Постанова № 1952612, 12.08.2008, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.08

Справа №АС12/105-08.

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Костенко Л.А.

При секретарі судового засідання Бардаковій О.М.

За участю представників сторін:

Від позивача – Мельник Н.М., довіреність б/н, від 18.10.2007 р.

Від відповідача – Кравченко Г.П., Петрищев О.О., довіреність № 253-П-9/10 від 10.01.2008 р., Неговєлов А.В., довіреність № 96-Н-9/10-с від 08.01.2008 р.

Розглянувши матеріали справи № АС 12/105-08

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ряснянське», с. Рясне Краснопільського району

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Предмет позову: Позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 1504/23 від 13.12.2007 року № 0000162310/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень – вересень 2007 року у розмірі 114 112 грн.

Відповідач проти позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Позивач є спеціальним підприємством з розведення свиней. Основні покупці позивача є переробні підприємства, продаж м»яса здійснюється живою вагою.

Позивач перебуває на обліку у Сумській міжрайонній державній податковій інспекції.

Відповідно до п.п. 6.2.6. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» оподаткування операцій з поставки переробним підприємствам м»яса живого вагою здійснюється за нульовою ставкою.

З 26.11.2007 року по 30.11.2007 року Сумською МДПІ проведена позапланова документальна виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ряснянське» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень – вересень 2007 року на розрахунковий рахунок, складений акт перевірки № 225/23/30841386/202 від 05.12.2007 року.

Відповідно до акту, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 1504/23 від 13.12.2007 року № 0000162310/0, яким зменшено позивачу бюджетне відшкодування з ПДВ за серпень 2007 року на суму 53 795 грн. та за вересень 2007 року на суму 60 317 грн.

Вказаним актом відповідач встановив порушення позивачем пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР, п. 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805 зі змінами та доповненнями (в редакції яка діяла на період перевірки).

Позивач з висновками актів не погоджується, посилаючись на те, що вищезазначений порядок стосується лише переробних підприємств, до яких він не відноситься. Також позивач зазначає, що не відноситься до нього і п. 11.21 Закону України “Про податок на додану вартість”, на який посилається відповідач, оскільки позивач здійснює господарські операції, оподаткування яких регулюється положеннями підпункту 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону «Про податок на додану вартість» і тому у відповідності до Порядку складення податкових декларацій з ПДВ відображає операції з поставки переробним підприємствам м»яса живою вагою у податковій декларації за загальною формою.

Суд не погоджується з позицією позивача, виходячи із наступного:

Згідно ст.1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства” від 7 червня 2001 року N 2514-Ш із змінами і доповненнями сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно підпункту - 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР із змінами та доповненнями до 1 січня 2008 року операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання оподатковуються за нульовою ставкою.

Вищевказана норма встановлює лише розмір ставки податку, а право акумуляції сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності сум податку на додану вартість за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, та порядок виплати їм дотацій переробними підприємствами визначено п.11.21 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість", яким уповноважено Кабінет Міністрів України визначити порядок нарахування і використання зазначених коштів.

Такий механізм затверджено Постановою Кабінету Міністрів України "від 28 березня 2007 року N 596 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271 і від 12 травня 1999 р. N 805".

Абзацом 4 п.12 цього Порядку зазначено, що на підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. Разом з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням з Мінагрополітики.

Позивач є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні ст. 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства”, а сума від'ємного значення податку на додану вартість, що виникла у сільськогосподарських товаровиробників в результаті здійснення операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою за нульовою ставкою, включаються до спеціальної декларації, за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом.

Не можна погодитися із твердженням позивача, що Постанова Кабінету Міністрів України № 805 (в редакції від 28.03.2007р.) є такою, що суперечить Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки п. 11.21 цього Закону прямо делеговано право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок нарахування і використання сум податку на додану вартість даної категорії платників цього податку.

Позивач також вказує на те, що в акті перевірки від 05.12.2007 року міститься єдина інформація на стор. 34 про те, що сума бюджетного відшкодування за серпень 2007 року в сумі 54 740 грн. не підтверджується, а зменшується на 53 795 грн. та становить 945 грн., сума бюджетного відшкодування за вересень 2007 року у розмірі 60 845 грн. не підтверджується, а зменшується на 60 317 грн. та становить 528 грн. Тобто, як вказує позивач, акт перевірки не містить даних про суми сплаченого податку.

Таке твердження позивача спростовується реєстрами отриманих податкових накладних, які входять до складу податкового кредиту по загальній податковій декларації за липень, серпень 2007 року по ТОВ «Ряснянське», складених відповідачем при перевірці та наданих до суду для залучення до справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158 - 163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ряснянське», с. Рясне Краснопільського району до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 1504/23 від 13.12.2007 року № 0000162310/0 – відмовити.

2. Постанова суду може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Сумської області.

3. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ КОСТЕНКО Л.А.