у смт. Совєтський Совєтського району АР Крим (а.с. 7).

22 лютого 201 року позивач звернувся до начальника ДП «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» зі заявою про надання дозволу на приватизацію спірної квартири.

Проте, на зазначену заяву йому була дана відповідь від 07 квітня 2011 року за вих. № 01/310, що ДП УПКК не вправі дозволити приватизацію квартири, за тих підстав, що згідно п. 6 «Порядку відчуження обєктів державної власності», затвердженого Постановою КМУ від 06 червня 2007 року № 803 та Листа Державного комітету України по водному господарству № 2794/1/10/11-10 від 23 червня 2010 року в даний час припинено передачу і відчуження державного майна у власність фізичним особам (а.с. 19).

До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Згідно ч. 1 ст. 8 цього ж Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, і органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, в повному господарському веденні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Будинок АДРЕСА_1, в якому розташована спірна квартира № 2, належить Державному підприємству «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» на праві оперативного управління.

Тобто, враховуючи вищенаведене та вирішуючи питання щодо надання дозволу на приватизацію суд доходить висновку, що відповідно до ст. 8 ч. 1 Закону України «Про приватизацію державного жилого фонду» ДП «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» є органом приватизації для спірної квартири та має повноваження вирішувати питання приватизації.

Зазначене на думку суду підтверджується також самими листом відповідача у справі щодо відмови позивачу у наданні дозволу приватизації спірної квартири, з якого витікає, що підставою для відмови послужило саме припинення передачі у відчуженні державного майна у власність фізичним особам, а не те, що ДП «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» не є органом приватизації та не має повноваження вирішувати питання приватизації.

Цим же спростовуються заперечення представника відповідача ОСОБА_4 з приводу того, що управління не зможе надати ОСОБА_2 дозвіл на приватизацію спірної квартири, у звязку із відсутністю відповідних повноважень, та заперечення представника відповідача ОСОБА_5 щодо недопущення відчуження майна, що належить до основних фондів.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням положень ст.ст. 57 59 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Тому, оцінюючи докази, які наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, суд, вважає, що представниками відповідачів не доведено наявності перешкод у наданні позивачу дозволу на приватизацію спірної квартири, що є їх обовязком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України, а також спростовується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Разом з тим, ствердження відповідачів з приводу того, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 (інвентарний номер 10310107), обліковується в Єдиному реєстрі обєктів держаної власності за реєстровим номером 01034656.77.АААБЖВ616 як «будівля гідротехніків» і не зареєстрована як жила будівля у виконавчому органі відповідної ради чи державної адміністрації, а чинним законодавством України не передбачене механізму переведення нежитлового приміщення у житлове, суд вважає безпідставними оскілки вони спростовуються, як було судом зазначене вище, наявною у матеріалах справи копією свідоцтва право власності на будинок від 05 червня 2002 року, яке видано на підставі акту передачі в експлуатацію, затвердженого рішенням Кримоблради від 02 жовтня 1985 року, яким визначено, що будинок, в якому знаходиться спірна квартира є житловим будинком.

Зазначене свідоцтво, згідно наявних у матеріалах справи відомостей, є чинним, ні ким не змінено і не скасовано. Вимог щодо його недійсності під час розгляду справи не заявлено.

Будь-яких пояснень з цього приводу представники відповідачів у судовому засіданні не надавали, як і з приводу того, з яких підстав між сторонами у справі було укладено договір № 63 від 01 лютого 2010 року, за умовами якого ДП УПКК надав позивачу ОСОБА_2 для проживання (як то встановлено у судовому засіданні і не заперечувалося представниками відповідачів під час розгляду справи) приміщення у будинку АДРЕСА_1, якщо це приміщення не є житловим, як то стверджують відповідачі.

Таким чином, суд вважає, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в його заяві про приватизацію квартири, та він не має права перешкоджати йому в вирішенні цього питання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цих прав та інтересів передбачені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при зверненні за захистом цивільного права та інтересу особа має обрати не будь-який спосіб, а цілком конкретний, визначений законом чи договором.

При цьому частиною 3 цієї ж статті встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одним із конституційних прав громадян є право на житло. Гарантіями здійснення цього права є обов'язок створення державою умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду; надання державою та органами місцевого самоврядування відповідно до закону житла безоплатно або за доступну плату(ч.ч. 1, 2 ст. 47 Конституції України).

У рішенні від 10 червня 2010 року N 15-рп/2010 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини закріплюються і в міжнародних актах, які є частиною національного законодавства України, у разі надання Верховною Радою України згоди на їх обов'язковість (ч. 1 ст. 9 Конституції України). Загальна декларація прав людини 1948 року передбачає право кожної людини на такий життєвий рівень, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї. У Декларації зазначено, що необхідний життєвий рівень забезпечує, зокрема, житло (п. 1 ст. 25). Аналогічне положення міститься в пункті 1 статті 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19 жовтня 1973 року № 2148-VIII, в якому, крім вказаного, закріплено обов'язок держав - учасників Пакту вживати необхідних заходів для забезпечення здійснення такого права. Отже, право людини на житло є загальновизнаним. Згідно з Конституцією України це право, як і інші конституційні права, є невідчужуваним, непорушним і рівним для всіх без будь-яких обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ч.ч. 1, 2 24 Конституції України). Воно не може бути скасоване і обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 64 Основного Закону України). Приписами ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, аналіз діючого законодавства дозволяє суду дійти висновку, що у разі відсутності перешкод у приватизації, передбачених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», у органів приватизації виникає певний обовязок щодо надання мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у дозволу на приватизацію займаного ними житла.

За таких обставин, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобовязання відповідача надати дозвіл на приватизацію спірної квартири.

В силу ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню сплачені ним судовий збір у сумі 08 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень.

На підставі викладеного, ст.ст. 9, 22, 24, 47 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 9, 65-1 ЖК України, ст.ст. 2, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 11, 14, 60, 158, 169, 212-218, 223, 228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати рішення Державного підприємства «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1, що у смт. Совєтський Совєтського району АР Крим протиправним.

Зобовязати Державне підприємство «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» надати ОСОБА_2 дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1, що у смт. Совєтський Совєтського району АР Крим.

Стягнути з Державного підприємства «Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України» на користь ОСОБА_2 сплачені судові витрати по справі у сумі 42 (сорок дві) гривні 50 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:/підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського райсуду АР Крим Ю.В. Петрова