Постанова № 1953771, 25.07.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.08 Справа№ 28/193А (5/468-19/80)

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Львівський міський молочний завод”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів

про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2005 року № 1002320/2/3127 та № 992320/2/3128

Суддя Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Брик І.С.

м.Львів, вул.Личаківська,128,

Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Драюк М.С. –представник

Від відповідача: Гладій О.Б. –старший державний податковий інспектор

Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством „Львівський міський молочний завод” до Державної податкової інспекції м. Львові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові від 18.02.2005 року № 1002320/2/3127 та № 992320/2/3128.

Уточненням позовних вимог (вх. №18739 від 21.10.05 року) позивач просить податкові повідомлення-рішення від 18.02.2005 року № 1002320/2/3127 та № 992320/2/3128 скасувати.

Постановою господарського суду Львівської області від 20.10.2005 року у справі № 5/468-19/80 (залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2006 року) позовні вимоги задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення –рішення ДПІ у м. Львові від 18.02.2005 року № 1002320/2/3127 та № 992320/2/3128.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2008 року касаційну скаргу ДПІ у м. Львові на постанову господарського суду Львівської області від 20.10.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2006 року у справі № 5/468-19/80 задоволено. Постанову господарського суду Львівської області від 20.10.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2006 року у справі № 5/468-19/80 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно резолюції голови господарського суду Львівської області справу передано на розгляд судді Морозюку А.Я.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.06.2008 року справу прийнято до провадження та присвоєно їй номер № 28/193 А (5/468-19/80).

В попередньому судовому засіданні 21.07.2008 року суд в порядку ч.3 ст.121 КАС України за письмовою згодою сторін перейшов до судового розгляду справи. В судовому засіданні 21.07.2008 року оголошувалася перерва до 25.07.2008 року для додаткового вивчення матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та поясненні по справі, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові від 18.02.2005 року № 1002320/2/3127 та № 992320/2/3128.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Постанову в повному обсязі складено 30.07.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ДПІ у м. Львові проведено планову документальну перевірку по питанню дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Львівський міський молочний завод" за період з 01.01.2003 року по 31.12.2003 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 28.09.2004 року №99/23-2/00446368 (далі-Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки, та з врахуванням результатів адміністративного оскарження (Рішення ДПА у Львівській області про результатами розгляду скарги №2395/10/7/25-005 від 14.02.2005 року) ДПІ у м.Львові були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 18.02.05 року № 1002320/2/3127, яким ВАТ "Львівський міський молочний завод" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 93726,45 грн (в т.ч. основний платіж - 62484,30 грн, штрафні (фінансові) санкції - 31242,15 грн);

- від 18.02.05 року № 992320/2/3128, яким ВАТ "Львівський міський молочний завод" визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 93448,2 грн (в т.ч. основний платіж - 64474,2 грн, штрафні (фінансові) санкції - 28974 грн).

Податковий орган обґрунтовує прийняття спірних податкових повідомлень-рішень наступним. В порушення вимог п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР позивачем занижено оподатковуваний прибуток протягом 2003 року на 214914,00 грн, і відповідно сума заниженого податку на прибуток становить 64474,20 грн. В порушення вимог п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 та п.7.1 п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 3акону України 168/97-ВР від 03.04.1997 "Про податок на додану вартість" позивачем занижено податок на додану вартість в розмірі 62484,30 грн. Окрім цього, до позивача застосовано штрафні санкції у відповідності до вимог п. п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 року "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як зазначено в Акті перевірки, в порушення п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), у період 2003-го року позивачем завищено валові витрати на вартість списаних запасів на загальну суму 5640,99 грн, а саме вартість уцінених запасів (Д - т 94.7 К-т 20.1, 28.1.).

3 досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що згідно актів на уцінку ВАТ "Львівський міський молочний завод" в 2003 році була проведена уцінка матеріальних цінностей (сировини та товарів, термін придатності яких минув), при цьому первісну вартість вказаних запасів було включено до залишків запасів підприємства на складах на кінець звітного періоду. Дана уцінка проведена згідно з правилами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 року № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044.

Таким чином, висновок ДПІ у м. Львові стосовно завищення валових витрат ВАТ "Львівський міський молочний завод" на суму 5640,99грн. є безпідставним.

Не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і твердження ДПІ у м. Львові, що в порушення п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), позивачем віднесено до складу валових витрат невиробничі витрати на суму 79665грн, а саме вартість списаних допоміжних матеріалів в д-т рах.94.6 "Затрати від знецінення запасів" з к-та рах.20.1 "Матеріали" в жовтні 2003 року, які не використані у виробничому процесі та не реалізовані покупцям, та відповідно підлягають коригуванню залишків товарно-матеріальних цінностей у відповідності з п.5.9 ст.5 Закону.

Згідно акту від 28.10.2003 року ВАТ "Львівський міський молочний завод" була проведена уцінка матеріальних цінностей (кришок із старим логотипом) для їх подальшого використання в діяльності підприємства. Дана уцінка проведена у відповідності з правилами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 року № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044, якими передбачено, що запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації; запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду; чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут; сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації списується на витрати звітного періоду.

Господарська операція по уцінці запасів ВАТ "Львівський міський молочний завод" відображена в бухгалтерському обліку проведеннями Дт94.6 "Затрати від знецінення запасів" - Кт20.1 "Матеріали" на суму 79665,18 грн., Дт20.1 - Кт94.6 на суму 12,83грн. (чиста вартість реалізації брухту) та Дт79.1 - Кт94.6 на суму 79652,35грн у повній відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 року № 246.

Згідно накладної № Л3098766 від 28 жовтня 2003 року, в жовтні 2003 року підприємство здійснило реалізацію вказаного металобрухту Заготівельно - переробному підприємству "Заготвтормет" на загальну суму 484,0грн.

Не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду і твердження ДПІ у м.Львові, що в порушення п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) підприємством віднесено до складу валових витрат невиробничі витрати на суму 129607,74 грн., а саме вартість списаної, як непридатної для подальшого використання, зворотної тари в д-т рах.94.6 "Затрати від знецінення запасів" з к-та рах.20.4 "Тара і тарні матеріали" в 2003р., які не використані у виробничому процесі та не реалізовані покупцям, та відповідно підлягають коригуванню залишків товарно-матеріальних цінностей у відповідності з п.5.9 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, запаси у сумі 18048грн. та 51965,05 грн., які в квітні та у вересні 2003 року підприємство відобразило в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок, були реалізовані відповідно у квітні та жовтні 2003 року: СУЧП ТзОВ "Альваінтерпласт", накладна №Л3065029 від 3 квітня 2003 року на загальну суму 2179,44грн. та Заготівельно-переробному підприємству "Заготвтормет", накладна №Л3098766 від 28 жовтня 2003 року на загальну суму 484,0грн.

Пунктом 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції, чинній протягом перевіреного періоду) встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Тобто, висновок ДПІ у м. Львові стосовно завищення валових витрат ВАТ "Львівський міський молочний завод" на суму 129607,74 грн є безпідставним.

Вищий адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 16.04.2008 року слушно звернув увагу на те, що відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо платник податку з 01.01.2003 року здійснює уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухобліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов’язані з придбанням таких запасів. Позивач провів уцінку матеріальних цінностей згідно з правилами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99р. № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044. Отже, Позивач відобразив запаси в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок, однак, з метою оподаткування така уцінка не вплинула на формування валових витрат, пов’язаних з придбанням таких запасів. В зв’язку з цим твердження Відповідача про необхідність коригування валових витрат у зв’язку з проведенням уцінки не знайшло свого підтвердження.

Стосовно твердження ДПІ у м. Львові про завищення підприємством податкового кредиту на суму 18103, 85 грн та 42982 грн, суд відзначає наступне.

Вищий адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 16.04.2008 року слушно зауважив, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді в зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат. Отже, якщо у відповідності до п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” уцінка запасів, проведена за правилами бухобліку не впливає на формування валових витрат, пов’язаних з придбанням таких запасів, в зв’язку з чим твердження Відповідача про необхідність коригування валових витрат не знайшло свого підтвердження, уцінка запасів не може вплинути і на формування податкового кредиту, в зв’язку з чим безпідставне є твердження Відповідача про завищення підприємством податкового кредиту на суму 42 982,72 грн та 18 103,85 грн.

Окрім того, Вищий адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 16.04.2008 року слушно посилається на п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в якому зазначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді в зв’язку з придбанням товарів. Отже, якщо вартість готової продукції формується з вартості молока, придбаного у сільгоспвиробників, заробітної плати та нарахувань на неї, амортизації основних засобів, товарів (робіт, послуг), придбаних у суб’єктів підприємницької діяльності, які не є платниками податку на додану вартість, тобто всі вище перераховані статті затрат не містять ПДВ, то списання такої продукції не може бути підставою для коригування податкового кредиту. Оскільки всі вище перераховані статті затрат не містять ПДВ, то будь-які порушення вимог Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" з боку ВАТ "Львівський міський молочний завод" відсутні.

Згідно із п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»оподатковуються податком на додану вартість операції щодо продажу товарів, а не з їх списання. Вищенаведене свідчить про безпідставність твердження Відповідача про необхідність коригування податкового кредиту з ПДВ на суму вартості списаної готової продукції та завищення податкового кредиту на суму 18103,85 грн.

Твердження Відповідача стосовно не нарахування ПДВ підприємством у період 2003 року на вартість реалізованої продукції працівникам в сумі 8386,35 грн не знайшло свого підтвердження, в зв’язку з чим твердження Відповідача про заниження Позивачем суми податку на додану вартість на суму 1397,72 грн є безпідставним.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові від 18.02.2005 року № 1002320/2/3127 та № 992320/2/3128 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Виходячи із усього вищенаведеного, керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 18.02.2005 року № 1002320/2/3127 та № 992320/2/3128.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Морозюк А.Я.