Ухвала суду № 19513776, 02.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2011 р. м. КиївК-1747/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Лосєва А.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

за участю секретаря Кравченко В.О.

представника відповідача Басакіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Алчевської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області

на постанову Господарського суду Луганської області від 14.09.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2007

у справі № 18/136н-ад

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурс»

до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Луганської області від 14.09.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2007, позов ТОВ «Агроресурс»задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ від 08.06.2007 №0000132360/0 та №0000462310/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка з питань правильності визначення позивачем, повноти нарахування та своєчасності сплати сум податку на додану вартість, правильності відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період з 01.10.2004 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт від 25.05.2007 №1364/231-32718303.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/10982, оскільки ним подавались до податкового органу лише загальні декларації з податку на додану вартість (у яких відображено операції з постачання продукції невласного виробництва, мяса живою вагою, реалізованого переробним підприємствам та операції по реалізації худоби іншим субєктам), без подання декларацій за скороченою формою.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.06.2007 № 0000132360/0, яким позивачу зменшено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування з бюджету на суму 70693 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 31003,50 грн., та №0000462310/0, яким позивачу нараховані штрафні санкції в сумі 4590 грн. за неподання податкових декларацій скороченої форми по операціях, які стосуються спеціальних режимів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку у відповідача, у період 2004-2006 р.р. здійснював діяльність, повязану з розведенням та реалізацією свиней живою вагою мясопереробним підприємствам Луганської області та іншим субєктам господарської діяльності. Відповідно до пп.6.2.6 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначені операції оподатковуються за нульовою ставкою, у звязку з чим позивачем подавались декларації з податку на додану вартість з відємним значенням, заявленим до відшкодування з бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що подання скороченої податкової декларації стосується спеціальних режимів, встановлених п.п.11.21, 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», за відсутності позитивного значення податку на додану вартість, який у подальшому не підлягає сплаті до бюджету, а залишається у розпорядженні платника податків, у позивача відсутній обовязок з подання скороченої податкової декларації з податку на додану вартість, та про наявність підстав для визнання недійсними прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вони є наслідком незастосування системного аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного зясування всіх фактичних обставин справи.

Абзацом другим пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) запроваджений спеціальний режим спрямування та використання сум ПДВ для сільськогосподарських підприємств усіх форм власності, які суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишають у своєму розпорядженні і спрямовують на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Пунктом 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачено можливості самостійного прийняття платником податку рішення щодо вибору порядку обкладання ПДВ.

Тобто, якщо результати діяльності сільськогосподарського товаровиробника відповідають критеріям, встановленим пунктом 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», то такий сільськогосподарський товаровиробник при обкладанні ПДВ повинен керуватись нормами цього пункту.

Механізм застосування норм абзацу другого пункту 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, визначено Порядком нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільгосптоваровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам мяса в живій вазі, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805. Згідно Порядку на підставі окремого обліку по операціях з реалізованих молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах, сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з ПДВ яка має скорочену форму (пункт 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166. При цьому, різниця між ПДВ, що надходить від покупців, та ПДВ, сплаченим постачальникам, перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок. Залишок податкового кредиту покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів по окремій декларації, до якої включаються операції, передбачені абзацом другим п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарських підприємств, спрямовуєтеся на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. У разі нецільового використання цих коштів вони стягуються до державного бюджету відповідно до законодавства.

Для підтвердження цільового використання коштів сільськогосподарськими виробниками одночасно з окремою декларацією з ПДВ за відповідний звітний період подається довідка про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період за формою, визначеною відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 № 573.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що діяльність позивача відповідає критеріям, встановленим абзацом другим пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», не зясували дотримання ним вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільгосптоваровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам м'яса в живій вазі, затвердженого постановою КМУ від 12.05.1999 № 805, на чому наполягав відповідач.

Проведення бюджетного відшкодування за рахунок бюджетних коштів по окремій декларації не передбачено, право на отримання бюджетного відшкодування сільськогосподарський товаровиробник має лише по податковій декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Оскільки при визначенні обєкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», і податкове зобовязання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією, позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобовязання за, спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, у звязку з чим податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Якщо сторони не надали доказів, які підтверджують або спростовують правомірність податкового зобовязання або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобовязаний із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Судами попередніх інстанцій не надана жодна правова оцінка підставам прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення суми податку на додану вартість, заявленого до відшкодування за період з травня 2005 року по грудень 2006 року в сумі 70693 грн., яке відповідачем обґрунтовується розподілом податкового кредиту та сум фактичної сплати ПДВ у податковій звітності, залежно від режиму оподаткування, що виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Алчевської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Луганської області від 14.09.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2007 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко