Ухвала суду № 19517249, 16.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2011 р. м. КиївК-2453/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Маріуполі та Державної податкової адміністрації у Донецькій області

на рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2005

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2008

у справі № 25/87а

за позовом Закритого акціонерного товариства "Маріупольська кондитерська фабрика"

до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

третя особа Державна податкова адміністрація у Донецькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішеннь, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.06.2005, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2008, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.12.2004 № 0000312330/2 та від 23.02.2005 №0000312330/3 про визначення податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 171 466,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 85 733,00 грн.

Державна податкова інспекція у м. Маріуполі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та процесуального права: ч. 1 ст. 11 Коде6ксу адміністративного судочинства України.

Державною податкової адміністрацією у Донецькій області подано касаційну скаргу, якорю просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права, наголошуючи на тому, що відповідно до п. 7.4.4. Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податкові повідомлення-рішення від 16.12.2004 № 0000312330/2 та від 23.02.2005 №0000312330/3 про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 171 466,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 85 733,00 грн., прийнято на підставі акту перевірки від 23.07.2004 № 03/23-313/00382059 про результати комплексної повторної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 по 01.07.2003, яким зафіксовано порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту червня 2003 року 171 466,00 грн. ПДВ, сплаченого у вартості товару ДП "КК "Рошен".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.06.2003 між ДП "Кондитерська фабрика "Рошен" (продавець) та ЗАТ "Маріупольська кондитерська фабрика" (покупець) укладено договір №132/77т, за умовами якого продавець зобов"язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті на суму 1 028 796,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 171 466,00 грн.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №150980 від 27.06.2003 продавець відпустив товар покупцю на суму 1 028 796,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 171 466,00 грн.

Згідно прибуткового ордеру №72 від 27.06.2003, придбаний товар на загальну суму 1 028 796,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 171 466,00 грн., оприбуткований позивачем.

ДП "Кондитерська фабрика "Рошен" (продавець) виписано покупцю податкову накладну №9288 від 30.06.2003 на суму 1 028 796,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 171 466,00 грн.

По першій із подій, вартість сировини на суму 857 330,00 грн. віднесено до складу валових витрат.

Податкову накладну №9288 від 30.06.2003 ЗАТ "Маріупольська кондитерська фабрика" зареєстровано у книзі придбання товарно-матеріальних цінностей 30.06.2003.

Оплата за товар здійснена платіжним дорученням №3578 від 23.12.2004 на суму 1 759 570,00 грн., у тому числі за накладною №150980 від 27.06.2003.

У липні 2003 згідно із договором №9т від 01.07.2003 на підставі рахунку №45/1 від 02.07.2003 та накладної № 4187 від 02.07.2003 на суму 1 028 796,00 грн. ЗАТ "Маріупольська кондитерська фабрика" продано придбану сировину ДП "Кондитерська фабрика "Рошен".

Згідно платіжних доручень №9486, №9484, №9485 зазначену сировину ДП "Кондитерська фабрика "Рошен" оплачено у повному обсязі.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилаються податкові органи у касаційних скаргах, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Порядок обчислення і сплати податку врегульовано ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно із п.п. 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" видала ЗАТ "Маріупольська кондитерська фабрика" податкову накладну №9288 від 30.06.2003 на суму 1 028 796,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 171 466,00 грн., що є підставою відповідно до п.п. 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість" для включення 171 466,00 грн. ПДВ, сплаченого у вартості товару ДП "КК "Рошен".

Зважаючи на достовірно встановлені судами попередніх інстанцій вищевказані обставини, які повністю підтверджують факт придбання позивачем сировини, вартість якої відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту), у межах господарської діяльності платника податку, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про відсутність підстав для висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій та спрямування дій позивача на неправомірне одержання коштів із державного бюджету за наслідками яких сформовано податковий кредит, суд касаційної інстанції відхиляє з підстав їх недоведеності належними доказами.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Маріуполі та Державної податкової адміністрації у Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2005 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло