Рішення № 19514394, 11.04.2011, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа №2-139

2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року           місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі :

головуючого судді                     - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі                                        - Голубятникової І.А.,

за участю представників:

позивача                                        - ОСОБА_1,

відповідача                                        - ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”до ОСОБА_3 про визнання недійсними контрактів,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до квітня 2010 року він працював на посаді помічника генерального директора у ВАТ «Запорізька           кондитерська фабрика».

19.04.2010 року звільнився з роботи за власним бажанням, відповідно до п.3 ст. 38 КЗпП України, а саме: порушення адміністрацією чинного законодавства про працю.

На день звільнення з роботи ВАТ «ЗКФ»повинно було виплатити йому заробітну           плату, а також вихідну допомогу та компенсацію за невикористані відпустки за період з 01.01.2009 р. по 19.04.2010 р., але виплатити ці суми внаслідок невідомих причин відмовилося.

          Незважаючи на його неодноразові звернення до керівництва ВАТ «ЗКФ», станом на теперішній час йому так і не виплачено нараховану заробітну плату. На підтвердження невиплаченої йому заробітної плати з грудня 2009 року надав довідку           Пенсійного Фонду, де зазначено, що пенсійних виплат не проводилось, тобто заробітна плата не виплачувалася.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»на його користь нараховану, але не сплачену заробітну платню –20971,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку за 36 діб –10199,99 грн., суму вихідної допомоги–19389,96 грн., суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку –6463,20 грн.

Не погоджуючись з позовом ОСОБА_3, ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними контрактів.

В обґрунтування зустрічного позову зазначило, що 12 лютого 2008 року згідно наказу № 40к ОСОБА_3 було прийнято на посаду помічника генерального директора з нової техніки ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика» з окладом в розмірі 4000 грн.

01.07.2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»в особі генерального директора ОСОБА_4 було укладено контракт № б/н, за яким відповідач вдруге прийняв на себе зобов’язання по виконанню обов’язків помічника генерального директора з нової техніки, строком до 01.07.2009 р. та персональним окладом 6504,00 грн. При цьому генеральним директором не було видано наказу про припинення безстрокових трудових відносин та прийняття відповідача на роботу на умовах контракту або строкового трудового договору.

01.07.2009 року між ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»та відповідачем було укладено аналогічний контракт строком дії до 31.12.2009 р.

Вважає зазначені контракти недійсними, так як вони укладені з порушенням норм законодавства та Статуту ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика». Зокрема, контракти укладені з працівником, який не відноситься до категорії працівників, які відповідно до закону працюють за контрактом; укладені особою, яка не мала достатнього обсягу цивільної дієздатності. Так, з боку ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»виступав генеральний директор ОСОБА_4, який не є особою, уповноваженою власником позивача на визначення умов праці членам дирекції. Це є виключною компетенцією наглядової ради товариства. Також позивач вважає, що укладені контракти не були спрямовані на реальне встановлення строкових трудових відносин, а лише на можливість отримання додаткової непередбаченої штатним розкладом винагороди.

На підставі викладеного, просить суд визнати недійсними контракти № б/н від 1 липня 2008 року та від 1 липня 2009 року, укладені між ОСОБА_3 та ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика», стягнути з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»одержані за недійсними контрактами грошові кошти в сумі 52189,74 грн. та судові витрати на загальну суму 521,89 грн..

Ухвалою судді від 1 листопада 2010 року зустрічний позов ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»до ОСОБА_3 про визнання недійсними контрактів та стягнення грошових коштів об’єднаний в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

           В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»на його користь нараховану, але не сплачену заробітну платню –48075,91 грн., компенсацію за невикористану відпустку за 36 діб –12612,24 грн., суму вихідної допомоги за 3 місяці –31110,00 грн., суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за 220 днів –200434,15 грн. Також в обґрунтування своїх позовних вимог надав належним чином оформлений розрахунок заборгованості ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»перед ним.

           Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Проти зустрічного позову ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»заперечував посилаючись на безпідставність заявленого позову.

           Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позицію свого довірителя та просила суд позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі та відмовити ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»у задоволенні зустрічного позову.

           Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_3 заперечував, посилаючись на те, що контракти, укладені між ОСОБА_3 та ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»в особі генерального директора ОСОБА_4 не були спрямовані на реальне встановлення строкових трудових відносин, а лише на можливість отримання додаткової непередбаченої штатним розкладом винагороди. Просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити та задовольнити зустрічний позов ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика».

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню, а зустрічний позов ВАТ «ЗКФ» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що з 12 лютого 2008 року по 19 квітня 2010 року він працював на посаді помічника директора по новій техніці ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика». (а.с. 5)

Наказом № 70-вк від 19 квітня 2010 року ОСОБА_3 був звільнений з посади помічника директора по новій техніці ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»з 19 квітня 2010 року у зв’язку з порушенням адміністрацією підприємства діючого законодавства про працю, відповідно до п.3 ст. 36 КЗпП України. (а.с. 6)

З 1 грудня 2009 року по 19 квітня 2010 року, в порушення ст. 115 КЗпП України підприємство не виплачувало ОСОБА_3 заробітну платню у встановленні діючим законодавством строки. (а.с. 7)

Згідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку та зробити з ним розрахунки в строки визначені законодавством.

Згідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2009 року по 17 лютого 2010 року становить 48075,91 грн..

Згідно до ст. 83 КЗпП України у випадку звільнення працівника йому сплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

компенсації за невикористану відпустку 36 діб за період з 01.01.2009 р. по 19.04.2010 р. - 10370,00 грн. х 12 міс./ 355 роб.днів х 36 днів = 12612,24 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку компенсація за невикористану відпустку складає: з 01.01.09 року по 19.04.10 року 36 календарних днів - 12612,24 грн. (10370,00 грн. х 12 міс./ 355 роб.днів х 36 днів = 12612,24 грн.)

Суд вважає позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми грошової компенсації в розмірі 12612,24 грн. за 36 днів невикористаної позивачем щорічної відпустки обґрунтованою.

Щодо заявленої позивачем суми вихідної допомоги, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником чи уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 КЗпП України) працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше трьохмісячного середнього заробітку.

У судовому засідання було з’ясовано, що позивачу при звільненні вихідна допомога не була виплачена, а тому позовна вимога позивача про її стягнення у сумі 31110,00 грн. є обґрунтованою та такою, що базується на нормах Закону і підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позивачем суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Як було встановлено, відповідачем дійсно були порушені вимоги ст. 116 КЗпП України і позивачеві не була виплачена неоспорювана відповідачем сума заборгованості по заробітній платі у розмірі 48075,91 гривень, яка, за висновком суду, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному розмірі.

Згідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№ 13 від 24.12.1999р при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку позивач дійсно має право на отримання вказаної компенсації за несвоєчасну виплату належної йому заробітної плати з 19 квітня 2010 року по 28 жовтня 2010 року (220 днів) у розмірі 108636,00 грн. виходячи з наступного:

Як вбачається з розрахунку середній місячний заробіток позивача за контрактом складає 10370 грн., відповідно середньоденний заробіток складає 493,80 грн. Сума яку відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача за затримку розрахунку складає: 493,80 грн. (середньоденний заробіток) х 220 днів (кількість календарних днів затримки виплати) = 108636,00 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у повному обсязі і на користь позивача підлягають стягненню з відповідача 200434,15 грн., з яких: 48075 гривень 91 копійки - заборгованість по заробітній платі, 12612 гривень 24 копійок - компенсація за невикористану відпустку, 31110 гривень 00 копійок –вихідна допомога, 108636 гривень 00 копійки - сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Щодо позовних вимог ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»до ОСОБА_3 про визнання про визнання недійсними контрактів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено, оспорювані контракти з відповідачем, як з робітником, було укладено з ініціативи роботодавця, тобто ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»в особі Генерального директора ОСОБА_4. Всі необхідні при укладанні контракту умови було узгоджено сторонами.

Згідно ст. 21, 24 КЗпП України та пп. 7, 11 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті на роботу працівників, затвердженого постановою Кабміну України від 19.03.94 р. № 170, контракт укладається у письмовій формі і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом. Умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторін.

Як вбачається з тексту контракту, його форма та зміст відповідають вимогам законодавства, обидва контракти підписано роботодавцем –ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»в особі Генерального директора ОСОБА_4 та працівником –ОСОБА_3

Відповідно до ч.5 ст. 64 Господарського кодексу України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.          

Позивач не надав доказів того, що до переліку повноважень Генерального директора підприємства не належить право укладення контрактів з робітниками. Міркування позивача, що «тобто, генеральний директор не є особою, уповноваженою власником Позивача на визначення умов праці членам дирекції, і зокрема, помічнику генерального директора з нової техніки, як посадовій особі товариства, й, відповідно, визначаючи умови оплати праці в контракті, він діяв поза межами своєї дієздатності», є голослівним, нічим не підтвердженим та по суті своєї є припущенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач за зустрічним позовом посилається на штатний розклад керівників, спеціалістів ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»від 11.11.2008 року, в якому зазначено посаду «помічника генерального директора з нової техніки»з посадовим окладом 4000,00 грн.

Однак самим же Позивачем зазначено, що відповідача було прийнято на зазначену посаду згідно наказу № 40к 12.02.2008 р., контракт з ним, згідно якого його було прийнято на посаду «помічника генерального директора», було укладено 01.07.2008 року. Тобто контракт було укладено задовго до затвердження штатного розкладу. Тому посилання позивача на цю обставину, як на підставу визнання контракту недійсним, є необгрунтованим.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Позивач не надав доказів того, що укладення контрактів було спрямоване на отримання додаткової непередбаченої штатним розкладом винагороди. Претензій до відповідача щодо невиконання чи неналежного виконання ним своїх посадових обов’язків ні з боку адміністрації підприємства, ні з боку наглядової ради товариства не пред’являлося.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, право своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту (ст. 20 Закону України «Про оплату праці»). Тому суд вважає вимоги позивача за зустрічним позовом необґрунтованими та такими, що не базуються на нормах Закону.

          Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України звільнені від сплати судового збору позивачі –робітники та службовці –з позовів про стягнення заробітної плати. Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивач на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача, таким чином з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1700,00 грн.

          Згідно ч. 3 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судові витрати та інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення заробітної плати, у зв’язку з чим з відповідача слід також стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 –215 ЦПК України, ст. ст. 47 ч.1, 116 ч.1, 117 ч.1, 232 ч.1 КЗпП України, Законом України “Про оплату праці”, суд , -

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_3 задовольнити.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, розташованого за адресою : м. Запоріжжя, вул. Артема, б. № 7 ( р/р 26008031460001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, ЄДРПОУ : 00382094) на користь ОСОБА_3 ОСОБА_5 , який мешкає за адресою : м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська , б. № 2 кв. 88 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 грудня 2009 року по 19 квітня 2010 року в сумі 48075 ( сорок вісім тисяч сімдесят п”ять) гривень 91 копійка ; компенсацію за невикористану відпустку в сумі 12612 ( дванадцять тисяч шістсот дванадцять) гривень 24 копійки ; вихідну допомогу в сумі 31110 ( тридцять одну тисячу сто десять) гривень 00 копійок ; компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 108636 ( сто вісім тисяч шістсот тридцять шість) гривень 00 копійок, а всього - 200434 ( двісті тисяч чотириста тридцять чотири ) гривні 15 копійок.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, розташованого за адресою : м. Запоріжжя, вул. Артема, б. № 7 ( р/р 26008031460001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, ЄДРПОУ : 00382094) на користь держави судовий збір в розмірі 1700 ( одна тисяча сімсот ) гривень 00 копійок та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. ( сто двадцять) гривень 00 копійок , а всього –1820 ( одна тисяча вісімсот двадцять) гривень 00 копійок.

В задоволенні зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”до ОСОБА_3 про визнання недійсними контрактів від 01 липня 2008 року та від 01 липня 2009 року відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:                                                                                                    Н.Г.Скользнєва