Рішення № 19532748, 07.10.2011, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу: 07.10.2011

Справа № 2-2097/11

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2011 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Геєць Ю.В., при секретарі Ровенській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про витребування майна, стягнення матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк»про витребування майна, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В позові зазначив, що йому на праві власності належить автомобіль марки KIА CERATO, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1. 26 листопада 2010 року працівниками Банку у нього незаконно був вилучений належний йому автомобіль KIА CERATO, тому позивач просить витребувати у відповідача вилучений автомобіль та передати його йому, стягнути з відповідача 2000 грн. матеріальної шкоди та 10000 моральної шкоди.

В свою чергу ПАТ КБ «Приватбанк»звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить звернути стягнення на предмет застави автомобіль KIА CERATO, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем, шляхом надання банку права продажу цього автомобіля іншій особі, з правом укладання банком договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця, зняття автомобіля з обліку, надання банку інших повноважень необхідних для продажу автомобіля.

Позов мотивований тим, що між позивачем та відповідачем 07 лютого 2007 року був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав у банку кредит в розмірі 125 698 грн. на придбання автомобіля, з кінцевим терміном погашення 06 лютого 2014 року. В забезпечення виконання зобовязань за даним кредитним договором відповідач передав в заставу позивачу належний йому автомобіль. Відповідач, взятих на себе зобовязань за кредитним договором не виконує, своєчасно кредит не погашає, у звязку із чим станом на 27.01.2011 року виникла заборгованість у розмірі 98 990,98 грн., з яких: заборгованість по кредиту 69370,49 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 22173,68 грн., пеня 1305,54 грн., комісія 951,22 грн., а також штрафи: 500 грн. штраф фіксована частина, 4690,05 грн. штраф процентна складова. Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

В судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні первісний позов не визнав, просить відмовити у його задоволенні, та задовольнити зустрічний позов банку про звернення стягнення на предмети застави.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи видно, що за договором кредиту № DN81AR00000009 від 07 лютого 2007 року ОСОБА_1 07 лютого 2007 року отримав кредит у розмірі 125 698 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06 лютого 2014 року (а.с. 90-95).

Свої зобов'язання щодо погашення кредиту забезпечив заставою (договір застави від 07 лютого 2007 року), предметом якого став спірний автомобіль KIА CERATO, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 97-101).

Як встановлено в судовому засіданні 26 листопада 2010 року працівники служби безпеки Банку вилучили у позивача автомобіль, оскільки позичальник мав заборгованість за кредитним договором.

Свою позицію Банк мотивував тим, що умови договору застави надають банку право вилучення предмета застави.

Статтею 41 Конституції України встановлено право громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 321 ЦК передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановленому законом.

В статті 1 Закону України "Про заставу" йдеться, що Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами

В статті 9 цього ж Закону передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця.

В статті 20 Закону сказано, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Таким чином, чинне законодавство не передбачає право заставодержателя вчиняти дії на вилучення майна у заставодавця.

Вилучення у відповідача автомобіля проведено з порушенням порядку, передбаченому умовами договору, а саме п. 17.10 договору застави.

Суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині витребування майна у відповідача є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки в цій частині позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених ним позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 20 Закону України „Про заставу” звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

У порушення зазначеної норми права ПАТ КБ "ПриватБанк" у зустрічному позові ставить питання фактично про надання права ПАТ КБ "ПриватБанк" продати предмет застави від імені відповідача, тим самим позивач фактично просить видати доручення банку від імені позичальника на реалізацію майна, що не входить до його повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з вказаних норм процесуального права суд обмежений заявленими позивачем позовними вимогами, які не узгоджені з вимогами законодавця до рішення суду в справах даної категорії.

Відповідно до ст. 592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена звернути стягнення на предмет застави.

За умовами п. 2.2. Кредитного договору позичальник зобовязався на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та оплату нарахованих процентів на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до положень ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України „Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов”язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов”язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв”язку із пред”явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно розділу 7 Кредитного договору терміном повернення кредиту і винагороди сторони визначили Графік погашення кредиту, відсотків і винагороди, але не пізніше 06 лютого 2014 року та встановили, що зазначений термін може бути змінений згідно п.п. 2.3.3, 2.4.1 даного Договору.

Відповідно до п. 2.3.3 Кредитної угоди у разі порушення Позичальником зобов'язань, передбачених умовами даного договору, банк має право на власний розсуд або здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальнику відповідного повідомлення, або розірвати договір у судовому порядку, або змінити умови договору - зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, щодо зобов'язань, строк виконання яких не настав, вважається, за умовами цього договору, що строк виконання настає у зазначені у повідомленні дату. На цю дату Позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування.

У відповідності до п.15.8 Договору застави, з метою задоволення своїх вимог Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених Кредитним договором вони не будуть виконані.

Згідно п. 15.9 Договору застави, сторони дійшли згоди, що Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави і в разі дострокового розірвання Кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов'язань на момент розірвання або внесення змін.

Банк не надав суду будь-яких належних доказів у підтвердження надісланого в порядку п. 2.3.3. Кредитного Договору ОСОБА_1 повідомлення про зміну, встановленого п. 1.3 Кредитним Договором терміну повернення кредиту, відповідачу за зустрічним позовом не направлялося письмове повідомлення щодо дострокового виконання зобовязання за кредитним договором. В зв'язку з цим суд прийшов до висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду із вимогою дострокового повернення залишку по кредиту за рахунок предмета застави є такою, що не відповідає порядку, визначеному умовами укладеної угоди.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобовязаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Вказаного порядку банк не дотримався.

Таким чином, Банком не була дотримана процедура, визначена Договором та Законом щодо порядку звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про відсутність підстав для виникнення у останнього обовязку доставити предмет застави заставодержателю та подальшого звернення стягнення на нього.

Таким чином, в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк»слід відмовити, при цьому обсяг прав іпотекодержателя позивача відмовою в задоволенні позовних вимог не змінився.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про витребування майна, стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Витребувати у Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»автомобиль марки КИА Черато, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та передати його ОСОБА_1.

В решті позову ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Зустрічний позовов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:/підпис/ Ю.В.Геєць