Рішення № 19541627, 22.04.2011, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа №2 - 489

2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2011 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі Голубятникової І.А.,

за участю представника

відповідачаКлимової Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі гарант”в особі Запорізької філії ВАТ “УСК “Дженералі гарант”про захист прав споживача страхових послуг шляхом стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, треті особи : Товариство з обмеженою відповідальністю “ПростоФінанс”, ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі гарант”в особі Запорізької філії ВАТ “УСК “Дженералі гарант”про захист прав споживача страхових послуг шляхом стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, треті особи : Товариство з обмеженою відповідальністю “ПростоФінанс”, ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй на праві приватної власності належить автомобіль «ВАЗ-21094»д/н НОМЕР_2, який придбаний нею за кредитним договором № 02016053420 від 1 жовтня 2008 року, який укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс».

Відповідно до п. 5.1.4 зазначеного Кредитного договору вона зобов”язана щорічно здійснювати страхування автомобіля, в межах 100 % від його ринкової вартості на користь ТОВ «ПростоФінанс», як вигодонабувача.

На виконання п. 5.1.4 зазначеного Кредитного договору вона та ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»в особі Запорізької філії уклали договір добровільного страхування транспортних засобів № 118565-888-6 від 1 жовтня 2008 року, дія якого відповідно до полісу № 0181539 від 26 вересня 2009 року подовжена з 30 вересня 2009 року по 29 вересня 2010 року.

Згідно п. 2.1. предметом Договору страхування є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, що належить страхувальнику, а саме автомобілем «ВАЗ-210994», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2, червоного коліру, обєм двигуна (см. куб.) 1596, номер кузову (шасі): НОМЕР_3, дійсна вартість автомобіля 44250,00 грн.

Відповідно до особливої відмітки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого Запорізьким ВРЕР № 1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області 1 жовтня 2008 року, транспортним засобом має право керувати ОСОБА_3, який постійно користується транспортним засобом та останній знаходиться у його повному користуванні.

В проміжок часу з 7 травня 2010 року по 11 травня 2010 року автомобіль позивача, який знаходився біля АДРЕСА_1 був пошкоджений невідомими особами.

Постановою УІМ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Юсюк Р.С. від 17 травня 2010 року в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 відмовлено у зв”язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 194 КК України.

13 травня 2010 року позивач подав відповідачу заяву про відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Листом вих.. № 620 від 25 травня 2010 року ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»в особі ЗФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»повідомило позивача про те, що їй відмовлено в отриманні страхового відшкодування внаслідок порушення п. 6.3.7 Договору страхування, а саме: не повідомлення страховика про втрату номерних знаків на застрахований автомобіль.

В пояснювальній записці від 13 травня 2010 року, вона дійсно зазначила, що при русі по місту був втрачений задній номерний знак транспортного засобу, але зазначене вона виклала зі слів працівника ЗФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант», оскільки на справді не знала про те, що її син ОСОБА_3. в користуванні якого постійно знаходиться автомобіль, 3 травня 2010 року здав задній номерний знак на реставрацію, а не номерні знаки, як встановлено п. 6.3.7 Договору страхування.

Вважає, що своїми незаконними діями відповідач порушив положення ЗУ «Про страхування», умови договору про добровільне страхування, що призвело до незаконної не виплати їй матеріальної шкоди, завданої невставновленими особами в сумі 6336,86 грн. відповідно до ремонтної калькуляції № 394 від 10 листопада 2010 року.

Крім того, за умовами договору страхування, при порушенні термінів виплати страхового відшкодування, відповідач зобовязаний сплатити пеню в розмірі 0,1 % простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ніж подвійна ставка НБУ, яка діяла на період, за який нараховується пеня. Таким чином, за період з 25 травня 2010 року по 26 листопада 2010 року сума пені склала 1172,90 грн.

Також, крім матеріальних збитків, позивач вважає, що відповідач завдав їй і моральну шкоду, яка полягає у тому, що на час відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування її невістка ОСОБА_5 була вагітною, у зв”язку з чим в період вагітності вона та її син були позбавлені можливості користуватися автомобілем з метою відвідування лікаря у звязку з порушенням договірних зобов”язань відповідачем по справі. Через зазначені обставини вони були вимушені користуватися таксі, сплачуючи кошти, та громадським транспортом, який протипоказаний вагітним. При цьому купуючи автомобіль в кредит та своєчасно сплачуючи кошти відповідно до графіку погашення кредиту, фактично була позбавлена можливості користуватися автомобілем, що негативно відобразилося на її та рідних життєвому укладі, через що несла певні моральні страждання, які оцінює у 5000 гивень.

У звязку з викладеним, позивач просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»в особі Запорізької філії ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»на її користь суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 6336,86 грн; пеню за затримку виплати страхового відшкодування в розмірі 1172,90 грн., моральні збитки в розмірі 5000,00 грн., судові витрати на загальну суму 120,00 грн..

В процесі розгляду справи позивач уточнила свої позовні вимоги та просила суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі гарант”в особі Запорізької філії ВАТ “УСК “Дженералі гарант” на її користь суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 6336 гривень 86 копійок ; суму пені за затримку у виплаті страхового відшкодування в розмірі 1172 гривні 90 копійок, а всього - 7509 гривень 76 копійок, шляхом перерахування зазначених коштів на розрахунковий рахунок вигодонабувача за договором добровільного страхування транспортних засобів № 118565-888-6 від 01 жовтня 2008 року - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПростоФінанс”, в рахунок погашення кредиту за кредитним договором № 02016053420 від 01 жовтня 2008 року; стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі гарант”в особі Запорізької філії ВАТ “УСК “Дженералі гарант” на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 гривень 00 копійок та судові витрати на загальну суму 128 гривень 50 копійок, з яких : 8 гривень 50 копійок судовий збір, 120 гривень 00 копійок витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

У судовому засіданні позивачка на задоволенні позовних вимог наполягала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечувала, посилаючись на те, що відповідно до п.6.2.11 договору страхування, страхувальник зобов”язаний впродовж двох робочих днів письмово повідомити страховика про всі суттєві зміни у ризику, а саме: втрата ключів, номерних знаків або реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб та інші. Відповідно до п. 6.3.7 Договору страхування та п. 7.3.6 Правил страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник впродовж двох робочих днів не повідомив про зміну власника транспортного засобу, зміну двигуна/кузова, перефарбування автомобіля; втрату ключів, номерних знаків, реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб. Відповідно до зазначених умов договору листом від 25 травня 2010 року ОСОБА_2 було повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування з підстави неповідомлення про втрату номерних знаків на застрахований транспортний засіб. З огляду на викладене просила суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»в особі Запорізької філії ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»відмовити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги позивача та просив суд їх задовольнити, при цьому зазначив, що автомобіль постійно знаходиться в його користуванні, оскільки його мати не має посвідчення водія та про здачу ним заднього номерного знаку на реставрацію не знала, більш того звернув увагу суду на те, що номерний знак було не втрачено, здано на реставрацію, що є різними поняттями.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від нього до суду не надходило..

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить автомобіль «ВАЗ-21094»д/н НОМЕР_2, який придбаний нею за кредитним договором № 02016053420 від 1 жовтня 2008 року, який укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс». (а.с. 10-16)

Відповідно до п. 5.1.4 зазначеного Кредитного договору ОСОБА_2 зобов”язана щорічно здійснювати страхування автомобіля, в межах 100 % від його ринкової вартості на користь ТОВ «ПростоФінанс», як вигодонабувача.

На виконання п. 5.1.4 зазначеного Кредитного договору ОСОБА_2 та ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»в особі Запорізької філії уклали договір добровільного страхування транспортних засобів № 118565-888-6 від 1 жовтня 2008 року, дія якого відповідно до полісу № 0181539 від 26 вересня 2009 року подовжена з 30 вересня 2009 року по 29 вересня 2010 року. (а.с. 17-23)

Згідно п. 2.1. предметом Договору страхування є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, що належить страхувальнику, а саме автомобілем «ВАЗ-210994», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2, червоного коліру, обєм двигуна (см. куб.) 1596, номер кузову (шасі): НОМЕР_3, дійсна вартість автомобіля 44250,00 грн.

Відповідно до особливої відмітки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого Запорізьким ВРЕР № 1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області 1 жовтня 2008 року, транспортним засобом має право керувати ОСОБА_3. (а.с. 10)

Згідно довідки начальника ВРЕР № 1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 10 листопада 2010 року, посвідчення водія на ім.”я ОСОБА_2 не видавалося. (а.с. 29)

Згідно довідки секретаря виконавчого комітету Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 9 листопада 2010 року ОСОБА_2 з 2005 року по теперішній час фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 30)

Таким чином, суд приходить до висновку, що застрахований автомобіль «ВАЗ-210994»д/н НОМЕР_2 знаходиться в постійному користуванні сина позивачки ОСОБА_3

Відповідно до довідки розрахунково-реєстраційного центру КП «ВРЕЖО № 9»ОСОБА_3 зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 39)

В проміжок часу з 7 травня 2010 року по 11 травня 2010 року автомобіль «ВАЗ-210994»д/н НОМЕР_2 позивача, який знаходився біля АДРЕСА_1 був пошкоджений невідомими особами.

11 травня 2010 року ОСОБА_3, встановивши пошкодження автомобіля «ВАЗ-210994» д/н НОМЕР_2 звернувся із заявою до Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про притягнення до кримінальної відповідальності невідомих осіб, які пошкодили автомобіль.

Постановою УІМ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Юсюк Р.С. від 17 травня 2010 року в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 відмовлено у зв”язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 194 КК України. (а.с. 24-25)

13 травня 2010 року ОСОБА_2 подала до Запорізької філії ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» заяву про відшкодування завданої матеріальної шкоди, заподіяної застрахованому автомобілю ВАЗ-210994»д/н НОМЕР_2.

Листом вих.. № 620 від 25 травня 2010 року ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»в особі ЗФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»повідомило позивача про те, що їй відмовлено в отриманні страхового відшкодування внаслідок порушення п. 6.3.7 Договору страхування, а саме: не повідомлення страховика про втрату номерних знаків на застрахований автомобіль. (а.с. 27)

В пояснювальній записці від 13 травня 2010 року, ОСОБА_2 зазначила, що при русі по місту був втрачений задній номерний знак транспортного засобу. (а.с. 61)

З огляду на те, що застрахований автомобіль «ВАЗ-210994»д/н НОМЕР_2 знаходиться в постійному користуванні сина позивачки ОСОБА_3, то останній на власний розсуд відповідно до замовлення ОСОБА_3 на ім”я СПФ-ФО ОСОБА_6 про реєстрацію заднього номерного знаку НОМЕР_2 від 3 травня 2010 року, останній дійсно здав задній номерний знак на реставрацію, яка була завершена 17 травня 2010 року. (а.с. 28)

Крім того, відповідно до п. 6.3.7 Договору страхування страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник впродовж двох робочих днів не повідомив про зміну власника транспортного засобу, зміну двигуна/кузова, перефарбування автомобіля; втрату ключів, номерних знаків, реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб.

Оскільки стороною позивача документально доведений факт не втрати номерних знаків, а здачі заднього номерного знаку на реставрацію, суд приходить до висновку, що страховий випадок мав місце та повинен відшкодовуватися страховиком у відповідності до договору добровільного страхування транспортних засобів № 118565-888-6 від 1 жовтня 2008 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 988 ЦК України, страховик зобовязаний відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.

Згідно п. 1.1 договору страхування, страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування на умовах і в обсязі передбачених цим договором.

Згідно ст.. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Згідно ст.. 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно п. 4.3. договору страхування, страхова суму по кожному автотранспортному засобу дорівнює його дійсній вартості на момент укладення договору та на початок кожного наступного року страхування. Дійсна вартість для цілей страхування це вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна. Дійсна вартість транспортного засобу може визначатись на підставі: рахунку-фактури заводу-виробника чи офіційного дилера; довідкових матеріалів для визначення ціни транспортних засобів, що рекомендовані «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів»(затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Фондом Держмайна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 24.11.2003р. № 1074/8395) або іншим аналогічним документом, що діяв на момент укладення договору страхування; висновку оцінювача вартості транспортного засобу на момент укладення договору.

Згідно ремонтної калькуляції №394 від 10 листопада 2010 року, позивачка сплатила за відновлювальний ремонт автомобіля 6336,86 грн. (а.с. 31-33)

За нормами ч. 1 ст. 985 ЦК України, страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобовязаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Згідно п. 1.1. Договору страхування, страховик зобовязується, у разі настання страхового випадку, здійснити страхове відшкодування на умовах і в обсязі, передбачених цим договором, а страхувальник зобовязується вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови договору.

Згідно п. 1.3. Договору страхування, вигодонабувач є єдиним вигодонабувачем за Договором згідно з умовами цього договору. Єдиними вигодонабувачем за Договором є ТОВ «ПростоФінанс».

Згідно п. 7.19 Договору страхування, страхове відшкодування, що має бути сплачене за Договором, сплачується вигодонабувачу в рахунок погашення простроченої заборгованості Страхувальника за зазначеним в цьому договорі кредитним договором, або на рахунок організації (СТО), або на користь страхувальника у кожному випадку окремо за узгодженням із вигодонабувачем. При цьому, страхувальник не звільняється від виконання зобовязань за цим договором в строки, передбачені зазначеним кредитним договором.

Оскільки в даному випадку має місце фактична сплата позивачем на рахунок організації (СТО) вартості відновлювального ремонту автомобіля, який визнаний судом страховим випадком, а вигодонабувач за договором страхування не заперечує проти відшкодування матеріальних збитків в рахунок погашення кредитного договору, так як не подав суду письмові заперечення проти позову, суд приходить до висновку, що сума матеріальних збитків, завданих ОСОБА_7 складає 6336,86 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, шляхом перерахування зазначених коштів на розрахунковий рахунок вигодонабувача за договором добровільного страхування транспортних засобів № 118565-888-6 від 01 жовтня 2008 року - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПростоФінанс”, в рахунок погашення кредиту за кредитним договором № 02016053420 від 01 жовтня 2008 року.

Крім того, відповідно до п.6.1.6. договору страхування, страховик зобовязаний при порушенні термінів виплати страхового відшкодування сплатити страхувальнику пеню в розмірі 0,1% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ніж подвійна ставка Національного Банку України, яка діяла в період, за який нарахована пеня.

Таким чином, за період з 25 травня 2010 року по 26 листопада 2010 року сума пені склала 1172,90 грн. (від 6336,86 грн. 0,1% становить 6,336 грн.; 185 днів х 6,336 грн. = 1172,90 грн.).

З огляду на зазначене, позовна вимога позивача щодо стягнення на його користь з відповідача суми пені підлягає частковому задоволенню, а саме сума пені становить 1172,90 грн.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення на його користь з відповідача по справі моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., вважаю необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Як на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, останній посилається на те, що на час відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування її невістка ОСОБА_5 була вагітною, у зв”язку з чим в період вагітності вона та її син були позбавлені можливості користуватися автомобілем з метою відвідування лікаря у звязку з порушенням договірних зобов”язань відповідачем по справі. Через зазначені обставини вони були вимушені користуватися таксі, сплачуючи кошти, та громадським транспортом, який протипоказаний вагітним. При цьому купуючи автомобіль в кредит та своєчасно сплачуючи кошти відповідно до графіку погашення кредиту, позивачка фактично була позбавлена можливості користуватися автомобілем, що негативно відобразилося на її життєвому укладі та її рідних, через що несла певні моральні страждання, які оцінює у 5000 гивень. (а.с. 40, 42)

За подібних обставин та, керуючись принципом розумної достатності, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 до 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат повязаних з розглядом справи.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатив судовий збір у розмірі 8,50 грн. (а.с. 4), витрати на інформаційно технійчний збір у розмірі 120 грн. 00 коп. (а.с. 3), в звязку з чим зазначені суми підлягать стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивач на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, останній стягується з відповідача. Таким чином з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 86,59 грн.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 цієї ж статті Закону, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України, Законом України “Про захист прав споживачів”, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі гарант”в особі Запорізької філії ВАТ “УСК “Дженералі гарант”( код ЄДРПОУ 20494731) на користь ОСОБА_2, яка мешкає за адресою : АДРЕСА_2 суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 6336 ( шість тисяч триста тридцять шість) гривень 86 копійок ; суму пені за затримку у виплаті страхового відшкодування в розмірі 1172 ( одна тисяча сто сімдесят дві) гривні 90 копійок, а всього - 7509 ( сім тисяч п”ятсот дев”ять) гривень 76 копійок, шляхом перерахування зазначених коштів на розрахунковий рахунок вигодонабувача за договором добровільного страхування транспортних засобів № 118565-888-6 від 01 жовтня 2008 року - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПростоФінанс”, в рахунок погашення кредиту за кредитним договором № 02016053420 від 01 жовтня 2008 року.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі гарант”в особі Запорізької філії ВАТ “УСК “Дженералі гарант”( код ЄДРПОУ 20494731) на користь ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_6) , яка мешкає за адресою : АДРЕСА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 ( дві тисячі) гривень 00 копійок та судові витрати на загальну суму 128 ( сто двадцять вісім) гривень 50 копійок, з яких : 8 ( вісім) гривень 50 копійок судовий збір, 120 ( сто двадцять) гривень 00 копійок витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи, а всього 2128 ( дві тисячі сто двадцять вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі гарант”в особі Запорізької філії ВАТ “УСК “Дженералі гарант”( код ЄДРПОУ 20494731) на користь держави судовий збір в розмірі 86 ( вісімдесят шість) гривень 59 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:Н.Г.Скользнєва