Постанова № 1953472, 24.07.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.08 Справа№ 13/134А

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Малюшевському А.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ТзОВ „Самбірська птахофабрика”, м.Самбір

до відповідача: ДПІ у Самбірському районі, м.Самбір

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000112300/0 від 19.03.08р. та №0000112300/1 від 20.05.08р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Іваночко М.В. –представник, Семенов В.О. –представник

Від відповідача: Стецьків Р.С. –нач. юр.від.

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Самбірська птахофабрика”, м.Самбір, Львівська область, подало позов до відповідача: Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Самбірському районі Львівської області №0000112300/0 від 19.03.2008 та №0000112300/1 від 20.05.2008 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 2 541 738 гривень.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.06.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.07.2008 р.

З метою всестороннього з”ясування обставин справи і перевірки їх доказами, розгляд справи відкладено на 24.07.08р.

У відповідності до ст.11 КАС України, судом вживались передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування обставин у справі. Судом пропонувалось особам, які беруть участь у справі, подати необхідні докази. У відповідності до ст.71 КАС України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві. В обгрунтування своїх вимог надано суду додаткові пояснення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з мотивів відсутності у позивача права на проведення бюджетного відшкодування.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши докази у їх сукупності, господарським судом встановлено наступне:

ДПІ у Самбірському районі на підставі акту перевірки від 29.02.2008 №113/23-4/31447233 “Про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ „Самбірська птахофабрика” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за періоди травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року”, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.08 №0000112300/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 2541738 грн.

Не погоджуючись із вказаним повідомленням-рішенням, позивачем було подано первинну скаргу на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Самбірському районі №0000112300/0 від 19.03.2008 року. Рішенням ДПІ у Самбірському районі про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення №0000112300/0 від 19.03.2008 залишено без змін, а скаргу без задоволення, та винесено нове податкове повідомлення-рішення №0000112300/1 від 19.05.2008 року.

Згідно постанови господарського суду Львівської області від 25 березня 2008 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2008 року по адміністративній справі №13/19А, підтверджено право позивача на проведення відшкодування з бюджету податку на додану вартість у розмірі 1948264 гривень.

У відповідності до вимог ч.2 ст.255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем також не проведено відшкодування позивачу податку на додану вартість за інші періоди : листопад та грудень 2007 року.

В період з травня 2007 року по грудень 2007 року, відповідно до укладених угод, позивач, як сільськогосподарський товаровиробник, здійснював операції з продажу (поставки) переробним підприємствам мяса живою вагою, що відповідно до п.п. 6.2.6. п.6.2. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (з відповідними змінами), оподатковується за нульовою ставкою.

Відповідно до пункту 1.8 ст.1 вказаного Закону, бюджетне відшкодування визначається як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.2.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.01р. №200/86 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.01р. за №489/5680, якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, то така сума підлягає (як надміру сплачена) відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.

У відповідності до п.2.2 вказаного Порядку підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до п.3.3 вказаного Порядку, платник податку, який здійснює операції на митній території України, що оподатковуються за нульовою ставкою, має право на отримання бюджетного відшкодування протягом місяця, що настає після подання декларації за звітний період, у якому були здійснені такі операції.

Згідно пунктів 4.1 та 4.2 вказаного Порядку, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.

Як встановлено судом, відповідач на день розгляду справи не здійснив передбачені вищезазначеними положеннями законодавства дії, а саме: не надав органу державного казначейства відповідного висновку.

Згідно пунктів 6.1 та 6.2 вказаного Порядку суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного чинним законодавством строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Як встановлено судом, посилання відповідача на п.11.29 ст.11 Закону не стосуються вимог підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону, оскільки ці норми Закону регулюють принципово різні види операцій :

- на підставі одних на окремому спецрахунку акумулюють суми 20-відсоткового податку;

- за іншими ( п.п.6.2.6 п.6 ст.6 Закону ) –нараховують нульовий податок і одержують дотацію від переробника.

Відповідно, і відображають такі операції у принципово різних формах декларації по ПДВ: перші –у спецдекларації № 1, другі –у загальній декларації ( № 3 ).

Норми Постанови КМУ від 28.03.2007 р. № 596 не можуть свідчити про необхідність відображення таких операцій у скороченій декларації, яка не передбачає повернення ПДВ, оскільки існує чинна редакція п.п.7.4.1 Закону, яка дає вичерпну відповідь на питання, де слід фіксувати нульові поставки та суми якого ПДВ дійсно спрямовують на підтримку тваринницької продукції і продукції птахівництва.

Таким чином, відображаючи операції, що розглядаються, у загальній декларації, позивачем не порушуються норми п.7.7 Закону, який, як і вказаний вище Порядок, встановлює порядок відшкодування ПДВ з бюджету, оскільки у цьому Законі ніде немає вказівки на те, що дію його п.7.7 призупинено для операцій з поставки м’яса живою вагою переробникам.

Пункт 11.4 Закону містить чітку вказівку, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком.

Згідно пунктів 6.1 та 6.2 вказаного Порядку суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного чинним законодавством строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Отже, ТзОВ „Самбірська птахофабрика”, як сільськогосподарський товаровиробник, що здійснює поставки м’яса живою вагою переробним підприємствам, вправі заявляти відшкодування податку на додану вартість та подавати загальну декларацію по податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Самбірському районі Львівської області, під час винесення вказаних податкових повідомлень-рішень також безпідставно проігноровано ту обставину, що справа з приводу вказаних взаємовідносин сторін перебувала на розгляді в господарському суді Львівської області (ухвала від 13.03.2008 р. по справі № 13/19А ).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу Адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, дослідивши надані докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -

постановив:

1.Адміністративний позов задоволити повністю.

2.Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000112300/0 від 19.03.08р. та №0000112300/1 від 20.05.08р.

3.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя Станько Л.Л.