Постанова № 1953418, 21.07.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.08 Справа№ 28/174 А

За позовом: Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, м. Сокаль Львівської області

до відповідача: Державного підприємства „Львіввугілля”, м. Сокаль Львівської області

про зобов”язання до вчинення дій

Суддя Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Брик І.С.

м. Львів, вул. Личаківська,128,

Зал судового засідання № 302.

Представники сторін:

Від позивача: Сольвар О.М. –завідувач юридичного сектору, Демчук І.Д. –головний державний податковий інспектор

Від відповідача: Бабій Т.М.–начальник фінансового відділу

Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області до Державного підприємства „Львіввугілля” про зобов”язання до вчинення дій, позивач просить зобов”язати ДП „Львіввугілля” суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію перераховувати не пізніше наступного операційного дня на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість, зобов”язати ДП „Львіввугілля” кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, використовувати лише в порядку і за напрямами, визначеними постановою КМУ від 05.06.2000 року №892 „Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості” та зобов”язати ДП „Львіввугілля” у міру надходження коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання спрямовувати їх на сплату податку не додану вартість в державний бюджет.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та додатковому обгрунтуванні правової позиції, просять позов задоволити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанову у повному обсязі складено 25.07.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. З КАС справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" до функцій державної податкової служби віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі по тексту - Закон 2181-III), орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами; а в силу п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону органами стягнення є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно з ч. З ст. 50 Бюджетного кодексу України органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

Отже, даний спір стосується реалізації податковим органом своїх повноважень як контролюючого органу та органу стягнення стосовно забезпечення надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів). Зазначені контролюючі повноваження податкового органу визначають їх статус у спірних правовідносинах як суб'єкта владних повноважень. Відтак вказані правовідносини є відносинами влади та підпорядкування (субординації) і за способом виникнення та регулятивним характером є адміністративними.

Позивачем є Державна податкова інспекція у Сокальському районі, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо зобов'язань до відповідача -Державного підприємства „Львіввугілля" (надалі - Відповідач), який зареєстрований в ДПІ, як юридична особа (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №370555 від 17.01.2003р., видане Державним реєстратором Сокальської районної державної адміністрації; Довідка про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №148 від 20.01.2003, видана Львівським обласним управлінням статистики).

ДП "Львіввугілля" є боржником перед бюджетом по сплаті податків, зборів, обов'язкових платежів, що контролюються ДПІ у Сокальському районі в сумі 125 856 237, 93 грн, в тому числі по податку на додану вартість в сумі 117 970 977, 04 грн (станом на 06.05.08 року).

Провідне місце серед визначених податків займає податок на додану вартість, оскільки суми ПДВ, відповідно до ст.3 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", являються бюджетним фондом, і використання даних коштів не за призначенням не дозволяється.

Постановою КМУ від 5 червня 2000 року №892 "Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості" із змінами і доповненнями (далі по тексту - Постанова №892), зобов'язано підприємства вугільної промисловості, які є платниками ПДВ, забезпечити відкриття у відповідних установах банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість. Зазначені рахунки відкриваються відповідно до вимог Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку від 18 грудня 1998 р. №527 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 24 грудня 1998 р. за N 819/3259).

Станом на 24.04.08 року у відповідача відкрито у банківських установах 15 поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість (перелік рахунків додається до позовної заяви).

Відповідно до п.71 Постанови №892, суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість.

У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті.

Відповідно до п.п. 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону 2181-ІІІ у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Стягнення коштів із зазначеного рахунку може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3 Закону 2181-ІІІ, в якому зазначено, що на кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідальність за цільове використання коштів згідно п.71 Постанови №892, несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

Однак, ДП „Львіввугілля" порушує вимоги п.71 Постанови №892, виходячи з наступного.

На виконання постанови слідчого про проведення позапланової-виїзної документальної перевірки по кримінальній справі №134-0607, на підставі направлення від 20.03.08 №100/23-1, виданого ДПІ у Сокальському районі, керуючись ч.13 ст. 111 Закону України від 04.12.1990 №509-ХП "Про державну податкову службу в Україні", проведена позапланова документальна перевірка ДП „Львіввугілля" з питань дотримання вимог Закону України від 21.12.2000 №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетом та державними цільовими фондами" та виконання постанови КМУ від 05.06.2000 №892 "Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості" за період з 01.04.04 по 31.03.06 року. Результати перевірки оформлені Актом перевірки від 09.04.08 №368/23-1/32323256.

Перевіркою встановлено, що з 01.04.04 року по 31.03.06 року оплата покупцями за поставлену вугільну продукцію здійснювалась безготівковими коштами на поточні рахунки, що в бухгалтерському обліку відображено проведенням Дт 311 Кт 361 (головна книга, журнали-ордери по рахунках 36,31).

Кошти, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію та оплата за вугільну продукцію (з використанням кредитної лінії) становить 540 036 971 грн, в тому числі на поточні рахунки підприємства надійшло (рах. 311) - 75 218 436 грн.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР та п.71 Постанови №892, сума ПДВ за відвантажене вугілля, яку необхідно було перерахувати на рахунки зі спеціальним режимом використання, відкриті у відповідних установах банків для розрахунків по податку на додану вартість, становить 90 006 160 грн.

Перевіркою встановлено, що на поточні рахунки Відповідача в перевіреному періоді надходили грошові кошти від споживачів вугільної продукції, що в бухгалтерському обліку відображено проведенням Дт 311 Кт 361 (головна книга, журнали-ордери по відповідних рахунках).

За вказаний період на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для розрахунків з ПДВ перераховано 15 050 532 грн.

Таким чином, за період, що підлягав перевірці, ДП „Львівугілля" в порушення п.71 Постанови №892 суми ПДВ з вартості вугілля, розрахунки за яке проведено шляхом залучення кредитів по відкритих кредитних лініях, не було перераховано на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для розрахунків по податку на додану вартість в сумі 74 955 628 грн (90 006 160-15 050 532).

Перевіркою встановлено, що за період з 01.04.04 року по 31.03.06 року кошти з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання по розрахунках з ПДВ в державний бюджет не перераховувались. Кошти, що надійшли на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання по розрахунках з ПДВ від реалізації вугілля в сумі 15 050 532 грн, в державний бюджет не перераховувались, а використані ДП „Львівугілля" для потреб підприємства (стор. 16-17 акту перевірки).

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування", платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

За таких обставин суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволення позову повністю.

Керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Зобов”язати ДП „Львіввугілля” (на період дії Постанови Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості” від 05.06.2000 року №892) суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію перераховувати не пізніше наступного операційного дня на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість.

3. Зобов”язати ДП „Львіввугілля” (на період дії Постанови Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості” від 05.06.2000 року №892) кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, використовувати в порядку і за напрямами, визначеними постановою КМУ від 05.06.2000 року №892 „Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості”.

4. Зобов”язати ДП „Львіввугілля” (на період дії Постанови Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості” від 05.06.2000 року №892) у міру надходження коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання спрямовувати їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя